Номер провадження: 11-кп/813/1942/21
Номер справи місцевого суду: 521/7370/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України, в рамках кримінального провадження №12019160000000516, внесеного до ЄРДР 27.05.2019 року,
встановив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 16 серпня 2021 року в судовому засіданні в процесі розгляду обвинувального акту в межах кримінального провадження №12019160000000516, внесеного до ЄРДР 27.05.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.294, ст.392 КК України, було задоволено клопотання прокурора про продовження відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 14 жовтня 2021 року, із утриманням в ДУ « Одеський слідчий ізолятор».
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що у справі наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні запобіжного заходу, які не знизилися та не відпали.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_16 , а також обвинувачений ОСОБА_9 кожен окремо подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_16 в своїх апеляційних скаргах вказують на наступне:
- прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- продовження строку тримання під вартою обвинуваченого носить систематичний характер;
- судом не враховано, що обвинувачений має постійне місце проживання та реєстрації в м. Одеса, сім'ю та малолітню дитину;
- розгляд клопотань сторони обвинувачення та допити потерпілих відбуваються за відсутності обвинувачених.
На підставі наведеного, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_16 просять ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою відмовити стороні обвинувачення у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації.
Обвинувачений ОСОБА_9 обґрунтовує вимоги апеляційної скарги наступними:
- клопотання про продовження строку тримання під вартою розглянуто судом першої інстанції без участі ОСОБА_9 , що є порушенням ч. 1 ст. 193 КПК України;
- в матеріалах справи відсутні будь-які докази причетності обвинуваченого ОСОБА_9 до інкримінованих кримінальних правопорушень;
- суд першої інстанції прийшов до безпідставних висновків про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки прокурором не надано будь-яких доказів про продовження існування раніше встановлених судом ризиків та доказів виникнення нових ризиків;
- судом першої інстанції не оцінювалась можливість забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків шляхом застосування до нього іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із позбавлення свободи;
- судом залишено поза увагою, що ОСОБА_9 має можливість проживати у м. Одеса разом зі своєю бабусею та у нього відсутній паспорт для виїзду за кордон, а також фінансові можливості для переховування від правосуддя.
У зв'язку з викладеним просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Іншими особами не було подано апеляційних скарг, а тому законність оскаржуваної ухвали перевіряється судом лише в межах апеляційних скарг, щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_16 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали доводи та вимоги поданих ними апеляційних скарг.
Захисник зазначала, що у судовому провадженні продовжується допит свідків, окрім того на разі ще не було допитано одного потерпілого.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав вимоги власної апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 зазначив, що клопотання про продовження запобіжного заходу розглянуто судом першої інстанції без участі ОСОБА_9 , ухвали про видалення якого матеріали справи не містять, зважаючи на те, що ухвала Малиновського районного суду від 21.05.2021 року була оскаржена захисником у апеляційному порядку. Врешті захисник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_9 .
Прокурор заперечила проти апеляційних скарг, та зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим. Прокурор звернула увагу, що відкладення судових засідань, попри посилання захисників, відбувались не з формальних підстав, а зокрема з огляду на необхідність дослідження доказів у справі, а також неявкою захисників. З приводу допитаних у суді першої інстанції свідків та потерпілих, прокурор заначила, що не допитано на разі 2х потерпілих, окрім того на разі з 70 свідків було допитано лише 2х.
Щодо існування ризику вчинення іншого злочину, прокурор зазначила, що на даний час щодо ОСОБА_7 до Суворовського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальні акти у кримінальних провадженнях за ч.2 ст. 185 КК України.
Мотиви апеляційного суду.
Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Згідно з положеннями ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, з зазначених матеріалів вбачається, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження №12019160000000516, внесене до ЄРДР 27.05.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України.
Посилання апелянтів на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на таке.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд встановив належне обґрунтування судом наявності зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора та були встановлені в попередніх судових рішеннях, якими вирішувалося питання про обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченим, не зменшились та виправдовують подальше їх тримання під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених, оскільки суд першої інстанції дотримався при розгляді клопотання прокурора приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з огляду на те, що раніше існуючи та доведені ризики не знизились і не відпали, оскільки обвинувачені не можуть не розуміти тяжкість інкримінованих їм злочинів, а також можливість призначення їм покарання у виді позбавлення волі строком більше 10 років, у разі доведеності їх вини за результатами розгляду кримінального провадження.
Наведені обставини, на думку апеляційного суду, в достатній мірі підтверджують існування ризику можливих спроб переховування обвинувачених від суду, в тому числі і з урахуванням позиції ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, в якій Суд зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від слідства.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів, продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинувачених є виправданим, оскільки в даному кримінальному провадженні існує реальний ризик можливого ухилення обвинувачених від суду, вплив на потерпілих та свідків, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, з чим погоджується колегія суддів.
При цьому, апеляційний суд вважає, що продовження строку тримання обвинувачених під вартою, в даному кримінальному провадженні, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо посилань обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_16 на систематичність продовження судом першої інстанції запобіжного заходу апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Таким чином, з огляду на те, що судове провадження не було завершене, у суді першої інстанції судовий розгляд триває, допитуються свідки та потерпілі, апеляційний суд вважає, що як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Доводи ж обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника про відсутність вагомих доказів його причетності до інкримінованих йому злочинів суд відхиляє, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Обвинувачення, відповідно до приписів Розділу IV КПК України «Судове провадження у першій інстанції» є предметом судового розгляду, його обґрунтованість або безпідставність встановлюється шляхом дослідження доказів обвинувачення й захисту в судовому засіданні та при ухваленні обвинувального або виправдувального вироку відносно особи, тому на теперішній час твердження про недоведеність обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є передчасним, оскільки судовий розгляд кримінального провадження триває.
Приймаючи до уваги зазначене, апеляційний суд вважає, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України, на даній стадії, при розгляді апеляційного провадження на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перевіряється.
Апеляційний суд на даній стадії, не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченим дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в районному суді, за результатами повного дослідження всіх доказів.
Соціальні зв'язки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на які звертають увагу вони та їх захисники, апеляційний суд відхиляє, оскільки місця проживання не є достатньо переконливою обставиною, щоб нівелювати зазначені ризики, обставини ж щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_7 сім'ї, перебування на його утриманні малолітньої дитини та щодо захворювання обвинуваченого, належними доказами стороною захисту підтверджено не було.
Також слід зазначити, що посилання захисника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 на наявність у його підзахисного заохочень за час перебування у Холодногірській виправній колонії №18, відповідно до характеристики від 05.03.2020 року, не є достатньо переконливими та жодним чином не свідчить про неможливість вчинення в подальшому обвинуваченим спроб переховування.
Також, апеляційний суд приймає до уваги, що жодних розумних гарантій добросовісної поведінки як ОСОБА_7 , так і ОСОБА_9 , на вказаній стадії кримінального процесу ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.
Щодо посилань захисників обвинувачених на незаконність розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відсутності самих обвинувачених, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 330 ч. 1 КПК України якщо обвинувачений порушує порядок у залі судового засідання або не підкоряється розпорядженням головуючого у судовому засіданні, останній попереджає обвинуваченого про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з зали судового засідання. При повторному порушенні обвинуваченим порядку судового засідання він може бути видалений за ухвалою суду з зали засідання тимчасово або на весь час судового розгляду. Якщо такий обвинувачений не представлений захисником, суд зобов'язаний залучити захисника для здійснення захисту за призначенням і відкласти судовий розгляд на строк, необхідний для його підготовки до захисту.
У зв'язку з численними грубими порушеннями порядку в залі судового засідання, невиконанням розпоряджень головуючого, зловживанням своїми правами, вчиненими з метою перешкодити встановленню істини в справі, затягнути судовий розгляд справи, ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2020 року обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 було видалено з зали судового засідання на весь час судового розгляду.
Через відсутність у резолютивній частині прізвища ОСОБА_9 попри обґрунтування його видалення з зали судових засідань з іншими обвинуваченими у порядку ст. 330 КПК України у мотивувальній частині ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2020 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 21.05.2021 року було виправлено описку та викладено абзац перший резолютивної частини в наступній редакції:
«За систематичне порушення порядку в залі судового засідання та непідкорення розпорядженням головуючого в судових засіданнях, обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , видалити з зали судового засідання на весь час судового розгляду».
Дійсно, захисником ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 було оскаржено вищенаведену ухвалу про виправлення описки, втім апеляційний суд не може погодитись із твердження адвоката ОСОБА_10 , що у зв'язку із цим не відбулось видалення обвинуваченого ОСОБА_9 з зали судового засідання на весь час судового розгляду ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2020 року.
З мотивувальної частини ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 10.12.2020 року вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 , у тому числі з іншими обвинуваченими, в порядку ст. 330 КПК України, за систематичне порушення порядку в залі судових засідань та непідкорення розпорядженням головуючого, був видалений з зали судових засідань на весь час судового розгляду.
Надавати оцінку законності та обґрунтованості судового рішення, яке не є предметом розгляду апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисник ОСОБА_16 , а також обвинуваченого ОСОБА_9 поданих на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року апеляційний суд не може, а відтак не оцінює законності та обґрунтованість видалення обвинувачених з зали судового засідання.
З вищенаведених міркувань апеляційний суд відхиляє також і доводи захисника ОСОБА_16 щодо обставин ухвалення Малиновським районним судом ухвали від 10.12.2020 року.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Згідно з п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , та обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 16 серпня 2021 року, якою продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України, в рамках кримінального провадження № №12019160000000516, внесеного до ЄРДР 27.05.2019 року, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3