07 жовтня 2021 року Чернігів Справа № 620/7732/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру (застосування обмежень максимального розміру) пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати здійснити виплату пенсії, яка станом на 01.06.2021 становила 21417,36 грн, з поверненням різниці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України ''Про прокуратуру'' № 1789-XII зменшено відсотковий розмір пенсії за вислугу років з 90 до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, а також обмежено його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість та зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, на підставі норм чинного законодавства.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримано, позивач наполягає на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України ''Про прокуратуру''.
26.02.2020 прокуратурою Чернігівської області видано позивачу довідку № 18-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 (а.с. 12).
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 25.03.2020 звернувся до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії, однак як слідує з листа ГУ ПФУ в Чернігівській області № 2500-0339-8/10677 від 01.04.2020, рішенням від 01.04.2020 позивачу відмовлено у здійсненні вказаного перерахунку з посиланням на частину 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", оскільки пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Після 13.12.2019 нормативно-правові акти про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які працюють на відповідній посаді, не приймались.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 по адміністративній справі № 620/4051/20, яке набрало законної сили 22.04.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 01.04.2020 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Чернігівської області від 26.02.2020 № 18-21, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
На виконання вказаного рішення відповідач з 01.06.2021 застосував відсоткове зазначення розрахунку пенсії від заробітку з 90 % на 60 % та обмежив суму максимального розміру пенсії (до виплати) - десятьма прожитковими мінімумами, для осіб, які втратили працездатність.
Вважаючи такі дії відповідач протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-ХІІ).
Згідно з частинами 1 та 2 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії, порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині 12 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
В подальшому, Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VІ) до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін, у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ, не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частиною 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 08.07.2011 № 3668-VІ) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
14.10.2014 прийнято новий Закон України №1697-VІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме: в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якими визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
Отже, з моменту призначення позивачу пенсії згідно із Законом № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ неодноразово вносились зміни.
Водночас, нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ "Про прокуратуру" суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ).
Законом № 1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої цієї статті.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 22, частини 1 статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частині 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якою передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Крім того, Законом №213-VІІ внесено зміни до частини 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, вказана норма набрала чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Отже зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Водночас пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VІІ.
Враховуючи, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія була призначена до 01 січня 2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом № 1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст. 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 № 213-VІІ, від 28.12.2014 № 76-VІІІ та від 14.10.2014 № 1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. TheUnitedKingdom №44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на невизначення Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
При цьому Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.
Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.
Більш того, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність постанови Кабінету Міністрів України, яка б надала можливість здійснити перерахунок пенсії позивача.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Таким чином при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
З огляду на зазначене, новий порядок призначенця та виплати пенсій, встановлений Законом України №1697-VIІ, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, суд бере до уваги доводи позивача, що питання незастосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром вже було вирішено рішення Деснянського районного судом м. Чернігова у справі № 750/2398/16-а, яке набрала законної сили відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.
Тому відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлена зазначеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, обставина щодо незаконності обмеження пенсії позивача максимальним розміром не підлягає доказуванню при розгляді іншої справи.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII зменшено відсотковий розмір пенсії за вислугу років з 90 до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, а також обмежено його пенсію десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, яка станом на 01.06.2021 становила 21417,36 грн, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області при здійсненні перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII щодо зменшення відсоткового розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90 до 60 відсотків від суми місячної заробітної плати, а також щодо обмеження його пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, яка станом на 01.06.2021 становила 21417,36 грн, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України Чернігівської області (пр-т Миру, 116-А, м. Чернігів, 14033, код ЄДРПОУ - 21390940).
Повний текст рішення виготовлено 07 жовтня 2021 року.
Суддя Д.В. Лобан