Справа № 465/3592/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/573/21 Доповідач: ОСОБА_2
07 жовтня 2021 року у м. Львові
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року відносно ОСОБА_6
з участю: прокурора ОСОБА_5 ,
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019145080001414 від 23.05.2019 року щодо обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повернуто прокурору.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що вказаний обвинувальний акт не може бути предметом судового розгляду, оскільки не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Так, у підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні дізнавачем не складався, та у визначений процесуальним законом спосіб і порядку, прокурору не скеровувався. Обвинувальний акт складений та підписаний безпосередньо прокурором, без будь - яких процесуальних рішень про усунення від матеріалів дізнання дізнавача, або ж непогодження з прийнятим ним рішенням, що суперечить вимогам ст. 291 та 301-302 КПК України, оскільки за аналізом ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Також суд першої інстанції зазначив, що прокурором не з'ясовано позицію обвинуваченого щодо вчиненого ним діяння, як не вчинено таких дій і з потерпілою, що позбавляє права сторін, і в першу чергу обвинуваченого, на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку.
За таких обставин, враховуючи вимоги п. п. 5 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КПК України, зважаючи, що дії обвинуваченого відносяться до кримінальних проступків та судовий розгляд не призначений, суд першої інстанції прийняв рішення про повернення зазначеного обвинувального акта прокурору для приведення його у відповідність до вимог ст. 291, 301 - 302 КПК України , тобто ще й з урахуванням вимог глави 25 КПК України.
Крім цього, суд першої інстанції встановив, що наявний у матеріалах справи реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає обвинувальному акту, до якого його долучено у частині зазначеного номеру кримінального провадження, а також цей реєстр складений особою процесуальні повноваження якої кримінально процесуальним кодексом не передбачені.
На вказану ухвалу прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акта прокурору є безпідставним та необґрунтованим, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають фактично з'ясованим обставинам. Покликається, що нормою ч. 1 ст. 219 КПК України регламентовано лише один з випадків, коли прокурор може самостійно складати обвинувальний акт, і вказує на те, що перелік таких випадків не є вичерпним. Звертає увагу на положення п.13 ст. 36 КПК України, якими прямо передбачено складання прокурором обвинувального акта, та вважає, що відсутність вичерпного переліку підстав складання прокурором обвинувального акту самостійно означає його необмеженість. Наголошує, що доводи суду першої інстанції з приводу складання обвинувального акта прокурором самостійно як підстави для повернення обвинувального акта не відповідають вимогам законодавства.
Також, прокурор покликається на те, що відповідно до ст. 302 КПК України надіслати до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні є правом прокурора, а не обов'язком. Зазначає, що прокурором роз'яснено сторонам про можливість розгляду обвинувального акта в спрощеному порядку, та з'ясовано їхнє бажання проводити розгляд у загальному порядку. Зазначає, що не відповідає дійсності посиланням суду першої інстанції на пояснення обвинуваченого про те, що можливість розгляду обвинувального акта у спрощеному порядку йому не роз'яснено, оскільки таке у судовому засіданні взагалі не з'ясовувалось.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав вимоги поданої апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених у поданій апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні та обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вимоги до обвинувального акта встановлено у ст. 291 КПК України.
Так, згідно ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
При цьому, відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.
На переконання колегії суддів, аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право скласти прокурором обвинувальний акт самостійно не обмежено випадком коли прокурор не погодився з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.
Відтак колегія суддів вважає необґрунтованими покликання суду першої інстанції про те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні суперечить, зокрема вимогам ст. 291 КПК України, оскільки такий дізнавачем не складався, та у визначений процесуальним законом спосіб і порядку, прокурору не скеровувався, а складений та підписаний безпосередньо прокурором, без будь - яких процесуальних рішень про усунення від матеріалів дізнання дізнавача, або ж непогодження з прийнятим ним рішенням, оскільки нормами чинного кримінального процесуального закону не встановлено обмежень щодо випадків складання прокурором обвинувального акта самостійно.
Щодо мотивів суду першої інстанції про те, що прокурором не виконано вимоги ст. 301, 302 КПК України, то такі нічим об'єктивно не підтверджені, не свідчать про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Також, колегія суддів враховує, що подача до суду клопотання про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, за змістом ст. 302 КПК України, є правом, а не обов'язком прокурора.
Разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи рішення про повернення прокурору обвинувального акта відносно ОСОБА_6 підставно звернув увагу на реєстраційний номер кримінального провадження, який зазначено в обвинувальному акті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер.
Згідно ч. 4 даної норми закону до обвинувального акта додається, зокрема реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта
Так, згідно супровідного листа від 11.12.2020р. прокурором скеровано до Франківського районного суду м. Львова обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019140080001414 від 23.05.2019р. (а.с.1), і до якого долучено: реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019140080001414 від 23.05.2019р. (а.с.4-7); розписку підозрюваного ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019140080001414 від 23.05.2019р. (а.с. 8).
Крім цього, у матеріалах справи наявний витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що за заявою ОСОБА_7 23.05.2019р. внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення за номером кримінального провадження 12019140080001414 (а.с. 14).
Разом з тим, згідно наявного у матеріалах обвинувального акта відносно ОСОБА_6 , скерованого прокурором на розгляд до суду першої інстанції вищезазначеним супровідним, такий складено у кримінальному провадженні № 12019145080001414 від 23.05.2019р.
Відтак, зазначений в обвинувальному акті номер кримінального провадження не узгоджується із номером кримінального провадження, зазначеному, зокрема у долучених до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування та розписки ОСОБА_6 про його отримання.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акта.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт, повернення якого прокурору можливо лише у випадках невідповідності його вимогам ст. 291 КПК України.
Відтак колегія суддів вважає, що з наведених в оскаржуваній ухвалі підстав для повернення обвинувального акта прокурору обґрунтованою є лише невідповідність номера кримінального провадження, зазначеному в обвинувальному акті, номеру кримінального провадження вказаному, зокрема у долученому до нього реєстрі матеріалів досудового розслідування, і вказана невідповідність стороною обвинувачення не спростована.
Покликання суду першої інстанції на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування складено не уповноваженою особою, а саме інспектором сектору дізнання Франківського ВП ГУ НП у Львівській області, самі по собі хоча і не є підставою для повернення обвинувального акта, однак у сукупності із встановленим заслуговують на увагу, оскільки відповідно до положень ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконання, що у даному випадку апеляційна скарга прокурора не може бути задоволена, з огляду на існування наведених вище обставин, а тому ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019145080001414 від 23.05.2019 року щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, слід залишити в силі.
Керуючись 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12019145080001414 від 23.05.2019 року щодо обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий :
Судді :