номер провадження справи 4/116/21
08.10.2021 Справа № 908/2034/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Командитного товариства «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Судноверф», (87502, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Менделєєва, буд. 9)
до відповідача Приватної виробничо-комерційної фірми «Время», (69000, м. Запоріжжя, вул. Яценка, буд. 14А, кв. 37)
про стягнення 144000,00 грн.
13.07.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н і б/д (вх. № 2176/08-07/21 від 13.07.2021) Командитного товариства «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Судноверф», м. Маріуполь Донецької області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Время», м. Запоріжжя про стягнення 144000,00 грн. неустойки за період з 03.11.2020 по 14.11.2020 за порушення строків повернення орендованого майна за договором оренди майна № 95 від 01.05.2020.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 справу № 908/2034/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2021 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2034/21, справі присвоєно номер провадження справи 4/116/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 610, 653, 785 ЦК України, ст., ст. 188, 193 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що 01.05.2020 Командитним товариством «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» (правонаступником якого є позивач у справі) та відповідачем укладений договір оренди майна № 95, за умовами якого відповідач прийняв в строкове платне володіння та користування строком з 01.05.2020 по 31.12.2020 два тепловози серії ТЕМ-2 № 8270 та № 8614. Умовами п. 2.4.5 договору передбачене можливість його розірвання (припинення) орендодавцем в односторонньому порядку. Сам порядок дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця викладений в п.7.4 договору, відповідно до умов якого розірвання (припинення) договору в односторонньому порядку допускається з ініціативи орендаря та орендодавця за умови письмового повідомлення іншої сторони не пізніше як за два календарних місяці до моменту розірвання (припинення) цього договору. При цьому договір вважається розірваним (припиненим) після спливу двомісячного терміну з моменту відправлення поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дострокове розірвання договору оренди. Таким чином, умовами договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 сторони передбачили можливість розірвання договору в односторонньому порядку, що не суперечить ст. 188 ГПК України та ст. 525 ЦК України. Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у Договорі. В серпні 2020 року позивач отримав вигідну пропозицію щодо реалізації тепловозів № 8270 та № 8614. Враховуючи цей факт та приймаючи до уваги умови п. 4.4.2 договору, якими встановлено переважне право орендаря на викуп об'єкта оренди, позивач звернувся до відповідача з листом від 19.08.2020, в якому просило повідомити про свій намір придбати тепловози № 8270 та № 8614, а також повідомив орендаря про те, що договір оренди майна буде розірваний в результаті односторонньої відмови орендодавця 20.10.2020, що тягне відповідні цивільно-правові наслідки для обох сторін. Як зазначає позивач, в порушення п. 2.4.5 договору відповідач, взяті на себе зобов'язання за договором по поверненню об'єкту оренди у визначені строки не виконав: тепловоз серії ТЕМ-2 № 8614 повернутий за актом прийому-передачі лише 28.11.2020, а тепловоз серії ТЕМ-2 № 8270 - 31.12.2020 у зв'язку із чим було порушено право позивача на користування та розпорядження своїм майном, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З урахуванням щомісячної орендної плати за договором у розмірі 180000,00 грн. за один тепловоз, неустойка складатиме 6000,00 грн. за кожен день прострочення за один тепловоз. Таким чином, неустойка за весь період складає: з 03.11.2020 по 27.11.2020 - 25 календарних днів х 12000,00 грн. = 300000,00 грн., а з 28.11.2020 по 30.12.2020 - 33 календарних дня х 6000,00 грн. = 198000,00 грн., що разом складає 498000,00 грн. Проте, враховуючи відсутність у позивача коштів для сплати судового збору від загальної суми неустойки, позивачем пред'являються вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 144000,00 грн. за період з 03.11.2020 по 14.11.2020. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 144000 грн. неустойки. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 2270,00 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.08.2021 про відкриття провадження у справі № 908/2034/21 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 25.08.2021 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання та у строк до 24.09.2021 запропоновано, у разі отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати до суду заперечення на відповідь на відзив разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, а позивачу запропоновано у строк до 08.09.2021, у разі отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь (пояснення, заперечення) щодо відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача.
25.08.2021 до служби діловодства господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов Відзив на позовну заяву вих. № 27/08 від 25.08.2021 (вх. № 17449/08-08/21 від 25.08.2021), в якому відповідач проти позову заперечив повністю, свої заперечення мотивує наступним: відповідно до п. 7.1 укладений сторонами у справі договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 діяв до 31.12.2020 включно. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 782 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідач зазначає, що пунктом 2.4.5 договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 дійсно передбачена можливість його розірвання (припинення) в односторонньому порядку за ініціативи орендодавця. В пункті 7.4 договору оренди прописаний порядок розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця. Проте, відповідач вважає, що таке право орендодавця не є абсолютним та не може застосовуватися тоді, коли орендодавцю цього заманеться. Договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 містить пункт 4.2.3, в якому визначено єдину можливу умову, лише при настанні якої орендодавець має підстави для того, щоб скористатися своїм правом розірвати договір в односторонньому порядку, а саме в разі не сплати орендарем орендних платежів протягом 60 календарних днів з моменту настання строку, передбаченого п. 3.2 договору. Як зазначає відповідач, на момент направлення позивачем листа № 52 від 19.08.2020 про розірвання договору ПВКФ «Время» не мало заборгованості перед позивачем, що не сплачена протягом 60 календарних днів. За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача були відсутні передбачені п. 4.2.3 договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 підстави, необхідні для застосування порядку розірвання договору в односторонньому порядку, передбаченого п. 7.4 договору. Про наявність підстав, передбачених п. 4.2.3 договору для розірвання спірного договору в односторонньому порядку, не зазначає і позивач у позові. Наявність нібито пропозицій щодо придбання тепловозів третіми особами (доказів наявності яких позивач так і не надав ні під час листування з відповідачем у 2020 році, ні разом із позовом) саме по собі не є підставою для розірвання договору в односторонньому порядку оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Таким чином, відповідач не вважав договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 розірваним з 20.10.2020 року на підставі листа позивача № 52 від 19.08.2020, про що і повідомив позивача листом № 05/09 від 10.09.2020. Також відповідач просить суд врахувати, що листування між сторонами у справі з приводу розірвання в односторонньому порядку договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 свідчить про наявність між сторонами розбіжностей (спору) щодо тлумачення умов Договору оренди майна №95 від 01 травня 2020 року стосовно умов та підстав його розірвання в односторонньому порядку. Так як наші підприємства не дійшли взаємної згоди щодо тлумачення умов Договору, то за таких обставин, відповідно до п. 8.2 Договору оренди майна № 95 від 01 травня 2020 року, спір щодо умов та підстав розірвання Договору в односторонньому порядку міг бути вирішений виключно в судовому порядку. Позивач, як заінтересована сторона щодо дострокового розірвання договору, до суду з питань дострокового розірвання Договору оренди майна №95 від 01 травня 2020 року в односторонньому порядку не звертався, а отже, спір між сторонами Договору з цього приводу так і не було вирішено. За таких обставин, договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 припинив свою дію відповідно до 7.1 31.12.2020. Орендоване майно було повернуто позивачу 28.11.2020 та 31.12.2020, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі. Таким чином, у відповідача відсутня прострочка у поверненні майна, що перебувало в оренді, а тому вимога позивача про сплату неустойки є необґрунтованою та безпідставною. Також відповідач просить суд зауважити, що він не відмовлявся від свого переважного права на викуп об'єкту оренди, проте не уклав з позивачем відповідної угоди, оскільки не отримував від позивача конкретної та належним чином оформленої пропозиції з цього приводу. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.
Позивач на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України надав Заперечення щодо відзиву б/н і б/д (вх. № 18693/08-08/21 від 10.09.2021), які за своєю процесуальною суттю є відповіддю на відзив.
За приписами ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові коти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається з поштової накладної та конверту, в якому Заперечення щодо відзиву б/н і б/д (вх. № 18693/08-08/21 від 10.09.2021) надійшли до служби діловодства господарського суду Запорізької області, на пошту заперечення надані для відправлення 07.09.2021.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України, суд вважає, що позивач вчасно надав суду відповідь на відзив на позов, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/2034/21 та приймається судом до розгляду.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, що, враховуючи умови п., п. 2.4.5, 4.2.3 договору оренди майна № 95 від 01.05.2020, єдиною умовою для одностороннього розірвання договору є лише наявність несплаченої понад 60 календарних днів заборгованості. Позивач вважає, що сторони обумовили в договорі підстави і порядок його припинення в односторонньому порядку, що закріплено в п. 7.4 договору, і саме на підставі цього пункту договору у спірних правовідносинах договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 був розірваний в односторонньому порядку. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідач на підставі ст., ст. 167, 251 ГПК України надав Заперечення на відповідь на відзив вих. № 22/09/1 від 22.09.2021 (вх. № 19894/08-08/21 від 27.09.2021).
Як вбачається з поштової накладної та конверту, в якому Заперечення на відповідь на відзив вих. № 22/09/1 від 22.09.2021 (вх. № 19894/08-08/21 від 27.09.2021) надійшли до служби діловодства господарського суду Запорізької області, на пошту заперечення надані для відправлення 23.09.2021.
Таким чином, з урахуванням приписів ч. 7 ст. 116 ГПК України, суд вважає, що відповідач вчасно надав суду заперечення на відповідь на відзив на позов, тому вказаний процесуальний документ залучається судом до матеріалів справи № 908/2034/21 та приймається судом до розгляду.
В заперечення на відповідь на відзив відповідач підтримав доводи, наведені у відзиві на позовну заяву. Вважає, що у нього відсутня прострочка у поверненні майна, що перебувало в оренді, а тому вимога позивача про сплату неустойки є необґрунтованою та безпідставною. Просить суд в позові відмовити повністю.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 08.09.2021 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 08.10.2021.
Розглянувши матеріали справи, суд
01.05.2020 Командитним товариством «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» (Орендодавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Время» (Орендар, відповідач у справі) укладений Договір оренди майна № 95 (надалі - Договір).
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.02.2021 Командитне товариство «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» змінило назву на Командитне товариство «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Судноверф» (позивач у справі).
Умовами п., п. 1.1, 1.2 Договору передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди майно, а саме: два тепловози серії ТЕМ-2. Перелік, кількість, опис та вартість майна, яке входить до об'єкту оренди, визначається в акті прийому-передачі.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати складає 180000,00 грн., в тому числі ПДВ, за один тепловоз. Орендні платежі здійснюються (сплачуються) в сумі (розмірі), пропорційно часу фактичного користування об'єктом оренди з урахуванням п. 4.3.12 Договору. Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошової суми, зазначеної в п. 3.1 Договору, на поточний рахунок Орендодавця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно в термін до 20 календарного числа календарного місяця, наступного за місяцем, що підлягає оплаті.
Згідно п. 2.1 Договору Орендар набуває права користування об'єктом оренди з моменту підписання обома сторонами акта прийому-передачі об'єкта оренди. З моменту передачі об'єкту оренди за відповідним актом здійснюється нарахування встановленої цим договором орендної плати, яку орендар зобов'язується сплачувати на користь Орендодавця.
Відповідно до п. 4.1.1 Договору Орендодавець зобов'язаний передати Орендареві в користуванн6я об'єкт оренди (протягом взаємно узгодженого з ним строку) та підписати при цьому акт прийому-передачі об'єкта оренди, який становитиме невід'ємну частину цього Договору.
Факт передачі в оренду майна за Договором оренди майна № 95 від 01.05.2020 підтверджується Актом приймання-передачі тепловозів серії ТЕМ-2 від 15.05.2020, відповідно до якого Орендар прийняв в орендне користування тепловози серії ТЕМ-2 № 8270 і № 8614 в технічно справному та робочому стані.
Зазначений Акт приймання-передачі тепловозів серії ТЕМ-2 від 15.05.2020 підписаний і скріплений печатками Орендодавця і Орендаря (Додаток № 1 до Договору).
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Норму аналогічного змісту містить ст. 284 ГК України, якою передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 включно.
Договір вважається укладеним (набирає чинності) з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і дійсний до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 7.2 Договору)
Як встановлено в п. 7.4 Договору розірвання (припинення) Договору в односторонньому порядку допускається за ініціативи Орендаря та Орендодавця за умови письмового повідомлення іншої сторони не пізніше як за два календарних місяці до моменту розірвання (припинення) цього Договору. Договір вважається розірваним (припиненим) після спливу двохмісячного терміну з моменту відправлення поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дострокове розірвання договору оренди.
Закінчення строку дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час діє цього Договору. (п. 7.5 Договору)
При цьому, підпунктами 4.2.3 та 4.2.5 Договору сторони передбачили, що Орендодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку в разі несплати Орендарем орендних платежів протягом 60 календарних днів з моменту настання строку, передбаченого п. 3.2 Договору. Договір вважається розірваним (припиненим) на 61 календарний день з моменту настання останньої з двох подій: відправлення Орендодавцем Орендарю відповідного письмового повідомлення (1) та закінчення фактично оплаченого періоду оренди (2). Орендодавець має право вимагати повернення об'єкту оренди від Орендаря після закінчення строку (терміну) оренди та інших випадках, передбачених Договором.
Згідно з пп. 2.4.1, 2.4.5 п. 2.4 та п. 2.5 Договору об'єкт оренди підлягає поверненню Орендодавцю у випадку, зокрема, закінчення строку (терміну) оренди; розірвання (припинення) цього Договору Орендодавцем в односторонньому порядку. Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди Орендодавцю не пізніше 15 календарних днів з моменту, коли настала одна з подій, визначених підпунктами 2.4.1, 2.4.3, 2.4.5 Договору. У разі одностороннього розірвання (припинення) цього Орендодавцем (пп. 2.4.5 Договору) він повинен повідомити про це Орендаря за два місяці до моменту розірвання Договору, а об'єкт оренди підлягає поверненню не пізніше 15 календарних днів з моменту розірвання Договору. Договір вважається розірваним після сплаву двохмісячного терміну відправлення Орендодавцем поштою рекомендованим лисом з повідомленням про вручення письмового повідомлення про дострокове розірвання договору оренди.
Факт повернення Орендодавцю об'єкта оренди підтверджується шляхом підписання сторонами відповідного акта повернення об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта повернення об'єкту оренди. Обов'язок по складанню акта прийому-передачі або акта повернення об'єкта оренди повкладається на Орендодавця. (п., п. 2.6, 2.7 Договору)
З матеріалів справи судом встановлено, що 20.08.2020 позивачем на адресу відповідача був направлений лист вих. № 52 від 19.08.2020 «Про розірвання договору», яким КТ «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства ТОВ «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» повідомило ПВКФ «Время», що отримало від третіх осіб пропозицію про придбання тепловозів ТЕМ-2 № 8270 і № 8614, які є об'єктом оренди за Договором № 95 від 01.05.2020. У зв'язку із цим, позивач запропонував відповідачу повідомити протягом одного місяця з моменту отримання його повідомлення про свій намір придбати тепловози шляхом реалізації переважного права на придбання об'єкту оренди перед третіми особами (згідно пп. 4.4.2 Договору). Також позивач повідомив відповідача, що Договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 буде розірваний в односторонньому порядку в результаті односторонньої відмови Орендодавця на підставі п. 7.4 Договору та припинить свою дію 20.10.2020.
Листом вих. № 05/09 від 10.09.2020 відповідач у відповідь на лист позивача № 52 від 19.08.2020 повідомив, що вважає відсутніми підстави для застосування порядку розірвання Договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 в односторонньому порядку, передбаченому п. 7.4 Договору, а тому не вважає Договір № 95 від 01.05.2020 розірваним з 20.10.2020 на підставі листа № 52 від 19.08.2020. Також відповідач повідомив, що оскільки між сторонами виникли розбіжності щодо умов Договору № 95 від 01.05.2020, то ПВКФ «Время» вважає за необхідне вирішити їх в порядку переговорів, передбаченому п. 8.1 Договору, або в судовому порядку. Стовно реалізації переважного права на придбання об'єкта оренди, то оскільки відповідач не отримав конкретної пропозиції від позивача стовного умов його придбання, то не має можливості надати свою відповідь.
Листом вих. № 416 від 22.09.2020 позивач повідомив відповідачу, що не погоджується з його трактуванням умов Договору оренди № 95 від 01.05.2020, наполягає на тому, що Договір припинить свою дію 20.10.2020, а тому наполягає на поверненні об'єкту оренди у строк не пізніше 19.10.2020 за актом повернення об'єкту оренди.
У відповідь на зазначений лист позивача відповідач листом вих. № 12/10 від 10.10.2020 зазначив, що не вважає Договір № 95 від 01.05.2020 розірваним з 20.10.2020 на підставі листа № 52 від 19.08.2020. Також відповідач наполягає на тому, що оскільки між сторонами виникли розбіжності щодо умов Договору № 95 від 01.05.2020, то є необхідним вирішення таких розбіжностей в порядку переговорів, передбаченому п. 8.1 Договору, або в судовому порядку.
Матеріалами справи доведено та сторонами у справі не заперечується, що 28.11.2020 за Актом прийому-передачі тепловоза серії ТЕМ-2 відповідач повернув позивачу тепловоз № 8614 в належному стані, а 31.12.2020 за Актом прийому-передачі тепловоза серії ТЕМ-2 відповідач повернув позивачу тепловоз № 8270 в належному стані.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 31.12.2020 об'єкт оренди за Договором оренди майна № 95 від 01.05.2020 Орендар повернув Орендодавцю в належному стані, що оформлено відповідними актами повернення майна.
Позивач вважає, що в спірних правовідносинах в порушення п. 2.4.5 Договору відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором по поверненню об'єкту оренди у визначені строки не виконав (до 20.10.2020), чим порушив право позивача на користування та розпорядження своїм майном
Зазначені обставини стали підставлю для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 144000,00 грн. неустойки на ч. 2 ст. 785 ЦК України за прострочення повернення відповідачем об'єкту оренди за Договором оренди майна № 95 від 01.05.2020.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Обставини справи свідчать, за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі Договір № 95 від 01.05.2020 є договором найму (оренди) майна.
Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Частинами першою і четвертою статті 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За таких обставин, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Відповідно до ч., ч. 1, 3 статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Оскільки ч. 1 статті 291 ГК України прямо встановлено заборону на односторонню відмову від договору оренди, враховуючи наведені положення статей 6 ЦК України, сторони позбавлені можливості відступити від положень цієї імперативної норми.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов'язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.
Таким чином, у спірних правовідносинах ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.
Як встановлено судом, п. 2.4 Договору сторони визначили випадки припинення дії Договору, зокрема, закінчення терміну, на який його укладено, та за ініціативою однієї із сторін.
В пункті 7.4 Договору оренди прописаний порядок розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи Орендодавця.
Водночас, Договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 містить пункт 4.2.3, в якому визначено єдину можливу умову, лише при настанні якої Орендодавець має підстави для того, щоб скористатися своїм правом розірвати Договір в односторонньому порядку, а саме в разі не сплати Орендарем орендних платежів протягом 60 календарних днів з моменту настання строку, передбаченого п. 3.2 договору.
Статтею 782 ЦК України (яка є спеціальною нормою, що регулює право наймодавця відмовитися від договору найму), єдиною підставою відмови від договору встановлено лише обставину невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд, як це і передбачено в вище наведеному пункті Договору.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Договір оренди майна № 95 від 01.05.2020 не був розірваний (припинений) в односторонньому порядку 20.10.2020, припинив свою дію саме відповідно до п. 7.1 31.12.2020.
Матеріалами справи доведено, що станом на 31.12.2020 (закінчення терміну дії оренди відповідно до п. 7.1 Договору) об'єкт оренди відповідачем позивачу повернутий без заперечень і зауважень.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що у спірних правовідносинах підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України відстуні.
Крім того, суд зауважує, що наявність листування між сторонами з приводу тлумачення умов Договору оренди майна № 95 від 01.05.2020 свідчить про наявність між сторонами розбіжностей (спору) щодо умов та підстав його розірвання, які сторони мали би вирішити в порядку ст. 188 ГК України або в судовому порядку.
Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч., ч. 1, 3 ст.74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч., ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору.
Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Командитного товариства «Маріупольський промисловий залізничний транспорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Судноверф», м. Маріуполь Донецької області до Приватної виробничо-комерційної фірми «Время», м. Запоріжжя про стягнення 144000,00 грн. неустойки за порушення строків повернення орендованого майна за договором оренди майна № 95 від 01.05.2020 відмовити повністю.
Повне судове рішення складено « 08» жовтня 2021 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.