05 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 160/6841/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року (головуючий суддя Єфанова О.В.)
у справі № 160/6841/20
за позовом ОСОБА_1
до адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради
третя особа голова адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради Федоренко Володимира Володимировича
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, третя особа голова адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, в якому з урахуванням уточнень, просив:
визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 року про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради за угодою сторін;
поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на посаді Головного спеціаліста відділу правового забезпечення та взаємодії з правоохоронними органами Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради або на іншій рівнозначній посаді в Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради з 21.03.2012 року зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах Місцевого самоврядування України;
зобов'язати Адміністрацію Соборного району Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 44013254) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в період часу з 21.03.2012 року по дату фактичного поновлення на посаді, з врахуванням посадового окладу, доплати за вислугу років та надбавки за ранг, преміювання працівників, в межах фонду преміювання, надбавки за високі досягнення у праці тощо з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.
В апеляційній скарзі скаржник наполягає на доводах, викладених у позові, заяві про поновлення строку звернення до суду, зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що тривалість провадження з розгляду кримінальної справи відносно позивача не залежало від процесуальної поведінки позивача у справі та не може бути підставою для відмови в поновленні позивачу процесуального строку.
Позивач вказує, що оскаржуване розпорядження про звільнення позивача видано 21.03.2012 і ця подія безпосередньо пов'язана з розглядом судом загальної юрисдикції кримінальної справи за обвинуваченням позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, яке було розпочато ще 21.02.2011 і судовий розгляд вказаної кримінальної справи тривав по 18.03.2020 включно. Оскільки звільнення позивача пов'язано з кримінальною справою відносно позивача, це, в свою чергу, свідчить про необхідність доведення невинуватості в кримінальній справі, а потім вчиняти дії щодо поновлення не посаді.
Також позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховані висновки в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020, якою скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 про повернення адміністративного позову ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, відповідно до поданого відзиву на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначає, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження своєї позиції, а саме: звільнення внаслідок відкриття відносно нього кримінального провадження, позивачем не доведений причинно-наслідковий зв'язок, жодних скарг на голову ради, яка зі слів позивача чинила на нього тиск, надано не було. Позивачем пропущені всі розумні строки звернення до суду, передбачені законодавством України - ст.233 КЗпП України, ст.122 КАС України, висновок суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення цього строку зроблений після відкриття провадження у справі і дослідження доказів в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача звільнено з посади Головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради розпорядженням голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). При цьому підставою для звільнення була заява, особисто написана позивачем.
З позовом ОСОБА_1 звернувся 23.06.2020.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено законодавчо встановлений строк звернення до суду, а зазначені позивачем в обґрунтування причин пропуску такого строку обставини є неповажними, оскільки оскаржуваним розпорядженням позивач звільнено за угодою сторін і таке звільнення не було пов'язано з кримінальною справою відносно позивача, що в свою чергу свідчило б про необхідність доведення своєї невинуватості в кримінальній справі, а потім вчиняти дії щодо поновлення на посаді.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4 ст. 123 КАС України).
Як встановлено вище, позивача звільнено з посади Розпорядженням голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради № 22-ос від 21.03.2012 відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.
Позивачем не заперечується, що про звільнення за угодою сторін позивачу стало відомо безпосередньо після видання цього розпорядження.
За твердженням позивача, вказане розпорядження винесено за результатом примусу позивача до написання заяви про звільнення за угодою сторін. Також позивач зазначає, що подія, з якою, в тому числі, пов'язаний позов, а саме: видання 21.03.2012 оскаржуваного розпорядження про звільнення, пов'язана, тобто має прямий причинно-наслідковий зв'язок, з розглядом судом загальної юрисдикції (Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська) кримінальної справи за обвинуваченням позивача ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України (розпочато 21.02.2011). Досудове розслідування та судовий розгляд вказаної кримінальної справи (згодом кримінального провадження) тривав безперервно з травня 2011 року по 18 березня 2020 року включно.
Втім, позивачем не зазначено, з матеріалів справи не вбачається, в чому полягає такий зв'язок і яким чином звільнення позивача за угодою сторін 21.03.2012 пов'язано з порушеною відносно позивача кримінальною справою.
Виходячи з визначеного позивачем предмету спору, обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, наявних у справі доказів, які досліджувались судом першої інстанції при вирішенні питання щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що звільнення позивача з посади за угодою сторін 21.03.2012 не мало жодного фактичного підґрунтя і зв'язку з кримінальним провадженням відносно позивача, яке було порушено 21.02.2011.
Сам факт того, що досудове розслідування та судовий розгля кримінальної справи тривав з травня 2011 року по 18.03.2020 включно, ніяким чином не є свідченням неможливості вчинення позивачем процесуальних дій (звернення до суду з позовом про поновлення) у законодавчо встановлений строк.
Також наведені позивачем обставини щодо примусу позивача до написання заяви про звільнення не змінюють моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Жодна норма законодавства України не обмежує та не обмежувала конституційно закріплене право особи на судовий захист своїх прав і свобод.
Інші обставини, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду позивачем не наведені, із наявних в матеріалах справи документів не вбачаються.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду не спростовують.
Передбачені ст.ст.317, 320 КАС України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі № 160/6841/20 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко