ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2021Справа № 910/6258/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 369258,26 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення 369258,26 грн, з яких: 321614,40 грн основного боргу, 32604,74 грн інфляційних втрат, 15039,12 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача 32000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки №53-122-01-20-09091 від 09.01.2020 в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим останній просить стягнути основний борг, 3% річних та інфляційні втрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 910/6258/21 судом відкрито провадження у справі №910/6258/21; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
19.05.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній повідомив про оплату 14.04.2021 на користь позивача 100000,00 грн основного боргу та про визнання відповідачем позову в частині стягнення 221614,40 грн основного боргу і, як наслідок, необхідність застосування положень ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того у поданому відзиві на позов відповідач проти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечив, так як і заперечив проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу у заявленому останнім розмірі.
27.05.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти тверджень відповідача, викладених ним у відзиві на позов заперечив.
01.06.2021 через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат.
11.06.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про відшкодування судових витрат.
04.10.2021 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій останній повідомив про повну оплату 28.09.2021 на користь позивача 221614,40 грн основного боргу.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) було укладено договір поставки №53-122-01-20-09091 з протоколом розбіжностей до нього (договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Предметом поставки по даному договору є 44420000-0 пароніт, яка передбачена специфікацією №1 до даного договору (п.п.1.1, 1.2).
Ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 525001,10 грн, крім того ПДВ - 105000,10 грн. Загальна сума договору складає 630001,32 грн. Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації №1 (додаток №1) до даного договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає (п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору).
Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах: DDP Інкотермс-2010 в строк 50 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" (п.3.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору кількість та асортимент продукції визначається у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика (п.п.6.1, 6.2 договору).
Приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2 даного договору. Вищевказаний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю скачування) і знаходиться на офіційному сайгі ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://energoatom.kiev.ua/ua/about-6/company_standards-82. Успішне проходження продукцією вхідного контролю другого етапу (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів (п.п.8.1 8.3. 8.4, 8.5 договору).
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.09.2020, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п.11.1 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 629151,36 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000007 від 10.02.2020.
Відповідно до повідомлення відповідача про оформлення ярлика на придатну продукцію пароніт, поставлений за видатковою накладною №РН-0000007 від 10.02.2020 пройшов вхідний контроль, що підтверджується ярликами на придатну продукцію №1-8-164 та №1-8-52 від 01.04.2020, №1-8-165 від 07.04.2020.
Як зазначив позивач у позовній заяві, 07.04.2020 відповідач повернув, а позивач прийняв частину поставленої продукції на суму 3673,56 грн.
Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 321614,40 грн підлягає закриттю на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 625477,80 грн, виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.6.1 укладеного між контрагентами правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами оплатив частково, внаслідок чого у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість. Строк виконання відповідачем обов'язку з оплати товару є таким, що настав.
Як встановлено судом, після звернення позивача з позовом до суду (14.04.2021) відповідачем було частково сплачено основний борг на суму 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням відповідача №4117 від 14.04.2021, а відповідно до платіжного доручення №10685 від 28.09.2021 відповідачем сплачено залишок основного боргу на суму 221614,40 грн.
Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем після звернення позивача до суду з відповідним позовом суми основного боргу у загальному розмірі 321614,40,00 грн, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/6258/21 в частині зазначених позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 32604,74 грн інфляційних втрат та 15039,12 грн 3% річних за період з 23.05.2020 по 14.04.2021, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, то вимоги останнього про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.
Однак суд не погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування 3% річних та зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, а отже, за розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 14987,73 грн за загальний період прострочення з 23.05.2020 по 14.04.2021.
Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 32604,74 грн за розрахунком позивача.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 321614,40 грн на підставі положень п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням положень ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України (в частині закриття провадження у справі - покладається на відповідача).
З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Як вже вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу, які складають 32000,00 грн.
Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання професійної правничої допомоги від 18.02.2021, який укладений між адвокатом Кобзар Олегом Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс", додаток №3 від 12.04.2021 до цього договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1270/10 від 30.10.1997, детальний опис робіт (наданих послуг).
За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Актом приймання-передачі послуг підтверджується волевиявлення сторін та породжуються відповідні юридичні наслідки - набуття та припинення відповідних прав. Такий двосторонній акт свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін на набуття певних прав та обов'язків.
Отже, договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі послуг може підтверджуватися обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу і виконаних робіт та їх вартість.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що надані позивачем документи не підтверджують понесення останнім витрат на оплату професійної правничої допомоги, оскільки до матеріалів справи не долучено акт приймання-передачі послуг на виконання п.7 додатку №3 до договору про надання професійної правничої допомоги від 18.02.2021, а отже не підтверджено належне надання адвокатом послуг та відповідно прийняття їх позивачем.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст.129, 130, 191, 231, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 26 А, квартира 13, ідентифікаційний код 35714444) 3% річних у розмірі 14987 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн 73 коп., інфляційні втрати на суму 32604 (тридцять дві тисячі шістсот чотири) грн 74 коп. та судовий збір у розмірі 5538 (п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 10 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
4. Закрити провадження у справі №910/6258/21 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 321614,40 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
5. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
6. Витрати на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
7. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та в строк встановлений статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 07.10.2021.
Суддя М.Є. Літвінова