Іменем України
07 жовтня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/786/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В.,
за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК", код ЄДРПОУ 09806443, вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032, info@tascombank.com.ua
до відповідача-1: Приватного підприємства "Промінь Озерне", код ЄДРПОУ 38049084, вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072
відповідача-2: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 592 401,36 грн
За участю представників:
від позивача: Грищенко І.В.
від відповідачів: не прибули
У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерне товариство "ТАСКОМБАНК" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного підприємства "Промінь Озерне" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 592 401,36 грн заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ID8030191 від 21.04.2020, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено між відповідачем-2 та позивачем договір поруки № Т09.07.2019 I 8655 від 21.04.2020.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.09.2021.
Позивач та відповідач-1 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1400052461407, №1400052461423.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 18.08.2021, направлена на адресу відповідача-2, вказану у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ), повернута відділенням зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяви про зміну місцезнаходження від відповідача-2 до суду не надходило.
Згідно з листом-відповіддю Департаменту з питань реєстрації Виконавчого органу Київської міської ради від 10.08.2021 № 074/06/2-2285 на запит Господарського суду Чернігівської області про отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - ОСОБА_1 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідачі своїм правом на подання відзивів у визначений судом у відповідності до Господарського процесуального кодексу строк не скористалися. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідачів до суду не надходило. У судові засідання 14.09.2021, 07.10.2021 відповідачі не прибули.
Суд у судовому засіданні 14.09.2021 постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.10.2021, про що повідомив сторін ухвалою від 14.09.2021.
06.10.2021 від відповідача-1 на електронну адресу суду надійшло клопотання від 05.10.2021 про долучення до матеріалів справи доказів та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки 27.09.2021 відповідачем-1 повністю погашена заборгованість за кредитним договором від 21.04.2020 №ID8030191. До заяви додано копію платіжного доручення №2155 від 27.09.2021 на суму 638766,71 грн.
Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2021 запереч.в щодо поданого відповідачем-1 клопотання, посилаючись на відсутність у АТ «ТАСКОМБАНК» доказів сплати ПП «Промінь Озерне» заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 21.04.2020 №ID8030191 на суму 638766,71 грн, та підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 від 05.10.2021 в частині закриття провадження у справі у зв'язку з його необгрунтованістю.
У судовому засіданні 07.10.2021 суд розглянув дану справу по суті та підписав вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Предметом позову є солідарне стягнення з відповідачів 592 401,36 грн заборгованості, у тому числі 500 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 63 295,15 грн заборгованості по відсоткам, 29 106,21 грн пені на суму простроченої заборгованості.
До обставин, які є предметом доказування у справі належить: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов'язань відповідачів 1 та 2 по суті спору, наявність факту невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань, наявність підстав для нарахування сум відсотків та штрафних санкцій (пені), доведеність нарахованої позивачем загальної суми боргу, наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів.
Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2020 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (банк, позивач) та Приватним підприємством «Промінь Озерне» (позичальник, відповідач-1) підписано заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів (далі - заява-договір).
Мета та характер майбутніх ділових відносин з АТ «ТАСКОМБАНК»: відкриття поточного рахунку у гривні для здійснення господарської діяльності та оформлення платіжної картки до поточного рахунку.
Підписавши заяву-договір відповідач-1, зокрема, дав згоду на те, що публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (розміщені на сайті www.taskombank.com.ua), Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією Заявою-договором становлять Договір банківського обслуговування, та є його невід'ємними частинами.
Згідно з графою «Примітки банку» заяви-договору, АТ «ТАСКОМБАНК» дозволено відкриття рахунку № НОМЕР_2 , операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів.
21.04.2020 між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" (банк) та Приватним підприємством «Промінь Озерне» (позичальник) укладено договір №ID8030191 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі - кредитний договір).
Сторони скористалися своїм правом та на підставі Закону України «Про електронні довірчі послуги» підписали 21.04.2020 кредитний договір електронним цифровим підписом, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 23.07.2021.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості і надає в рамках відкритої кредитної лінії грошові кошти (далі - кредит або транш) в розмірі та на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами.
Згідно з п.2.1., 2.4., 2.5. кредитного договору надання кредиту здійснюється шляхом перерахування кредитних коштів (далі - траншів) на поточний рахунок позичальника на підставі заяви позичальника. Кредитна лінія відкривається для позичальника від дати укладення цього договору, у валюті кредитування гривня, в розмірі 500 000,00 грн. Кредитна лінія відкривається на термін: 12 місяців з дати укладення договору.
Кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви, за формою викладеною у додатку № 1 до цього договору (п.3.1. кредитного договору).
Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 відкритий у банку (п.3.5. кредитного договору).
Відповідно до п.3.7. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем в дату, зазначену у заяві.
Згідно з п.4.1.-4.2. кредитного договору процентна ставка за користування кредитними траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 19% річних, строком до 60 днів - 21% річних, строком до 90 днів - 22% річних, строком до 180 днів - 23% річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період. Нарахування процентів банком здійснюється на суму фактичної заборгованості за кредитом на кінець кожного операційного дня. Проценти розраховуються за фактичну кількість днів користування кредитними коштами методом "факт/360", де 360 - це умовна кількість календарних днів у році. При цьому, враховується перший день та не враховується останній день користування Кредитною лінією. Нарахування процентів банком та їх сплата позичальником здійснюється до моменту повного повернення кредиту (до дня остаточного розрахунку за кредитом включно).
Датою повернення заборгованості за Кредитною лінією є день виконання позичальником всіх своїх боргових зобов'язань перед банком в повному обсязі заборгованості за цим договором, включаючи повну сплату процентів, комісій банку, неустойки, пені, штрафів (якщо такі будуть) чи дата здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку позичальника.
Датою (моментом) погашення заборгованості за Кредитною лінією вважається день зарахування на відповідний рахунок(ки) для погашення боргових зобов'язань у порядку, визначеному цим договором, грошових коштів у сумі, що відповідає розміру заборгованості за Кредитною лінією у повному обсязі чи дата здійснення банком договірного списання вказаних сум з поточного рахунку Позичальника (п.5.2. кредитного договору).
Відповідно до п.10.1, 10.2 кредитного договору цей договір набуває чинності з дати його підписання шляхом накладення електронних підписів обох сторін (уповноваженими представниками сторін) та діє до дати повного погашення заборгованості позичальника перед банком за цим договором, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх боргових зобов'язань за цим договором. Сторони погодили, що дія договору автоматично продовжується на кожні наступні 12 календарних місяців і тих самих умовах, якщо жодна зі сторін не попередить у письмовій формі іншу сторону про припинення його не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку цього договору.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 21.04.2020 між АТ «ТАСКОМБАНК» (Кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № Т 09.07.2019 І 8655 (далі - договір поруки), за умовами п. 1.1 якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Приватним підприємством «Промінь Озерне» (боржником) зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору №ID8030191 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір).
Відповідно до п.1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов'язань за кредитним договором.
Виконанням зобов'язань, забезпечених цим договором, вважається виконання боржником своїх зобов'язань, зазначених в пункті 1.2. цього договору в повному обсязі в строк, порядку та на умовах кредитного договору (п.1.3. договору поруки).
Згідно з п.2.1. договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.
Цей договір набуває чинності з моменту накладення електронного підпису обох сторін, що прирівнюється до власноручного підпису (п.5.1. договору поруки).
19.11.2020 відповідачем-1 була подана до позивача заява №1 на видачу траншу у розмірі 500 000,00 грн строком до 18.02.2021 (а.с. 17). Заява підписана позивачем та відповідачем-1 19.11.2020 шляхом накладення електронного цифрового підпису сторін.
На виконання умов кредитного договору банк перерахував кредитні кошти на рахунок позичальника в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.32).
Відповідач свій обов'язок по поверненню кредитних коштів у встановлений у заяві строк не виконав.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач надіслав на його адресу повідомлення №53/581 від 25.02.2021 (а.с.15), в якому зазначив, що 21.04.2021 закінчується термін дії кредитного договору, та просив повністю погасити заборгованість по кредиту у сумі 500 000,00 грн до закінчення терміну дії договору. Крім того, позивач повідомив відповідача-1 про намір не продовжувати дію кредитного договору на наступні 12 місяців та строк дії припинити.
Направлення вимоги на адресу відповідача підтверджується списком поштових відправлень №1 від 01.03.2021 та фіскальним чеком від 01.03.2021.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів, враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідача-2, позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 500 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 63 295,15 грн заборгованості по відсоткам, 29 106,21 грн пені на суму простроченої заборгованості.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
За змістом ст. 11, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей бо інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання позики.
Стаття 1049 ЦК України встановлює, що позичальник, зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання кредитного договору позивач перерахував кредитні кошти на рахунок відповідача-1 в сумі 500 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку за період з 19.11.2020 по 08.07.2021.
Відповідач-1 свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 500 000,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 500 000,00 грн заборгованості за кредитом, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач також заявив вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Як визначено позивачем у розрахунку, за період з 19.11.2020 по 07.07.2021 відповідач мав сплатити 73 791,30 грн відсотків за користування кредитом; з цієї суми відповідач сплатив 10 496,15 грн (а.с.30). У зв'язку з цим позивач заявив до стягнення 63 295,15 грн заборгованості за відсотками.
При вирішенні спору в цій частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 53 постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 у подібних правовідносинах щодо застосування абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення стягуються річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові ОП КГС ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
У постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Як вже зазначалось вище, згідно п.2.5 кредитного договору кредитна лінія відкривається на термін: 12 місяців з дати укладення договору. Враховуючи, що кредитний договір укладено сторонами 21.04.2020, термін дії кредитної лінії - до 21.04.2021.
Крім того, позивач у повідомленні вих.№53/581 від 25.02.2021 повідомив відповідача-1 про те, що 21.04.2021 закінчується термін дії кредитного договору.
Отже, з 22.04.2021 припиняються нарахування процентів за користування кредитом.
Суд встановив, що після закінчення строку повернення кредиту за період 22.04.2021 - 07.07.2021 відсотки на загальну суму 24596,98 грн нараховані позивачем до стягнення безпідставно.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 38698,17 грн заборгованості за відсотками, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення 24596,98 грн заборгованості за відсотками позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.546, 549 Цивільного кодексу України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 8.1. кредитного договору сторони погодили, що за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору позичальник зобов'язується нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та у відповідності з чинним законодавством України та цим договором.
У разі непогашення або несвоєчасного погашення позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу (п.8.3. кредитного договору).
Оскільки відповідач своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків своєчасно та в повному обсязі не виконав, позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором у період з 08.01.2021 по 08.07.2021 в розмірі 29 106,21 грн.
Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
При цьому, ч. 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотну дію в часі.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов'язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Отже, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із суб'єкта господарювання у зв'язку з порушенням ним господарського зобов'язання в період карантину, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки період нарахування пені збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Щодо вимог позивача про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
З огляду на викладене вище, враховуючи, що умовами укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» (кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) договору поруки № Т 09.07.2019 І 8655 від 21.04.2020 встановлено обов'язок поручителя відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ПП «Промінь Озерне» (боржником) зобов'язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі договору №ID8030191 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, що укладений між кредитором та боржником, суд доходить висновку, що в даному випадку відповідачі мають відповідати перед позивачем за невиконання грошових зобов'язань як солідарні боржники.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, враховуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Приватного підприємства "Промінь Озерне" та ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в частині солідарного стягнення 500 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 38 698,17 грн заборгованості по відсоткам. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 24 596,98 грн заборгованості по відсоткам та 29 106,21 грн пені слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8080,38 грн слід покласти на відповідачів у рівних долях, тобто по 4040,19 грн на кожного.
Керуючись ст. 73-80, 86, 123, 129, 232, 233, 236-241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443) до Приватного підприємства "Промінь Озерне" (код ЄДРПОУ 38049084) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про солідарне стягнення 592 401,36 грн задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Промінь Озерне" (код ЄДРПОУ 38049084, вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072) та
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032) 500 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту та 38 698,17 грн заборгованості по відсоткам.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Промінь Озерне" (код ЄДРПОУ 38049084, вул. Набережна, 35, с. Озерне, Козелецький район, Чернігівська область, 17072) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032) витрати на оплату судового збору в розмірі 4040,19 грн.
4. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032) витрати на оплату судового збору в розмірі 4040,19 грн.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443) до Приватного підприємства "Промінь Озерне" (код ЄДРПОУ 38049084) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині стягнення 24 596,98 грн заборгованості по відсоткам та 29 106,21 грн пені відмовити.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.10.2021.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор