ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2021Справа № 910/12445/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Комунального підприємства «ТЕПЛОГАРАНТ» (41600, обл. Сумська, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 32325215)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8, код ЄДРПОУ 32104254)
про стягнення 78 020,83 грн
Комунальне підприємство «ТЕПЛОГАРАНТ» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення 78 020,83 грн заборгованості за договором №10 від 01.10.2009 про постачання теплової енергії в гарячій воді м.Конотоп. Сума заборгованості складається з 64 190,79 грн основного боргу за фактично спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 по березень 2021, 13 480,07 грн пені, 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.
Згідно повідомлення про вручення поштових відправлень ухвалу суду від 09.08.2021 позивач отримав - 25.08.2021, відповідач - 12.08.2021.
31.08.2021 відповідач засобами поштового зв'язку (відправлено 28.08.2021) подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про оплату 30.07.2021 основної заборгованості у повному обсязі та просив відмовити в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних з огляду на ненадання належних доказів надсилання вимоги та актів здачі-приймання наданих послуг за спірний період та відповідно безпідставність, за доводами учасника справи, заявлення цих вимог.
07.09.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій підтвердив факт отримання грошових коштів 30.07.2021 у сумі основного боргу, у зв'язку із чим просив закрити провадження у справі в цій частині позову за відсутністю предмету спору та задовольнити решту вимог. На заперечення відповідача зауважив про отримання відповідачем претензії від 24.05.2021 - 31.05.2021, що спростовує доводи про протилежне.
Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.10.2009 між Комунальним підприємством «ТЕПЛОГАРАНТ» (енергопостачальна компанія за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (споживач, відповідач) був укладений договір № 10 про постачання теплової енергії в гарячій воді м.Конотоп, за умовами якого енергопостачальна компанія взяла на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію у гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
У п.2.1 договору визначено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення т а вентиляцію - в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - згідно затвердженого графіку.
Відповідно до п.6.1 договору визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2).
Споживач-підприємство до початку розрахункового періоду (до 15 жовтня, до 01 січня) сплачує енергопостачальній організації передоплату за 3 наступних місяці (п.6.3).
Згідно п.10.1-10.4 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2010 року, та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Як зазначає позивач, протягом опалювального періоду 2020-2021 (з 18.10.2020 по 15.04.2021) відповідачу було надано послуги постачання теплової енергії в нежитлове приміщення (магазин), що знаходиться за адресою: Сумська область, м.Конотоп, вул.Євгена Коновальця (колишня назва Ватутіна), 2, облік якої здійснюється за лічильником PollyTerm № 32451267 у кількості 36,933 Гкал, всього на суму 68 598,85 грн.
З метою здійснення розрахунків позивачем були сформовані Акти здачі-приймання наданих послуг (виконаних) робіт та рахунки на оплату за вказаний період, докази надсилання яких відповідачу для підписання та оплати додані до позову.
Докази висловлення відповідачем будь-яких заперечень щодо обсягу/вартості наданих послуг за Актами за спірний період, у матеріалах справи відсутні.
24.05.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. № 24-Пр на суму 64 190,79 грн вартості неоплаченої теплової енергії по договору № б/н від 01.10.2009. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 4161503876756 вказана вимога отримана ТОВ «Еко» - 31.05.2021.
За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами п.6.3 договору відповідач проводить з позивачем розрахунки за теплову енергію до початку розрахункового періоду на умовах передоплати на 3 наступні місяці.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 64 190,79 грн вартості неоплаченої теплової енергії по договору, спожитої у період листопад 2020-березень 2021 включно, враховуючи 4808,06 грн переплати. За прострочення оплати позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13 480,07 грн пені, 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних.
У процесі розгляду справи сторонами повідомлено про оплату відповідачем 30.07.2021 за платіжними дорученнями № 22930, № 22932, № 22958 заборгованості у сумі 64 190,79 грн із призначенням платежів «плата за теплоенергію 2020-2021 згідно претензії № 24 від 24.05.2021».
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За приписами ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи, що кошти в розмірі 64 190,79 грн сплачені відповідачем після звернення позивача до суду із позовом у цій справі, провадження у справі в частині вимог про стягнення 64 190,79 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору. Витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 13 480,07 грн пені, 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з 08.06.2021 по 19.07.2021 прострочення виконання зобов'язання з оплати 64 190,79 грн вартості поставленої теплової енергії позивачем нараховано до стягнення з відповідача 13 480,07 грн пені, 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних.
З викладених у позовній заяві пояснень вбачається, що розрахунок здійснено з урахуванням настання строку оплати відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України у 7-ми денний термін з моменту отримання відповідачем вимоги №24-Пр1 від 24.05.021, а саме - 31.05.2021.
Здійснивши перевірку поданого розрахунку заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність стягнення з відповідача 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних.
Вимоги позивача щодо стягнення 13 480,07 грн пені за вказаний період прострочення задовольняються в частині стягнення 1 107,95 грн, оскільки позивачем при розрахунку пені у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення не враховано, що відповідно до положень ч. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього
Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач належними засобами доказування підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов'язань не довів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 64 190,79 грн основного боргу, задоволення позову в частині стягнення 128,38 грн інфляційних втрат та 221,59 грн 3% річних, 1 107,95 грн пені. В решті позову належить відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в частині закриття провадження у справі та задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 231, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 64 190,79 грн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 8, код ЄДРПОУ 32104254) на користь Комунального підприємства «ТЕПЛОГАРАНТ» (41600, обл. Сумська, м. Конотоп, вул. Садова, буд. 39 А, код ЄДРПОУ 32325215) 128 (сто двадцять вісім) грн 38 коп інфляційних втрат та 221 (двісті двадцять одну) грн 59 коп 3% річних, 1 107 (одну тисячу сто сім) грн 95 коп пені, 1910 (одну тисячу дев'ятсот десять) грн 04 коп витрат по сплаті судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак