07 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/5433/20
Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Єщенка О.В. , Шляхтицького О.І. ,
за участю секретаря: Пономарьової Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 400/5433/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України", Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальна експертна комісія Миколаївської обласної ради", Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №3, закладу комунальної власності комунальної установи "Миколаївський обласний центр медико-соціальна експертна комісія" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення міжрайонної медико-соціальної експертної комісій №3 код 03320099 заклад комунальної власності Комунальної установи «Миколаївський обласної центра медико-соціальної експертної комісії» щодо встановлення ОСОБА_1 25-ти відсотковий ступінь втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, викладеної у Довідці про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №018922 від 21.04.2015 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення-висновок №29 від 23.04.2020 року Комунальної установи «Миколаївський обласний Центру медико-соціальної експертної комісії» про відмову встановити групу інвалідності;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» щодо підтвердження рішення Комунальної установи «Миколаївський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 30.06.2020 року № 56-13/14/-407, викладене у формі висновку №29 медико-соціальної експертної комісії від 23.04.2020 року;
- зобов'язати Комунальну установу «Миколаївський обласний центр медико-соціальної експертна комісій» встановити ОСОБА_1 інвалідність як учаснику АТО на підставі наданих медичних і воєнних документів по факту отриманої в бою 15.10.2014 року приблизно о 14-00 годин в зоні АТО Донецької області, при здійсненні захисту Батьківщини від окупаційних військ Російської Федерації та банд формувань ЛНР, ДНР, тяжку контузію, тяжку закриту черепно-мозкову травму, травму шийного відділу хребта, тяжкий струс головного мозку, втрати слуху 11 ступені, погіршення зору та інших тілесних пошкоджень, що спричинили за собою чисельні тяжкі захворювання, які систематично погіршують загальний стан здоров'я;
- зобов'язати Комунальну установу «Миколаївський обласний Центр медико-соціальної експертна комісії» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності безстроково, яка пов'язана із захистом Батьківщини, як учаснику АТО у відповідності з вимогами частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності від 13.03.2018р. №2318-VIII, з дня встановлення рішенням міжрайонної медико-соціальної експертної комісій №3 код 03320099 заклад комунальної власності Комунальної установи «Миколаївський обласної центра медико-соціальної експертної комісії» щодо встановлення ОСОБА_1 25-ти відсотковий ступінь втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, викладеної у Довідці про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №018922 від 21.04.2015 року, тобто від 21.04.2015 року;
- зобов'язати Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна Комісії Міністерства охорони здоров'я України» встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності безстроково, яка пов'язана із захистом Батьківщини, як часнику АТО у відповідності з вимогами частини 13 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності від 13.03.2018р. №2318-VIII, з дня установлення рішенням міжрайонної медико-соціальної експертної комісій №3 код 03320099 заклад комунальної власності Комунальної установи «Миколаївський обласної центра медико-соціальної експертної комісії» щодо встановлення ОСОБА_1 25-ти відсотковий ступінь втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків з військової служби, викладеної у Довідці про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №018922 від 21.04.2015 року, тобто від 21.04.2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що в період з 27.08.2014р. по 19.10.2014 р. він приймав участь в антитерористичній операції в Донецькій та Луганській областях. У зв'язку з отриманими в бою 15.10.2014р. тяжкої контузії, закритої черепно-мозкової травми, погіршення слуху та зору, отримання різних травм та захворювань хребту неодноразово звертався до медичних закладів та проходив як стаціонарне так і амбулаторне лікування. На думку позивача, за наслідками дослідження поданих до відповідачів документів його необхідно встановити ІІ групу інвалідності. Однак, відповідачами протиправно встановлено ОСОБА_1 25-ти відсотковий ступінь втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Відповідач - Обласний центр медико-соціальна експертна комісія Миколаївської обласної ради з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що за наявного у ОСОБА_1 захворювання група інвалідності не встановлюється.
Як зазначено у відзиві на позовну заяву Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" в акті огляду медико-соціальної експертної комісії містяться дані об'єктивного обстеження ОСОБА_1 за наслідками яких установлено діагноз. За даного захворювання ОСОБА_1 група інвалідності не встановлюється. Крім того, відповідач стверджує, що суд не вправі втручатися в діяльність державних органів. Втручання у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року у справі №400/5433/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України", Комунальної установи "Обласного центру медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради", Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії №3, закладу комунальної власності комунальної установи "Миколаївського обласного центру медико-соціальної експертної комісії" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 судом першої інстанції вказано, що за наслідками розгляду питання про встановлення групи інвалідності відповідачами не порушено порядок розгляду даного питання. Дії відповідачів відповідають вимогам Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011р. №561, Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, Положення про МСЕК, тобто вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також, окружним адміністративним судом зазначено, що вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій, у фахівців яких наявна медична освіта та спеціальні знання. При цьому, адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції таких органів.
Не погодившись з вищеозначеним рішенням окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в якій зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а тому, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи наявні медичні та військові документи, які підтверджують отримання позивачем тяжкої контузії, закритої черепно-мозкової травми, втрати слуху на обидва вуха, погіршення зору, інших тілесних ушкоджень, тяжких хронічних захворювань, які щомісяця погіршують загальний стан здоров'я, спричинили інвалідність, зробили позивача залежним від стороннього догляду та утримання. Означені документи, на думку позивача, не були вивчені та досліджені судом першої інстанції. Інші обґрунтування апеляційної скарги дублюють зміст апеляційної скарги.
Згідно із поданим Обласним Центром медико-соціальної експертизи до суду апеляційної інстанції відзивом на апеляційну скаргу за наслідками проведення медико-соціальною експертною комісією експертизи наданої медичної документації, МСЕК не виявлено підстав для встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності. У межах спірних правовідносин установлено, що порушення стану здоров'я позивача на час огляду не обмежують його життєдіяльність у вираженому чи помірно вираженому ступені, а тому відсутні підстави для визнання його інвалідом. Жодна із медичних виписок ОСОБА_1 не надає інформації про вплив порушень здоров'я позивача на його життєдіяльність. Також, на думку відповідача, вирішення питання щодо визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційними повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань. Крім того, під час вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 інвалідності відповідачем у повній мірі дотримано порядок розгляду даного питання.
Відповідно до поданого Державним закладом "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" до апеляційного суду відзивом на апеляційну скаргу захворювання ОСОБА_1 не входить до визначеного Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011р. №561, переліку захворювань за наявності якого встановлюється група інвалідності. При цьому, за умови надходження нових медичних документів про зміну стану здоров'я у позивача виникнуть підстави для повторного розгляду питання щодо встановлення інвалідності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 має статус «учасник бойових дій», про що свідчить наявна у матеріалах справи копія посвідчення серії НОМЕР_1 .
Апеляційним судом з'ясовано, що у період з 27.08.2014 року по 19.10.2014 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_2 від 08.01.2015р. №210а.
З матеріалів справи убачається, що 15.10.2014р. близько 14:00год., в ході виконання бойового завдання при проведенні антитерористичної операції в Луганські та Донецькій областях, в районі аеропорту м.Донецьк, незаконними збройними формуваннями були обстріляні позиції підрозділів військової частини, під час яких молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення.
Відповідно до наявного у матеріалах справи акта проведення спеціального службового розслідування про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), 10.11.2014р., затвердженого т.в.о. командира військової частини - польова пошта НОМЕР_3 полковником ОСОБА_2 , 15.10.2014р. близько 14:00 годин, у службовий час, в ході виконання бойового завдання при проведенні антитерористичної операції в Луганській та Донецькій областях, в районі аеропорту м.Донецьк, незаконними збройними формуваннями були обстріляні позиції підрозділів військової частини. Під час обстрілу молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення.
Згідно із висновком Спіральної комп'ютерної томографії поперекового відділу хребта від 29.10.2014р. ОСОБА_1 - КТ-картина дегенеративно-дистрофічного ураження хребта за типом міжхребцевого остеохондрозу на рівні L3 - S1. Спонділоартроз І ступеня. Протрузії дисків L3 - S1. Грижа шморля в тілі L3.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 10.11.2014р. №430 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодший сержант ОСОБА_1 15.10.2014р. одержав травму6 «двобічну травматичну нейросенсорну туговерхість внаслідок вибухової травми» при виконанні бойового завдання.
Згідно із наявною у матеріалах справи довідкою військової частини НОМЕР_2 від 12.02.2020р. №14 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), молодший сержант ОСОБА_1 15.10.2014р. отримав гостре мінно-вибухове акубаротравматичне ураження обох вух без порушення барабанних перетинок.
Як убачається із свідоцтва про хворобу №943, діагноз ОСОБА_1 та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: наслідки перенесеного вибухового акубаротравматичного ураження обох вух (15.10.2014р.) без пошкодження барабанних перетинок у вигляді двобічної змішаної туговухості при сприйнятті шепітної мови на праве вухо 2,5м, на ліве вухо 3,5м, розмовної мови на праве вухо 5,5м., на ліве вухо 5м. Післятравматичний стресовий розлад. Астено-невротивний синдром. Поширений остеохондроз хребта на рівні С 5 - С 7, Th 4 Th 12, L 1 - L 5 - S 1, артроз унко-вертебральних сполучень на рівні C 4 - C 6, передня клиноподібна деформація тіл хребців Th 6 - Th 7, лівобічний кіфосколіоз І ступеня грудного відділу хребта, правобічний сколіоз І ступеня поперекового відділу хребта, грижа Шморля тіла L 3 хребця без порушення функцій. Хронічний вертеброгенний шийний радикуліт C 7 - C 8 праворуч, поперековий радикуліт L 5 - S 1 праворуч з незначно вираженим больовим синдромом та незначним порушенням функцій.
Згідно до виписного епікризу від 26.01.2015р., за результатами проведеного обстеження ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз: основний - «хронічна двобічна після травматична (15.10.14р.) нейросенсорна приглухуватість при сприйнятті шепітної мови до 4 м. на праве та 6 м. на ліве вуха»; супутній - «кистоподібні утвори обох гайморових пазух носа».
Як зазначено у виписному епікризі від 25.02.2015р., за результатами проведеного обстеження ОСОБА_1 встановлено клінічний діагноз: основний - «кистоподібні утвори лівої та правої верхньощелепових пазух».
Відповідно до магнітно-резонансної томографії головного мозку (мозкового черепа), проведеної 30.12.2015р., ОСОБА_1 установлено наступний діагноз: «МРТ ознаки дисциркуляторної енцефалопатії».
У квітні 2015 року, з метою становлення відсотку втрати працездатності, ОСОБА_1 направлено на МСЕК.
17.04.2015 ОСОБА_1 оглянуто м/р МСЕК №3 та встановлено експертний діагноз: «Наслідки акубаротравмотичного ураження обох вух (15.10.2014р) без ушкодження барабаних перетинок у вигляді двобічної змішаної туговухості ІІ ступеню. Післятравматичний стрессовий розлад - помірний астено-нервотичний синдром».
У зв'язку з чим, ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності по травмі, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 повторно направлений на обласну МСЕК.
На медико-соціальній експертній комісії проводилася експертиза наданої медичної документації, її відповідність даних отриманих при огляді хворого: скаргах, об'єктивних обставинах хворого, аналіз анамнезу, за наслідками якої установлено експертний діагноз: «наслідки МВТ (15.10.2014) у вигляді двобічної змішаної приглуховатості зі сприйняттям ШМ 3,5/2,5 мм; РМ 5/5 мм.Енцефалопатія І-ІІ ст. змішаного генезу (контузія за анмнезом у 2014 р.); церебральна ангіодистонія з цефалічним, астено-невротичним синдромом. Розповсюджене ДДУХ, люмбоішиалгія справа, нерізкий м'язево-тонічний синдром ПФХ-0 ст.».
При цьому, МСЕК не виявила підстав для встановлення групи інвалідності. Пацієнту рекомендовано поглиблене обстеження та спостереження в експертній клініці УкрДержНДІ МСПІ.
Означене підтверджується висновком обласної МСЕК від 23.04.2020р. №29.
Отже, обласною МСЕК залишено в силі рішення Третьої Міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 17.04.2015р. щодо 25% втрати працездатності по травмі (15.10.2014р.), що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (максимальна ступінь втрати працездатності, що може встановити МСЕК при відсутності підстав для встановлення групи інвалідності).
За результатами розгляду питання щодо встановлення групи інвалідності, Центральною МСЕК МОЗ України на ім'я ОСОБА_1 надіслано лист від 30.06.2020р. №56-13/14/-407, у якому зазначено, що вперше його було оглянуто 21.04.2015р. обласною МСЕК. Визначено 25% втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. Це рішення підтверджено обласною МСЕК 23.04.2020р. Підстав для встановлення групи інвалідності в даний час немає.
Не погодившись із встановленням ОСОБА_1 25% втрати працездатності по травмі, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст.1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.
Інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, згідно із пунктами 3, 4 якого медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
У силу підпункту 1 пункту 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, групу інвалідності визначають міські, міжрайонні, районні комісії.
Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання (абзаци другий і третій пункту 12 Положення про медико-соціальну експертизу).
Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми (абзаци четвертий і шостий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу).
Наведеним нормам кореспондують приписи пунктів 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317, відповідно до яких у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.
Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.
МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.
Отже, МОЗ України уповноважене розглядати скарги на рішення обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій та, у випадку виявлення фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, може доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.
У свою чергу Центральна МСЕК за дорученням МОЗ України повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень і в разі необхідності скасовує їх.
Так, апеляційним судом установлено, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи, яке проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Причини інвалідності наведено у п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317.
Згідно із п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. № 1317 підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:
- обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;
- обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;
- обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
Судом апеляційної інстанції установлено, що 17.04.2015р. міжрайонною медико-соціальною експертною комісією №3 проведено експертне обстеження ОСОБА_1 .
Під час проведення вказаного обстеження фахівцями медико-соціальної експертної комісії досліджувались медико-експертна справа ОСОБА_1 .
За результатами вивчення наявних у медико-експертній справі ОСОБА_1 документів медико-соціальною експертною комісією встановлено 25% ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби (довідка МСЕК від 21.04.2015р. №018922).
У подальшому, викладене у вказаній довідці рішення було підтримано Обласним центром медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради (висновок від 23.04.2020р. №29) та Центральною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я України (лист від 30.06.2020р. №56-13/14/-407).
При цьому, за наслідками дослідження вищеозначених рішень суб'єктів владних повноважень, судом апеляційної інстанції установлено, що дані акти індивідуальної дії не містять обґрунтування неможливості установлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності.
Так, у висновку Обласного центру медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради від 23.04.2020р. №29 зазначено, що МСЕК наразі не знайшла підстав для встановлення групи інвалідності.
Також, у листі Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 30.06.2020р. №56-13/14/-407 лише вказано про те, що підстав для встановлення групи інвалідності в даний час не має.
Отже, з урахуванням наведеного, колегією суддів установлено, що у межах спірних правовідносин відповідачі по справі в оскаржуваних рішеннях обмежились лише загальним посиланням без зазначення законодавчо визначених конкретних підстав неможливості установлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувало, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Відтак висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як установлено в ході судового розгляду справи відповідачами зазначених вище принципів при прийнятті рішень дотримано не було, а тому апеляційний суд дійшов висновку про їх протиправність та необхідність їх скасування.
При цьому, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів встановити йому ІІ групу інвалідності, оскільки апеляційний суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері. Для вирішення спірного питання необхідно мати спеціальні знання в медичній галузі.
Між тим, з метою захисту прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача, колегія суддів, з урахуванням приписів ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міжрайонну медико-соціальну експертну комісію №3 повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції справи визначено статтею 308 КАС України, відповідно до частини 2 якої суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відтак, у зв'язку із тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 400/5433/20 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 року по справі № 400/5433/20 - скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення міжрайонної медико-соціальної експертної комісій №3, викладене у Довідці про результати визначення втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА №018922 від 21.04.2015 року, щодо встановлення ОСОБА_1 25-ти відсотковий ступінь втрати професійної працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Визнати протиправним та скасувати рішення Обласного центру медико-соціальної експертної комісії Миколаївської обласної ради, викладене у висновку №29 від 23.04.2020 року, про відмову у встановленні ОСОБА_1 групи інвалідності.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров'я України, викладене в листі від 30.06.2020 року № 56-13/14/-407, щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 групи інвалідності.
Зобов'язати Міжрайонну медико-соціальну експертну комісію №3 повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності, з урахуванням висновків та правової оцінки, наведеної апеляційним судом у даному судовому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено та підписано суддями 08 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач Димерлій О.О.
Судді Єщенко О.В. Шляхтицький О.І.