Номер провадження: 22-ц/813/1919/21
Номер справи місцевого суду: 523/10919/18
Головуючий у першій інстанції Шепітко І.Г.
Доповідач Драгомерецький М. М.
29.09.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д.,
Дришлюка А.І..,
при секретарі: Павлючук Ю.В.,
за участю: адвоката АТ «Альфа-Банк» - Байрамова О.В.,
переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Байрамова Олександра Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.
Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між сторонами 07 серпня 2008 року було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії № 08-660/160-302. ОСОБА_1 вказує, що зазначений договір був укладеним з нею під впливом омани зі сторони Банку та з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (далі - Постанова №168), в редакції, що діяли на час його укладання, ЦК України та норм діючого законодавства; документальне оформлення операцій Банком з надання кредиту не відповідає вимогам нормативно - правових актів, які були чинними на момент укладання спірного договору №08-660/160-302. Про зазначені обставини вона довідалась після того, як банк почав у березні 2018 року вимагати від неї повернення кредиту в незрозумілих для неї сумах та розмірі. Викладене призвело до сумнівів у правомірності дій Банку, що вказані суми не узгоджувалися з умовами договору №08-660/160-302, у зв'язку з чим, на її замовлення було проведено експертне дослідження договору про надання не відновлювальної кредитної лінії, з висновку якого вона дізналась про порушення своїх прав. Також позивачка зазначає, що Договір №08-660/160-302 не відповідає вимогам ст. ст.11, 18 Закону №3161-ІV, зокрема, позичальнику як споживачу фінансових послуг банку не надано повної інформації про кредитні умови, а саме: інформацію про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту; недостовірну інформацію про дійсну вартість та перелік необхідних до сплати комісій Банку, супутніх послуг на користь третіх осіб та їх нормативної обґрунтованості; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (нотаріуса, страховика, експерта тощо), пов'язаних із одержанням кредиту та укладанням договору; інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним; всупереч п. 3.2 Постанови №168 графіки погашення кредитних коштів з сукупною вартістю кредиту у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання за результатами отримання кожного траншу окремо не складались; графік погашення кредиту Банком розрахований за умови використання усього ліміту кредитної лінії за увесь час користування кредитними коштами (400 000 дол. США), що документально не підтверджується; при встановленій договором відсотковій ставці 15% фактично реальна процентна ставка становить 19,8%.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Зазначені обставини є порушенням вимог ст.ст. 18, 19 Закону щодо несправедливих умов договору, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача та щодо нечесної підприємницької діяльності.
Вважає, що її права, як споживача, порушуються спірним договором, а тому вона звернулась до суду із вказаним позовом та просила суд задовольнити її вимоги у повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.
На адресу суду надійшов письмовий відзив банку на позовну заяву, у якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з обставин викладених у відзиві, наполягаючи на тому, що позовні вимоги є необґрунтованими, наголошує, що не згоден з правовою позицією позивача щодо введення в оману, вважає що позивачем не надано належних та допустимих доказів, та наполягав, що договір не може бути визнаний недійсним судом, якщо сторони пройшли всі стадії його укладення - досягнення згоди з усіх істотних умов договору, надання цієї згоди необхідної форми, якої вимагає закон, передання майна у випадках встановлених законом, державна реєстрація договору у випадках, коли така вимагається законом. Банк не погоджується з доводами позивача щодо порушення вимог п. 2.1 Постанови №168, оскільки договір №08-660/160-302 містить всі передбачені законом відомості, позивач була ознайомлена із змістом договору та додатками до нього, про що свідчить її власноручний підпис на документах, отримала свою копію договору з додатками, в яких на вимогу законодавця визначені все платежі за кредитом. Умовами договору не передбачено укладання нових графіків платежів, нових розрахунків сукупної вартості кредиту до кожного з траншів та невід'ємною частиною договору є Додаток 3, який в повній мірі відповідає вимогам Постанови №168 та Закону. Зазначає, що висновок експерта своїм змістом не може бути достовірним та допустимим доказом, він з ним не погоджується, оскільки експерт при складенні даного висновку вийшов за межі своїх повноважень, з висновком експерта не погоджується, розрахунки викладені у висновку не мають за собою обґрунтування не відповідають умовам договору №08-660/160-302 та суперечать його змісту. Вважає, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності, що встановлений ст. 257 ЦК України, тобто строк звернення до суду слід рахувати з моменту укладення спірного договору - 07.08.2008р.. Також повідомив, що ПАТ «Укрсоцбанк» змінило назву на АТ «Укрсоцбанк», що підтверджується статутом товариства, згідно із п. 1.2 якого 26 квітня 2018 року.
Справу розглянуто за відсутності сторін.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням, АТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просило суду скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 січня 2020 року АТ «Альфа-Банк» залучено до участі у справі у якості правонаступника АТ «Укрсоцбанк».
У судове засідання до суду апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 та її адвокат Ільченко А.О. не з'явились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином неодноразово та завчасно.
28 вересня 2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Ільченко А.О. про відкладення розгляду справи у зв'язку із її захворюванням.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 6652/04). При цьому, запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з'явились у судове засідання.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем, було укладено Договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №08-660/160-302, згідно до умов якого, відповідач прийняв на себе зобов'язання надавати позивачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Пунктом 1.1.1 Договору №08-660/160-302 передбачено надання кредиту окремими частинами (Траншами) зі сплатою 15% річних за кредитом та комісій в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною договору з досягненням максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 400 000,00 доларів США.
Згідно із п. 1.1.2. Договору №08-660/160-302 про надання не відновлювальної кредитної лінії, погашення кредиту проводиться відповідно до графіку - щомісячно, починаючи з серпня 2009 року по липень 2018 року, рівними частинами у сумі 3 669,72 доларів США, а в серпні 2018 року у сумі 3 670,24 доларів США, з кінцевим терміном погашення не пізніше 05.08.2018р.. Детальний розпис сукупної вартості Кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання Кредиту наведено в Додатку 3 до Договору.
В якості забезпечення виконання зобов'язань позивача перед Банком за цим Договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Банку між останнім та майновим поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія «Укрнафтоагропром» було укладено іпотечний договір нежитлової будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 445,1 кв.м. (п. 1.4.1. Договору), який 07 серпня 2008 року посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І.І. та зареєстровано в реєстрі за №107.
Відповідно до п.2.1. Договору №08-660/160-302 Кредит надається шляхом зарахування Банком коштів з позичкового рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , який відкритий у валюті кредиту на підставі письмової заяви Позичальника. Такий кредит згідно п. 2.2. Договору №08-660/160-302, вважається наданим в момент перерахування грошових коштів з позичкового на поточний рахунок. В свою чергу, нарахування відсотків за наданим кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту за методом «факт/360» (п. 2.3. Договору №08-660/160-302). Сплата процентів за використані кредитні кошти здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_3 (п. 2.4. Договору №08-660/160-302). Нарахування та сплата відповідних комісій здійснюється на рахунку Позичальника за № НОМЕР_4 (п. 2.5. Договору №08-660/160-302) в порядку, в сумі та в строки, що встановлені Тарифами.
Пунктом 2.2. Договору №08-660/160-302 передбачено, що кредит вважається наданим в момент перерахування коштів в повній та частковій сумі з позичкового рахунку зазначеного в пункті 2.1. цього Договору №08-660/160-302 на підставі письмової заяви Позивальника на перерахування коштів за рахунок Кредиту.
В період дії Договору №08-660/160-302 з 07.08.2008р. по 05.08.2018р. позивачу надавались кредитні кошти у вигляді траншів 07.08.2008р. на суму 50 000 доларів США, 27.08.2008р. на суму 100 000 доларів США, 24.09.2008р. на суму 10 000 доларів США та 10.09.2008р. на суму 10 000 доларів США, що загалом складає 170 000 доларів США. Залишок по ліміту кредитної лінії згідно п. 1.1.1. Договору №08-660/160-302 у сумі 230 000 доларів США (400 000 - 170 000) позивачем не отримувався. Зазначені обставини також встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.09.2012р. по цивільній справі №1527/5411/12, яке набрало чинності 07.11.2012р..
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1341цс15.
Згідно із положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Щодо посилання позивача ОСОБА_1 на порушення банком вимог закону в частині не роз'яснення їй інформації, передбаченої ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень Постанови №168, то слід зазначити наступне.
Банки зобов'язанi перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формi iнформацiю про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке:
Найменування та місцезнаходження банку;
Умови кредитування (зокрема, можливу суму кредиту, строк, мету кредиту, форми його забезпечення, наявнi форми кредитування, тип процентної ставки тощо);
Орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки; фiнансових зобов'язань, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням i погашенням кредиту; варiантiв погашення кредиту, включаючи кiлькiсть платежів, їx перiодичнiсть та обсяги; можливiсть та умови дострокового повернення кредиту, інші умови.
Пунктом 3.1 Постанови №168 встановлено, що Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надати детальний розпис сукупної вартостi кредиту з урахуванням процентної вартості ycix сукупних послуг, а також iнших фінансових зобов'язань споживача.
Крiм того, п. 3.3 Постанови №168 встановлено, що Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Також п. 3.4 Постанови №168 визначено, що Банки зобов'язанi в кредитному договорі зазначити вищевказанi умови.
У змiстi спірного кредитного договору визначенi всi передбаченi законом вiдомостi щодо вартостi кредиту, відсоткової ставки, строку користування кредитом, суми щомiсячних платежів, шляхи повернення кредиту, штрафнi санкції та iншi вiдомостi передбаченi умовами Постанови №168 та Закону України «Про захист прав споживачів».
За викладених обставин Банк та Позичальник, як сторони Кредитного договору, за спiльною згодою визначили, що Банк на принципах забезпеченості, платностi, повернення та цільового використання кредиту надав ОСОБА_1 кредитнi кошти. Банком та Позичальником в момент укладення спірного договору кредиту досягнуто згоди з ycix вище перелічених істотних умов кредитування, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 ..
Доводи позовної заяви щодо необхідності укладення графіку погашення та нову сукупну вартість отриманого кредиту до кожного з траншів, спростовуються умовами самого Договору, а також Додатком 3, який є невід'ємною частиною договору, який в повнiй мipi вiдповiдає вимогами Постанови №168 та Закону України «Про захист прав споживачів». Умовами Договору кредиту не передбачено укладання нових графiкiв платежів, новi розрахунки сукупноi вартості кредиту до кожного з траншів, отже, вказані твердження ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають прийняттю до уваги.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що недійсними є правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики.
Нечесна підприємницька практика включає наступне: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Обов'язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на висновок експертного дослідження №139/с від 02.07.2018р..
Оцінюючи зміст дослідження, колегія суддів вважає, що його висновки не свідчать про недійсність кредитного договору. Позивач звернулась в суд з позовом про визнання недійсним кредитного договору, який, на її думку, був укладений внаслідок введення її в оману. Тому позивач має довести, що при укладенні кредитного договору банк навмисно ввів її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.
Судовий експерт ОСОБА_2 на неодноразові виклики до суду апеляційної інстанції у судове засідання для надання пояснень стосовно складеного висновку, в порушення ст. 72 ЦПК України не з'явилась.
Крім експертного дослідження, яке не містить підтвердження таким обставинам, позивач будь-яких інших доказів не надала.
Зі змісту ст. 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зі змісту оспорюваного кредитного договору та додаткових угод вбачається, що вони підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, сторони на момент укладення цього договору не заявляли додаткових вимог щодо його умов та у подальшому виконували умови договору.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач ОСОБА_1 зверталась до банку із заявами про роз'яснення їй умов кредитного договору чи із заявами про відмову від договору.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
За таких обставин, апеляційний суд зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, та у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального права, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу адвоката Байрамова Олександра Володимировича в інтересах Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2019 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 07 жовтня 2021 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький
А.І.Дришлюк
Р.Д.Громік