07 жовтня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/4152/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Попова В.Ф.,
секретар Рябчич А.М.,
за участю представника відповідача Дубаневича О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції, треті особи: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області, Недержавна некомерційна професійна організація "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України, Рада адвокатів Київської області, В.о. керівника Управління проведення спеціальних перевірок та моніторингу способу життя Національного агентства з питань запобігання корупції Амплеєв Олександр Володимирович, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції Новіков Олександр Федорович, про визнання дій протиправними,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Національного агенства з питань запобігання корупції (далі НАЗК, відповідач) в якому просить суд про таке:
1. Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо визначення мене ОСОБА_1 як суб'єкта декларування, а саме особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
2. Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо повідомлення від 12.05.21р. №47- 02/31547/21 ОСОБА_1 про неподання ним декларації за 2020 рік.
3. Визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції, що ОСОБА_1 повинен подати декларацію особи, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в порядку визначеному частиною першою ст.45 Закону України "Про запобігання корупції".
В судове засіданні позивач двічі не з'явися, хоча був належним способом повідомлений про дату судового засідання.
Представник відповідача свою присутність забезпечив шляхом відеозв'язку.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 205 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи і відповідач наполягає на її розгляді.
У цій справі позивач оскаржує дії відповідача, що викладені у повідомлені його НАЗК про факт неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або його місцевого самоврядування.
Відповідно до цього повідомлення НАЗК зазначило, що ОСОБА_1 не подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік і пропонують її подати в порядку визначеному ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції".
ОСОБА_1 у позові зазначає про те, що він не суб'єктом декларування, що повідомлення направлене та підписане неуповноваженою особою, що адвокатура є незалежною і такі дії є втручанням у його роботу як члена дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Херсонської області, тому направлення такого повідомлення такого змісту є протиправними діями. При цьому позивач не зазначає в чому він вбачає порушення його прав та інтересів які підлягають захисту.
Суд вважає, що провадження по справі підлягає закриттю з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства виходячи з такого.
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і в частині першій статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Суд вважає, що неправомірність дій НАЗК щодо повідомлення позивача про необхідність подачі декларації не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками таких дій.
Зміст повідомлення є таким, що позивача, орган уповноважений на здійснення контролю за своєчасністю подання декларацій лише повідомляє його про необхідність подачі декларації та попереджає про наслідки її неподачі взагалі чи протягом 10 днів з дня отримання повідомлення. Тобто, у позивача є межі розсуду та вибору, а саме подати декларацію, або не подавати з підстав, що зазначені ним позові.
Питання щодо того чи є позивач особою уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування як член кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатів та чи зобов'язаний подавати декларацію, може бути вирішено лише органами уповноваженими на складення адміністративного протоколу за несвоєчасну подачу декларації чи органом досудового розслідування при притягненні до кримінальної відповідальності в разі неподання декларації, якщо ці органи прийдуть до висновку, що він є суб'єктом декларування.
Крім того, в разі притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності питання чи є він суб'єктом декларування буде вирішуватись безпосередньо компетентним судом при розгляді справи, а не при направленні позивачу повідомлення, яке він оскаржує у цій справі.
Таким чином, звернення до суду не тільки є необґрунтованим, але і передчасним.
Суд зазначає, що в разі задоволення позову чи відмові у його задоволенні, судове рішення жодним чином не може вплинути на повноваження НАЗК щодо повідомлення уповноважених органів про факт неподачі чи несвоєчасної подачі позивачем декларації, що ще раз підтверджує передчасність подачі позову.
У рішенні від 20 лютого 2019 року у справі №522/3665/17 Верховний Суд зазначив, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження. При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.
Враховуючи наведену позицію Верховного суду, суд приходить до висновку про відсутність очевидних ознак матеріально-правової зацікавленості позивача, відсутності ознак порушеного права та законного інтересу
Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховним Судом в постановах від 20.02.2019 року у справі № 522/3665/17, від 05.08.2019 року у справі № 522/18588/17, від 11.07.2019 року №826/14642/15 сформовано висновок, що заінтересованість особи повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Позивач, вважає, що дії НАЗК по направленню повідомлення порушують його право, але не зрозуміло яке та не наводить жодних аргументів, яким саме чином такі дії порушують його законний інтерес та право.
Таким чином суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю.
Виконуючи приписи ч. 1 ст. 239 КАС України, суд зазначає, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, 239,241-246 КАС України, суд
ухвалив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними закрити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст виготовлено та підписано 08.10.2021 року.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 104020000