07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/1696/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року суддя 1-ї інстанції Кармазина Т.М.) у справі №340/1696/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (24.01.2021) по день фактичного розрахунку (25.03.2021);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (24.01.2021) по день фактичного розрахунку (25.03.2021).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 24.01.2020 наказом №17 командира військової частини з позивачем було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби за пп.а п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Вказує, що у день виключення позивача із списків особового складу частини, йому не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно. Перед звільненням, 23.01.2020 позивачем подано рапорт до військової частини, в якому просив виплатити йому компенсацію за не отримане речове майно за період служби. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Під час розгляду справи №340/624/21 відповідачем 25.03.2021 перераховано на картковий рахунок позивача грошові кошти в сумі 19515,53 грн. Отже, на думку позивача, оскільки відповідач здійснив виплату компенсації за не отримане речове майно лише 25.03.2021, то наявна затримка розрахунку при звільненні та відповідач повинен нести відповідальність, передбачену ст.ст.116, 117 КЗпП України, виплативши позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15281,16 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неправомірно присуджує на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 15 281,16 грн., беручи за основу розрахунку не період заборгованості з дня звільнення по день фактичного розрахунку (425 дні), а розраховуючи середній заробіток з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем (34 дні). Суд зменшує вже зменшену суму середнього заробітку (подвійне зменшення), що є незаконним. Також судом не було враховано правовий висновок щодо необхідності стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні саме по день фактичного розрахунку, а не по день постановлення рішення суду, що висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 810/451/17.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Сторони повідомлені про день розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 24.01.2020 за №17 з позивачем припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення, звільненого відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 28.12.2019 №240 о/с у запас у зв'язку з закінченням строку контракту, 24 січня 2020 (а.с.9).
23.01.2020 року позивач звертався до відповідача із рапортом, в якому просив виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно за період проходження служби (а.с.8).
Проте, відповідачем виплата здійснена не була.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звертався до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі №340/624/21 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. (а.с.26)
25.03.2021 відповідачем нарахована та виплачена позивачу на картковий рахунок грошова компенсація за не отримане речове майно в розмірі 19515,53 грн., про що свідчить копія виписки з розрахункового рахунку ОСОБА_1 , виданої АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.14).
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки неповного розрахунку при звільненні протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Згідно з ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зміст цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо).
У поданій апеляційній скарзі скаржник заперечує проти суми, яку суд стягнув за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15281,16 грн.
Так, Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20) зазначив, що стаття 116 КЗпП України оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а статтею 117 цього Кодексу передбачено санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплати військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Умовою для виникнення обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. Отже, компенсація вартості за не отримане речове майно входить до складу сум, належних звільненому працівнику у розумінні ст.116 КЗпП України. Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.
Вказані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Разом з цим, зважаючи на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати.
Як встановлено судом першої інстанції, рапорт щодо виплати грошової компенсації за речове майно подано ОСОБА_1 - 23.01.2020 (а.с.8), тобто до звільнення з військової служби.
Однак під час звільнення виплату компенсації за речове майно позивачу не проведено, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.5 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. №200 (далі за текстом - Інструкція №200) розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
З огляду на пп.1 п.1 розділу ХХХІ Інструкції №200 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2 - 4 цього розділу). Натомість, період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.
Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача розраховується з 25.01.2020 по 24.03.2021 та складає 425 календарних дні.
З огляду на довідку військової частини НОМЕР_1 сума середньоденного грошового забезпечення ОСОБА_1 становить - 875,26 грн. (а.с.25). Отже, розмір середнього заробітку позивача за період з 25.01.2020 по 24.03.2021 становить 371985,50 грн. (875,26 х 425). Водночас, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 (провадження №К/9901/5696/20) Верховний Суд вказав, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Аналіз такого правового врегулювання дав змогу Верховному Суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямопропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2019 у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18) зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, суд першої інстанції врахував, що позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії (справа №340/624/21) 19.02.2021, тобто через рік після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (24.01.2020). При цьому, відповідачем самостійно, усунено порушення прав позивача та 25.03.2021 виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно. Розмір невиплаченої грошової компенсації за не отримане речове майно становив 19515,53 грн. Сума заборгованості приблизно становить 5,2% від розрахованої суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (371985,50 грн.). Окрім того, сума заборгованості (19515,53 грн.) приблизно у 19 разів менша від визначеної суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (371985,50 грн.).
Також відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 07.05.2021 №171 при звільненні позивачу нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 18492,29 грн. (а.с.25). Враховуючи суму компенсації вартості за не отримане речове майно в сумі 19515,53 грн., загальна сума, нарахована позивачу при звільненні становить 38007,82 грн. Таким чином, невиплачена позивачу під час звільнення сума компенсації вартості за неотримане речове майно - 19515,53 грн. становить 51,35 % від суми нарахованої йому при звільненні.
З огляду на неспівмірність суми несвоєчасно виплаченої грошової компенсації за неотримане речове майно з розміром середнього заробітку за час затримки її виплати при звільненні, характером цієї заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат, може вважатися виплата у розмірі 15281,16 грн., яка розрахована із врахуванням періоду з часу звернення позивача до суду по час розрахунку з позивачем - 34 дні та відсоткового співвідношення між розміром виплаченого грошового забезпечення та розміром заборгованості - 51,35% (29758,84 грн. (середній заробіток за 34 дні) х 51,35%).
З урахуванням викладеного колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року у справі №340/1696/21- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак