ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.10.2021Справа № 910/8725/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг"
до Державної організації "Національний академічний духовий оркестр України"
про стягнення 120 000, 00 грн
Представники:
від позивача: Лавриненко К.Л.
від відповідача: Таргонська В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік Паблішинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» про стягнення 120000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача, а саме використання відповідачем під час концерту твору «Cryin'» (автори: Perry Anthony Joseph/Steven Tyler) без укладання ліцензійного договору з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 120000,00 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на категорію та складність спору, суд прийшов до висновку про здійснення розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.07.2021.
22.06.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
У підготовче засідання 06.07.2021 прибув представник позивача, який подав відповідь на відзив та просив суд поновити строк на його подання.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У підготовчому засіданні 06.07.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення строку на подачу відповіді на відзив.
Поряд з цим, щодо клопотання позивача про витребування у відповідача цілісної партитури до спірного твору, доказів дотримання прав первісного твору та витребування у Національної філармонії України копії додатків до Ліцензійного договору № Ф01/14 від 02.01.2014, що викладене у відповіді на відзив, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Так, клопотання про витребування доказів було подано позивачем поза межами визначеного процесуальним законодавством строку без зазначення об'єктивної неможливості його подання в межах строків, встановлених ч. 2 ст. 80 ГПК України, з огляду на що, підстави для задоволення клопотання позивача про витребування доказів відсутні, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання судом відмовлено.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.08.2021.
30.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У підготовче засідання 03.08.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача подав клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 03.08.2021 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2021.
У судове засідання 28.09.2021 прибув представник відповідача, представники позивача в судове засідання не прибули.
У судовому засіданні оголошено перерву до 01.10.2021.
У судове засідання 01.10.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
У судовому засіданні 01.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
01.01.2017 між Unisersal Music Publishing International Limited (далі - видавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (далі - субвидавець) укладено ліцензійний договір, відповідно до якого за умови виплати роялті, що має бути сплачена згідно з цим договором та дотримання субвидавцем взятих на себе за договором зобов'язань, видавець згідно з цим договором надає шляхом ліцензування субвидавцеві на умовах викладених нижче (включаючи, але не обмежуючись, будь-які застереження та обмеження) наступні права на твори та кожен з них в тій мірі, в якій видавець володіє або контролює їх на території, зокрема:
1. (а) право на публічне виконання, демонстрацію, представлення, відтворення творів для виконання чи показу (не включаючи "Великі Права");
(b) Великі Права;
(е) право на доведення творів до відома публіки (включаючи, таким чином що представники публіки можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором) будь-якими доступними способами, за допомогою технічних засобів, що існують на даний час або будуть винайдені в майбутньому, провідним або безпровідним шляхом, включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник;
(f) право на трансляцію творів включаючи, але не обмежуючись: радіо, телебачення, передача по кабелю (будь-то цифрова чи інша), супутник, а також передавати твори абонентам сервісів трансляції, включаючи але не обмежуючись, передачу по проводу, як з візуальною складовою, так і без неї;
2. (а) право записувати, перезаписувати та іншим чином механічно чи в електронному вигляді відтворювати твори, як з візуальною складовою, так і без неї будь-якими способами відомими на даний час чи винайденими в майбутньому (включаючи, але не обмежуючи загального змісту вищевикладеного, на відеодисках чи відокасетах чи схожих пристроях) з метою створення фізичних примірників та продавати, розповсюджувати чи іншим способом обнародувати такі записи, перезаписи та інші вказані відтворення;
3. (а) невиключне право аранжувати та адаптувати твори та перекладати слова на лібрето на мови території. Вказані аранжування, адаптації та переклади будуть власністю видавця чи іншої третьої особи, вказаної видавцем.
Як визначено розділом 1 договору твори означає, зокрема (а) слова та музику всіх музичних творів, якими володіє, контролює чи управляє видавець безпосередньо через дочірні компанії та/або через третіх осіб на початку строку чи яких набуде (чи які втратить) видавець протягом строку.
Територія означає Україну разом з усіма трансляціями, мультитрансляціями та розповсюдженнями, що здійснюються з неї.
Великі права означає право на надання ліцензій на використання творів чи будь-якого з них в музично-драматичній продукції, будь то в живому виконанні чи у аудіо-візуальному записі такої продукції, завжди за умови отримання попередньої письмової згоди видавця на надання таких ліцензій на великі права.
Відповідно до п. (7) розділу 2 договору субвидавець має виключне право збирати та отримувати (100 %) загального доходу, надходжень та роялті за використання наданих згідно з цим договором прав.
Згідно з п. (1) розділу 5 договору строком дії договору є період, що починається з 01 січня 2017 року та закінчується 31 грудня 2019.
Зі змісту пункту (1) розділу 14 договору вбачається, що видавець безумовно уповноважує та наділяє субвидавця правом забезпечувати дотримання та захищати всі права на твори та території (включаючи право забороняти незаконне використання на території творів та фонограм) чи то від імені видавця чи субвидавця чи інакше або приєднуватися до видавця чи інших осіб, до яких субвидавець вважатиме за потрібне, як сторона, будь-то позивач чи відповідач, в будь-яких позовах чи процесах, а також подавати будь-які позови від імені чи починати процеси від імені видавця чи субвидавця чи інших осіб, від яких субвидавець вважатиме за потрібне, та проводити і розпоряджатися такими процесами в той же спосіб і в тій же мірі та з тією ж метою та намірами, як би це робили видавець чи будь-яка інша зацікавлена сторона, якби це повноваження не було передано.
Судом встановлено, що між Unisersal Music Publishing International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" укладено додаткову угоду до ліцензійного договору, відповідно до якої окремі твори, список яких наведений у додатку до цієї додаткової угоди (додаток), є такими, оскільки про це відомо видавцю, які належать або підконтрольні видавцю, в цілому чи частково, на території і передані ліцензіату за договором.
Крім того, 01.01.2017 Unisersal Music Publishing International Limited (видавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" (субвидавець) підписали додатки до додаткової угоди до ліцензійно договору, відповідно до яких сторони підтверджують, що з дати початку договору, твори, наведені нижче, належать видавцю чи контролюються видавцем (в цілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює видавець, ліцензовані субвидавцю на виключній основі для використання на території, визначеній в договорі, у відповідності з умовами договору, зокрема: твір «Cryin'», автор/композитор: Perry Anthony Joseph/Steven Tyler.
31.12.2019 між Unisersal Music Publishing International Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" укладено угоду про продовження строку дії ліцензії, відповідно до якої строк, зазначений в основній ліцензії продовжується на наступні три роки з 01.01.2020 по 31.12.2022.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
З матеріалів справи вбачається, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" від 01.01.2018 №010118 з метою удосконалення системи захисту майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" створено комісію з виявлення та фіксації використання музичних творів, виключні майнові авторські права на які належать ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" у складі спеціаліста по зв'язках з громадкістю та пресою ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" Марченко М.В., юриста ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" Кадимської А.В. та менеджера по використанню авторських прав ОСОБА_1 .
Пунктом 3 наказу №010118 визначено, що за результатами виявлення та фіксації використання без дозволу об'єктів виключних майнових авторських прав ТОВ "Комп Мюзік Паблішинг" комісія з моніторингу має скласти акт фіксації та направити скаргу особі, яка здійснила неправомірне використання спірних Творів.
Як стверджує позивач, співробітниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Комп Мюзік Паблішинг" було зафіксовано використання відповідачем зокрема музичного твору «Cryin'» шляхом аранжування, адаптації та публічного виконання під час гастрольного заходу - концерту «Rock Legends», що відбувся 27.05.2018 о 19:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирський Узвіз, 2, на підтвердження чого надано акт фіксації від 27.05.2018 № 27/05/18 та відеозапис концерту на компакт-диску DVD-R під назвою «Rock Legends».
Позивачем направлено на адресу відповідача скаргу від 13.06.2018 №830, в якій позивач вимагав припинити використання музичних творів без дозволу правовласника та виплатити відповідну винагороду.
З наявного в матеріалах справи листа № 65 від 17.04.2018 вбачається, що відповідач повідомляв позивача про те, що він не створює жодних похідних творів (не здійснює переробку, адаптпцію, аранжування або інші подібні зміни творів), а виконання концертних програм здійснює виключно на підставі договору укладеного із замовником. Саме замовник, згідно договору, несе відповідальність за будь-яке можливе порушення авторських прав.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про порушення відповідачем прав інтелектуальної власності позивача, а саме використання відповідачем під час концерту твору «Cryin'» (автори: Perry Anthony Joseph/Steven Tyler) без укладання ліцензійного договору з позивачем, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 120000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що відповідач не здійснював створення похідного твору - аранжування, а виконував вже існуюче аранжування; відповідальність за проведення відповідного заходу несе юридична особа, яка бере на себе ініціативу за проведення відповідного заходу (в даному випадку Національна філармонія України) в силу Закону України «Про гастрольні заходи в Україні»; фіксація концерту не може вважатись належним та допустимим доказом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Суд зазначає, що відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» внесено відповідні зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Водночас, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.
Так, Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» набрав чинності з 22.07.2018, однак, враховуючи, що правовідносини між учасниками даного спору виникли раніше, суд застосовує при вирішення спору норми Закону України «Про авторське право і суміжні права» у редакції на дату виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів.
Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об'єктами авторського права є, зокрема, музичні твори (з текстом або без тексту).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст. 441 Цивільного кодексу України використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.
Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
Суд зазначає, що враховуючи приписи 74 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
На підтвердження факту використання відповідачем спірного музичного твору під час гастрольного заходу - концерту «Rock Legends», що відбувся 27.05.2018 о 19:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирський Узвіз, 2, позивачем надано акт фіксації від 27.05.2018 № 27/05/18 та відеозапис концерту на компакт-дисках DVD-R під назвою «Rock Legends».
Приписами статті 2 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» визначено, що організатори гастрольних заходів несуть відповідальність за дотримання положень цього Закону та інших законодавчих актів України, у тому числі законодавства України про авторські і суміжні права.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
Так, судом встановлено, що 16.05.2018 між Національною філармонією України та ДП «Національний академічний духовний оркестр України» було укладено договір, відповідно до п. 1.1 якого філармонія запрошує, а виконавець забезпечує публічне виконання артистами ДП «Національний академічний духовний оркестр України» концертної програми 27 травня 2018 року о 19:00 в Колонному залі імені М.В. Лисенка Національної філармонії України. Програма концерту додається (Додаток № 1 до даного Договору) та є невід'ємною частиною даного договору.
Філармонія створює необхідні умови для участі виконавця в концерті (п. 3.1 Договору від 16.05.2018).
З наявної в матеріалах справи Програми концерту (затвердженої художнім керівником Національної філармонії України), місце проведення: Колонний зал, дата: 27 травня 2018 року о 19:00, зокрема, вбачається: Тайлер - CRYING з репертуару гурту «Aerosmith», аранжування Д.Мар'єва, виконує Олександр Онофрійчук у супроводі оркестру.
Тобто, Національна філармонія України була організатором гастрольного заходу - концерту «Rock Legends», що відбувся 27.05.2018 о 19:00 за адресою: м. Київ, вул. Володимирський Узвіз, 2.
З наявного в матеріалах справи Ліцензійного договору №Ф01/14 від 02.01.2014, укладеного між Державною організацією «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та Національною філармонією України, а саме п. 2.1 договору, вбачається, що ДО УААСП від імені авторів та їх правовласників, включаючи зарубіжних надає користувачеві, на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів (оприлюднених літературних, музичних творів з текстом або без тексту, що охороняється авторським правом), а користувач як власник майданчика Національна філармонія України, що має 595 посадочних місць, розташованого на території України за адресою: м. Київ, Володимирський Узвіз, 2, де здійснюється публічне виконання творів, зобов'язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до даного договору та Закону, як при платному, так і безоплатному вході.
Пунктом 5.1 Ліцензійного договору №Ф01/14 від 02.01.2014 визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2014 року. При цьому, всі зобов'язання користувача, що виникли під час дії даного договору, залишаються в силі до їх повного виконання. Дія даного договору автоматично продовжується до 31 грудня 2015 року і так із року в рік, якщо жодна зі сторін не заперечить про це у письмовій формі за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії/пролонгації даного договору.
Суд зазначає, що за приписами статей 48 і 49 Закону у відповідній редакції можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
З огляду на викладене у сукупності, беручи до уваги, що організатором заходу, на якому, як зазначає позивач, здійснював публічне виконання твору відповідач, була Національна філармонія України, враховуючи норму ст. 2 Закону України «Про гастрольні заходи в Україні» та висновки суду, що відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу, відсутні підстави для притягнення відповідача до відповідальності за порушення авторських прав на твір CRYING під час гастрольного заходу - концерту «Rock Legends», що відбувся 27.05.2018.
При цьому, з урахуванням предмету та підстав позову, а також того, що даний позов пред'явлено до Державної організації "Національний академічний духовий оркестр України", суд не встановлює обставини наявності у організатора заходу - Національної філармонії України відповідних прав інтелектуальної власності, оскільки вказані обставини знаходяться поза межами доказування у справі.
Крім того, щодо доводів позивача про зміну (адаптацію, аранжування) спірного твору, відповідач зазначає, що ним при здійсненні своєї концертної діяльності виконуються відповідні твори за партитурами, право власності на які йому належать (титульна сторінка партитури спірного твору із зазначенням аранжувальника наявна в матеріалах справи). Відповідач стверджує, що ним було здійснено виконання вже існуючих аранжувань та жодного відношення до створення такого похідного твору не має (не створював самостійно, не замовляв його створення вказаному аранжувальнику на договірній основі, тощо).
Суд бере до уваги доводи відповідача та зазначає, що позивачем не доведено здійснення відповідачем аранжування чи адаптації відповідного спірного оригінального твору. Так, оригінального твору, щодо адаптації та аранжування якого відповідачем заявлено даний позов до матеріалів справи не додано та не надано будь-яких документів, які б беззаперечно підтвердили факт адаптації та аранжування відповідачем спірного твору.
Більше того, суд вважає за доцільне також зауважити, що Додатком від 01.01.2017 до Договору передбачено, що з дати початку Договору Твори, наведені нижче, належать Видавцю чи контролюються Видавцем (в цілому чи в частині) та, в тій частці, якою володіє чи яку контролює Видавець, ліцензовані Субвидавцю на виключній основі для використання на Території, визначеній в Договорі, у відповідності з умовами Договору.
Водночас, ні у вказаному Додатку, ні в будь-яких інших матеріалах, зібраних у справі, не відображений розміри часток щодо кожного окремого твору, які належать Видавцю (Universal) та, відповідно, були передані позивачу за Договором від 01.01.2017, що унеможливлює встановлення дійсного обсягу отриманих позивачем прав та свідчить про недоведеність обставин, на які позивач посилається як на підставу для задоволення його вимог.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на встановлені вище обставини, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комп Мюзік Паблішинг» до Державної організації «Національний академічний духовий оркестр України» про стягнення 120000,00 грн компенсації не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З наведеного вбачається, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Відтак, оскільки, у даній справі суд прийшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 08.10.2021
Суддя Ю.В. Картавцева