Справа № 509/4195/21
07 жовтня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Кириченка П.Л.
при секретарі Майорової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
учасники адміністративного провадження : позивачка ОСОБА_2 , відповідач Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради
, суд -
18 серпня 2021 року позивач звернулась з вищевказаним позовом до відповідача. В силу положень ч. 1 ст. 25 КАС України дана справа підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області, оскільки позивач зареєстрована та фактично проживає на території Одеського (кол. Овідіопольський) району Одеської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що постановою інспектора з паркування Департамету транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Дуріхіна Сергія Павловича серії ОДП6201536 від 13.08.2021 її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає наведену вище постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки місце вчинення адміністративного правопорушення, яке зазначено в оскаржуваній постанові, не відповідає фактичному місцезнаходженню транспортного засобу, на зображеннях транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення відсутній знак 3.34 «Зупинку заборонено» розділу 33 ПДР, а технічний засіб, на який здійснювалась фотофіксація порушення, не відповідає державним стандартам України.
Позивач направила до суду заяву, з якої видно, що на позові наполягає та просить справу розглянути без її участі.
Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого інспектором з паркування при складанні оскаржуваної постанови дійсно було допущено помилку та вказано невірну адресу адміністративного правопорушення, однак дана обставина не виключає того, що адміністративне правопорушення мало місце. Крім того, відсутність фотозйомки автомобіля позивача на фоні знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не означає, що цей знак відсутній. Також відповідач зазначає, що технічний пристрій, на який проводилась фотофіксація правопорушення, відповідає національним стандартам, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позову відмовити.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Ухвалою від 19 серпня 2021 року було відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання на 20.09.2021 року.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов'язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов'язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до статті 14-2 КУпАП).
Згідно зі статтею 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також, у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену участині першій статті 14-2 цього Кодексу.
Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов'язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену участині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену участині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).
Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної участині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про дорожній рух» Контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Відповідно до ст. 30 п.7-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» уповноваження інспекторів з паркування здійснювати у випадках, визначених законом, розгляд справ про адміністративні правопорушення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів;
ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:
13 серпня 2021 року постановою серії ОДП6201536 інспектора з паркування Департамету транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Дуріхіна Сергія Павловича притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, зокрема за те, що 13 серпня 2021 року о 14:32 год. в м. Одеса по вул. Катериненська, 36, водій (позивач) транспортного засобу BMW 320I номерний знак НОМЕР_1 здійснила зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушила вимоги п. 33. 3. 34 ПДР України, за що накладено штраф в сумі 340,00 грн.
Під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення інспектором з паркування Дуріхіним С.П. було здійснено фотофіксацію місця порушення, а відповідні фотознімки розміщено на веб-сторінці: https://carparking.omr.gov.ua.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
В свою чергу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, тощо.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних або допустимих доказів вчинення позивачем зазначеного у оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначають, що знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
З фотоматеріалів, розміщених на веб-сторінці https://carparking.omr.gov.ua, не вбачається, що автомобіль позивача був розміщений в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», а встановити дійсне розташування транспортного засобу позивача відносно розташування вищевказаного дорожнього знаку та зони дії такого знаку з фото не виявляється можливим.
Суд не приймає до уваги надану відповідачем копію листа Комунальної установи «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради від 09.09.2021 року № 01-06/1192 як доказ розміщення автомобіля позивача в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Як вбачається з даного листа від 09.09.2021 року № 01-06/1192, розташування та обладнення технічних засобів на відповідній ділянці проводилось згідно проекту реконструкції, який відсутній у Комунальної установи «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради.
Відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів про те, що Комунальна установа «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради взагалі уповноважена надавати інформацію про встановлені технічні засоби регулювання дорожнього руху, зокрема, про дорожні знаки.
У листі від 09.09.2021 року № 01-06/1192 вказано, що знак 3.34 «Зупинку заборонено» розміщений на розі вулиць Преображенської та Садової.
В той же час, згідно постанови серії ОДП6201536 від 13.08.2021, місцем вчинення адміністративного правопорушення зазначено м. Одеса, вул. Катериненська, 36.
Наведені вище обставини не дають можливості визначити ані зону дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», ані його фактичне розташування.
Дослідивши наявні в матеріалах справи фотоматеріали суд дійшов висновку, що автомобіль позивача марки BMW 320I номерний знак НОМЕР_1 , був розташований на вул. Преображенській у м. Одесі, а не на вул. Катериненській біля будинку № 36, що не заперечується відповідачем у відзиві. Водночас, як була вказано вище, наявні в матеріалах справи докази не дають можливості встановити, що автомобіль позивача був розміщений в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що технічний прилад Huawei MediaPad T3 UID, на який здійснювалась фотофіксація місця порушення, не підлягає періодичній повірці.
Згідно ст. 3 України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також п. 20 Переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого постановою КМУ від 4 червня 2015 року № 374, такий вид діяльнсті, як контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів входить до сфери законодавчо регульованої метрології, а прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації входять до категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці.
Відповідно до п. 20 Міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, міжповірочний інтервал приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації складає 1 рік.
Однак, відповідачем не було надано доказів повірки відповідного технічного пристрою у 2021 році.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (VastbergataxiAktiebolagandVulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень".
Аналогічну правову позицію визначив Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18).
Один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Отже, до суду будь-яких доказів безпосереднього вчинення позивачем адміністративного правопорушення представлено не було, що є підставою для скасування прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення.
З приводу вимоги позивача про зобов'язання відповідача видалити інформацію про правопорушення з Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 - верховенством права є панування права в суспільстві, яке вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.
Принцип верховенства права включає в себе свободу від свавілля та перекликається із принципом законності, що у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Розглядаючи питання ефективного засобу правового захисту Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) в п. 114 Рішення від 10 вересня 2010 року у справі «Макфарлейн проти Ірландії» (заява № 31333/06), п. 38 Рішення Великої Палати від 29 березня 2006 року у справі «Ріккірді Піссаті проти Італії» (заява № 62361/00) зазначив, що засіб є ефективним тільки якщо він доступний та достатній.
В силу п. 255 Рішення ЄСПЛ від 12 грудня 2012 року у справі «Ель-Масрі проти колишньої Югославської Республіки Македонія» (заява № 39630/09) та п. 152 у справі «Кудла проти Польщі» (заява № 30210/06) від 26 жовтня 2000 року засіб повинен бути ефективним на практиці й по закону.
Згідно п. 36-40 Рішення від 24 липня 2012 року у справі «Джорджевич проти Хорватії» (заява № 41526/10) при оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника.
У своєму рішенні від 17 березня 2009 року у справі «Хутман і Меус проти Бельгії» (заява № 9411/05) п. 44 ЄСПЛ зазначив, що національні органи повинні тлумачити та застосовувати своє національне законодавство без зайвого формалізму.
В свою чергу Верховний суд України своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1265а15, вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним (що узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до Постанови Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року по справі № 457/1003/15-а рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 279-1 КУпАП, інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою.
Згідно пунктам 18, 20 розділу III Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 травня 2019 року № 359, внесення повної та достовірної інформації до ресурсів Реєстру забезпечує користувач, який уніс відповідну інформацію.
Редагування (зміни) відомостей Реєстру здійснюється(ються) адміністратором та/або реєстраторами і допускається(ються) в разі внесення змін чи скасування винесених адміністративних протоколів або постанов у випадках, передбачених законодавством, а також з метою виправлення технічних помилок, описок чи доповнення відомостей даними, отриманими під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Враховуючи, що інформація про адміністративне правопорушення згідно постанови серії ОДП6201536 від 13.08.2021 року відповідно до вимог ст. 279-1 КУпАП вносилась інспектором з паркування Департамету транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Дуріхіним Сергієм Павловичем, при цьому, за результатами розгляду даної справи наведена постанова підлягає скасуванню, відповідна інформація згідно Положення про Реєстр адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 травня 2019 року № 359, підлягає редагуванню відповідачем.
При поданні позову позивач не сплачувала судовий збір у зв'язку з тим, що звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтований, при цьому відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 5 - 9, 72 - 77, 90, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову інспектора з паркування Департамету транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Дуріхіна Сергія Павловича серії ОДП6201536 від 13.08.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Зобов'язати посадових осіб Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (Юридична адреса: 65004, Одеська обл., м. Одеса, Думська площа, буд. 1; Фактичне місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 18; Код ЄДРПОУ: 23987115) видалити інформацію про правопорушення з Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване 13.08.2021 року інспектором з паркування Департамету транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Дуріхіним Сергієм Павловичем згідно постанови серії ОДП6201536 від 13.08.2021.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кириченко П.Л.