ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2021Справа № 910/12731/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»
до фізичної особи-підприємця Сіхарулідзе Іосифа Фридоновича
про стягнення 10 150, 79 грн
Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Сіхарулідзе Іосифа Фридоновича про стягнення 10 150, 79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 12.07.2018 щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків.
05.08.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
26.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і правил банківських послуг від 12.07.2018 він не підписував. Крім цього, вказує, що судовим наказом Господарського суду Харківської області від 09.04.2019 у справі № 922/1011/19 з нього стягнута заборгованість на користь позивача.
26.08.2021 від відповідача надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні.
26.08.2021 від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу, а саме заяву від 12.07.2018 на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і правил банківських послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 відмовлено у задоволенні заяв фізичної особи-підприємця Сіхарулідзе Іосифа Фридоновича про розгляд справи з викликом учасників справи та про витребування оригіналів документів.
09.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що надання кредиту підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів, а порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується виписками по рахунках. Щодо доводів відповідача про те, що останній не підписував заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і правил банківських послуг від 12.07.2018, позивач зазначає, що такі обставини можуть бути підтверджені або спростовані висновком почеркознавчої експертизи, яка в даній справі не призначалась.
17.09.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він заперечує факт підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і правил банківських послуг від 12.07.2018, а також стверджує про те, що кредитними коштами він не користувався.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
12.07.2018 фізичною особою-підприємцем Сіхарулідзе Іосифом Фридоновичем (клієнт) підписано заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг.
Підписанням цієї анкети-заяви, клієнт приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Умови та правила), які розміщено на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами.
Пунктом 3.2.1.1.16 Умов та правил передбачено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі). Банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов та правил, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», sms-повідомлення або інших).
Згідно п. 3.2.1.1.3 Умов та правил, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.
Відповідно до п. 3.2.1.1.8 Умов та правил, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «Угода»).
Згідно п. 3.2.1.1.6 Умов та правил, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток «Приват24», sms-повідомлення або інших).
У п. 3.2.1.4.1 Умов та правил зазначено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У цьому пункті затверджено порядок розрахунків.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов та правил, банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов та правил, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов та правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідно до п. 3.2.1.5.7 Умов та правил, терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що свої зобов'язання за договором він виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитний ліміт в розмірі 6 000, 00 грн.
За твердженням позивача, внаслідок порушення умов Договору у відповідача станом 11.06.2021 існує непогашена заборгованість за кредитом у розмірі 6 000, 00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 1 194, 00 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 540, 00 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у розмірі 2 416, 79 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною другою ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів частин 1, 2 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно положень ч.1 ст. 1072 ЦК України, банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Водночас, з огляду на норми ч.1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка.
Таке кредитування рахунку клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 916/548/19 та від 18.02.2020 у справі № 914/504/18.
Як передбачено ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов та правил, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг», банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
На анкеті-заяві від 12.07.2018 міститься відмітка про накладення клієнтом (відповідачем) електронного підпису.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (в редакції, чинній на момент підписання заяви) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, з огляду на положення пп. 3.2.1.1.16 Умов та правил, шляхом накладення аналога власноручного підпису, відповідач 12.07.2018 приєднався до Умов та правил, які разом із пам'яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування б/н від 12.07.2018, тобто відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього Договору.
При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що відповідачем накладено саме цифровий власноручний підпис, оскільки такий термін введено у постанові Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» від 13 грудня 2019 року № 151, тобто вже після укладення спірного правочину.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи також і на презумпцію правомірності правочину (відповідачем не надано доказів, що ним оспорюється підписання договору в судовому порядку), суд вважає доведеною обставину укладання кредитного договору між сторонами.
Із урахуванням положень ст. ст. 1047, 1054 ЦК України, надання банком кредиту клієнту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається у письмовій формі, тобто доводи відповідача про отримання ним цього кредиту у зв'язку з належним виконанням ним попередніх кредитних договорів та своєчасним поверненням кредитних коштів, отримання кредиту за усною заявкою у телефонній розмові з працівником банку, суд оцінює критично.
За встановленими обставинами справи, банком надано відповідачу кредит у розмірі 6 000,00 грн. Позивачем цей кредит було погашено частково, проте з 08.02.2019 кредит не погашався, у зв'язку з чим він набув статусу простроченого. Рух коштів відображений у виписках банку по рахунку клієнта та розрахунку заборгованості.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії, вчиненні відповідачем, з проведення власних платежів понад залишок грошових кошті в на його поточному рахунку свідчать про узгодження по користуванню кредитним лімітом та кредитними коштами банку в силу ч. 2 ст. 642, ч. 1 ст. 1069 ЦК України.
Отже, наявність і розмір спірної заборгованості за кредитом у сумі 6000,00 грн. підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 3.2.1.5.1 Умов та правил, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Оскільки суд встановив, що відповідач у встановлений строк своїх обов'язків за договором не виконав, чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
При цьому, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Встановлений наведеною нормою строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не є строком позовної давності, в межах якого особа може звернутись за захистом свого порушеного права або інтересу, а тривалість цього може бути встановлена договором за домовленістю сторін.
Згідно п. 3.2.1.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені є обґрунтованим та таким, що відповідає умовами договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення пені в сумі 2 416, 79 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, ураховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як останній такі кредитні кошти не повернув, не сплатив відсотки та комісію, наявність спірної заборгованості не спростував, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сіхарулідзе Іосифа Фридоновича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 6 000, 00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за кредитом, 1 194, 00 грн (одна тисяча сто дев'яносто чотири гривні 00 коп.) заборгованості по процентах за користування кредитом, 540, 00 грн (п'ятсот сорок гривень 00 коп.) заборгованості по комісії за користування кредитом, 2 416, 79 грн (дві тисячі чотириста шістнадцять гривень 79 коп.) пені та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Рішення в повному обсязі складено 08.10.2021.
Суддя О.С. Комарова