Справа № 947/29310/21
Провадження № 1-кс/947/13334/21
01.10.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12021163480000814 від 24.09.2021 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Андріївка Чемеровецького району Хмельницької області, громадянина України, українця, не одруженого, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинувальний акт відносно якого перебуває в провадженні Чемеровецького районного суду Хмельницької області, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого за ч.3 ст.185 КК України.,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, Досудовим розслідуванням встановлено, що 24.09.2021 приблизно о 00:50 год., ОСОБА_4 спільно з невстановленою особою, знаходячись на п'ятому поверсі другої парадної будинку АДРЕСА_3 , побачили потерпілому ОСОБА_7 , яка в цей час виходила з ліфтової кімнати зазначеного будинку. В цей час, у ОСОБА_4 одночасно з невстановленою особою, виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, належного ОСОБА_7 , яке знаходилось у сумці останньої.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_4 спільно з невстановленою особою, знаходячись за вищевказаною адресою, підійшли до ОСОБА_7 , де в цей час невстановлена особа, завдала удари кулаками рук по обличчю та тулубу ОСОБА_7 , тим самими застосувавши до останньої насильство, яке не є небезпечним для її життя і здоров'я, позбавивши її бажання чинити опір. Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 скориставшись безпораднім станом ОСОБА_7 , шляхом ривка вирвав з її рук належну їй жіночу сумку чорного кольору, вартістю 800 гривень, в якій знаходились грошові кошти на суму 6 300 гривень, тим самим відкрито викравши зазначену жіночу сумку з грошовими коштами.
Після цього, ОСОБА_4 разом з невстановленою особою маючи при собі викрадене майно з місця скоєння кримінального правопорушення втекли у невідомому напрямку, тим самим завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму в розмірі 7 100 гривень.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а метою - досягнення дієвості цього провадження, забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов'язків, та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку, з вище викладеним встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п. 1, 2, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .В:
- згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку, що останній не має міцних соціальним зв'язків, офіційно не одружений, не має постійного джерела доходу, що надає йому можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний обізнаний та усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 186, КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, на строк від чотирьох до шести років та фактично підозрюваний перебуває у державному розшуку за вчинення аналогічного злочину, що підтверджується тим, що останній вже на протязі року переховується від Чемеровецького районного суду Хмельницької області;
- згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку з тим, що останні може знищити сховати або спотворити будь яку із речей чи предмети, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як, під час досудового розслідування не встановлено та не відшукано всі речові докази;
- згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може незаконно впливати на потерпілу, свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх залякування з метою зміни ними показів в подальшому так, як жодного свідка не допитано у судовому засіданні за правилами судового розгляду;
- згідно п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме повідомити невстановленій досудовим розслідуванням особі інформацію про стан досудового розслідування кримінального провадження з метою уникнення його від кримінальної відповідальності;
- згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є ризик вчинення підозрюваним нового кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, за вчинене ним вже кримінального правопорушення, так як, останній схильний до вчинення злочинів майнового характеру, що фактично свідчить, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваного заперечувала, щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та просила обрати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Так, 01.10.2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, неодружений, обвинувальний акт відносно якого перебуває на розгляді Чемеровецького районного суду Хмельницької області, та судом було надано дозвіл на затримання підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення встановлені в судовому засіданні, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який вже притягається до кримінальної відповідальності та переховується від суду, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинено із застосуванням насильства відносно малолітніх осіб, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12021163480000814 від 24.09.2021 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28.11.2021 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1