Справа № 466/3205/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/909/21 Доповідач: ОСОБА_2
06 жовтня 2021 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13.09.2021, у кримінальному провадженні № 12016140060004073 від 12.11.2016 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
встановила:
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.09.2021 клопотання прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_8 задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів- з 21 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року включно.
Своє рішення, суддя мотивує тим, що враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_6 , документи, що його характеризують, відомості про його стан здоров'я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого, існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі на строк до десяти років, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою судді захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13.09.2021 - скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати та звільнити обвинуваченого з під варти.
Вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, прийнята з істотним порушенням кримінально процесуального закону.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що висновки суду, що існують обґрунтовані ризики можливості переховуватись обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки ОСОБА_6 вже практично відбув покарання - під вартою перебуває 4 роки і 10 місяців, санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання від семи до десяти років, а в силу «Закону Савченко» в разі визнання його винуватим, попереднє ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_6 з 14 листопада 2016 року зараховується у строк покарання день за два - максимально можливий строк покарання - 10 років позбавлення волі.
Продовжения обвинуваченому ОСОБА_6 , згідно з оскаржуваною ухвалою, запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з 21 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року включно, буде виходити за межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України і призведе до незаконного утримання його під вартою, що в свою чергу є порушенням статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертає увагу, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та не перестали існувати, належним чином не обґрунтував зазначеного, а рішення виклав в загальних рисах.
Стороною обвинувачення не доведено, що інша міра запобіжного заходу на теперішній час не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Крім того, наголошує, що 13.09.2021 під час підготовчого засідання, одразу після проголошення оскаржуваної ухвали, головуючий суддя ОСОБА_1 оголосив заяву про самовідвід в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідача, думку захисника - адвоката ОСОБА_7 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_6 , про задоволення апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частиною 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд дотримується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, суддя суду першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з врахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину і суворості покарання, яке може бути призначено обвинуваченому судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого злочину, продовження злочинної діяльності. Такі ризики існували на час обрання та продовження запобіжного заходу обвинуваченому, не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.
Як вбачається з клопотання про продовження строку тримання під вартою, таке відповідає вимогам ст. 199 КПК України, зокрема містить у собі короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 правову кваліфікацію кримінального правопорушення, виклад обставин, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, посилання на ризики, передбачені ст. 177 цього Кодексу, та обґрунтування того, що такі продовжують існувати та не зменшилися, обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що розгляд даного кримінального провадження проводиться в суді першої інстанції іншим складом суду.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13.09.2021 відносно ОСОБА_6 щодо продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді: