Справа № 438/334/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/621/21 Доповідач: ОСОБА_2
13 вересня 2021 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9
Оскарженим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання з речовими доказами та арештованим майном.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 13 грудня 2020 року близько 04 год 15 хв, перебуваючи неподалік будинку №177 на вул. В. Великого у м. Бориславі Львівської області, після раптово виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_10 , на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи прямий умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс металевим предметом подовгастої форми удари в ділянку голови та правої ноги ОСОБА_10 , спричинивши йому тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді вдавленого багатовідламкового перелому тім'яної кістки зліва, травматичного субарахноїдального крововиливу, забою головного мозку легкого ступеня, забійних ран волосяної частини голови; садна в ділянці нижнього контура лівої очниці та носо-губної зморшки зліва; синців в ділянці правої очної щілини, в ділянці лівої очниці з переходом на ділянки вилиці та лівої щоки, в ділянці правого стегна з переходом на ділянку колінного суглобу. Тілесне ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми відноситься до тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
На вирок суду прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, у якій просить вирок скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. В решті вирок залишити без зміни.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду є незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Звертає увагу на те, що суд незважаючи на те, що ОСОБА_7 вчинив тяжкий злочин, призначив покарання ОСОБА_7 із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Покликання суду на такі обставини, як щире каяття, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, позитивна характеристика та визнання судом їх, як обставин, що дають підстави для застосування при призначенні покарання ст.75 КК України, є безпідставним, оскільки вказані обставини необхідно враховувати як пом'якшуючі обставини при призначенні покарання ОСОБА_7 у межах санкції ст.121 ч.1 КК України.
Звільняючи ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання, суд першої інстанції не навів переконливих доводів на підтвердження свого висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, своє рішення не мотивував. Окрім того, суд обмежився лише формальним перерахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого.
Потерпілий у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти задоволення апеляційних вимог, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_7 дотримані.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними належним чином в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим та ніким не оспорюється.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України є вірною.
Щодо призначеного судом покарання, то слід зазначити, що відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Зазначеним вимогам оскаржуваний вирок в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст.75 КК України відповідає.
Відповідно до ст. 75 ч. 1 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Як убачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, рішення про застосування до ОСОБА_7 ст.75 КК України обґрунтоване належним чином, з посиланням на конкретні обставини справи і особу винного.
Матеріали справи свідчать про наявність обставин, які б могли слугувати підставою для застосування до ОСОБА_7 ст.75 КК України. У даному випадку, це , зокрема, : щире каяття, перше притягнення до кримінальної відповідальності, позитивна характеристика.
При цьому судом першої інстанції вірно враховано думку потерпілого щодо призначеного ОСОБА_7 покарання, відсутність цивільного позову, оскільки обвинуваченим відшкодовано потерпілому майнову та моральну шкоду.
Окрім того, з 01.09.2021 року ОСОБА_7 офіційно працевлаштований на ПП «Яна Буд» штукатуром.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, конкретні обставини справи, виходячи з принципу індивідуалізації покарання та співмірності заходів примусу, дійшов вірного висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_7 слід застосувати покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, а тому підстав для зміни покарання колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора не містить правових підстав для скасування оскаржуваного вироку суду та призначення більш суворого покарання, а отже така визнається необґрунтованою.
Таким чином, суд першої інстанції належно та повно оцінив і перевірив усі зібрані по справі докази. Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б тягли скасування чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено. Відтак вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Бориславського відділу Дрогобицької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Бориславського міського суду Львівської області від 19 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 121 КК України - без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4