«07» жовтня 2021 року м. Херсон
Справа № 653/493/21 Провадження № 22-ц/819/1806/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя - доповідач)Воронцової Л. П.
суддів:Ігнатенко П. Я.,
Полікарпової О. М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 на заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2021 року, у складі судді Делалової О.М., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
28 січня 2021 року ОСОБА_2 , діючий від імені Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 12.12.2017 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач своїм підписом підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 14.01.2021 року виникла заборгованість в розмірі 56779,02 грн., яка складається з: 38111,19 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2719,01 грн. заборгованості за простроченими відсотками, 15948,82 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України.
Посилаючись на те, що банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, а останній своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, позивач просив суд на власний розсуд стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 40830,20 грн., тобто без суми заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, і судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.
Заочним рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.12.2017 року в сумі 17167,60 грн. (сімнадцять тисяч сто шістдесят сім гривень шістдесят копійок) та судовий збір в розмірі 953,40 грн. (дев'ятсот п'ятдесят три гривні сорок копійок). Решту позовних вимог залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення в частині відмови у стягненні заборгованості та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. При цьому послалася на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.
Також вказала, що поза увагою суду залишилось і те, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 12.12.2017 року, з якої вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що “підписанням цієї анкети заяви він згідно зі ст. 634 Цивільного Кодексу України в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, які розміщені на офіційному сайті в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом із Пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов'язувався ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua”.
Під час встановлення кредитного ліміту у розмірі 500 грн на кредитну картку «Універсальна Голд» ОСОБА_1 було належним чином ознайомлено з умовами кредитування та тарифами банку, що підтверджується особистим підписом Відповідача на паспорті споживчого кредиту від 16.03.2018 р.. в якому чітко зазначено основні умови кредитування, у тому числі: тип кредиту; максимальна сума ліміту; строк договору та строк кредитування; спосіб та строк надання кредиту; процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду -42.00 % річ.: тип процентної ставки; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавия. орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача: реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов'язань за договором, у т.ч.: розмір пені: підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту - 84.00 % річ, ін.
Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.
Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору, що свідчить про укладення сторонами кредитного договору.
Виписка з банківського рахунку має статус первинного документу, що містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки Відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції).
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати відповідачем обов'язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів.
Відповідач, використовувавши кредитні кошти та частково погашаючи заборгованість за кредитом, підтвердив укладення кредитного договору із Банком на відповідних умовах.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «ПриватБАНК», суд першої інстанції виходив з тих обставин, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту, як різниця між використаними кредитними коштами та сплаченими на погашення заборгованості, оскільки в анкеті-заяві позичальника відсутні умови обслуговування кредитних карт Універсальна та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в яких передбачена сплата відсотків, на які посилається Банк, не містять підпису відповідача, тому не можна вважати, що саме їх розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, і не можна їх розцінювати як частину кредитного договору укладеного 12.12.2017 року, відсутні відомості що сторони погодили ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, сума просроченого кредиту не може бути більшою за кредитний ліміт, та може містити у собі лише фактично використані позичальником кошти, підстави збільшення тіла кредиту ( простроченого) за рахунок погашення карткових процентів і пені відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 12.12.2017 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 підписав анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
В анкеті-заяві зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви ОСОБА_1 згідно зі ст. 634 Цивільного Кодексу України в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПРИВАТБАНК”, які розміщені на офіційному сайті в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, які разом із Пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг зобов'язується ознайомлюватися самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua. (а.с. 17)
Крім анкети-заяви, підписаної позичальником, позивач додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не підписані позичальником, а також умови кредитних продуктів «Універсальна» і «Універсальна ГОЛД». (а.с. 10-69).
Відповідно до довідки, наданої АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_1 були видані: 07.12.2016 року - кредитна картка терміном дії 12/20, 31.03.2017 року - кредитна картка терміном дії 03/21, 02.04.2017 року - кредитна картка терміном дії 03/21, 23.03.2018 року - кредитна картка терміном дії 03/21, 14.04.2018 року - кредитна картка терміном дії 03/21, 30.05.2018 року - кредитна картка терміном дії 03/22, 10.05.2018 року - кредитна картка терміном дії 04/22. (а.с. 161)
З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 07.12.2016 року. В подальшому кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме 16.03.2018 року кредитний ліміт встановлено 500 грн., 10.05.2018 року кредитний ліміт збільшено до 8000 грн., 16.10.2018 року кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с. 13).
З виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 16.03.2018 року активно користувався кредитною карткою: знімав готівку, оплачував придбання товарів, вносив кошти на часткове погашення кредиту. (а.с. 14-15).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14.01.2021 року становить 40830,20 грн., яка складається з: 38111,19 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 2719,01 грн. заборгованості за простроченими відсотками. (а.с. 7-10).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626 , 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України ).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" ).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 , 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами, поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.ст. 12, 81 ЦПК України.
Зі змісту анкети-заяви, підписаної сторонами вбачається, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування.
Водночас, в даній анкеті-заяві відсутні відомості щодо істотних умов договору, а саме, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, штрафів, строк виконання зобов'язання тощо, відсутнє посилання у ній на паспорт споживчого кредиту.
Також матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідачем під підпис пам'ятки клієнта, яка містить тарифи і основні умови кредитування.
Встановивши, що надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.12.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 липня 2021 року), кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Доказів, які б підтверджували, що саме надані до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, банком не надано, а відтак підстави брати їх до уваги відсутні.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Паспорт споживчого кредиту, копія якого додана позивачем до позовної заяви також не може бути доказом погоджених між сторонами умов кредитування, зокрема розміру відсотків за користування кредитом, розміру відсотків за прострочення кредиту згідно статті 625 ЦК України, розміру штрафів за порушення зобов'язання.
Крім того, Паспорт містить в собі інформацію щодо умов кредитування, як відносно кредитних карток «Універсальна» так і кредитних карток «Універсальна Gold», а умови договору про споживчий кредит, як зазначено у Паспорті, можуть відрізнятися від інформації умов кредитування, яка була надана відповідачу.
Інформація викладена у Паспорті споживача зберігає чинність та є актуальною лише до 31 березня 2018 року.
Отже, за своєю суттю Паспорт споживчого кредиту є лише проектом договору про споживчий кредит, та не свідчить про укладення кредитного договору саме на умовах зазначених у ньому.
Сам по собі наданий позивачем розрахунок заборгованості, який ґрунтується на погодженій сторонами сумі щомісячного платежу, до якого входять відсотки за користування кредитом , без надання доказів про те, які саме умови договору щодо розміру щомісячного платежу нарахування відсотків та штрафів були узгоджені сторонами, не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості за кредитом, простроченими відсотками та штрафом у розмірі, визначеному позивачем, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову у розмірі неповернутої відповідної суми кредиту, та відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом сум процентів за користування кредитом, оскільки банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.
В іншій частині рішення не оскаржується, тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обґрунтованості.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 липня 2021 року в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за простроченим кредитом та відсотками залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 08 жовтня 2021 року.
Головуючий Л. П. Воронцова
Судді: П. Я. Ігнатенко
О. М. Полікарпова