Справа № 11-cc/824/5527/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/19290/21
23 вересня 2021 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, -
за участі:
прокурора - ОСОБА_8 ,
представника власника майна - ОСОБА_9
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031).
Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказану земельну ділянку.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального права та такою, що підлягає скасуванню.
Щодо строків на апеляційне оскарження, представник зазначає, що розгляд клопотання прокурора було здійснено без повідомлення власника майна або його представника, а копія ухвали направлено не було. Про існування такого рішення власнику майна стало відомо 10.08.2021 року з офіційного сайту судової влади України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Апеляційна скарга подана 16.08.2021 року).
Апелянт зазначає, що слідчим суддею, при вирішенні питання про арешт майна не було враховано, що вищевказана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , який придбав останню на електронних торгах, що були проведені ДП «СЕТАМ». Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 27.11.2020 року торги відбулися, а переможцем визнано ОСОБА_6 07.05.2021 року за останнім зареєстровано право приватної власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 876. Представник власника майна стверджує, що вказані електронні торги було проведено законно, у спосіб, передбачений Порядком реалізації арештованого майна, а тому підстав вважати вказане майно набутим у незаконний шлях - немає. Проведені торги не визнавались недійсними та не спростована презумпція добросовісності набувача ОСОБА_6 .
При вирішенні питання про накладення арешту на земельну ділянку, на думку апелянта, не зазначено спосіб арешту майна та інформування заінтересованих осіб, що є недопустимим та обмежує право власності ОСОБА_6 .
Крім того, іншим представником власника майна - адвокатом ОСОБА_9 подано в інтересах ОСОБА_6 пояснення, у яких останній просив врахувати їх під час розгляду апеляційної скарги та зазначив про те, що жодних об'єктивних даних, які би свідчили про те, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям ст. 98 КПК України матеріали провадження не містять.
ОСОБА_6 є добросовісним набувачем, набув вказану земельну ділянку у законний спосіб, в результаті проведення електронних торгів. Накладений арешт спричиняє перешкоди добросовісному власнику майна.
Крім того, адвокат стверджує, СУ ГУНП в Одеській області розслідується кримінальне провадження № 12020160000001294 від 16.11.2020 року за аналогічними обставинами щодо кримінального провадження № 12020100100007615 від 14.12.2020 року і в межах вказаного кримінального провадження арешт на вищевказану земельну ділянку вже накладався.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Як вбачається з матеріалів провадження, розгляд клопотання прокурора здійснювався без повідомлення власника майна, а копію оскаржуваної ухвали власником майна не отримано. Таким чином колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено, у зв'язку з чим поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом управління поліції у Шевченківському районі Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100100007615 від 14.12.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Кримінальне провадження здійснюється на підставі внесення відомостей до ЄРДР за заявою від генерального директора ДП «Сетам» від 09.12.2020 року, згідно якої 27.11.2020 року на веб-сайті ДП «Сетам» було проведено електронні торги з реалізації лоту № 450240, а саме земельної ділянки площею 0,0582 га (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту наданих матеріалів вбачається висновок органу досудового розслідування, що група осіб шахрайським шляхом реалізувала земельну ділянку, яка належала ОСОБА_10 третім особам, шляхом проведення електронних торгів ДП «Сетам».
26.05.2021 року постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0582 га (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
27.05.2021 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно.
У клопотанні орган досудового розслідування зазначив, що вказана земельна ділянка відповідає критеріям ст. 170 КПК України. Разом з цим наявні ризики, визначені ч. 7 ст. 170 КПК України щодо негативних наслідків стосовно об'єкту нерухомого майна, а відтак існує необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів, подання потерпілим у подальшому цивільного позову, а також з метою запобігання ризикам у вигляді подальшого відчуження майна третім особам з метою знищення слідів вчинення кримінального правопорушення.
При цьому навів доводи необхідності розгляду вказаного клопотання без виклику власника майна, оскільки існує реальна загроза реалізації земельної ділянки.
02.06.2021 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02.06.2021 року задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031).
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що арештована земельна ділянка не відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, колегією суддів встановлено, що постановою прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку площею 0,0582 га (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обґрунтовано визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Разом з цим колегія суддів колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України. При цьому беручи до уваги, що вказана земельна ділянка у кримінальному провадженні розглядається як об'єкт злочинних посягань, а відтак існують ризики у вигляді подальшого відчуження майна третім особам з метою знищення слідів вчинення кримінального правопорушення
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ч.3 ст.110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.
Тобто, вказане майно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, проведення призначених у кримінальному провадженні експертиз.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що посилання у клопотанні про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речового доказу, знаходять підтвердження.
Колегія суддів, уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, не може погодитись з доводами представника власника майна відносно добросовісності набуття права власності, яка мала б унеможливлювати накладення арешту на об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скаргазадоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:52:017:0031), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4