07 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 932/1168/21(2-а/932/27/21)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Поліцейського взводу №1 роти №4 БПП в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капрала поліції Скроцького Олександра Олеговича на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2021 ( суддя першої інстанції Кіпчарський О.М.) в адміністративній справі № 932/1168/21(2-а/932/27/21) за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Скроцького Олександра Олеговича,Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
09.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до інспектора патрульної Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Скроцького О.О., Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просила скасувати постанову серії ЕАН №3731222 від 31.01.2021 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно якої, на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є неправомірною, жодних правил дорожнього руху вона не порушувала, єдиним доказом ймовірного порушення є дані, зафіксовані приладом «Trucam», однак такий використовувався інспектором поліції не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, зокрема прилад повинен розміщуватись стаціонарно, а інспектор тримав його в руках, що в свою чергу могло викликати похибку у замірах.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2021 в адміністративній справі № 932/1168/21(2-а/932/27/21) адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи своєї скарги, скаржник посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Справа судом апеляційної інстанції розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що постановою серії ЕАН №3731222 від 31.01.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеної інспектором Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Скроцьким О.О., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачка 31.01.2021 року о 09 год. 31 хв. на 76 км автодороги М-03 (Київська область, Баришівський район), керувала транспортним засобом марки «Тойота Хайлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухалась із швидкістю 75 км/год, при максимально допустимій 50 км/год., тобто перевищила допустиму швидкість руху на 25 км/год., чим порушила вимоги п. 3.29, 3.31, 30.3 Правил дорожнього руху.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що із представленого відеозапису вбачається, що зображення на ньому дещо коливається, що в свою чергу свідчить, що в момент фіксації прилад не був стаціонарно закріплений, відтак, цілком не виключено, що замір швидкості має похибку більшу ніж 2 км/год., а наданий відповідачем доказ не є достовірним. Отже, зважаючи на достатньо сумнівний спосіб заміру швидкості, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову та необхідності його задоволення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає відсутніми підстави для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та іншими документами.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Стаття 122 КУпАП встановлює відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Положеннями ч. 1 ст. 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції, з-поміж іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Положенням п.12.4 Правил дорожнього руху передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до оскарженої постанови, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням Правил дорожнього руху, а саме за перевищення швидкості руху в межах населеного пункту.
У матеріалах справи наявні фотознімки, здійснені сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 ТС001161 на якому транспортний засіб ««Тойота Хайлендер»», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 75 км. /год., та як зазначено відповідачем перевищив встановлене обмеження швидкості, чим порушив п. 12.9 «б» ПДР України.
Матеріалами справи підтверджується, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20477, виданого Державним підприємством Укрметртестстандарт від 24 листопада 2020 року та чинного до 24 листопада 2021 року , лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 №ТС001161, є придатним до застосування.
Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20, виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 № 04/02/03-3008.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 № 1362 зазначений пристрій TruCAM виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі виключення затвердженого типу засобів вимірювальної техніки із Державного реєстру заборонялося їх серійне виробництво або ввезення на територію України.
Однак, засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх із Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Оскільки, прилад TruCAM введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатація не обмежена нормами чинного законодавства.
Враховуючи зазначене, посилання позивачки на те, що відомості, які зафіксовані відповідачем на прилад TruCam, отримані із порушенням чинного законодавства, є помилковими.
Таким чином, інформація з фотознімків та відеозапису, здійснених сертифікованим приладом TruCam ТС001161, при правильному його використанні має доказовий характер в питанні перевищення допустимої швидкості руху.
В той же час , судова колегія зазначає, що ст. 40 Закону України « Про національну поліцію» визначає випадки використання автоматичної фото і відеотехніки шляхом монтування або розміщення такої техніки по зовнішньому периметру доріг і поверхні будівель . Указані способи використання цієї техніки є чітко визначені і не передбачають інших можливостей і способів застосування, крім визначених даною нормою. З огляду на зазначене, на переконання судової колегії можливість застосування приладу TruCam, в інший спосіб, а саме так як зазначає позивачка - TruCam знаходився в руках працівника поліції, а не був встановлений стаціонарно, ставить під сумнів правомірність заміру швидкості автомобіля позивачки.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до аргументів щодо повноважень працівників поліції застосовувати технічні прилади та технічні засоби , що мають функції фото і кінозйомки та того, що суд першої інстанції не взяв до уваги , що факт правопорушення підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи матеріали справи та аргументацію сторін, судова колегія безумовно погоджуюється із наявністю повноважень відповідача на контроль за швидкістю руху певного транспортного засобу , однак наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.
Дослідивши долучену відповідачем відеофіксацію приладу TruCam , судом першої інстанції зазначено, що зображення на відеозапису коливається , що свідчить, що в момент фіксації прилад, яким ця фіксація здійснювалась , не був стаціонарно закріпленим.
З урахуванням вищевикладених положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом). На переконання колегії суддів, ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону, та ставить під обгрунтований сумнів результати такого вимірювання.
Таким чином суд апеляційної інстанції, підтримуючи висновок суду першої інстанції вважає, що відповідачем не доведено правомірність власної позиції , тому рішення суду не підлягає скасуванню.
Стосовно ж доводів щодо наданої відеофіксації з нагрудних камер стосовно порядку розгляду справи про порушення правил дорожнього руху, то суд вказаній відеофіксації не надає правової оцінки, як доказу, оскільки проведена відеофіксація та пояснення, які надавала позивачка не підтверджують обставин відеофіксації порушення швидкості руху, що покладена в основу прийняття оскаржуваної постанови як доказ.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 77, 272, 286, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського взводу №1 роти №4 БПП в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області ДПП капрала поліції Скроцького Олександра Олеговича на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2021 в адміністративній справі № 932/1168/21(2-а/932/27/21) залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2021 в адміністративній справі № 932/1168/21(2-а/932/27/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко