Дата документу 29.09.2021 Справа № 318/219/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 318/219/19Головуючий у 1-й інстанції Васильченко В.В. Повний текст рішення складено 04.08.2020 року.
Пр. № 22-ц/807/70/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
29 вересня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кримської О.М., Маловічко С.В.
за участі секретаря Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кам'янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Хаяркін В.В., ОСОБА_5 про встановлення факту та визначення додаткового строку для прийняття спадщини
та зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кам'янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Хаяркін В.В., Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської РДА Запорізької області про встановлення фактів фактичного вступу в управління спадковим майном та постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 4-5), в якому просила встановити факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Васильченка В.В. (т.с. 1 а.с. 16).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 26) відкрито провадження у цій справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
09 квітня 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_5 про залучення її у справі в якості співвідповідача.
У квітні 2019 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись до суду із вищезазначеним зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Кам'янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Хаяркін В.В., Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області(т.с. 1 а.с. 73-88), в якому останні просили встановити факт фактичного вступу в управління спадковим майном після смерті спадкодавця матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити факт постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
23 квітня 2019 року ухвалою суду (т.с. 1 а.с. 90-92) було залучено у справі в якості співвідповідача ОСОБА_5 , об'єднано в одне провадження вищевказані позовні заяви.
Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року від 03 серпня 2020 року (т.с. 2 а.с. 98 а-99) у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи за позовом ОСОБА_2 до Енергодарської державної нотаріальної контори в особі нотаріуса Жебелюк В.А., ОСОБА_5 , треті особи що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування запису про державну реєстрацію про право власності - залишено без задоволення.
Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року (т.с. 2 а.с. 107-113) позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, первісний та зустрічні позивачі у цій справі подали апеляційні скарги.
ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 138-142) просила дослідити докази, в дослідженні яких суд першої інстанції неправомірно відмовив, а саме: допитати свідків, про допит яких заявлено в заяві, що є в матеріалах справи, та що було закріплено ухвалою суду, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким задовольнити її позовні вимоги.
ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с. 125-132, 150-157) просили дослідити докази, в дослідженні яких суд першої інстанції неправомірно відмовив, а саме: допитати свідків, про допит яких заявлено в заяві, що є в матеріалах справи, та що було закріплено ухвалою суду, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 2 а.с. 148).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 16 жовтня 2020 року (т.с. 2 а.с. 179).
В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. замінено суддю-члена колегії Маловічко С.В. у зв'язку із перебуванням на тривалому лікарняному останньої (т.с. 2 а.с. 185-186).
Ухвалою апеляційного суду дану справу призначено до апеляційного розгляду (т.с. 2 а.с. 187), з урахуванням навантаженості судді - доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду.
Баденко І.М. та Рибалко Н.М. подали відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 у цій справі (т.с. 2 а.с. 206-207) із:
- заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання позову ОСОБА_1 у цій справі (т.с. 2 а.с. 208-209),
- заявою про виклик свідків (т.с. 2 а.с. 210): ОСОБА_10 та ОСОБА_11
- та клопотанням ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи до розгляду іншої справи Кам'янсько - Дніпровським районним судом Запорізької області іншої цивільної справи ЄУН 318/1492/20 за позовомОСОБА_2 до Енергодарської державної нотаріальної контори в особі нотаріуса Жебелюк В.А., ОСОБА_5 , треті особи що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування запису про державну реєстрацію про право власності.
ОСОБА_1 подала відзив на вищезазначену апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (т.с. 2 а.с. 215-218) із:
- її ( ОСОБА_1 ) заявою про визнання позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у цій справі (т.с. 2 а.с. 219),
- заявою про виклик свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (т.с. 2 а.с. 210).
ОСОБА_5 подала відзив на вищезазначені апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у цій справі (т.с. 2 а.с. 236-241).
Інші учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначені апеляційні скарги у цій справі станом на час їхнього розгляду апеляційним судом.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Ухвалою апеляційного суду від 06 січня 2021 року дану справу призначено до апеляційного розгляду в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника ОСОБА_5 - адвоката Курлапової С.В. (т.с. 3 а.с. 4).
В автоматизованому порядку суддею Маловічко С.В. у цій справі замінено суддю-члена колегії Кочеткову І.В. у зв'язку із перебуванням останньої у тривалій відпустці (т.с. 3 а.с. 153-155), суддею Кримською О.М. у цій справі замінено суддю-члена колегії Подліянову Г.С. у зв'язку із перебуванням її у відпусті 14 днів і більше (т.с. 3 а.с. 160-162).
З метою повного та всебічного у розумні строки перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та розгляду цієї справи апеляційним судом в межах апеляційних скарг апеляційний суд протокольно (без виходу до нарадчої кімнати) у судовому засіданні 31 березня 2021 року:
- у задоволенні клопотання ОСОБА_2 (т.с. 2 а.с. 211-214) про зупинення провадження у цій справі до розгляду Кам'янсько - Дніпровським районним судом Запорізької області іншої цивільної справи ЄУН 318/1492/20 за позовом ОСОБА_2 до Енергодарської державної нотаріальної контори в особі нотаріуса Жебелюк В.А., ОСОБА_5 , треті особи що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , Орган опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування запису про державну реєстрацію про право власності, провадження в якій відкрито лише 16.09.2020 року (т.с. 3 а.с. 11-13), тобто після ухвалення оскаржуємого рішення рішення у цій справі відмовив;
- клопотання апелянтів про виклик та допит свідків у цій справі задовольнив частково: викликав свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , оскільки недоцільно допитувати одночасно в якості свідків двох родичів Єстафієвих, які, відповідно, є заінтересованими особами у цій справі, достатньо одного свідка ОСОБА_16 ; також відмовлено у виклику свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надіслано свідкам судові повістки (т.с. 3 а.с. 19-21) та зобов'язано апелянтів забезпечити явку своїх свідків у судове засідання у цій справі.
Проте, тричі (13 січня 2021 року, 31 березня 2021 року, 02 червня 2021 року) розгляд цієї справи апеляційним судом відкладався (т.с. 3 а.с. 14-15, 65-66, 111-112) саме в порядку задоволення клопотань сторони апелянтів про його відкладення:
- ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 7-8, 16-17, 64,105) через епідемію коронавірусу, перебування її представника за межами країни без документального підтвердження останнього, хвороби її та її сестри ОСОБА_2 та дитини з інвалідністю адвоката ОСОБА_3 ;
- ОСОБА_2 (т.с. 3 а.с. 56-59,106-107) через хворобу її без документального підтвердження останньої та хворобу дитини її представника - адвоката Петрової С.М.
- представника ОСОБА_2 - адвоката Петрової С.М. (т.с. 3 а.с. 5-6, 60-63,104) через хворобу ОСОБА_2 та ізоляцію без документального підтвердження останніх, двічі саме через хворобу дитини з інвалідністю адвоката Петрової С.М. з документальним підтвердженням.
Останньою ухвалою апеляційного суду (т.с. 3 а.с. 156) дану справу призначено до апеляційного розгляду в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотань апелянтів ОСОБА_2 , її представника адвоката - Петрової С.М., ОСОБА_4 (т.с. 3 а.с. 148-149) та ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 150-151), навіть, забезпечено апеляційним судом можливість допиту свідків апелянтів: ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 в режимі відеоконференції з Кам'янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області.
Однак, у судове засідання 29 вересня 2021 року повідомлені апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 3 а.с. 130-144) повторно всі вищезазначені свідки апелянтів та всі апелянти вчетверте, навіть, в режимі забезпеченої апеляційним судом відеоконференції, та інші учасники цієї справи не з'явились, окрім нового представника апелянта ОСОБА_1 з 27.09.2021 року - адвоката Шевченко Т.М. (т.с. 3 а.с. 176-177) та представника ОСОБА_5 - адвоката Курлапової С.В. (т.с. 1 а.с. 61, т.с.2 а.с.242-243).
Третя особа приватний нотаріус Кам'янсько-Дніпровського районного нотаріального округу Запорізької області Хаяркін В.В. подав повідомлення (т.с. 3 а.с. 145-146), в якому просив розглядати дану справу за його відсутності.
При цьому, апелянт ОСОБА_2 та її представник адвокат Петрова С.М. у своїх письмових заявах (т.с. 3 а.с. 167-175), та новий представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Шевченко Т.М. в усній формі в черговий раз(вчетверте) просили апеляційний суд відкласти розгляд цієї справи.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Встановлено, що всі учасники цієї справи, у тому числі апелянти та їх свідки, отримали судові повістки на дане судове засідання від апеляційного суду ще у червні 2021 року (т.с. 3 а.с. 131-144).
Оскільки, у період з 09 червня 2021 року по 23 липня 2021 року суддя-доповідач перебувала у щорічній відпустці (т.с. 3 а.с. 129).
Тобто, апелянти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які взагалі не повідомили апеляційний суд про поважні причини своєї неявки у дане судове засідання, мали достатньо часу, щоб мати можливість визначитись з іншими представниками, якщо їх попередні представники протягом майже року розгляду цієї справи апеляційним судом не знайшли можливості з'явитись до апеляційного суду у судові засідання у цій справі, навіть, в режимі відеконференції, а останні - своєчасно ознайомитись із матеріалами цієї справи в разі необхідності.
Крім того, за змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Також, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд на підставі ст. 371-372 ЦПК України ухвалив: у задоволенні клопотань апелянтів та їх представників про відкладення розгляду цієї справи (вчетверте) апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з'явились, на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів, за присутністю представника апелянта ОСОБА_1 з 27.09.2021 року - адвоката Шевченко Т.М. (т.с. 3 а.с. 176-177) та представника ОСОБА_5 - адвоката Курлапової С.В. (т.с. 1 а.с. 61, т.с.2 а.с.242-243).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, що з'явились, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у цій справі підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у цій справі, керувався ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 15, 16, 25, 30, 182, 328, 346, 391, 392, 1220, 1218, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст. 5, 13, 76, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України та виходив із відсутності підстав для задоволення останніх.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції, таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції, вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу приписів ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі фактів родинних відносин між фізичними особами. Якщо виникає спір про право, то він вирішується у порядку позовного провадження (ч. 6 ст. 294 ЦПК України).
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що між сторонами існує спір про право на спадщину, а тому вимога, про встановлення юридичного факту прийняття спадщини підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1 а.с. 8 зворот).
Після смерті ОСОБА_8 спадщину прийняв його син ОСОБА_18 , подавши заяву до державної нотаріальної контори Кам'янсько-Дніпровського нотаріального округу спадкова справа № 320/12) (т.с. 2 зворот, а.с. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_18 (свідоцтво про смерть, копія т.с. 1, а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_18 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_5 (третя особа за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом у цій справі), яка подала заяву до державної нотаріальної контори Кам'янсько-Дніпровського нотаріального округу (спадкова справа № 209 за 2014 рік) (т.с. 2 а.с. 15-16).
18.04.2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Хаяркіна В.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася по факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Спадкова №132/2018. Постановою приватного нотаріуса від 18.04.2019 року відмовлено (т.с. 1 а.с.193-194).
03.10.2018 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Хаяркіна В.В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася по факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 . Спадкова №132/2018. Постановою приватного нотаріуса від 03.10.2018 року відмовлено (т.с. 1 а.с. 37-45).
18.04.2019 року ОСОБА_19 звернулась з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилася по факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , до приватного нотаріуса Хаяркіна В.В. Спадкова №132/2018. Постановою нотаріуса від 18.04.2019 року відмовлено (т.с. 1 а.с. 80-82).
Судом першої інстанції також правильно було вставлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у грудні 2018 року звернулись до Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області із заявою про встановлення факту вступу в управління спадковим майном після смерті матері та встановлення факту їх постійного проживання з батьком на момент його смерті у 2012 році. Залучена у якості зацікавленої особи ОСОБА_5 подала клопотання про залишення заяви без розгляду. Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 15.04.2019 року заява залишена без розгляду.
Суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у цій справі не надано доказів в суді першої інстанції щодо прийняття спадщини після померлої матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 .
Спірні правовідносини регулюються правовими нормами ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), так як до правовідносин, що виникли до набрання чинності ЦК України 2004 року застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.
В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» з метою забезпечення однакового застосування законодавства про спадкування Пленум Верховного Суду України постановив дати судам роз'яснення, що спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року № 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Відповідно до пунктів 1 та 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. У деяких випадках відповідно до п. 5 положень ЦК України 2004 року, правила книги шостої, даного Кодексу, застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності.
Згідно із ст. 548 ЦК УРСР від 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
На підставі ст. 549 цього ж Кодексу, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В силу приписів ч. 1 ст. 551 ЦК УРСР, якщо спадкоємець, закликаний до спадкоємства за законом або за заповітом, помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк (ст. 549 цього Кодексу), право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). При цьому спадкоємець, який фактично вступив у володіння й управління спадщиною до 01.01.2004 р., не обмежений строком у праві на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Стосовно первісних позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 і ОСОБА_2 щодо визначення додаткового строку прийняття спадщини в три місяця після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд першої інстанції правильно вважав їх є безпідставними, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Ст. 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно із ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.
На підставі ст. 328 чинного ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
В силу приписів ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Виходячи з ст.ст. 25, 30 ЦК України мати та набути цивільне право (право власності на нерухоме майно) може лише жива та дієздатна особа. Із змісту ст.ст. 391, 392 ЦК України вбачається, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватись у судовому порядку.
Ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
За положеннями ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, жодних доказів того, що в межах строку, наданого цивільним законом, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вчиняли дії, які б свідчили про прийняття ними спадщини за законом, вони не надали, що, виходячи зі змісту ч. 1ст. 1272 ЦК України суд першої інстанції правильно вважав фактичним неприйняттям спадщини за законом.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 дублюють доводи їх первісної та зустрічної позовних заяв у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію первісного та зустрічного позивачів у цій справі, яку вони та їх представники вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою, є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин цієї справи, у тому числі він не відмовляв позивачам у дослідженні доказів у вигляді показів свідків, навпаки, суд задовольнив клопотання позивачів про допит свідків (т.с. 1 а.с.205, 214), у тому числі надсилав судові повістки останнім ( ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - т.с. 2 а.с. 83), явку яких у тому числі мали забезпечити позивачі, проте, свідки позивачів до суду першої інстанції не з'явились, а тому свідки позивачів не були допитані судом першої інстанції з незалежних від суду першої інстанції об'єктивних причин, що підтвердила в апеляційному суді представник ОСОБА_20 - адвокат ОСОБА_21 , яка приймала участь у судових засіданнях у суді першої інстанції у цій справі (т.с. 2 а.с. 242-243).
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування первісного позивача ОСОБА_1 та зустрічних позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Апелянти: первісний позивач ОСОБА_1 та зустрічні позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 не надали суду першої інстанції у цій справі належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх первісного та зустрічного позовів у цій справі.
Визнання позовів один одного первісним позивачем ОСОБА_1 та зустрічними позивачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не могло бути прийнято судом першої інстанції у цій справі, як й визнання останніми позову (та, відповідно, апеляційних скарг) один одного у цій справі в апеляційному суді (т.с. 2 а.с. 208-209, 219) не може бути прийнято і не приймається апеляційним судом в силу вимог ст. 206 ч. 4 ЦПК України, оскільки останнє при вищевикладених правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах цієї справи суперечить закону та порушує права третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом у цій справі - ОСОБА_5 .
Разом із тим, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у цій справі, а саме: тричі відкладав розгляд цієї справи за клопотаннями апелянтів, частково задовольнив клопотання апелянтів про виклик та допит їх свідків: ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , сприяв, навіть, явці цих свідків до суду за клопотанням апелянтів в режимі відеоконференції (ухвала т.с. 2 а.с. 156).
Проте, апелянти, зловживаючи своїми цивільними процесуальними правами, вчетверте, а свідки апелянтів без поважних причин повторно до апеляційного суду у дане судове засідання, навіть, в режимі забезпеченої апеляційним судом відеоконференції, не з'явились, а тому апеляційний суд застосував наслідки останнього: а саме: розглянув дану справу у даному судовому засіданні за наявними у цій справі матеріалами та доказами.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною апелянтів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 апеляційному суду не надані.
За таких обставин, суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; ж одні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Встановлено, що рішенням, що оскаржується, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України в разі відмови апеляційним судом у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , останні не мають права на компенсацію судових витрати, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 03 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 08.10.2021 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кримська О.М.Маловічко С.В.