28 вересня 2021 року Справа № 915/442/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Астахової С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16; адреса електронної пошти: paradaysrelax@gmail.com; ідентифікаційний код 42170763)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 104, офіс 3; адреса електронної пошти: marinelex@gmail.com; ідентифікаційний код 36895395)
про: встановлення земельного сервітуту, зобов'язання внести відомості до Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,
за участю представників сторін:
від позивача: Єлисеєв Є.В., адвокат за ордером,
від відповідача: Панченко С.В., адвокат за ордером,
Суть спору:
02.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 02.04.2021 (з додатками), в якій визначає відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС», та просить суд:
1. Прийняти позовну заяву та відкрити провадження.
2. Встановити на користь ТОВ «ПАРАДАЙС РЕЛАКС « (м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 16, ідентифікаційний код 42170763) земельний сервітут в межах земельної ділянки - кадастровий номер 4825710100:36:053:0001 та визначити істотні умови сервітуту:
2.1. Вид сервітуту - надання «ПАРАДАЙС РЕЛАКС», його партнерам та орендарям, прав цілодобового проходу та проїзду на територію майнового комплексу що розташований в межах земельної ділянки.
2.2. Строк сервітуту - постійний.
2.3. Межі сервітуту - згідно з кадастровим планом сформованої Земельної ділянки.
2.4. Площа, на яку поширюється земельний сервітут - частина сформованої Земельної ділянки на якій знаходиться Майновий комплекс заявника;
2.5. Плата за встановлення та користування сервітутом - у розмірі 1000,00 гривень за рік, але не менше 100 % від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками.
3. Зобов'язати Відповідача внести відомості про частину Земельної ділянки на яку встановлюється сервітут, до Державного земельного кадастру та єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
4. Здійснити розподіл судових витрат шляхом їх стягнення з відповідача по справі.
Позовні вимоги у даній справі ґрунтуються на підставі: Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020 з Додатковою угодою до нього від 23.06.2020, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 201759863 від 25.02.2020; листа № 15/54/2101 від 21.01.2021 з проектом договору про встановлення земельного сервітуту, з відповіддю на нього № 19/02-2 від 19.02.2021 про відмову у пропозиції; технічної документації, на підставі якої зареєстрований Майновий комплекс та експертної оцінки об'єкта; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 247914181 від 12.03.2021; застосування норм статей 79-1, 98, 99, 100, 102, 125 Земельного кодексу України, статей 401, 402, 404, 409 Цивільного кодексу України; та мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі-продажу позивач набув право власності на майновий комплекс, що знаходиться на земельній ділянці, яка є власністю відповідача. Разом із тим, позивач не може користуватися своїм майновим комплексом, оскільки відсутній доступ до об'єкта нерухомого майна, а також прохід та проїзд до нього.
Позивач у позові звертає увагу суду на те, що умовою встановлення такого виду сервітуту є неможливість задовольнити потреби позивача в інший спосіб ніж надання права позивачу, його партнерам та орендарям, цілодобового проходу та проїзду на територію майнового комплексу що розташований в межах Земельної ділянки з істотними умовами сервітуту, описаними вище. В силу п.2 ст. 102 ЗК України також зазначаємо, що встановлення такого виду земельного сервітуту жодним чином не призведе до унеможливлення використання земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, за її цільовим призначенням. Адже Майновий комплекс що належить позивачеві використовується для комерційних потреб у сфері торгівлі та послуг.
Позивач звертався до відповідача з проханням встановити земельний сервітут на відповідній земельній ділянці, але товариство відмовило у пропозиції заявника, отже досягти домовленості з відповідачем не вдалося.
Таким чином, позивач зазначає, що при вирішенні питання наявності чи відсутності підстав для встановлення сервітуту (у тому числі земельного) за рішенням суду обов'язковому дослідженню підлягає можливість нормального використання позивачем своєї власності без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а також можливість задоволення його потреб яким-небудь іншим способом.
Ухвалою суду від 29.04.2021, після усунення недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/442/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27 травня 2021 року о 09:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
21.05.2021 до суд від відповідача надійшов відзив б/н від 21.05.2021, в якому товариство просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі; судові витрати покласти на позивача.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві, обґрунтовані посиланням на норми ст.ст. 401, 404 Цивільного кодексу України, ст. 98 Земельного кодексу України, та мотивовані тим, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією укладення договору сервітуту на умовах, які зазначені ним у позовній заяві.
Окрім цього, відповідач стверджує таке:
Позивач заявляє вимоги, які не є конкретними, та жодним чином їх не обґрунтовує. Так, позивач взагалі не зазначає, на яку саме площу земельної ділянки він претендує, не обґрунтований і розмір плати за цей сервітут (адже, очевидно, що витрати відповідача на утримання цієї земельної ділянки не обмежуються сплатою земельного податку). Також позивачем жодним чином не обґрунтовано і вид сервітуту, на якій він претендує, а також необхідність встановлення саме сервітуту.
Відповідач також вказує, що позивачем не наведено доказів, що здійснення сервітуту, про встановлення якого він просить у позовній заяві, - є найменш обтяжливим для відповідача. Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача внести відомості про частину земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут, взагалі вважаються відповідачем передчасними, оскільки позивачем не доведено факту існування спору з цього приводу.
Крім того, у відзиві відповідач реалізував приписи ч. 1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України та поставив у відзиві (який для відповідача є першою заявою по суті справи) запитання позивачу, а саме: - чи існують фактично усі об'єкти, зазначені в якості складових майнового комплексу в графі «Опис об'єкта» Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020, індексний № 201759863? - якщо ні, то яких об'єктів не існує?
Також, 21.05.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 18.05.2021 про зупинення провадження у справі.
У підготовчому засіданні 27.05.2021, проведеному за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 03 червня 2021 року о 10:45.
28.05.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 28.05.2021 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яке суд відреагував відповідною ухвалою від 31.05.2021.
02.06.2021 на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшли заперечення б/н від 02.06.2021 проти клопотання про зупинення провадження.
03.06.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 02.06.2021 про призначення експертизи, у якому заявник просить суд призначити у справі №915/442/21 судову земельно-технічну експертизу, про що постановити відповідну ухвалу.
У підготовчому засіданні 03.06.2021, проведеному за участю представників обох сторін, було оголошено перерву до 08 червня 2021 року о 10:30.
Крім того, за результатами проведеного засідання судом було постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
03.06.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 03.06.2021 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яку суд відреагував відповідною ухвалою 04.06.2021.
07.06.20212021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення № 2106/07-1 від 07.06.2021 щодо питання відповідача, з урахуванням яких заявник просить суд: врахувати пояснення щодо письмового опитування позивача як свідка; прийняти відмову позивача від надання відповіді на поставлені питання відповідача.
08.06.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла така кореспонденція:
1) лист № 2106/07-3 від 07.06.2021, з яким надано до матеріалів справи копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 № 201759863.
2) клопотання № 2106/07-2 від 07.06.2021 про призначення експертизи (нова редакція).
У підготовчому засіданні, проведеному 08.06.2021 за участю представників обох сторін, судом було оголошено перерву до 16 червня 2021 року о 10:00.
11.06.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н та без дати про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яку суд відреагував відповідною ухвалою.
15.06.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 14.06.2021 проти клопотання позивача про призначення експертизи.
15.06.2021 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 15.06.2021.
Ухвалою суду від 16.06.2021 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/442/21 на 30 днів; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06 липня 2021 року об 11:00.
30.06.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 01.07.2021.
В підготовчому засіданні 06.07.2021 судом було розглянуто клопотання позивача б/н від 02.06.2021 про призначення у справі №915/442/21 судової земельно-технічної експертизи та відмовлено в його задоволенні, з наведенням відповідної мотивації в судовій ухвалі.
Ухвалою суду від 06.07.2021 було відкладено підготовче засідання на 29 липня 2021 року об 11:00.
12.07.2021 до суду від позивача надійшла заява б/н від 09.07.2021 (вх. № 10553/21) про зміну предмету позову, з урахуванням якої заявник просить суд:
1. Задовольнити заяву про зміну предмету позову;
2. Вважати позовні вимоги наступними:
- встановити постійний земельний сервітут шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42170763), а також членам його виконавчого та інших органів, право проходу та проїзду, а також право для проходу та проїзду працівникам, відвідувачам ТОВ «ПАРАДАЙС РЕЛАКС», зокрема його клієнтам, діловим партнерам, в тому числі і потенційним, контрагентам, які в тому числі але не виключно поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна ТОВ «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій, тощо, по частині земельної ділянки загальною площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, розташованою в Миколаївській області, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а (цільове призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36895395), на якій розташований майновий комплекс, що складається із адміністративної будівлі А-1, площею 147,0 кв. м, АЗС Б-1, площею 28,3 кв.м, навісу К-1, площею 87,0 кв.м, вбиральні И-1, площею 2,0 кв.м, ганку №1 площею 1,5 кв.м, воріт №3 площею 13,5 кв.м, хвіртки №4 площею 2,4 кв.м, забору №5 площею 9,4 кв.м, забору №6 площею 357,6 кв.м, забору №7 площею 10,4 кв.м, баку №16 площею 1,0 кв.м, баку №18 площею 1,0 кв.м, баку №19 площею 1,0 кв.м, баку №20 площею 1,0 кв.м, баку №21 площею 1,0 кв.м, баку №22 площею 1,0 кв.м, баку №23 площею 1,0 кв.м, баку №24 площею 1,0 кв.м, баку №25 площею 1,0 кв.м, басини №27 площею 5,0 кв.м, оглядової ями №32 площею 6,0 кв.м, заправочної №35 площею 12,0 кв.м, залізної вежи №36 площею 6,0 кв.м, трансформаторної №37 площею 6,0 кв.м, замощення І площею 3940,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1, загальною площею 4643,1 кв.м, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадайс Релакс» та визначити істотні умови сервітуту:
1. Строк сервітуту - постійний.
2. Площа, на яку поширюється земельний сервітут. - 0,4643 га (4643,1 кв м загальна площа майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1).
3. Межі сервітуту - згідно технічного паспорту на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1 (інвентаризаційна справа №4378, реєстровий №21750883, виконаний станом на 26.12.2007), а саме починаючи вздовж з південної частині комплексу - хвіртки №4 та впродовж воріт №3 та забору №6 із залізобетонних плит (розміщений по периметру майнового комплексу - західна, північна, східна частини комплексу, закінчується на південній частині комплексу упираючись в адміністративну будівлю А-1, проходить біля АЗС Б-1, паркану (забору №7), баків №№16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, змощення І, вбиральні И-1) та вздовж адміністративної будівлі А-1 закінчуючи хвірткою №4.
4. Плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 1000,00 грн за рік, але не менше 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1 -го числа рівними частками.
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36895395) зареєструвати відомості про земельний сервітут на частині земельної ділянки загальною площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, розташованою в Миколаївській області, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а (цільове призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36895395), до Державного земельного кадастру та Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
14.07.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 14.07.2021 (вх. № 10851/21) на заяву про зміну предмета позову, в яких товариство просить суд в задоволенні позову (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) відмовити в повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.
20.07.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 20.07.2021.
У підготовчому засіданні 29.07.2021, проведеному за участю представників обох сторін, судом, зокрема, було констатовано, що заява позивача про зміну предмету позову відповідає приписам процесуального законодавства, а тому приймається судом до розгляду.
За результатами проведеного засідання судом було постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі, з призначенням її до судового розгляду по суті на 31 серпня 2021 року об 11:50.
03.08.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 03.08.2021 (вх. № 11907/21) про ознайомлення з матеріалами справи, з його подальшою реалізацією 10.08.2021.
25.08.2021 на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 27.08.2021.
В засіданні 31.08.2021, за участю представників обох сторін, суд розпочав розгляд справи № 915/442/21 по суті, заслухавши вступні слова представників позивача та відповідача.
За результатами проведеного засідання судом було оголошено перерву до 28 вересня 2021 року до 13:30.
Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
28.09.2021 в судове засідання з'явилися повноважні представники обох учасників справи. В засіданні суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, заслухав заключні слова сторін та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 28.09.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, суд -
Предметом даного позову виступають дві позовні вимоги немайнового характеру: 1) щодо встановлення земельного сервітуту, 2) щодо зобов'язання відповідача внести відомості до Державного земельного кадастру та Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин щодо наявності підстав для встановлення на користь позивача земельного сервітуту на визначених останнім умовах.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020 з Додатковою угодою до нього від 23.06.2020;
- експертний висновок № 322 від 10.04.2008;
- листи № 19/02-2 від 19.02.2021 та № 15/54/2101 від 21.01.2021;
- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 247914181 від 12.03.2021;
- технічний паспорт на виробничий будинок станом на 26.12.2007;
- скріншоти з сервісу Google Earth та фотографії майнового комплексу.
Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.10.2018;
- Договір купівлі продажу від 11.10.2018;
- витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 141133002 від 11.10.2018, № 141129520 від 11.10.2018;
- скріншоти з Публічної кадастрової карти та сервісу Google Earth;
- довідка Снігурівської філії Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації № 137 від 14.06.2021.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З матеріалів справи вбачається, зокрема, таке:
11.10.2018 відповідач придбав у Приватного підприємства Виробничо-торгівельної фірми «Лотос» земельну ділянку площею 1,7054 гектара, яка розташована за адресом: Миколаївська область, Снігурівський район, місто Снігурівка, вулиця Суворова, земельна ділянка № 4-А; кадастровий номер: 4825710100:36:053:0001. Цього ж дня право власності відповідача на вищезазначену земельну ділянку було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Окрім цього, 11.10.2018 року відповідач придбав у Приватного підприємства Виробничо-торгівельної фірми «Лотос» майновий комплекс, якій також розташований за адресом: Миколаївська область, Снігурівський район, місто Снігурівка, вулиця Суворова, будинок № 4-А та фактично знаходиться на вищезазначеній земельній ділянці з кадастровим номером 4825710100:36:053:0001, про що, зокрема, зазначено у п. 1.2 договору купівлі-продажу.
Згідно Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020 позивач набув право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою Миколаївська обл., місто Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1 загальною площею 4643,1 кв.м. (нерухоме майно/предмет іпотеки).
Зазначений майновий комплекс розташований на земельній ділянці відповідача площею 1,7054 га, з кадастровим номером 4825710100:36:053:001, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» на відповідний майновий комплекс підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 № 201759863.
24.01.2021 позивач оформив на адресу відповідача лист № 15/54/2101, в якому повідомив останнього про своє право власності на майновий комплекс, що розташований на земельній ділянці, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» та запропонував на підставі статей 203, 401-406 Цивільного кодексу України, статей 98-102 Земельного кодексу України в досудовому порядку заключити договір про встановлення земельного сервітуту на відповідній земельній ділянці (кадастровий номер 4825710100:36:053:0001), для задоволення потреб власника майнового комплексу - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС», які не можуть бути задоволені іншим способом.
Крім того, позивач повідомив, що у разі не укладання договору про встановлення земельного сервітуту протягом 30 днів з моменту прийняття даного повідомлення службою поштового зв'язку України, товариство буде змушене звернутися до суду на підставі ч. 3 ст. 402 ЦК України.
Зі змісту листа вбачається, що до нього товариством були надані додатки, зокрема:
- копія договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.02.2020, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 182, разом з додатковою угодою від 23.06.2020;
- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.02.2020 № 201759863;
- Інформаційну довідку Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16.12.2020;
- Договір про встановлення земельного сервітуту.
Вказаний лист відповідач отримав 26.01.2021 та 19.02.2021 оформив позивачу лист (відповідь) № 19/02-2, в якому зазначив, що для укладання договору про встановлення земельного сервітуту, проект якого доданий до листа, відсутні підстави.
З посиланням на норми ст.ст. 401,404 Цивільного кодексу України та ст.ст. 98-101 Земельного кодексу України відповідач вказав, що в листі позивачем не наведено жодного обґрунтування наявності необхідності у задоволенні потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Крім того, відповідач зазначив, що позивач намагається встановити земельний сервітут на всю належну відповідачу земельну ділянку площею 1,7054 га, яка розташована за адресою: Миколаївська обл., Снігурівський р-н, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а, знов таки без обґрунтування такої необхідності.
Як вказує позивач, мотивом даного позову стало те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» як власник майнового комплексу не має можливості користуватися ним, так як відсутній доступ до об'єкта нерухомого майна, а також прохід та проїзд до нього.
Позивач стверджує, що вчинив всі можливі дії по встановленню земельного сервітуту за договором, але досягти домовленості з відповідачем не вдалося.
Відповідач, зі свого боку, стверджує, що позивач не звертався до нього з пропозицією укладення договору сервітуту на умовах, які зазначені ним у позовній заяві. Окрім цього, позивачем заявлені вимоги, які не є конкретними та ним не наводиться доказів неможливості задовольнити його потреби іншим способом (зокрема, позивач не звертався до відповідача із пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки).
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У ч. 1 ст. 402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 920/1121/17 зроблено висновок, що «чинним законодавством визначено порядок встановлення земельного сервітуту, який, у тому числі, передбачає ініціювання заінтересованою особою питання щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. У разі недосягнення сторонами домовленості про його встановлення спір вирішується в судовому порядку. Проте доказів вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту задля можливості користування позивачем земельними ділянками ФГ «Едельвейс-2007» не надало».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 у справі № 487/4106/14-ц (провадження № 61-7233св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.08.2019 у справі № 653/2704/16-ц (провадження № 61-22333св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2019 у справі № 1512/3008/2012 (провадження № 61-13804св18) зроблено висновок, що «земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови».
Згідно зі ст. 395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає в обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
У ст. 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Приписи ст. 99 цього Кодексу визначають види права земельних сервітутів. Власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів як, зокрема, право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) (підпункт «в» частини 1 зазначеної норми).
За змістом ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (землекористувачем) земельної ділянки.
Аналогічні положення, зокрема щодо можливості встановлення сервітуту за рішенням суду, наведено у ст. 402 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 403 і 404 цього Кодексу сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб власника, землекористувача земельної ділянки або іншої заінтересованої особи для ефективного використання земельної ділянки; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. У рішенні суду має бути чітко визначено обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов'язано зі здійсненням майнових прав.
Водночас необхідним є доведення особою, яка вимагає встановлення земельного сервітуту, причин, з яких така особа обмежена у використанні належного їй майна. Отже, обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту.
Ураховуючи положення чинного законодавства, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
Водночас доказів звернення до відповідача з пропозицією, аналогічною тій, яка була заявлена в позовних вимогах та доказів відмови відповідача в її задоволенні позивач суду не надав.
Так, з урахуванням заяви про зміну предмету позову позивач просить суд, зокрема, встановити постійний земельний сервітут шляхом надання Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» (ідентифікаційний код юридичної особи 42170763), а також членам його виконавчого та інших органів, право проходу та проїзду, а також право для проходу та проїзду працівникам, відвідувачам ТОВ «ПАРАДАЙС РЕЛАКС», зокрема його клієнтам, діловим партнерам, в тому числі і потенційним, контрагентам, які в тому числі але не виключно поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна ТОВ «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій, тощо, по частині земельної ділянки загальною площею 1,7054 га, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, розташованою в Миколаївській області, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а (цільове призначення 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи 36895395), на якій розташований майновий комплекс, що складається із адміністративної будівлі А-1, площею 147,0 кв. м, АЗС Б-1, площею 28,3 кв.м, навісу К-1, площею 87,0 кв.м, вбиральні И-1, площею 2,0 кв.м, ганку №1 площею 1,5 кв.м, воріт №3 площею 13,5 кв.м, хвіртки №4 площею 2,4 кв.м, забору №5 площею 9,4 кв.м, забору №6 площею 357,6 кв.м, забору №7 площею 10,4 кв.м, баку №16 площею 1,0 кв.м, баку №18 площею 1,0 кв.м, баку №19 площею 1,0 кв.м, баку №20 площею 1,0 кв.м, баку №21 площею 1,0 кв.м, баку №22 площею 1,0 кв.м, баку №23 площею 1,0 кв.м, баку №24 площею 1,0 кв.м, баку №25 площею 1,0 кв.м, басини №27 площею 5,0 кв.м, оглядової ями №32 площею 6,0 кв.м, заправочної №35 площею 12,0 кв.м, залізної вежи №36 площею 6,0 кв.м, трансформаторної №37 площею 6,0 кв.м, замощення І площею 3940,0 кв.м, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1, загальною площею 4643,1 кв.м, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадайс Релакс» та визначити істотні умови сервітуту:
1. Строк сервітуту - постійний.
2. Площа, на яку поширюється земельний сервітут. - 0,4643 га (4643,1 кв м загальна площа майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1).
3. Межі сервітуту - згідно технічного паспорту на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 2/1 (інвентаризаційна справа №4378, реєстровий №21750883, виконаний станом на 26.12.2007), а саме починаючи вздовж з південної частині комплексу - хвіртки №4 та впродовж воріт №3 та забору №6 із залізобетонних плит (розміщений по периметру майнового комплексу - західна, північна, східна частини комплексу, закінчується на південній частині комплексу упираючись в адміністративну будівлю А-1, проходить біля АЗС Б-1, паркану (забору №7), баків №№16, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, змощення І, вбиральні И-1) та вздовж адміністративної будівлі А-1 закінчуючи хвірткою №4.
4. Плата за встановлення та користування сервітутом у розмірі 1000,00 грн за рік, але не менше 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту з внесенням щомісяця до 1 -го числа рівними частками.
При цьому, як було наведено вище, позивач звертався до відповідача з листом № 15/54/2101 від 24.01.2021 з пропозицією заключити договір про встановлення земельного сервітуту. До вказаного листа позивачем було додано проект договору такого змісту:
Місто __________, __.__.202_
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» код ЄДРПОУ - 42170763, місце реєстрації: Україна, 04119, місто Київ, вулиця Білоруська, будинок 36-А, в особі директора Ревенко Валерія Миколайовича , що діє на підставі статуту, з однієї сторони, надалі за текстом - «ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ», та
Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» код ЄДРПОУ - 36895395, місце реєстрації: Україна, 57300, Миколаївська обл., Снігурівський р-н, місто Снігурівка, вулиця Суворова, будинок 104, офіс 3, в особі директора Двойнісюка Дмитра Олександровича, що діє на підставі статуту, з іншої сторони, надалі за текстом - «ВЛАСНИК», а разом надалі за текстом - «СТОРОНИ»,
діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає нашій внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів,
уклали даний договір про наступне:
В подальшому нижченаведені терміни та визначення розуміються у таких значеннях (як у множині, так і у однині і у будь-яких відмінках):
«Сервітут (право користування чужим майном)» - за цим Договором розуміється відповідно до статей 401 - 406 Цивільного кодексу України за яким одна сторона (Власник майна) передає в платне чи безоплатне користування земельну ділянку іншій стороні (Землекористувачу) для задоволення потреб такої сторони, які не можуть бути задоволені іншим способом, шляхом укладення договору, чи встановленого рішенням суду, законом, заповітом.
«Земельна ділянка» - це частина земної поверхні з установленими межами що зареєстровнана за кадастровим номером 4825710100:36:053:0001 та розташована за адресою Миколаївська область, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а, яка належить ТОВ «БАЗИСБУДТРАНС».
«Майновий комплекс» - об'єкт на якому розташоване майно Землекористувача загальною площею 4643,1 (чотири тисячі шістсот сорок три цілих одна десята) кв.м., що складається з: адміністративної будівлі А-1, площею 147,0 (сто сорок сім) кв.м.; АЗС Б-1, площею 28,3 (двадцять вісім цілих три десятих) кв.м.; навіс К-1, площею 87,0 (вісімдесят сім) кв.м.; вбиральня И-1, площею 2,0 (два) кв.м.; ґанок №1, площею 1,5 (одна ціла п'ять десятих) кв.м.; ворота №3, площею 13,5 (тринадцять цілих п'ять десятих кв.м.; хвіртка №4, площею 2,4 (два цілих чотири десятих) кв.м.; забор №5, площею 9,4 (дев'ять цілих чотири десятих) кв.м.; забор №6, площею 357,6 (триста п'ятдесят сім цілих шість десятих) кв.м.; забор №7, площею 10,4 (десять цілих чотири десятих) кв.м.; бак №16, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №18, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №19, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №20, площею 1,0 (один) кв.м.; бак № 21, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №22, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №23, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №24, площею 1,0 (один) кв.м.; бак №25, площею 1,0 (один) кв.м.; басина №27, площею 5,0 (п'ять) кв.м.; оглядова яма № 32 площею 6,0 (шість) кв.м.; заправочна № 35, площею 12,0 (дванадцять) кв.м.; залізна вежа № 36, площею 6,0 кв.м.; трансформатор № 37, площею 6,0 (шість) кв.м.; замощення І, площею 3940,0 (три тисячі дев'ятсот сорок) кв.м.
1. За даним договором Власник надає Землекористувачу право на необмежене платне користування належною йому земельною ділянкою (надалі за текстом земельний сервітут) площею 1,7 (одна ціла сім десятих) га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, 4а, кадастровий номер 4825710100:36:053:0001, надалі за текстом - земельна ділянка, на умовах, визначених даним договором.
Земельний сервітут, встановлений даним договором, включає в себе право Землекористувача проходу, проїзду через чужу земельну ділянку Власника в частині, доступу до об'єктів майна Землекористувача (надалі - Майновий комплекс), право на розміщення тимчасових споруд та право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд.
Земельний сервітут встановлюється безстроково.
2. Землекористувач має право:
- проїзду через земельну ділянку Власника;
- розміщувати тимчасові споруди за погодженням із Власником;
- здійснювати дії щодо користування земельною ділянкою в будь-який час доби та пори року;
- здійснювати будь - які інші дії.
4. За користування земельною ділянкою Землекористувач щороку сплачує Власнику плату в розмірі 1000 (тисячу) гривень 00 копійок. Дана сума сплачується Землекористувачем не пізніше 31 січня поточного року за попередній рік користування земельною ділянкою.
5. Земельна ділянка належить ТОВ «БАЗИСБУДТРАНС» на підставі ____________________________________________________________________________________________.
6. Власник заявляє, що встановлення земельного сервітуту щодо належної йому земельної ділянки на умовах, визначених даним договором не є обтяжливим для нього.
7. Земельний сервітут не підлягає відчуженню.
8. Земельний сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
10. Земельний сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
11. Збитки, завдані Власнику Землекористувачем, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
12. Земельний сервітут, встановлений даним договором, припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом;
2) відмови від нього Землекористувача;
3) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту;
4) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд;
5) припинення юридичної особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Земельний сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу Власника за наявності обставин, які мають істотне значення;
Власник має право вимагати припинення земельного сервітуту, якщо він перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням.
13. Згідно з абзацом 2 статті 100 Земельного кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
14. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору, несе Землекористувач.
15. Нотаріусом роз'яснено Сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладання договорів про встановлення сервітуту, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст статей 203, 401 - 406 Цивільного кодексу України, статей 98 - 102 Земельного кодексу України.
16. Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь - якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.
17. Сторони підтверджують, про що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.
18. Договір складається в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса _________________________________________________________, інші видаються Сторонам.
ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧ: ВЛАСНИК:
ТОВ «ПАРАДАИС РЕЛАКС» ТОВ «БАЗИСБУДТРАНС»
Україна, 04119, місто Київ, Україна, 57300, Миколаївська обл.,
вулиця Білоруська, будинок 36-А, Снігурівський р-н, місто Снігурівка,
ЄДРПОУ 42170763 вул. Суворова, будинок 104, офіс 3,
п/р № UA ___________ ЄДРПОУ 42170763
в ПАТ «___________» п/р № UA ___________
МФО ___________ в ПАТ «___________»
МФО ___________
Директор Директор
__________ В.М. Ревенко __________ Д.О. Двойнісюк
м.п. м.п.
Відповідач у листі № 19/02-2 від 19.02.2021 повідомив позивача, що для укладання договору про встановлення земельного сервітуту, проект якого доданий до листа, відсутні підстави.
Суд погоджується з аргументами відповідача стосовно того, що обмін цими листами не є засобом досудового врегулювання спору, як про це зазначає позивач, оскільки умови договору сервітуту, які були запропоновані позивачем у листі № 15/54/2101 від 21.01.2021 року суттєво відрізняються від умов сервітуту, які зазначені як у позовній заяві, так і в заяві про зміну предмету позову.
Фактично, позивачем не доведено, що відповідач якимось чином порушив, не визнає або оспорює заявлене право позивача. Так, зокрема, у позовній заяві товариство зазначає, що в нього відсутній доступ до об'єкта нерухомого майна, а також прохід та проїзд до нього, водночас будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин позивач суду не надає. При цьому, відповідач заперечує той факт, що, він будь-яким чином забороняв або обмежував доступ позивача до об'єкта нерухомого майна, а також прохід та проїзд до нього.
Більш того, з графічних матеріалів, наданих сторонами суду, вбачається, що єдиним під'їзним шляхом до нерухомого майна позивача - є дорога загального призначення, яка не належить відповідачу. Отже, відповідач навіть теоретично не може перешкоджати позивачу у праві проходу та проїзду по цій дорозі.
Окрім цього, суд вважає не доведеною та не обґрунтованою площу, на яку позивач пропонує поширити земельний сервітут - 0,4643 га, та його межі.
Обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанови Верховного Суду від 23.09.2020 у справі № 917/133/17 та від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16).
Відповідач слушно звертає увагу суду на те, що, позивач не вчиняв будь-яких дій щодо встановлення сервітуту, про який наразі ставить питання у заяві про зміну предмету позову.
Так, в наявному в матеріалах справи листі позивача № 15/54/2101 від 21.01.2021 (а саме - в проекті договору сервітуту) зазначено, що земельний сервітут має включати в себе право позивача на прохід, проїзд через земельну ділянку відповідача в частині доступу до об'єктів майна позивача, право на розміщення тимчасових споруд та право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів.
В заяві ж про зміну предмету позову позивач просить про інше - надання позивачу, а також членам його виконавчого та інших органів, право проходу та проїзду, а також право для проходу та проїзду працівникам, відвідувачам позивача, зокрема, його клієнтам, діловим партнерам, в тому числі і потенційним контрагентам, які в тому числі, але не виключно поставляють продукти, будівельні матеріали, здійснюють ремонт майна позивача чи будівництво, здійснюють обслуговування комунікацій, тощо по частині земельної ділянки.
Також, в листі позивача № 15/54/2101 від 21.01.2021 року (а саме - в проекті договору сервітуту) та в заяві про зміну предмету позову по різному зазначено і питання оплати сервітуту та строків її внесення. Так, в заяві про зміну предмету позову зазначено: «у розмірі 1000,00 гривень на рік, але не менше 100% від суми земельного податку за частину земельної ділянки, на яку поширюється сервітут з внесенням щомісяця до 1-го числа рівними частками». В листі ж позивача № 15/54/2101 від 21.01.2021 (а саме - в проекті договору сервітуту зазначено: «щороку... в розмірі 1000 (тисячу) гривень 00 копійок. Дана сума сплачується не пізніше 31 січня поточного року за попередній рік користування земельною ділянкою».
Наведені обставини ще раз підтверджують, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією укладення договору сервітуту на умовах, які зазначені ним як у позові, так і у заяві про зміну предмету позову.
Позивачем також не доведено того, що запропонований ним вид сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.01.2020 по справі № 920/1204/17, умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби власника (користувача) земельної ділянки в інший спосіб.
Позивачем же не доведено, що для нього є неможливим задовольнити свої потреби в інший спосіб (зокрема, шляхом під'їзду до свого майнового комплексу дорогою загального призначення, яка не належить відповідачу, шляхом оренди, або викупу у відповідача частини земельної ділянки, на якій розташований майновий комплекс позивача, тощо).
Також, у цій постанові від 29.01.2020 по справі № 920/1204/17 Верховний Суд зазначає, по «передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут».
Отже, у даній справі має місце недоведення позивачем згідно з чинним законодавством наявності правових підстав для встановлення земельного сервітуту у зв'язку із недоведенням цією особою неможливості в інший спосіб реалізовувати надані їй правомочності щодо належного позивачеві майна, окрім як шляхом встановлення земельного сервітуту.
Позивач має довести, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту (постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 905/798/19).
З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право особи, яка звернулася за таким захистом до суду.
За наслідками розгляду даної справи судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах, у зв'язку із чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з відмовою в задоволенні позову, судовий збір у даній справі покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРАДАЙС РЕЛАКС» (03035, м. Київ, вул. Липківського Василя Митрополита, буд. 16; ідентифікаційний код 42170763)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЗИСБУДТРАНС» (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 104, офіс 3; ідентифікаційний код 36895395).
Повне рішення складено та підписано судом 08.10.2021.
Суддя О.Г. Смородінова