ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 жовтня 2021 року Справа № 923/702/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П., розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Херсон-Авто", м. Херсон
до відповідача: Чернишової Лілії Миколаївни , м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 27 372,32 грн.
представники сторін не викликались
Приватне акціонерне товариство "Херсон-Авто" (Миколаївське шосе, 5 км, м. Херсон, код ЄДРПОУ 03112900) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до фізичної особи Чернишової Лілії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості з орендної плати відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 1402 від 14.02.2020 року у розмірі 23 032 грн. 26 коп., заборгованості за комунальні послуги у розмірі 1 576 грн. 19 коп. та 2 763 грн. 87 коп. - пені за порушення строку сплати орендних платежів.
Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором. Так позивач зазначає, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті орендної плати не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, тому його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв'язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.
Ухвалою суду від 31.05.2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Херсон-Авто" залишено без руху.
07.06.2021 року від позивача надійшла позовна заява з усуненими недоліками.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.07.2021 відкрито провадження у справі № 923/702/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.09.2021 продовжено строк розгляду справи № 923/702/21 на підставі Конвенції про захист прав і основоположних свобод.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.07.2021 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та повернулась 16.09.2021 року на адресу суду з позначкою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом х тим, 17.08.2021 року за вх. № 6450/21 до суду від Управління Державної Міграційної Служби в Херсонській області надійшло підтвердження щодо місця проживання фізичної особи Чернишової Лілії Миколаївни .
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялась на належну адресу відповідача.
Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що представники сторін належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
Матеріали справи свідчать, що 14 лютого 2020 року між Приватне акціонерне товариство "Херсон-Авто" (надалі - позивач, орендодавець) і фізичною особи - підриємцем Чернишової Лілії Миколаївни (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № 1402 (надалі - Договір).
12.08.2020 року на підставі заяви відповідача даний Договір розірвано. Відповідно до розділу 5 вказаного Договору, орендна плата за користування Майном становила 6 800 грн./місяць.
Згідно п.п. 5.2, 7.3 Договору, зазначену орендну плату відповідач мала сплачувати щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.
За твердженням позивача, станом на сьогоднішній день в порушення умов Договору відповідачем не сплачено орендну плату за травень - серпень 2020 року в сумі 23 032,26 грн.
Пунктом 5.2.1 договору узгоджено, що до суми орендної плати не включаються витрати за спожиті Орендарем комунальні послуги, та/або послуги зв'язку, інші супутні послуги за погодженням Сторін. Перелік основних послуг визначається Сторонами в Додатку №2 до цього Договору. Ці витрати сплачуються Орендодавцем, але підлягають обов'язковому відшкодуванню Орендарем Орендодавцю щомісячно у повному обсязі на підставі рахунку-фактури Орендодавця, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати одержання відповідного рахунку та Акту надання послуг, шляхом грошового переказу на поточний банківський рахунок Орендодавця.
Позивач зазначає, що в порушення зазначеного пункту відповідач не відшкодував позивачу оплачені останнім витрати за спожиті відповідачем комунальні послуги в сумі 1 576,19 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 1857 від 30.06.2020 року на суму 725,2 грн., № 2191 від 31.07.2020 року на суму 951,16 грн., № 2536 від 12.08.2020 року на суму 608,92 грн.
Позивач зазначив, що відповідач 17.07.2020 року сплатила частину заборгованості за комунальні послуги в сумі 709,09 грн., таким чином заборгованість по комунальним послугам складає 1 576,19 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Пунктами 1, 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, а також справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з мстою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, у випадку зареєстрованого у встановленому порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її господарські зобов'язання не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відповідні спори підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.
Таким чином, зважаючи на характер спірних правовідносин та суб'єктний склад учасників спору, попри припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Чернишової Лілії Миколаївни (ІПН НОМЕР_1 ), суд доходить висновку, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції господарського суду.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди майна.
Так, за статтею 283 ГК України: "За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності" (частина 1); "У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ)" (частина 2); "Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання" (частина 3).
Поряд з цим у відповідності до статті 286 того ж Кодексу орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності орендну плату, яка є фіксованим платежем та встановлюється сторонами у грошовій формі.
Зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 ЦК України та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 ГК України випливає, що Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб'єктами господарювання і пов'язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Так, за приписами статті 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Зі змісту наведених норм слідує висновок, що орендар зобов'язаний протягом дії договору оренди сплачувати орендодавцеві оренду плату у встановлений строк, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини оренди (найму).
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п.п. 5.2, 7.3 Договору, зазначену орендну плату відповідач мала сплачувати щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.
Доказів сплати орендної плати матеріали справи не містять.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що відповідачем допущено порушення статті 193 ГК України у частині несплати орендної плати за періоди із травня по серпень 2020 року, оскільки він не сплатив у загальній сумі 23 032,26 грн. орендної плати у встановлений строк та прострочив виконання зобов'язання на цю суму.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору оренди №1402 нерухомого майна від 14.02.2020, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у сумі 23 032,26 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 5.2.1 договору узгоджено, що до суми орендної плати не включаються витрати за спожиті Орендарем комунальні послуги, та/або послуги зв'язку, інші супутні послуги за погодженням Сторін. Перелік основних послуг визначається Сторонами в Додатку №2 до цього Договору. Ці витрати сплачуються Орендодавцем, але підлягають обов'язковому відшкодуванню Орендарем Орендодавцю щомісячно у повному обсязі на підставі рахунку-фактури Орендодавця, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати одержання відповідного рахунку та Акту надання послуг, шляхом грошового переказу на поточний банківський рахунок Орендодавця.
Судом встановлено, що в порушення зазначеного пункту відповідач не відшкодував позивачу оплачені останнім витрати за спожиті відповідачем комунальні послуги в сумі 1 576,19 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 1857 від 30.06.2020 року на суму 725,2 грн., № 2191 від 31.07.2020 року на суму 951,16 грн., № 2536 від 12.08.2020 року на суму 608,92 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач 17.07.2020 року сплатила частину заборгованості за комунальні послуги в сумі 709,09 грн.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору оренди №1402 нерухомого майна від 14.02.2020, а також вищевказані приписи чинного законодавства, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборговані по комунальним послугам складає 1 576,19 грн. - є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.11. Договору, за не сплату орендних платежів у повному обсязі й у визначений термін, Орендар на користь Орендодавця сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми не перерахованих вчасно платежів, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Позивач у зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань нарахував суму пені в розмірі 2 763,87 грн.
Розрахунок пені судом перевірено та встановлено, що він здійснений відповідачем арифметично та методологічно вірно та підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи Чернишової Лілії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватне акціонерне товариство "Херсон-Авто" (Миколаївське шосе, 5 км, м. Херсон, код ЄДРПОУ 03112900) 23032,26 грн заборгованості з орендної плати, 1576,19 грн заборгованості за комунальні послуги, 2763,87 грн пені за порушення строку сплати орендних платежів та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 08.10.2021
Суддя В.П.Ярошенко