08 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3972/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі-відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року №1333/20, починаючи з 19 лютого 2020 року з 90% від суддівської винагороди до 72%, не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку денної форми навчання в інституті, строк перебування на посаді стажиста і на посаді адвоката та призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди працюючого судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати в строк стажу судді у відставці ОСОБА_1 період проходження строкової служби в армії -2 роки 41 день, половину строку навчання в інституті - 1 рік 9 місяців 27 днів, період роботи на посаді стажиста -6 місяців 2 дні та час роботи на посаді адвоката -1 рік 4 місяці 9 днів і здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 1 жовтня 2020 року №1333/20 з 19 лютого 2020 року в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що постановою Верховної Ради України від 19.09.2013 №604-VІІ його звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку, а наказом голови апеляційного суду Херсонської області від 09.10.2013 №92-ос виключено зі складу суддів цього суду у зв'язку з відставкою. З 10.10.2013 позивач перебуває на обліку в ГУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 він 01.10.2020 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за виданою Херсонським апеляційним судом довідкою від 01.10.2020 №1333/20, однак рішенням ГУПФУ в Херсонській області від 06.10.2020 №7/рк у перерахунку пенсії було відмовлено.
Таке рішення відповідача оскаржено ним до суду і на виконання судових рішень ГУПФУ в Херсонській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, однак зменшено її розмір з 90% до 72%, що на думку позивача є протиправним, оскільки відсотковий розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці визначається виключно при його призначенні і не може змінюватись при перерахунках в подальшому.
З урахуванням викладеного, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року провадження в справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справі.
Відповідач 18.08.2021 року подав відзив на позов та копію пенсійної справи позивача.
Зі змісту відзиву на позов вбачається, що ГУ ПФУ позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що позивач з 29.07.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та з 16.10.2013 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016р. № 1402 "Про судоустрій і статус судів".
На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі №540/3016/20 рішенням відповідача від 05.02.2021 №965220183925 позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.
При цьому відповідач вказує на те, що до стажу позивача, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не зараховано період строкової служби в армії, половина строку навчання в інституті, період роботи на посаді стажиста та час роботи на посаді адвоката, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу роботи судді і вказана позивачем діяльність до цього переліку не включена.
Також відповідач вважає, що для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає підстав, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 остаточно втратив чинність Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Верховної Ради України від 19.09.2013 №604-VІІ "Про звільнення суддів" звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку, а наказом апеляційного суду Херсонської області від 09.10.2013 №92-ОС ОСОБА_1 звільнений з посади судді Апеляційного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно розрахунку Апеляційного суду Херсонської області від 15.10.2013 №7476/2013 стаж роботи позивача на посаді судді складає 31 рік 3 місяці 17 днів, у тому числі: 18 років 10 місяців 22 дня на посадах народного судді, судді, голови суду Млинівського районного народного суду, судді, в.о. голови суду Млинівського районного суду, 12 років 04 місяці 25 днів на посаді судді Херсонського обласного суду, першого заступника, заступника голови суду Апеляційного суду Херсонської області.
З 16.10.2013 ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та на підставі пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016р. "Про судоустрій і статус суддів".
01.10.2020 Херсонський апеляційний суд видав ОСОБА_1 довідку № 1333/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказана довідка видана відповідно до Додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 про те, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці складає 213878,50 грн, у тому числі: оклад - 115610,00 грн.; доплата за вислугу років - 80927,00 грн.
З метою перерахунку ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 01.10.2020 №1333/20.
06.10.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення № 7/РК, яким відмовило ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного грошового довічного утримання згідно вищезазначеної довідки, вказавши, що такий перерахунок було проведено, виходячи з розміру суддівської винагороди, встановленої на 01.01.2020р. та обчисленої згідно діючих на момент проведення такого перерахунку законодавчих норм. Тому, підстави для здійснення нового перерахунку згідно довідки від 01.10.2020р. № 1333/20 на даний час відсутні.
Вважаючи рішення від 06.10.2020 року № 7/РК незаконним, позивач звернувся до суду і рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі №540/3016/20, його визнано протиправним і скасовано, а ГУПФУ в Херсонській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 01.10.2020 №1333/20 станом на 18.02.2020 про розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Відповідач виконав це рішення суду 05.02.2021 року, що вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу перерахунку пенсії, але при перерахунку зменшив позивачу відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 72% від винагороди судді, а також не врахував до стажу роботи на посаді судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання період проходження строкової військової служби, половину строку денної форми навчання в інституті, строк перебування на посаді стажиста і на посаді адвоката.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні даного спору суд виходить з такого.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За приписами частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
18 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України за № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року визнав крім іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, з урахуванням того, що з 18.02.2020р. в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016р., то суд вважає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016р.
Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Разом з тим, пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Аналогічні приписи містив і пункт 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015р., відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Так, на момент обрання позивача на посаду народного судді Млинівського районного народного суду - 21.06.1982 року діяв Закон СРСР "Про судоустрій України" (далі - Закон № 2022-X), під час призначення на посаду судді Херсонського обласного суду - 14.05.2001 року, діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 року (далі - Закон №2862-XII).
Закон №2022-Х, а також, прийнятий в подальшому Закон СРСР N 328-I від 04.08.1989 року не містили поняття "відставка судді" взагалі, отже й стажу роботи, який враховується при обрахунку права судді на відставку також не визначали. Матеріальне і соціальне забезпечення суддів забезпечувалось їх правом на заробітну плату та пенсійне забезпечення, визначене законодавством Союзу РСР і союзних республік.
Право судді на відставку виникло з прийняттям Закону №2862-XII.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Також, суд зазначає, що на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".
Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, окрім періодів, перелічених ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, періоду проходження строкової військової служби, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.
Аналогічний висновок сформовано та неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 року в справі №426/12415/16-а.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача зарахувати в строк стажу судді період проходження ним строкової служби в армії -2 роки 41 день, половину строку навчання в інституті - 1 рік 9 місяців 27 днів підлягають задоволенню.
Щодо зобов'язання відповідача зарахувати період його роботи на посаді адвоката, суд зазначає наступне.
Так, з сформованого судом вище за текстом рішення, висновку, вбачається, що приписи ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ передбачали право судді, за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Робота позивача на посадах стажера колегії адвокатів та адвоката колегії адвокатів в період з 15.12.1980 року по 21.06.1982 прямо не підпадає під жодну з перелічених робіт.
Єдиною позицією з переліку, що підлягає перевірці на предмет можливості її застосування в даному спорі є робота "в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях".
При перевірці суд надає оцінку тому чи були в спірний період органи адвокатури підвідомчими на місця органами Мін'юсту.
Під час перевірки, судом з'ясовано, що діяльність адвокатури СРСР в спірний період регламентувалась Законом Союзу РСР "Про адвокатуру в СРСР" та Положенням "Про адвокатуру Української РСР", затвердженим Законом УРСР від 31.10.1980 року № 1050-X (далі - Положення №1050-Х).
Відповідно ст.30 наведеного положення, колегії адвокатів є добровільними об'єднаннями осіб, які займаються адвокатською діяльністю.
Колегія адвокатів утворюється за заявою групи засновників, що складається з осіб, які мають вищу юридичну освіту, або з ініціативи виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів. Пропозиція про утворення колегії адвокатів надсилається до Міністерства юстиції Української РСР, яке в разі згоди з нею подає її у виконавчий комітет обласної, Київської міської Ради народних депутатів для затвердження і реєстрації.
…Колегії адвокатів є юридичними особами. Колегія адвокатів має круглу печатку і штамп з своїм найменуванням.
Праця адвокатів оплачується з коштів, які надійшли до юридичної консультації від громадян і організацій за подану їм юридичну допомогу.
Заробіток членів колегії адвокатів, які займають штатні посади в президії колегії і юридичних консультаціях, складається з посадового окладу і сум, які надійшли за адвокатську діяльність. (ст. 24 Положення №1050-Х).
Відповідно ст.38 Положення №1050-Х, кошти колегій адвокатів утворюються з сум, що відраховуються юридичними консультаціями від оплати за подання юридичної допомоги.
Розмір відрахувань у фонд колегії встановлюється загальними зборами членів колегії адвокатів, але не може перевищувати тридцять процентів сум, що надійшли до юридичної консультації.
Штати, посадові оклади, фонди заробітної плати і кошториси адміністративно-господарських витрат колегії адвокатів не підлягають реєстрації у фінансових органах. Колегії адвокатів не обкладаються державними і місцевими податками та зборами.
Статтею 40 Положення №1050-Х передбачалось, що відповідно до Закону Союзу РСР "Про адвокатуру в СРСР" загальне керівництво колегіями адвокатів здійснюють Ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи відповідно до законодавства, яке визначає їх компетенцію, як безпосередньо, так і через Міністерство юстиції СРСР, Міністерство юстиції Української РСР, відділи юстиції виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів.
З аналізу наведеного в сукупності слід дійти висновку, що колегії адвокатів, які виконували функції з надання правової допомоги в період роботи позивача на посаді адвоката (з 15.12.1981 року по 21.06.1982 року) являли собою об'єднання осіб, які мали вищу юридичну освіту. Такі колегії мали: статус окремих юридичних осіб, право на самоврядування, затвердження власних штатів, посадових окладів, фондів заробітної плати і кошторисів адміністративно-господарських витрат.
Праця адвокатів колегії оплачувалась з коштів, які надійшли до юридичної консультації від громадян і організацій за подану їм юридичну допомогу.
Кошти колегій адвокатів утворювались з сум, що відраховуються юридичними консультаціями від оплати за подання юридичної допомоги.
Керівництво колегіями адвокатів здійснювали Ради народних депутатів та їх виконавчі і розпорядчі органи.
Тобто, колегії адвокатів не входили до складу Міністерства юстиції та не були органами підвідомчими Міністерству юстиції на місцях.
Таким чином, робота позивача на посаді стажера колегії адвокатів та адвоката колегії адвокатів в період з 15.12.1980 року по 21.06.1982 не підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, станом на дату першого обрання ОСОБА_1 суддею Млинівського районного народного суду (21.06.1982 року), вимоги до посади судді регламентувались статтею 55 Закону УРСР "Про судоустрій України" від 05.06.1981 № 2022-X та передбачали лише наявність громадянства РСР та досягнення віку 25 років. Вимоги до наявності стажу роботи або юридичної освіти були відсутні.
Отже, можливість зарахувати стаж роботи позивача на посаді стажера колегії адвокатів та адвоката колегії адвокатів в період з 15.12.1980 року по 21.06.1982 через норми ч.2 ст. 137 Закону №1402, згідно якого до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді відсутня.
Аналогічний правовий підхід запропоновано листом Вищої Ради Правосуддя, Верховного Суду, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України від 05.11.2018 № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878.
Таким чином у відповідній частині позов задоволенню не підлягає.
Щодо можливості зарахування до стажу роботи на посаді судді роботу позивача на посаді стажера суд зазначає наступне.
З вже наведеного вище правового обґрунтування вбачається, що позивач має право на застосування при обрахунку стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання норм законодавства чинних станом на дату призначення (обрання) його суддею. Вказане наділяє можливістю зарахувати до відповідно стажу, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби, що вже зроблено судом та періодів, перелічених в ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ.
Однак, з аналізу переліку робіт, вказаних в ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ вбачається, що робота на посаді стажиста районного народного суду в ньому відсутня.
Таким чином, наведеними нормами чинного на час призначення позивача на посаду судді законодавства, яке є спеціальним у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на його відставку, не передбачено зарахування періоду роботи на посадах стажиста районного народного суду до стажу роботи, що дає право судді на відставку.
Крім того, саме по собі фінансування заробітної плати стажиста з державного бюджету не є безумовною підставою для зарахування періоду роботи на цій посаді до стажу роботи, що дає право на відставку судді.
Аналогічного висновку щодо відсутності правових підстав для зарахування роботи особи на посаді стажиста районного суду до стажу роботи, що дає право на відставку судді, з огляду, зокрема, на норми законодавства СРСР, дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.11.2018 року № 9901/548/18.
З урахуванням релевантності обставин згаданої справи з обставинами даної справи,та приписів ч.5 ст.242 КАС України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду мають бути справедливо поширені й на спірні правовідносини.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на роз'яснення, які містяться в листі управління державної служби Головного управління державної служби від 02.02.2012 року №8-33/2012 щодо можливості зарахування періоду роботи особи на посаді стажиста судді до стажу роботи державної служби у тому випадку, якщо ця посада передбачена штатним розписом, суд зазначає, що наведена правова позиція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що в листі йдеться про стаж державної служби, а спірним в даній справі є можливість врахувати період роботи стажистом до стажу роботи, що дає право на відставку судді.
Крім того, згідно запису в трудовій книжці позивача, в спірний період він був зарахований стажером, жодних зазначень про те, що він був стажером за посадою судді або будь-якою іншою матеріали справи не містять, що додатково свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного стажу до стажу роботи на посаді судді.
З огляду на викладене позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання ГУ ПФУ зарахувати до стажу роботи на посаді судді роботу позивача на посаді стажера Млинівського районного народного суду в період з 01.08.1980 року по 01.12.1980 року задоволенню не підлягають.
Отже, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, період проходження ОСОБА_1 строкової служби в армії -2 роки 1 місяць 12 днів (з 17.11.1967 року по 28.12.1969 року, підтверджено військовим квитком серії НОМЕР_1 ), половину строку навчання в інституті - 1 рік 10 місяців 20 днів (половина зі строку з 01.09.1976 року по 20.06.1980 року, підтверджується записом №6 трудової книжки позивача).
За приписами частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 35 років 3 місяці 19 днів (31 рік 03 місяці 17 днів на посадах судді + 2 роки 1 місяць 12 днів строкової служби в армії + 1 рік 10 місяців 20 днів - половина строку навчання в інституті), у зв'язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 повинен становити 80 відсотків (50% за 20 років + 30% за 15 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідач, не врахувавши позивачу у стаж роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової служби в армії та половини строку навчання в інституті, діяв протиправно.
Разом з цим, відповідачем правомірно не застосовано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010р., оскільки цей Закон з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020р. остаточно втратив чинність і підстав для застосування передбачених згаданим Законом відсоткових розмірів щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - немає.
Натомість застосуванню підлягають загальні норми статті 142 Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Саме цією нормою правомірно керувався відповідач.
Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання позивача, ГУ ПФУ має діяти послідовно, а тому прийнявши рішення про здійснення перерахунку з застосуванням алгоритму, передбаченим новим законом - Законом №1402, відповідач має застосовувати закон в комплексі, а не окремі його частини. Тому, здійснивши переоцінку набутого позивачем стажу, відповідач мав керуватись в тому числі нормами, що були прийняті після виходу позивача в відставку та є актуальними станом на дату перерахунку пенсії, зокрема, пункту 34 розділу XII, що доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України "Про вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, який набрав чинності з 05 січня 2017 року (тобто набрав чинності після відставки позивача, але був чинний станом на дату здійснення спірного перерахунку).
Положеннями частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року №1333/20, починаючи з 19 лютого 2020 року з 90% від суддівської винагороди до 72 %, не зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби, половини строку денної форми навчання в інституті, строк перебування на посаді стажиста і на посаді адвоката та призначення довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди працюючого судді;
Дослідженням пенсійної справи позивача №6522 не встановлено того, що відповідач приймав оформлене окремим документом рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але у ній наявний розрахунок від 05.02.2021р., яким фактично і здійснений спірний перерахунок.
У ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо не зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, періоду проходження строкової служби в армії та половини строку навчання в інституті.
Це мало наслідком безпідставне зменшення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з належних за статтею 142 Закону № 1402-VIII 80% до 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивача, що належним способом захисту його прав буде саме визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, половини строку денної форми навчання в інституті до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, а також дій щодо зменшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80% до 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, на відміну від вимог про визнання протиправними дій щодо не зарахування під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду перебування на посаді стажиста та на посаді адвоката.
На підставі наведеного, задоволенню підлягає й вимога про покладення на відповідача обов'язку зарахувати період проходження строкової військової служби та половину строку денної форми навчання в інституті до стажу роботи судді та здійснити відповідний перерахунок на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року №1333/20 з 19 лютого 2020 року та з урахуванням фактично виплачених сум.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 19 лютого 2020 року без зарахування періоду проходження ним строкової військової служби та половини строку денної форми навчання в інституті та призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року №1333/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати період проходження ОСОБА_1 строкової служби в армії - 2 роки 1 місяць 12 днів (з 17.11.1967 року по 28.12.1969 року) та половину строку навчання в інституті (половина зі строку з 01.09.1976 року по 20.06.1980 року) до його стажу роботи судді, який дає право на відставку і отримання довічного грошового утримання, та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 80% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року №1333/20 та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 112010201