Справа № 946/8028/21
Провадження № 1-кп/946/584/21
про повернення обвинувального акта прокурору
08 жовтня 2021 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
провів у місті Ізмаїл Одеської області відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021150020000018, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новосвітлівка Веселинівського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3692, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_5 у підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, а також поясненнями сторони захисту, наданими у судовому засіданні. Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_6 не заперечували проти проведення підготовчого судового засідання за відсутності захисника ОСОБА_5 , у зв'язку з чим та з урахуванням того, що у відповідності до ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) участь захисника у цьому провадженні не є обов'язковою, а обвинувачений представлений ще одним захисником, суд в силу ч. 2 ст. 46, ст. 324 КПК вважає можливим провести підготовче судове засідання за відсутності захисника ОСОБА_5 .
Суть питання, що вирішується
1.Обвинувальний акт з додатками у цьому кримінальному провадженні надійшов до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області24 вересня 2021 року, ухвалою від 27 вересня 2021 року було призначено підготовче судове засідання, в якому підлягають вирішенню ряд питань відповідно до вимог ст. ст. 314 - 315 КПК.
2.Крім того, 08 жовтня 2021 року до суду звернувся ОСОБА_7 з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений на мобільний телефон «Iphone» IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , флеш носій білого кольору, флеш носій чорного кольору з фіолетовим кольором, які упаковані в сейф пакет №S2050616; жорсткий диск моделі HD322 GJ серійний номер S2BJJ9EB507768, який упакований в сейф пакет В1017202; принтер Canon WXJ15712, який упаковано в полімерний пакет №2 синього кольору. При цьому ОСОБА_7 зазначає, що вказані речі належать йому, вони були вилучені 14.04.2021 р. під час проведення обшуку слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, кабінетів №221 та №213 приміщення Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, та на них був накладений арешт ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2021 р., але вилучене майно не є предметом злочину у справі, він не є учасником кримінального провадження та позбавлений можливості користуватися ним. ОСОБА_7 у клопотанні також зазначає, що 27.06.2021 р. та 04.08.2021 р. ним направлялися до слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва клопотання про скасування арешту на його майно, однак результат розгляду його клопотань йому не відомий.
Встановлені судом обставини
3.У підготовчому судовому засіданні учасники судового провадження висловили думки про можливість призначення судового розгляду, вони також не заперечували проти задоволення клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна, але при цьому прокурор зазначив, що матеріали кримінального провадження на даний час ще не надійшли, у зв'язку з чим відсутня можливість надати суду відповідні процесуальні документи, що стосуються накладеного арешту на вказане майно.
4.До клопотання ОСОБА_7 було долучено фотокопії ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва про накладення арешту на певне майно, протоколу обшуку від 14.04.2021 р. та документів про належність мобільного телефону. Однак, вказані фотокопії не завірені належним чином, виконані низької якості та не у повному обсязі, що не дозволяє точно встановити їх зміст.
5.З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.04.2021 р. був накладений арешт на певне майно, але не яке саме з реєстру не вбачається.
6.Також з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2021 р. відносно ОСОБА_3 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 12.06.2021 р., та те, що ухвалами слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва продовжувався строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК, до 13 жовтня 2021 року. Але який саме запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_3 на даний час з реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
7.Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками, дійшов висновку, що він на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК, та в клопотанні ОСОБА_7 про скасування арешту майна слід відмовити.
8.Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
9.Згідно положень ст. 2 КПК, одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.
10.Концепт належної правової процедури є одним із найзагальніших і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності. В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об'єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.
11.Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим, у тому числі, у ст. 291 КПК.
12.Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
13.Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
14.Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт повинен містити: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
15.При цьому, як зазначив Верховний Суд України у п. 2 постанови від 24.11.2016 р. у справі №5-328кс16, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
16.Також у п. 7 зазначеної постанови Верховний Суд України звернув увагу на те, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Такого ж підходу дотримується і Верховний Суд, що вбачається, зокрема, з його постанови від 21.04.2021 р. у справі № 295/12923/19.
17.Тому з урахуванням викладеного, суд звертає увагу на те, що обвинувальний акт не тільки має формально містити вказані положення, передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, а й вони мають бути взаємопов'язаними між собою для того, щоб мати можливість співставити їх та надати їм належну оцінку під час судового розгляду, а також для реалізації права на захист.
18.Отже, з викладеного випливає, що правова кваліфікація кримінального правопорушення має відповідати не тільки посиланню на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а й змісту формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, бо, як вказав Верховний Суд України та, в подальшому, і Верховний Суд, правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
19.Вказане також дає підстави для висновку, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення мають містити дані щодо елементів складу кримінального правопорушення, у тому числі щодо об'єктивної сторони відповідно до правової кваліфікації з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.
20.Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, суд дійшов висновку, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за першим епізодом обвинувачення за ч. 3 ст. 3692 КК не відповідають зазначеним в обвинувальному акті правовій кваліфікації цього кримінального правопорушення, що унеможливлює дослідження його обставин під час судового провадження, їх співставлення між собою та кримінально-правову оцінку.
21.Так, правова кваліфікація кримінального правопорушення за обвинуваченням ОСОБА_3 за першим епізодом зазначена в обвинувальному акті за ч. 3 ст. 3692 КК за ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.
22.Однак, в обвинувальному акті у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та у формулюванні обвинувачення за вказаним епізодом обвинувачення не зазначена об'єктивна сторона кримінального правопорушення, у скоєнні якого ОСОБА_3 обвинувачуються, у відповідності до диспозиції ч. 3 ст. 3692 КК, за якою його дії кваліфіковані, що дало б змогу дослідити обставини кримінального правопорушення та співставити виклад фактичних обставин цього кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією цього ж кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що зазначена в обвинувальному акті. Натомість, слідчий обмежився зазначенням лише обставин щодо одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 для себе, однак в обвинувальному акті не зазначено, за що саме ОСОБА_3 обвинувачується в одержанні цієї неправомірної вигоди, зокрема, не зазначено чи одержав він її за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, і якщо так, то якою саме особою, чи уповноважена ця особа на виконання функцій держави, і яких саме, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.3692 КК.
23.Тобто ані виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, ані формулювання обвинувачення по вказаному епізоду обвинувачення взагалі не містять відомості про об'єктивну сторону кримінального правопорушення відповідно до диспозицій ч. 3 ст. 3692 КК, за якою стороною обвинувачення надана кримінально-правова оцінка дій обвинуваченого.
24.Таким чином, в обвинувальному акті по вказаному епізоду обвинувачення зміст формулювання обвинувачення та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 3692 КК, у вчиненні якого ОСОБА_3 обвинувачуються, не відповідають наведеній в обвинувальному акті правовій кваліфікації цього кримінального правопорушення.
25.З урахуванням висновків Верховного Суду України та Верховного Суду про те, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист, то наведення ознак кримінального правопорушення лише в правовій кваліфікації без зазначення у викладі фактичних обставин та у формулюванні обвинувачення в чому саме вони полягали робить обвинувачення неповним та неконкретним, оскільки унеможливлює дослідження обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , в суді та його співставлення з наданою кримінально-правовою оцінкою, а також перешкоджає реалізації права на захист.
26.Таким чином, особою, яка складала обвинувальний акт, не повно та не конкретно викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення за епізодом обвинувачення за ч. 3 ст. 3692 КК, що не дає змогу співставити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що зазначена в обвинувальному акті. Ці висновки суду повністю відповідають усталеній судовій практиці, викладеній, зокрема, в ухвалах Одеського апеляційного суду від 23.06.2020 р. у справі №502/1995/19 та від 08.06.2021 р. у справі №946/3299/21.
27.Вказані обставини роблять обвинувачення неповним, неточним та неконкретним, що перешкоджає призначенню судового розгляду, оскільки не зрозуміло, яке обвинувачення слід розглядати, а також від якого обвинувачення слід захищатися стороні захисту.
28.Здійснення судового розгляду за обвинувальним актом за наявності вказаних неповноти, неточності та неконкретності формулювання обвинувачення та викладу фактичних обставин суперечить вимогам ст. 2 КПК, яка регламентує обов'язок застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, а також не забезпечує дотримання принципу верховенства права, закріпленому в ст. 8 КПК, та суперечить практиці Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті закону підлягає обов'язковому застосуванню під час судового провадження.
29.У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
30.Практика Європейського суду орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
31.Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
32.Так, у вказаній справі Європейський суд зазначив, що у тексті п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Європейський суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
33.Отже, з урахуванням того, що неповнота, неточність та неконкретність обвинувачення знайшла своє підтвердження під час підготовчого судового засідання, а також з урахуванням норм національного та міжнародного законодавства суд дійшов висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст.291 КПК, що порушує гарантоване п/п. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції право обвинуваченого бути поінформованим про характер і причини обвинувачення у світлі його права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції. А оскільки за правилами ст.337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд дійшов висновку про наявність обставин, що унеможливлюють здійснення судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_3 .
34.Вказані недоліки обвинувального акту можуть бути усунуті на стадії підготовчого провадження тільки шляхом повернення обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, оскільки на цій стадії судового провадження відповідно до Глави 27 КПК суд має виключний перелік повноважень, передбачених цією главою, і виправляти недоліки обвинувального акту на цій стадії шляхом встановлення відповідних відомостей або шляхом зміни обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 338 КПК, не передбачено. Крім того, змінювати обвинувачення це право прокурора, а не його обов'язок, та суд не уповноважений на нього впливати.
35.Таким чином, у зв'язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, суд дійшов висновку, що він в силу п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК підлягає поверненню прокурору.
36.Що стосується клопотання ОСОБА_8 про скасування арешту майна, то слід зазначити таке.
37.Так, за змістом абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
38.Як судом було вище зазначено, до клопотання ОСОБА_7 долучені незавірені належним чином фотокопії документів, які виконані у низькій якості та не у повному обсязі, що не дозволяє суду точно встановити їх зміст та достовірність. Ці документи не були надані і прокурором під час судового засідання, у зв'язку з не переданням йому матеріалів кримінального провадження іншими процесуальними керівниками у цьому кримінальному провадженні. У зв'язку з цим, враховуючи обмеженість строку розгляду клопотання про скасування арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК, суд позбавлений можливості відкладати вирішення цього клопотання до надання прокурором належних документів. До того ж при розгляді клопотання про скасування арешту майна суд не пов'язаний можливістю чи неможливістю наданням необхідних документів іншими учасниками кримінального провадження, а має у передбачені ч. 2 ст. 174 КПК стислі строки вирішити клопотання про скасування арешту майна, виходячи з доведеності ініціатором скасування арешту майна того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або з того, що арешт накладено необґрунтовано.
39.Однак долучені до клопотання про скасування арешту майна незавірені належним чином фотокопії документів, які виконані у низькій якості та не у повному обсязі, не дозволяють суду точно встановити їх зміст та достовірність, а, отже, вони і не доводять того, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, або того, що арешт накладено необґрунтовано. Тому ОСОБА_7 всупереч наведеному абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК не доведено вказаних обставин.
40.Крім того, за змістом ст. 174 КПК арешт може бути скасований тільки у тому разі, якщо він на час розгляду цього питання є чинним та не скасованим. Арешт не може ще раз скасовуватися, якщо раніше він вже був скасованим. У клопотанні ОСОБА_7 зазначає, що раніше двічі подавав клопотання слідчому судді про скасування арешту, але результати розгляду його клопотань йому невідомі. Тому до отримання результату розгляду його клопотань слідчим суддею також не може бути вирішене його клопотання про скасування арешту.
41.На підстави викладеного у клопотанні ОСОБА_7 про скасування арешту на певне майно на даний час має бути відмовлено, але він не позбавлений можливості повторно звернутися з відповідним клопотанням.
42.Клопотань про обрання, зміну чи скасування інших заходів забезпечення кримінального провадження не надійшло, у зв'язку з чим вони підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 174, 314 - 316, 370 - 372 КПК, суд -
постановив:
1.Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 3692, ч. 1 ст. 366 КК, повернути прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених недоліків.
2.У клопотанні ОСОБА_7 про скасування арешту на певне майно відмовити.
3.Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані під час досудового розслідування, залишити без змін.
4.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.
5.Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1