про забезпечення позову
Справа № 495/8328/21
Номер провадження 2-з/495/165/2021
07 жовтня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом припинення дії постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 21.01.2021,
05.10.2021 на розгляд до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом припинення дії постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 21.01.2021, відповідно до якої заявник просить В цілях недопущення переплати стягнення аліментів з моєї соціальної допомоги по Постанові «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 21.01.2021р. по ВП № 63092821 від 22.09.2020р. Білгород- Дністровською ДВС , де вказана сума заборгованості 12093,66 грн., а не 9967,74 грн, як вказано у виконавчому листі від 21.07.2020 року та Постанові про відкриття ВП № 63092821 зі строками дії з 23.05.2019р. по 30.06.2020 року, а саме за 9 днів 13 місяців , а не до 30.06.2023р., заборонивши посадовим особам Білгород-Дністровської ДВС та Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації будь-які дії по виконанню вищевказаної Постанови від 21.01.2021р. до набуття чинності рішення суду у цій справі
Подану заяву про забезпечення позову заявник обґрунтовує наступним.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.11.2019 по справі № 495/4366/19 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 09.06.2020 йому були призначені до виплати аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчалась у Білгород-Дністровському коледжі природокористування , будівництва та комп'ютерних технологій на III курсі денної форми навчання за контрактом , у розмірі 750 грн. щомісячно, починаючи з дня подання заяви, а саме з 23.05.2019 року та до закінчення навчання, а саме до 30.06.2020 року.
21.07.2020 був виданий виконавчий лист Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі № 495/4366/19 зі строками виконання з 23.05.2019 по 30.06.2020.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31.08.2020 дія виконавчого листа від 21.07.2020 була поновлена у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Державним виконавцем Білгород-Дністровської ДВС прийнята Постанова про відкриття ВП № 63092821 від 22.09.2020 року, строк дії якої вказаний з 23.05.2019 по, тобто на 9 днів та 13 місяців, а в підрахунку на суму сплати 9967,74 грн.
Заявник отримав розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 18.12.2020 на суму 9967,74 грн. від Білгород-Дністровської ДВС .
Однак, державний виконавець Білгород-Дністровської ДВС Пашали В.Р. скерувала в Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, де він отримує соціальну допомогу в розмірі 1856 грн., як інвалід II групи, другу Постанову про звернення стягнення на заробітну плату , пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.01.2020 року на утримання аліментів з моєї соціальної допомоги на іншу суму, а саме з підрахованою заборгованістю станом на 01.02.2021 року у сумі 12093,66 грн.
Але, вже з 01.12.2020 з його соціальної допомоги були стягнуті аліменти по даному ВП № 63092821 від 22.09.2020 Білгород-Дністровської ДВС.
У даній Постанові від 21.01.2021 були помилково вказані строки стягнення з нього аліментів, а саме до 30.06.2023, а не до 30.06.2020, як вказано у Постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 63092821 та у виконавчому листі від 21.07.2020. По справі № 495/4366/19.
Заявник стверджує, що вже сплачує аліменти по даному ВП № 63092821 з 01.12.2020 по 01.11.2021. Так як з його соціальної допомоги утримували 50%, а в сумі 928 грн. щомісячно, то на даний час вважає, що вже повністю сплатив аліменти по ВП № 63092821 від 22.09.2020.
Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1ст. 149 ЦПК України, передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених ст. 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.
Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 та 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений: зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Забезпечення позову має на меті недопущення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, що гарантують можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо рішення буде прийняте на користь позивача, а також для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають узгоджуватись з конкретним заходом забезпечення позову і позовними вимогами, тобто спроможність обраного заходу забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно з Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (п. 43 рішення), право на суд одним із аспектів якого є доступ до правосуддя, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак таке право було б ілюзорним якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом із тим, за змістом п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зупинення стягнення на підставі виконавчого документа можливе за умови оскарження його боржником в судовому порядку.
Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд бере до уваги те, що між сторонами виникає спір з приводу стягнення аліментів із заявника в порядку виконання. В поданій заяві ОСОБА_1 зобов'язався подати відповідну позовну заяву у встановлені строки.
При цьому суд враховує те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку не є тотожним вирішенню (задоволенню) позовних вимог, а також не порушує прав інших осіб у даному спорі, оскільки зупинення стягнення на підставі виконавчого напису є пропорційним і адекватним заходом.
Оскільки забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд, з урахуванням доказів наданих позивачкою на підтвердження своїх вимог, приймаючи до уваги той факт, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи та зазначені позивачем обставини, суд вважає, що на теперішній час невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реального ускладнення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а отже необхідним є вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа до набрання рішенням суду законної сили.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст.149-153,260 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом припинення дії постанови «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 21.01.2021 - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі постанови державного виконавця Білогород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пашали Вікторії Русланівни «Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника» від 21.01.2021 ВП № 63092821.
Копію ухвали направити до Білогород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - для виконання, заявнику - для відома.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання до Одеського апеляційного суду.
Суддя І. І. Братків