07 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/127/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, О. Р. Кібенко
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021
у складі колегії суддів: І. О. Вечірко - головуючий, Л. М. Білецька, Т. А. Верхогляд
та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021
суддя: Н. М. Коваленко
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради
про стягнення 10 437 153, 31 грн
за участю представників учасників:
позивача: І. В. Верхацький
відповідача: не з'явились
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі -АТ «НАК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Теплоенергетик» (далі - КП «Теплоенергетик», відповідач) 10 437 153,31 грн, з яких: 5 771 186,97 грн основного боргу, 1 117 456,36 грн пені, 823 856,51 грн 3% річних, 2 724 653,47 грн інфляційних втрат.
Позов мотивовано неналежним виконання відповідачем, як новим боржником, згідно з договором про переведення боргу №16/6248/19 від 18.10.2019, зобов'язань первісного боржника по договору постачання природного газу №1375/16-БО-18 від 15.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість у сумі 9 878 425,13 грн, у тому числі: основний борг - 5 771 186,97 грн, пеня - 558 728,18 грн, 3 % річних - 823 856,51 грн, інфляційні втрати - 2 724 653,47 грн та 156 557,30 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати по договору постачання природного газу №1375/16-БО-18 від 15.12.2015.
Зменшуючи розмір пені на 50 %, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, які надійшли за надані послуги з теплопостачання. Крім того, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок за спеціальним режимом використання, та оплата з такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Судом першої інстанції враховано, що позивачем до стягнення також заявлено збитки від інфляції та 3 % річних, які також компенсують невчасне погашення заборгованості за договором. Діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електричної енергії, тому суд враховує не лише майнові, а й інші інтереси сторін спору. Господарський суд вважає, що надані сторонами докази дають суду підстави для використання свого права на зменшення розміру нарахованої пені.
Урахувавши доводи позивача в частині заперечень щодо зменшення штрафних санкцій та взявши до уваги, що діяльність позивача має важливе значення для надійного та безпечного функціонування газотранспортної системи та правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах № 912/684/19 та №912/1215/20 між тими самими сторонами, а також співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, скрутний фінансовий стан відповідача, а також інтереси обох сторін у справі, судом першої інстанції зменшено розмір штрафних санкцій на 50%.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 залишено без змін рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021 у справі № 912/127/21 в частині відмови у стягненні 558 728,18 грн пені.
Оцінивши інтереси обох сторін, враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, розумності, балансу інтересів сторін, адекватності обсягу і міри відповідальності відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання та недопущення невиправданого збагачення позивача за рахунок стягнення з відповідача занадто великих штрафних санкцій, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів позивача та відповідача у даному спорі, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження судом першої інстанції розміру суми пені на 50 %, а саме до 558 728,18 грн.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить Суд скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 912/127/21 в частині відмови у стягненні 558 728,18 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені в розмірі 558 728,18 грн.
З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах: № 908/1453/14, № 904/6250/19, № 910/6046/16.
Відзиву чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Позивач у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині відмови у стягненні пені в розмірі 558 728,18 грн.
Верховний Суд переглядає судові рішення в частині зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд констатує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, з урахуванням наведених вище положень законодавства, майнового стану відповідача, арешту рахунків відповідача у виконавчому провадженні № 90810574, відсутність у матеріалах справи доказів спричинення конкретних збитків позивачу та компенсацію втрат від інфляції і стягнення річних дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.
Судом першої інстанції взято до уваги, що відповідач надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький, отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, які надійшли за надані послуги з теплопостачання. Крім того, відповідач самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок за спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Місцевий господарський суд вказав на те, що заявляючи вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних, позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов'язання боржником, який відноситься до об'єктів життєзабезпечення та стратегічного призначення. Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електричної енергії, тому суд враховує не лише майнові, а й інші інтереси сторін спору.
Також судом враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що діяльність позивача має важливе значення для надійного та безпечного функціонування газотранспортної системи, тому клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн задоволено частково та зменшено розмір пені до 558 728,18 грн (50%).
Дослідивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №912/127/21 з огляду на наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (постанова від 27.03.2018 №910/17999/16, постанова від 25.04.2018 №910/24257/16).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г).
Проаналізувавши висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.
У постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, на яку посилається позивач в касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачеві у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. Суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача.
У справі № 904/6250/19 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у зменшенні розміру пені, оскільки відповідачем не було належним чином доведено наявності підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені.
У справі № 910/6046/16 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у зменшенні розміру пені на 95%, з огляду на те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, а суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру цих штрафних санкцій.
Отже, наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду від у справах № 908/1453/14, № 904/6250/19, № 910/6046/16 хоча і були прийняті за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі №912/127/21, але за іншої фактично-доказової бази, за сукупності інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних і оцінених судами у таких справах доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення. Тобто зазначені справи № 908/1453/14, № 904/6250/19, №910/6046/16 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
Крім того, висновки судів попередніх інстанції про часткове задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справі №912/127/21 не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у зазначених вище справах, так як зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені у наведених вище справах дозволяє стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додаткового обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.
Верховний Суд констатує про відсутність підстав вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування матеріального права при реалізації судами власних повноважень, як це мало місце у наведених вище справах, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації повноважень судами попередніх інстанцій слід вважати законним.
З огляду на зазначене, доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 912/127/21 відповідних висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах № 908/1453/14, № 904/6250/19, № 910/6046/16 є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у таких постановах Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у даній справі № 912/127/21.
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).
Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 287 ГПК України, позивач не зазначив та не обґрунтував у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021 у справі № 912/127/21.
Керуючись ст.ст. 234, 235, п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2021 та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2021 у справі №912/127/21 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя О. М. Баранець
Суддя О. Р. Кібенко