Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
29 вересня 2021 р. справа № 520/13729/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,
представника позивача - Артюха Ю.В.,
представника відповідача - Черніченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не виключення з інтегрованої картки платника КП "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн. та пені в розмірі 9 276 799,97 грн;
- зобов'язати Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити з інтегрованої картки платника КП «Харківські теплові мережі» інформаційній системі органів ДПС суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн. та пеню в розмірі 9 276 799,97 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 клопотання представника відповідача задоволено та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем складена та направлена податкова вимога, яка серед іншого, враховувала податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату вказаного податку. Позивач звернувся з листом від 11.06.2021 №01-36/3131 до відповідача, в якому просив привести дані інтегрованої картки платника податків КП "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС у відповідність з рішеннями суду та керуючись п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України зменшити нараховану суму податкового боргу в податковій вимозі від 07.06.2021 №0001207-1300-3500 на суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені.
Натомість відповідач листом від 29.06.2021 №2335/6/35-00-13-27 повідомив позивача, що вважає правомірним відображення в інтегрованій картці платника податків позивача авансового внеску з податку на прибуток та нарахованої пені за несвоєчасно сплату податкових зобов'язань по декларації з податку на прибуток за 2014 рік №9081059232 від 26.02.2015.
Позивач вказав, що відповідно до постанови Верховного Суду від 28.04.2021 по справі №820/4076/17 була скасована податкова вимога відповідача №219-50 від 6 березня 2017 року та встановлена відсутність податкового боргу позивача зі сплати авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату вказаного податкового боргу.
В той же час, в порушення вимог Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №5 відповідач положення постанови Верховного Суду від 28.04.2021 по справі №820/4076/17 щодо відсутності податкового боргу позивача зі сплати авансового внеску з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені, нарахованої за несвоєчасну сплату вказаного податкового боргу, не врахував, в інтегрованій картці платника КП «Харківські теплові мережі» відповідні зменшення не відобразив.
У відзиві на позов відповідач вказав, що податковий борг по авансовим внескам в сумі 10 460 431,00 грн виник не через те, що податковим органом не були в повному обсязі відображені дані уточнених декларацій на зменшення авансових платежів, а через те, що платник своєчасно не сплатив податкове зобов'язання по податку на прибуток (11020201) в сумі 125 525175,00 грн, згідно Податкової декларації з податку на прибуток підприємства N 9081059232 від 26.02.2015.
Відповідач вказав, що в якості правового обґрунтування позовних вимог позивач безпідставно посилається на положення Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5), оскільки спірні правовідносини мали місце протягом 2015-2016.
Відповідач вважає, що оскільки в резолютивній частині постанови Верховного Суду вказано лише про задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» щодо скасування податкової вимоги і цим рішенням не встановлено відсутність податкового боргу позивача, тому відповідачем відкликано податкову вимогу №219-50 від 06.03.2017.
Аналогічні міркування учасники справи виклали у інших заявах по суті справи, зокрема, позивач у відповіді на відзив вказав, що в річній податковій декларації з податку на прибуток підприємств №9081059232 за 2014 рік була відображена сума податкових зобов'язань в розмірі 125 525 175,00 грн, а також нарахована до сплати сума авансових внесків на 2015 рік у розмірі 10 460 431,00 грн щомісячно. Всі вказані суми не були внесені до декларації помилково і тому не підлягали коригуванню. При цьому, відповідно до п. 57.1. ст. 57 ПКУ (в редакції станом на дату подання податкової декларації за 2014 рік) сума авансових внесків з податку на прибуток на наступний, після декларування, рік розраховувалась виходячи з розміру прибутку за попередній рік рівними частинами помісячно. В розглядуваному випадку отримання прибутку за 2014 рік в розмірі 125 525 175,00 грн означало, що позивач повинен платити протягом 2015 року авансові платежі з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн щомісячно, проте, вказане зовсім не означало, що позивач буде отримувати прибуток в 2015 році на рівні розрахованих показників авансових платежів.
Позивач правомірно і у встановленому законодавством України порядку відобразив в податковій звітності зменшення нарахованого податку на прибуток підприємств у вигляді авансових внесків на загальну суму 94 143 879,00 грн.
У 2016 році позивач повністю погасив податковий борг в розмірі 125 525 175,00 грн і навіть перерахував більше на 23 708,51 грн., ніж мав би сплатити в рахунок погашення податкового боргу. Вказані факти, окрім наданих відповідачем доказів, підтверджені в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 по справі №820/4076/17 і не підлягають повторному доказуванню.
Щодо правомірності нарахування пені на вищенаведену суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств, то ця обставина була предметом розгляду адміністративними судами в межах справи №520/11625/18, за наслідками розгляду якої Верховний Суд в постанові від 03.03.2020 по справі №520/11625/18 зазначив: суд вважає, що зменшення абсолютного значення податкового зобов'язання не доводить факт сплати авансових платежів з податку на прибуток, що вказує на відсутність об'єкту нарахування пені та доводить безпідставність заявлених позивачем до стягнення сум пені в обраний ним спосіб.
Щодо застосування до спірних правовідносин приписів Порядку №5, позивач зазначив, що до моменту прийняття постанови Верховного Суду від 28.04.2021 по справі №820/4076/17 була чинна податкова вимога відповідача №219-50 від 6 березня 2017 року, законність якої була підтверджена судом, тому у позивача були відсутні підстави стверджувати про незаконність обліку в ІКП податкового боргу з податку на прибуток підприємств і пені. Станом на 28.04.2021 вже діяли норми Порядку №5, які, серед іншого, зобов'язували відповідача відображувати в ІКП результати судового оскарження. В розглядуваному випадку - це висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 по справі №820/4076/17.
Позивач наполягає, що відповідач у свій подальшій діяльності повинен був врахувати мотиви, якими керувався Верховний Суд, що були підставою для скасування податкової вимоги Відповідача №219-50 від 6 березня 2017 року.
У запереченнях відповідач зазначив, що Порядок № 5 не підлягає до застосування до спірних правовідносин, адже податкова звітність подана в 2015 році та відсутні рішення суду, якими визнано відсутність податкового боргу у за КП «Харківські теплові мережі».
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, підтримала правову позицію, викладену у відзиві, та просила суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що обставини формування податкового боргу у КП "Харківські теплові мережі" та винесення податкових вимог контролюючим органом неодноразово були предметом розгляду адміністративними судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
Відтак, при встановленні обставин у цьому спорі суд застосовує положення ч.4 ст.78 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом встановлених обставин у справі №820/268/17 судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» склало і 26 лютого 2015 року направило СДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС основну річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств №9081059232 за 2014 рік. В декларації відображена сума податкових зобов'язань в розмірі 125525175,00 грн, а також нарахована до сплати сума авансових внесків на 2015 рік у розмірі 10460431,00 грн.
Платник склав і подав контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року №9222221683 від 30 жовтня 2015 року та уточнену податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року №9244567868 від 2 грудня 2015 року. Зокрема, в рядку 07 декларації №9222221683 від 30 жовтня 2015 року показав від'ємне значення податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств. А в рядку 16 декларації №9244567868 від 2 грудня 2015 року зменшив суму самостійно нарахованих податкових зобов'язань за податком на прибуток підприємств на «мінус» 73223017,00 грн. Згідно з декларацією ця сума є сумою самостійно нарахованих Позивачем щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств (10460431,00 грн) за період з березня 2015 року по вересень 2015 року, які не підлягали сплаті платником у зв'язку із відсутністю прибутку за 3 квартали 2015 року.
Також, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» склало і подало річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік №9275461729 від 9 лютого 2016 року. Зокрема, в цій декларації в рядку 04 показано від'ємне значення податкового зобов'язання за податком на прибуток підприємств, а в рядку 19 зменшено суму самостійно нарахованих податкових зобов'язань за податком на прибуток підприємств на «мінус» 20920862,00 грн, тобто на суму самостійно нарахованих платником щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств за період жовтень-листопад 2015 року, які не підлягали сплаті у зв'язку із відсутністю прибутку за 2015 рік.
За результатом розгляду справи №820/268/17 суди дійшли висновку, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» протягом 2015 року не мало оподатковуваного прибутку, у зв'язку із чим самостійно скоригувало раніше подану податкову декларацію в частині самостійно розрахованих авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Інші ж податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств самостійно визначені КП «Харківські теплові мережі» при поданні податкової декларації №9081059232, були сплачені ним в лютому 2016 року.
Судом апеляційної інстанції в ухвалі від 12 грудня 2017 року по справі №820/268/17 вказано про те, що КП «Харківські теплові мережі» не мало прибутку в 2015 році, а отже не було зобов'язане сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств. Тому, притягнення підприємства до штрафної санкції за несвоєчасну сплату авансових внесків суди також визнали необґрунтованим.
Оскаржувана у справі № 820/4076/17 податкова вимога від 6 березня 2017 року №219-50 дублює оскаржену податкову вимогу від 23 квітня 2015 року №24-25, яка була предметом судового розгляду у справі у справі №820/6453/15.
У цій справі було встановлено сплату грошових коштів Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» в порядку погашення податкового боргу за спірною податковою вимогою від 23 квітня 2015 року №24-25 в загальній сумі 119961724,5 грн, що, з урахуванням переплати, яка існувала у Позивача станом на 2014 рік за податком на прибуток підприємств (4391350,97 грн) та авансовими внесками за податком на прибуток підприємств (1434844 грн) дозволило повністю погасити заборгованість Позивача перед Державним бюджетом України.
Верховним судом у постанові від 28.04.2021 у справі № 820/4076/17 зроблено висновок щодо відсутності податкового боргу КП «Харківські теплові мережі» за грошовими зобов'язаннями по податку на прибуток за податковою декларацією №9081059232 від 26 лютого 2015 року, в тому числі щодо сплати авансового внеску у сумі 10460431,00 грн, яка включена до суми боргу за оскаржуваною податковою вимогою від 6 березня 2017 року №219-50.
Верховний Суд вказав, що наведені обставини утворюють самостійну підставу для визнання спірної податкової вимоги необґрунтованою, окрім того, Суд зазначив, що зменшення абсолютного значення податкового зобов'язання не доводить факт сплати авансових платежів з податку на прибуток, що вказує на відсутність об'єкту нарахування пені та доводить безпідставність заявлених до стягнення сум пені за спірною податковою вимогою.
Постановою Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №820/4076/17 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України (правонаступник - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) задоволено та скасовано податкову вимогу №219-50 від 6 березня 2017 року.
Не є спірними обставини щодо того, що контролюючим органом винесено податкову вимогу від 07.06.2021 №0001207-1300-3500, яка включає, у тому числі, і показники податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн. та 9 276 799,97 грн пені.
Позивач звернувся з листом від 11.06.2021 №01-36/3131 до відповідача, в якому просив привести дані інтегрованої картки платника податків КП "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС у відповідність з рішеннями суду та керуючись п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України зменшити нараховану суму податкового боргу в податковій вимозі від 07.06.2021 №0001207-1300-3500 на суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені.
Відповідач листом від 29.06.2021 №2335/6/35-00-13-27 повідомив позивача, що вважає правомірним відображення в інтегрованій картці платника податків позивача авансового внеску з податку на прибуток та нарахованої пені за несвоєчасно сплату податкових зобов'язань по декларації з податку на прибуток за 2014 рік №9081059232 від 26.02.2015.
Не погоджуючись з такими діями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Як вже встановлено судом вище, обставини щодо включення до сум податкового боргу позивача сум з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені вже неодноразово були предметом дослідження судами, та 28.04.2019 Верховним Судом прийнято рішення про скасування чергової податкової вимоги відповідача з мотивів відсутності податкового боргу КП «Харківські теплові мережі» за грошовими зобов'язаннями по податку на прибуток за податковою декларацією №9081059232 від 26 лютого 2015 року, в тому числі щодо сплати авансового внеску у сумі 10460431,00 грн, та нарахованих сум пені.
Утім, відповідачем включено вказані суми до податкової вимоги від 07.06.2021 №0001207-1300-3500, а на прохання платника податку привести дані інтегрованої картки платника податків КП "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС у відповідність з рішеннями суду та керуючись п.п. 60.1.3. п. 60.1. ст. 60 Податкового кодексу України зменшити нараховану суму податкового боргу в податковій вимозі від 07.06.2021 №0001207-1300-3500 на суму податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 10 460 431,00 грн та 9 276 799,97 грн пені відмовлено.
Відтак, правовій оцінці у цьому спорі підлягають дії відповідача саме стосовно відображення у інтегрованій картці платника податків вказаних сум, а тому аргументи відповідача щодо правильності обчислення сум податкового боргу платника податків суд не оцінює, адже цей спір не стосується ані оскарження податкової вимоги, ані правомірності стягнення податкового боргу за такою вимогою.
При цьому суд зважає на той факт, що приписи ст.383 КАС України щодо правомірності дій відповідача на виконання судових рішень, зокрема, у справі 820/4076/17, суд, розглядаючи справу у порядку позовного провадження, позбавлений можливості застосувати, оскільки не є судом, встановленим законом, для розгляду такого питання, а тому аргументи учасників справи щодо виконання відповідачем вказаного рішення суду також є неприйнятними.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов таких висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.19-1.1.8 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України до функцій контролюючих органів віднесено забезпечення достовірності та повноти обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням.
З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, керуючись вимогами Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» і підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 затверджено Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок).
Порядок визначає, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до п.3 розділу 1 Порядку оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Оперативний облік та звітність податкових органів ґрунтується на таких принципах: нарахування - показники фіксуються в оперативному обліку згідно з правилами оподаткування, установленими Кодексом та іншими законодавчими актами з питань податкового законодавства; превалювання сутності над формою - законність відображення облікових операцій та відповідність їх сутності; повне висвітлення - звітність податкових органів має містити інформацію, яка всебічно характеризує стан розрахунків платників податків з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; безперервність - виконання повноважень та функцій податкових органів здійснюється виходячи з припущення, що їх діяльність буде тривати і надалі; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх показників в інформаційній системі та звітності податкових органів в єдиній грошовій одиниці.
Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу 2 Порядку ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис.
Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.
Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками.
Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Згідно з абз. 3 пп. 1 п. 2 підрозділу 1 розділу 6 Порядку первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є подана платниками звітність, у тому числі уточнена (зменшення суми податкового боргу заборгованості зі сплати єдиного внеску за рахунок зменшення платником сум грошових зобов'язань /сум єдиного внеску).
Відповідно до п. 1, 2 підрозділу 2 розділу 7 Порядку первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція. Верховний Суд).
До первинних показників належать такі дані первинних документів: учасники процесу; номер і дата ухвали про відкриття провадження; номер і дата ухвали про забезпечення позову; номер і дата рішення суду, прийнятого по суті; сума позову; сума, визначена рішенням суду, що набрало законної сили.
До базового запису про відкриття провадження у справі в інформаційну систему, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, приєднуються оскаржені документи, що внесені в інформаційну систему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи шляхом встановлення зв'язку із відповідними записами зазначеної підсистеми (перенесення атрибутів документів, суміжних до інформаційної системи, яка відображає результати судового оскарження).
Відповідно до п.60.5 ст.60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
За такого правового регулювання суд приходить до висновку про те, що скасування у судовому порядку податкової вимоги підлягає відображенню в інтегрованій картці платника податків шляхом внесення відомостей, у тому числі, і про визначені нею суми грошових зобов'язань та пені.
При цьому аргументи відповідача про те, що рішення суду виконано шляхом відкликання податкової вимоги, суд вважає неприйнятними, адже така вимога вважається відкликаною за законом, у той же час скасування такої вимоги рішенням суду як первинним документом у розумінні положень Порядку покладає на контролюючий орган обов'язок відобразити в ІКП зміст цього рішення, у межах цього спору - виключити з інтегрованої картки платника податків Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн та пені в розмірі 9 276 799,97 грн, утім, таких дій відповідачем вчинено не було, що встановлено проведеним судовим розглядом.
Як вже встановлено судом вище, суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн та пені в розмірі 9 276 799,97 грн віднесено до складових податкового боргу позивача неправомірно, цей факт встановлено рішенням Верховного Суду від 28.04.2021, при цьому невиключення вказаних сум із ІКП зумовило їх подальше включення до податкової вимоги від 07.06.2021, що порушує права платника податків.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність дій контролюючого органу у межах цього спору.
Додатково суд зазначає про неприйнятність аргументів контролюючого органу щодо нерозповсюдження на спірні правовідносини норм Порядку у зв'язку з набранням ним чинності у 2021 році, адже судове рішення, на підставі якого відповідач мав відобразити інформацію в ІКП позивача, постановлено судом 28.04.2021, відтак, внесення відомостей до ІКП має відбуватися за нормами того нормативно-правового акту, що є чинним на цей момент.
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, “ефективний засіб правового захисту” у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в інформаційній системі органів ДПС суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431 грн 00 коп. та пеню в розмірі 9 276 799 грн 97 коп.
Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо не виключення з інтегрованої картки платника Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" в інформаційній системі органів ДПС суми податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431,00 грн. та пені в розмірі 9 276 799,97 грн.
Зобов'язати Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39440996) виключити з інтегрованої картки платника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) в інформаційній системі органів ДПС суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств в розмірі 10 460 431 (десять мільйонів чотириста шістдесят тисяч чотириста тридцять одна) грн 00 коп. та пеню в розмірі 9 276 799 (дев'ять мільйонів двісті сімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто дев'ять) грн 97 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вул. Мефодіївська, буд. 11, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 31557119) суму судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 08 жовтня 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов