Справа № 946/3685/21
Провадження № 2/946/2465/21
16 вересня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого - судці Пащенко Т.П.,
при секретарі - Топтигіної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. було вчинено виконавчий напис за №10226 щодо задоволення вимог ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у розмірі 33241,05 грн. 16.03.2021 року державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №64844437 та винесена постанова за ВП №64844437 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , про що позивач дізнався в травні 2021 року. В виконавчому написі зазначено, що право вимоги за кредитним договором №500315359 від 26.10.2012 року було передано за договором факторингу від ПАТ «Альфа-Банк» до ТОВ «Дата Майнінг груп», та від ТОВ «Дата Майнінг груп» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договором факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.102016 року та від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за договором факторингу №20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року. З виконавчого напису №10226, вчиненого 30.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. вбачається, що позивач підписав з ПАТ «Альфа банк» кредитну угоду №500315356 від 26.10.2012 року, за яким він є боржником, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за договором факторингу №20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року. Позивач вказує, що про існування Договору про відступлення права вимоги йому не було відомо, жодних повідомлень про відступлення права вимоги за кредитним договором він не отримував. З тексту виконавчого напису вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягуються невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору №500315356 від 26.10.2012 року в розмірі 33241,05 грн., в тому числі: 9991,19 грн. - прострочена заборгованість за тілом, 10349,86 грн. - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками та комісією, 12750,00 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею, 1500,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису. Крім того, період, за який стягуються кошти визначено з 08.10.2016 року по 20.10.2020 року, тобто, за 3 роки 3 місяці 1 неділю 5 днів, але в кредитному договорі вказано, що строк дії кредитного договору до 31.08.2015 року. Отже, виконавчий напис, вчинений 30.01.2020 року, що означає, що він зроблений тоді, коли з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. ПАТ «Альфа банк» після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором. Такого права позбавлений також і ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому право вимоги перейшло за договором факторингу. Разом із тим, за виконавчим написом стягнення заборгованості здійснено за період з 08.10.2016 року по 20.01.2020 року - поза межами строку кредитування. Тому, незаконним є включення до загальної заборгованості по оскаржуваному виконавчому написі в тому числі, і заборгованість по процентам, які могли бути нараховані лише до 31.06.2015 року. Таким чином, вказана у виконавчому написі заборгованість в цілому не є безспірною, оскільки нарахована поза межами строку кредитування та включає в себе незаконно нараховані після спливу строку кредитування проценти. З огляду на вказане, позивач просить суд визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 1362,00 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Представник позивача надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити у повному обсязі та розглядати справу у його відсутність.
Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду клопотання про врегулювання спору за участю судді, в якому вказав, що вважає, що даний спір
можливо вирішити в мировому порядку за умов взаємних поступок, а саме, запропонував позивачу сплатити кошти у розмірі 5900,00 грн. на розрахункові рахунки ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у строк до 18 год. 00 хв. 20.08.2021р., в такому разі, частина заборгованості у розмірі 27341,05 грн. буде списана, а заборгованість за кредитним договором №500315356 від 26.10.2012 року та виконавчим написом №10226 вважатиметься такою, яка погашена в повному обсязі.
Також, представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" надав суду заяву про визнання позовних вимог, в якій просить задовольнити позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 454,00 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 277,00 грн. Вимогу позивача в частині стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» орієнтовних витрат в розмірі 5000 грн. слід залишити без задоволення, оскільки розподіляючи судові витрати між сторонами у справі необхідно врахувати дії сторони, щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.
Разом із тим, представник відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, якому просив суд відмовити позивачу в компенсації витрат на правничу допомогу, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами з 5000,00 грн. до 1025,00 грн. Просив суд розглядати справу у його відсутності.
Представник Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій вказав, що просить справу розглянути без його участі (а.с.50).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань по справі суду не надав.
Ухвалою суду від 16.09.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ "Фінансова компанія управління активами" у врегулюванні спору за участі судді.
Згідно ч.2 ст.281 розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення справи, суд дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 26.10.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» був укладений кредитний договір №500315356 (а.с.17).
30.01.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинив виконавчий напис за №10226, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ "Фінансова компанія управління активами", якому ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» відступило право вимоги на підставі Договору факторингу №20/01/20-1/2 від 20.01.2020 року, якому в свою чергу ТОВ «Дата Майнінг Груп» відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу №2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року, якому в свою чергу ПАТ «Альфа Банк» на підставі Договору факторингу відступлено право вимоги за кредитним договором №500315356 від 26.10.2012 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 , у розмірі 33 241,05 грн. (а.с.12).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 , зобов'язань за кредитним договором №500315356 від 26.10.2012 року представник ТОВ "Фінансова компанія управління активами" 10.03.2021 року звернувся до державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. за №10226 від 30.01.2020 року про стягнення із боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 33 241,05 грн. До заяви кредитором було подано оригінал виконавчого напису №12006 від 30.01.2020 року.
16.03.2021 року державним виконавцем Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Прохоровою Н.Ф. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64844437 (а.с.14-16).
16.03.2021 року постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Прохоровою Н.Ф. накладено арешт на майно боржника (а.с.33).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Вказаним Переліком передбачене стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стяґувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Однак, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. не надав суду документи, які були надані для вчинення виконавчого напису.
В кредитному договорі №500315356 від 26.10.2012 року зазначено, що строк дії кредитного договору до 31.08.2015 року. Оскільки виконавчий напис вчинено 30.01.2020 року, це означає, що він зроблений тоді, коли з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.
Згідно з п.2.6 кредитного договору визначено порядок повернення кредиту, відсотків щомісячними рівними платежами відповідно до Додатку №1.
Відповідно до Додатку №1 до договору №500315356 від 26.10.2012 року щомісячний платіж дорівнює 702,79 грн. щомісячно, починаючи з 30.11.2012 року до 31.08.2015 року, датою останнього платежу за кредитом є 31.08.2015 року.
Таким чином, ПАТ «Альфа банк» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором.
Отже, за виконавчим написом нотаріуса №10226, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., стягнення заборгованості здійснено за період з 08.10.2016 року по 20.01.2020 року поза межами строку кредитування та заборгованість не є безспірною.
Враховуючи положення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису він повинен був перевірити правомірність вимог стягувача за вимогами в повному обсязі в тому числі і строки давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 30 січня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14.
В зв'язку з зазначеним, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з розглядом справи, суд виходить з положень ст.133 ЦПК України, відповідно до яких, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог тощо.
Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Міркун С.М. надав правову допомогу позивачу, що підтверджується ордером серії ОД №515400 від 12.05.2021 року та договором про надання професійної правничої допомоги від 16.04.2021 року (а.с.19).
Позивач вказує, що він поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., на підтвердження витраченої суми надав додаток до договору про надання правової допомоги та представництво інтересів, однак, не надав документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, суд приходить до висновку щодо стягнути з відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1025,00 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягу робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.
За правилами ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягає частковому задоволенню.
Керуючись, ст.ст. 16, 18, 253, 258, 261, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5,12, 13,76, 81, 141, 259, 263-265, 267, 280-289 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича за №10226 від 30 січня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»заборгованості за кредитною угодою №500315356 від 26 жовтня 2012 року у сумі 33241,05 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», адреса місцезнаходження юридичної особи: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вул.Стельмаха, 9А, офіс 203, код ЄДРПОУ , Шевченківський район, вул.Саксаганського,14, офіс 301, код ЄДРПОУ 35017811, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - « НОМЕР_1 », витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1025,00 (одна тисяча двадцять п'ять гривень нуль копійок) грн. та судовий збір у сумі 731,00 (сімсот тридцять одна гривня нуль копійок) грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Т.П.Пащенко