про залишення позовної заяви без руху
08 жовтня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/5127/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Волинській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Управління державної міграційної служби України у Волинській області (далі - відповідач), в якому просить:
- поновити пропущений строк на оскарження рішення Державної міграційної служби України від 28.05.2021 № 163-21 про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 24.10.2011, орган видачі ФМС 65001 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана 13.11.2017, орган видачі 7301) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 28.05.2021 року № 163-21 про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 24.10.2011, орган видачі ФМС 65001 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана 13.11.2017, орган видачі 7301) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну службу України визнати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 24.10.2011, орган видачі ФМС 65001 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана 13.11.2017, орган видачі 7301) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Пунктом 9 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
В поданій до суду позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем за поданим ним позовом є Управління Державної міграційної служби України у Волинській області.
Відповідно до вимог пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Разом з тим, в прохальній частині позовної заяви, позивачем заявлено позовні вимоги лише до Державної міграційної служби України. Жодних вимог до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, яке теж є відповідачем у справі, позовна заява не містить.
Окрім того, суд звертає увагу, що Державна міграційна служба України взагалі не зазначена в якості відповідача у вступній частині позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу необхідно уточнити суб'єктний склад сторін за поданим ним позовом та, виходячи із визначеного суб'єктного складу, уточнити заявлені ним позовні вимоги. Зокрема, позивачу необхідно визначитися із тим, чи є Управління Державної міграційної служби України у Волинській області відповідачем за поданим позовом та зазначити, які позовні вимоги заявляються до нього (у випадку, якщо позивач вважає, що управління є відповідачем).
Частиною 7 статті 161 КАС України передбачено, що до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
З матеріалів справи слідує, що предметом оскарження у даній справі є індивідуальний акт Державної міграційної служби України - рішення Державної міграційної служби України від 28 травня 2021 року №163-21, про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Однак, оригінал (чи належним чином завірену копію) оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України від 28 травня 2021 року №163-21 позивач до суду не надав, що свідчить про недотримання ним вимог ч. 7 ст. 161 КАС України.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що у випадку відсутності у нього оскаржуваного рішення Державної міграційної служби України від 28 травня 2021 року №163-21 або у разі неможливості самостійно надати таке рішення, позивач має право подати до суду клопотання про його витребування, оформлене відповідно до статті 80 КАС України.
Пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Під строком звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов'язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.
Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спору є рішення Державної міграційної служби України від 28.05.2021 року №163-21, про відмову у визнанні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 24.10.2011, орган видачі ФМС 65001 (посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана 13.11.2017, орган видачі 7301) біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яке прийнято на підставі Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI).
Варто зазначати, що дія вказаного Закону визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.
У відповідності до ч.1 ст.2 Закону №3671-VI питання, пов'язані з біженцями та особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст. 12 Закону №3671-VI рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
30 вересня 2013 року Пленумом Вищого адміністративного суду України винесено постанову "Про внесення змін і доповнень до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні" зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року №3, від 16 березня 2012 року №3".
В пункті 20 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2013 року №12 звернуто увагу судів на те, що строк у п'ять робочих днів для оскарження рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлений частиною першою статті 12 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", застосовується як для подання скарги до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, так і до строків звернення до суду з позовною заявою.
Таким чином, враховуючи положення ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України і статті 12 Закону №3671-VІ строк для оскарження рішення Державної міграційної служби України від 28.05.2021 року №163-21 встановлений у п'ять днів з дня письмового повідомлення про таке.
Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11 листопада 2014 року в касаційному провадженні №К/800/12981/13.
У позовній заяві громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 зазначено, що повідомлення Управління Державної міграційної служби у Волинській області №13 від 31.08.2021 про відмову особі у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту отримано 06.09.2021 року.
Дану позовну заяву направлено через поштове відділення 01.10.2021 року, що підтверджується відбитком штампу Укрпошта на конверті.
Суд звертає увагу також і на те, що позивачем в даному випадку оскаржується рішення Державної міграційної служби України від 28.05.2021 року № 163-21, а не повідомлення Управління Державної міграційної служби у Волинській області №13 від 31.08.2021 про відмову особі у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Таким чином, враховуючи дату звернення позивача до суду з даним позовом 01.10.2021 (направлено через поштове відділення), позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на обставини, які перешкоджали позивачу звернутись до суду із відповідним позовом з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.12 Закону №3671-VI, та навести інші доводи ніж ті, які вказані ним в позовній заяві, на обґрунтування поважності причин пропуску строку та надати докази на підтвердження таких доводів.
Водночас, суд звертає увагу на те, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленими статтями 160, 161, 171 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що недоліки вказаної позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
- належним чином оформленої позовної заяви, із уточненим суб'єктним складом сторін та заявлених позовних вимог відповідно до рішення, яке власне і оскаржується;
- оригіналу або належним чином завіреної копії оскаржувного рішення Державної міграційної служби України від 28 травня 2021 року №163-21;
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, шляхом усунення недоліків, які визначені в мотивувальній частині цієї ухвали.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Боднарюк