04.10.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/721/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : ОСОБА_1
про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги та стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 043 000 грн 00к.
за участю:
від позивача: Кузь Андрій Петрович - адвокат, (довіреність б/н від 25.03.2021; посвідчення адвоката № 001419 від 23.11.2018; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ІФ № 001419 від 23.11.2018)
від відповідача: Боровець Володимир Дмитрович - адвокат, (довіреність № 01/24/05/21 від 24.05.2021; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1231 від 17.11.2006; паспорт № НОМЕР_1 від 05.05.2021)
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: представники не з'явилися
установив: товариство з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги № 01/05/11/20 від 05.11.2020 та стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 043 000 грн 00 к.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що укладення спірного договору (Договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020) суперечить меті товариства та завдає йому шкоди, оскільки товариство не є фінансовою установою та не може надавати фінансових коштів без відсоткового користування. При цьому позивач зазначає, що при укладенні спірного договору його колишнім керівником ОСОБА_1 були перевищенні повноваження , зокрема підписано спірний договір без згоди загальних зборів учасників товариства, тобто з порушенням пункту 10.6.4. Статуту ТОВ "Кемітурасіл", що є грубим порушенням чинного законодавства. Крім того, вказує і на порушення зі сторони відповідача, адже укладення договору відбулось без відповідних на те повноважень його керівника. Позивач також послався на дані єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідно до якого , ТОВ "Нітроген Енергія" зареєстрована за юридичною адресою, що відповідає адресі місцезнаходження позивача по справі до 01.02.2021, а одноосібним засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником (контролером) є ОСОБА_1 .
За наведеного, на думку позивача, спірний договір підлягає визнанню недійсним і відповідно кошти (позика) надані позивачем на підставі зазначеного договору - підлягають поверненню.
Ухвалою суду від 23.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.09.2021.
18 серпня 2021 року відповідач по справі подав до Господарського суду відзив на позов (вх.№12921/21 від 18.08.2021) та просить суд в позові відмовити.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що позовні вимоги суперечать чинному законодавству, наявним у справі доказам та сформованій судовій практиці Верховного суду України. Разом з тим, відповідач посилається на протоколи загальних зборів ТОВ "Кемітурасіл" від 01.12.2014 №01/01/12/14 за підписом ОСОБА_1 , яким надано директору ТОВ "Кемітурасіл" безстрокові повноваження на укладення зазначених у протоколі правочинів; на приписи Статуту позивача, яким надано право укладення спірного договору.
30 серпня 2021 року позивачем по справі подано до Господарського суду Івано-Франківської області відповідь на відзив (вх.№13372/21 від 30.08.2021) відповідно до якої проти заперечень відповідача заперечує, вказуючи на їх безпідставність та необгрунтованість. При цьому позивач зазначає, що протоколи зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" попереднім власником та керівником ОСОБА_1 станом на лютий місяць 2021 року не передавались, а крім того на протоколі зборів від 01.12.2014 відсутній відтиск печатки.
Ухвалою суду від 06.09.2021 залучено до участі у справі № 909/721/21 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та відкладено підготовче судове засідання на 20.09.2021.
Ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 26.10.2021 та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 24.09.2021.
20 вересня 2021 року відповідачем по справі подано до суду заперечення (вх.№14537/21 від 20.09.2021) відповідно до якого відповідач проти позову з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив заперечує та просить суд в позові відмовити.
21 вересня 2021 року третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору подала до суду пояснення (вх.№14667/21 від 21.09.2021) щодо позовних вимог. Відповідно до поданих пояснень третя особа проти позовних вимог заперечив та просив суд в позові відмовити, зазначаючи про їх безпідставність та необгрунтованість з підстав зазначених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченні, які долучені до матеріалів справи.
Ухвалою від 24.09.2021 Господарський суд Івано-Франківської області закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи до судового розгляду по суті на 04.10.2021 об 11:00 год.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві (вх.№12152/21 від 22.07.2021) та відповіді на відзив (вх.№13372/21 від 30.08.2021) та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№12921/21 від 18.08.2021) та запереченні (вх. № 14537/21 від 20.09.2021) та просить суд в позові відмовити.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, повноваженого представника теж не направив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні матеріали справи, зокрема відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 24.09.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 04.10.2021 об 11:00 год. Будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи суду не надав.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про належне повідомлення третьої особи по справі про судовий розгляд справи по суті 04.10.2021, а тому його неявки не перешкоджає суду роглянути справу без його участі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством України 21.06.2013 року , підприємством з іноземними інвестиціями , засновником та одноосібним власником частки у розмірі 100% Статутного капіталу (2 913 431 грн 86 к.) якого є компанія "Кемітурасіл АПС" ("Кemiturasil ApS"), що зареєстрована за законодавством Королівства Данія, реєстраційний номер в Торговому реєстрі м. Копенгаген CVR 35204806.
Відповідно до поданого Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" видом діяльності товариства є :
оптова торгівля хімічними продуктами (основний);
надання в оренду інших машин, устаткування та товарів , н.в. і.у.;
неспеціалізована оптова торгівля;
надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
01 лютого 2021 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" прийнято рішення №01/02/2021 про:
- розірвання трудового контракту з директором товариства ОСОБА_1 з 01.02.2021 та його звільнення з посади директора товариства на підставі п.9.4 трудового контракту, згідно п.8 ст. 36 Кодексу законів про працю України;
- покладення виконання обов'язків директора товариства на ОСОБА_2 та призначення його директором товариства з 02.02.2021;
- зобов'язання ОСОБА_1 передати новопризначеному директору товариства печатку, документи та майно товариства;
- затвердження нової редакції статуту товариства в поданій редакції у зв'язку з приведенням його у відповідність:
- зміну місцезнаходження товариства, визначивши його нове місцезнаходження - вул. Біла, будинок 24А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006;
- внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо інформації для здійсненння зв'язку з товариством;
- проведення інвентаризацію активів і зобов'язань товариства;
- проведення аудиту фінансової звітності товариства.
05 березня 2021 року звільненим директором позивача ОСОБА_1 та новопризначеним директором складено Акт приймання-передачі справ документів (з описом) що стосуються діяльності товариства.
05 листопада 2020 року між сторонами по справі укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20, відповідно до якого позивач надав відповідачу допомогу на суму 1 137 000 грн 00к. строком до 04 листопада 2021 року.
Зазначений договір підписаний зі сторони позивача по справі - директором товариства ОСОБА_1 (на даний час звільненим), зі сторони відповідача - директором ОСОБА_3 . Підписи осіб скріплені відтисками печаток.
На виконання умов договору, позивачем по справі перераховано в період з 05.11.2020 по 09.11.2020 на рахунок відповідача кошти в сумі 1 137 500 грн 00к. Про вказаний факт свідчить виписка по рахунку ТОВ "Кемітурасіл", копія якого долучена до матеріалів справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія" частково повернула позивачу по справі кошти отримані по договору №01/05/11/20 від 05.11.2020 зокрема 30.12.2020 - 5 000 грн 00к., 13.01.2021 - 57 500 грн 00к., 29.01.2021 - 7000 грн , 08.02.2021 - 25 000 грн 00к. Не погашеною залишилась заборгованість на суму 1 043 000 грн 00к.
Однак, позивач вважає, що Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020 (спірний договір) вчинено з порушенням чинного законодавства, у зв'язку із чим звернувся до суду із позовом про визнання спірного договору недійсним та повернення відповідачем залишкової суми позики.
За наведених обставин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб, зокрема, визнання правочину недійсним (ч.1 п.2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1, 2 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його матеріальним засадам. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В спірному випадку позивач просить визнати недійсним Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020, посилаючись на перевищення повноважень особами що його укладали , на зловмисну змову цих представників та невідповідність укладеного договору меті та статуту товариства , що, як зазначає позивач, порушує його права та законні інтереси .
Щодо твердження позивача про суперечність спірного договору меті товариства.
Частиною 1 ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушенний робити те, що не передбачено законодавством. Тобто, вказаний правовий принцип дозволяє робити все, що прямо не заборонено чинним законодавством України.
Аналіз чинного законодавства України дозволяє стверджувати, що заборона надання позик стосується випадків, коли товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Про вказану заборону трактує саме пункт 2 ст.13 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Позивач належними, достатніми і достовірними доказами не довів, що оспорюваний договір стосувався вказаних вище випадків, а тому, твердження позивача є небгрунтованими.
Окрім того, суд звертає увагу, що в п. 10.6.4 Статуту позивача (стара редакція) передбачено, що директор уповноважений лише за наявності згоди загальних зборів учасників товариства оформленої у відповідному протоколі засідання укладати та підписувати від імені товариства правочини, господарські та інші договори про ''надання чи отримання позики чи кредиту ”.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Кемітурасіл" №01/01/12/14 від 01.12.2014 року (копія наявна в матеріалах справи) прийнято рішення про надання повноважень директору товариства - Присяжному С.В. щодо отримання або надання кредитів чи позик від будь-яких та будь-яким господарюючим суб'єктам, в тому числі фінансових установ, фізичним особам та від фізичних осіб на суму, що не перевищуватиме 5 000 000 грн 00к. по одному договору.
Відповідно до вказаного вище протоколу, ОСОБА_1 представляє єдиного учасника ТОВ “Кемітурасіл” компанію “Кемітурасіл АПС” на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом м.Гіллерьод, Данія п.Йонна Йоргенсен 05 листопада 2014 року, легалізованої Апостилем, засвідченим Міністерством Закордонних Справ Данії 14 листопада 2014 року за номером ПІМК-00387585.
При цьому, у довіреності було зазначено, що довірена особа (тобто ОСОБА_1 ) уповноважена брати участь у загальних зборах учасників товариства, користуючись усіма правами учасника, включно з правом голосу по будь-якому питанню та приймати й підписувати рішення від імені довірителя стосовно діяльності товариства.
Отож, вказані документи засвідчують наявність достатніх та належних повноважень у керівника позивача Присяжного С.В. на укладення оскарженого договору.
Разом з тим, судом у відповідності до поданої відповідачем по справі копії Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців та горомадських формувань від 12.08.2021 року встановлено, що станом на момент укладення спірного договору (05.11.2020) у тогочасного директора позивача (Присяжного С.В.) були відсутні будь-які обмеження на укладання договорів.
Відповідно до п/п.7 п.1 розділу VII (назва котрого “Зміст виписки та витягу з Єдиного державного реєстру") Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016р. №1657/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.06.2016р. за № 839/28969) у виписці з Єдиного державного реєстру відображається в тому числі прізвища, імена, по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, або від імені фізичної особи - підприємця, або громадського формування без довіреності , у тому числі підписувати договори, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи -підприємця.
Пунктом 1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003р. №755-1V встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
За наведеного вище, тогочасним керівником позивача (Присяжним С.В.) при укладанні спірного договору дотримано вимог чинного законодавства та не перевищено повноваження.
Щодо твердження позивача про відсутність відтиску печатки на Протоколі зборів від 01.12.2014 №01/01/12/14, то суд вважає їх безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів Закону України "Про господарські товариства", чинний станом на момент складання Протоколу зборів від 01.12.2014 №01/01/12/14 не передбачав обов'язкової вимоги щодо наявності печатки на протоколі зборів товариства.
Щодо твердження позивача про відсутність належних повноважень директора відповідача по справі - ОСОБА_3 на укладання спірного договору, зокрема відсутність згоди зборів учасників товариства, то суд зазначає наступне.
Статут відповідача затверджувався в листопаді 2020р. з урахуванням вимог Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” від 06.02.2018р. №2275-УІІІ.
Так, зокрема п.1 Рішення від 30.11.2020р. №6, котрим затверджувався Статут відповідача, безпосередньо вказано, що такий Статут викладається у новій редакції із метою приведення його у відповідність до закону України.
Чинний статут відповідача не передбачав жодних обмежень у директора на укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20, а також не передбачав необхідності отримання попереднього погодження чи дозволу у вищого органу управління на укладення такого договору.
Також згідно відкритих даних про відповідача, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, сформованому 12.08.2021р. в розділі даних про керівника Товариства та даних про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи, вказано, що керівником відповідача виступає Кушлик Ірина Василівна, а дані про наявність обмежень у її повноваженнях як директора відсутні.
Відповідно до п.1 ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено , що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості ввижаються достовірніші і можуть бути використані у спорі з третьою особою".
Крім того, вищий орган управління відповідача 15.06.2021р. прийняв Рішення №2, згідно котрого вирішив, по-перше: підтвердити, що договір про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20 був укладений із ТОВ "Кемітурасіл" директором ТОВ "Нітроген Енергія" Кушлик І. В. у чіткій відповідності до вимог статуту ТОВ Нітроген Енергія" та чинного законодавства України; по-друге: схвалити і додатково затвердити договір про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20, укладений ТОВ "Нітроген Енергія" із ТОВ "Кемітурасіл" .
Таким чином, Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20 був схвалений із сторони відповідача.
Наведене вище, свідчить про наявність достатніх та належних повноваження у директора відповідача Кушлик І.В. для укладення договору від 05.11.2020р. №01/05/11/20 та відсутність жодних обмежень, котрі б передбачали необхідність згоди вищого органу управління.
Щодо питання заінтересованості, то слід зазначити, що в п/п.1 п.1 ст.45 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обумовлено, що правочин, котрий укладається товариством з посадовою особою товариства або афілійованою особою вважається правочином, щодо якого є заінтересованість.
Однак, в п.2 ст.45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" обумовлено, що статутом товариства може бути визначений порядок надання згоди на вчинення правочинів, щодо яких є заінтересованість. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства .
Згідно із п.3 ст.45 вказаного вище закону, встановлено, що якщо учасники товариства не дійшли згоди про встановлення у статуті порядку погодження щодо правочинів із заінтересованістю, правила цієї статті не застосовуються".
Зважаючи на те, що як в статуті позивача, так і в статуті відповідача не було встановлено порядку погодження на вчинення правочинів із заінтересованістю, то у відповідності до вимог п.3 ст.45 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" правила цієї статті не застосовуються.
Позивач у позовній заяві також стверджує про наявність в тогочасного керівника ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного договору порушень ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", котра передбачає, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.
Однак, суд зазначає, щодо тлумачення терміну "значний правочин", котрий використовується як в ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", так і в ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства"було сформульовано правову позицію Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 р. у справі № 910/18506/16 А саме , підвищенні вимоги до укладання правочинів щодо розпорядження майном товариства застосовуються лите тоді, коли таке розпорядження стосується виключно відчуження майна, а не будь-якої іншої форми розпорядження майном .
В спірному випадку Договір про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20 не стосується питання відчуження майна взагалі.
А тому твердження позивача про наявність порушень вимог ст.44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” під час укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги від 05.11.2020р. №01/05/11/20 є безпідставними і необгрунтованими.
Щодо твердження позивача з посиланням на приписи ст.232 Цивільного кодексу України про те, що спірний правочин вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому підлягає визнанню недійсним, то суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Для визнання правочину недійсним на підставі вказної норми права необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникненння через це несприятливих наслідків для довірителя.
При цьому, під зловмисною домовленістю слід розуміти умисну змову представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. Необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:
- наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;
- виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;
- дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.
Таким чином, посилаючись на вказані вище приписи норми, позивач по справі повинен довести, а суд встановити наступні складові:
- умисел в діях представника;
- зловмисна домовленість;
- наслідки такої домовленності (в спірному випадку порушення права позивача внаслідок такої домовленості).
При посиланні позивача на приписи норми ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, останній ніяким чином не доводить умислу в діях представника ОСОБА_1 при укладенні спірного договору, а також зловмисної домоленості та наслідків, тобто яким чином порушується права та законні інтереси при укладенні зазначеного договору.
Окрім того, з наявних у матеріалах справи доказів та встановлених вище фактів судом встановлено, що будучи директором ТОВ "Кемітурасіл", ОСОБА_1 уклав спірний договір (Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020) правомірно без будь-яких поручень приписів норм чинного законодавства України.
За наведеного у суду відсутні правові підстави для визнання Договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020 з підстав зазначених приписами ст. 232 Цивільного кодексу України недійсним.
Разом з тим, попри все сказане вище, суд звертає увагу на приписи ст. 241 Цивільного кодексу України, відповідно до якої встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі , якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчить про прийняття його до виконання.
Як зазначалось вище, позивачем не зперечується факт часткового повернення коштів відповідачем , про що свідчать платіжні доручення №812 від 13.01.2021, №817 від 29.01.2021 та №818 від 08.02.2021, копії яких долучені до матеріалів справи.
При цьому, суд звертає увагу, що звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Кемітурасіл" відбулось 01.02.2021 (Рішення Загальних зборів учасників (одноосібного учасника) ТОВ "Кемітурасіл" №01/02/2021 від 01.02.2021), а отримання позивачем частини повернених коштів відбулось при керівництві новопризначеного директора товариства, зокрема 08.02.2021.
Одтже, дії сторін: а) схвалення оспорюваного договору від 05.11.2020р.; б) його виконання, де позивач перерахував повну суму позики, а відповідач не повернув її як помилково отриману; в) відповідач частково повернув позику в загальній сумі 94 500, 00 грн., а позивач їх прийняв та визнав часткове повернення позики, свідчать про схвалення спірного договору як зі сторони позивача так і відповідача та прийняття його до виконання сторонами.
Відповідно до статні і 239 ПК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє, цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (стаття 241 ЦК України).
З наведеного слідує, що визнання договору недійсним згідно зі статтями 203, 215 ЦК України у зв'язку з підписанням договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутністю волевиявлення власника, можливе лише у тому випадку, якщо власник у подальшому не схвалив такого правочину.
В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Оскільки позивач своїми діями у подальшому схвалив укладений правочин, спірний договір не може бути визнаний недійсним з підстав, визначених ч.2,3 ст. 203 ЦК України.
Аналогічної точки зору із даного питання дотримується і Верховний Суд в постанові від 23.07.2019р. по справі №918/780/18.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Із приписів вищенаведених правових норм випливає, що позивач, звернувшись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, зобов'язаний довести наявність або відсутність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що пов'язані з його особою.
У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в ч. 1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Аналізуючи наведені вище обставини, а також встановлені факти, суд не вбачає порушення законних прав та інтересів позивача, у зв'язку з укладенням сторонами по справі справі договору про надання поворотної фінансової допомоги, а отже у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання Договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020 недійсним. Отже в цій частині позову слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 043 000 грн 00к., то суд зазначає наступне.
Оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання Договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020 (спірного договору) недійсним, то отриманні відповідачем кошти в сумі 1 043 000 грн 00к. , набуті останнім правомірно і у відповідності до умов договору підлягають поверненню до 04.11.2021 (п. 3.3. Договору). Таким чином, вказаний строк не вичерпаний, а тому зазначена вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає.
З аналізу наведеного вище в позові слід відмовити повністю.
Щодо судових витрат по справі, то слід зазначити наступне.
При поданні позову позивач заявив клопотання про те, що ним очікується понесення додаткових витрат у зв'язку із розглядом справи, зокрема витрат на правову допомогу з розрахунком - 0, 5 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб за годину роботи адвоката, та участь адвоката в якості представника в судовому засіданні за кожну годину представництва в суді , але не менше 0,5 розміру прожиткового мінімуму. Проте, доказів понесення таких витрат та укладення договору щодо представництва його в суді суду не надав.
Разом з тим, за результатами розгляду справи, судом в позові відмовлено.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові, інші витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Відповідач по справі клопотання щодо відшкодування йому витрат на правову допомогу суду не заявляв.
Щодо судового збору по справі, то суд зазначає наступне.
Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати. За подання заяви немайнового характеру - справляється судовий збір в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до заявленого позивачем позову при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в загальній сумі 17 915 грн 00к., зокрема: за вимогу майнового характеру судовий збір складає - 15 645 грн 00к. та за вимогу немайнового характеру - 2270 грн 00к. Проте, позивачем сплачений судовий збір в сумі 17 990 грн 00к., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжним дорученням №57 від 16.07.2021. Наведені обставини, свідчать про переплату позивачем судового збору на суму 75 грн 00к.
З урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню.
У зв'язку із сплатою позивачем по справі судового збору в більшому розмірі на суму 75 грн 00к., вказана сума підлягає поверненню позивачу по справі.
Разом з тим, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, решту суми судового збору - в сумі 17 915 грн 00к., слід залишити за позивачем, у зв'язку із прийняттям судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги №01/05/11/20 від 05.11.2020 та стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 1 043 000 грн 00к. - відмовити.
Судовий збір в розмірі 17 915 грн 00 к. (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень) судового збору - залишити за позивачем.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" (вул. Біла, буд. 24 А, м. Івано-Франківськ, 76006, код 38764063) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 75 грн 00к. (сімдесят п'ять гривень), який сплачений згідно платіжного доручення №57 від 16.07.2021.
Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кемітурасіл" (вул. Біла, буд. 24 А, м. Івано-Франківськ, 76006, код 38764063) судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.10.2021
Суддя О. М. Фанда