вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" вересня 2021 р. Справа № 911/2882/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Хоменко І.П.
відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб»
на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2021 (повне рішення складено 16.06.2021)
у справі №911/2882/19 (суддя - Горбасенко П.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб»
про стягнення вартості частки у статутному капіталі.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» про стягнення грошових коштів у сумі 3513755,70 грн, що становлять вартість частини майна товариства.
Позов обґрунтовано безпідставним невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо виплати позивачу у повному обсязі вартості частки у статутному капіталі товариства у зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників товариства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.11.2019 відкрито провадження у справі №911/2882/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В процесі розгляду справи до суду 31.01.2020 відповідачем подано заяву про призначення комплексної судової товарознавчої та економічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» про призначення судової експертизи задоволено, призначено судову товарознавчу та економічну експертизу та зупинено провадження у справі №911/2882/19 до закінчення експертних досліджень і отримання висновків експертів.
29.03.2021 до суду повернулися матеріали справи №911/2882/19 разом повідомленням №5233/5805/58006 від 19.03.2021, згідно якого Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вказав про неможливість надання висновку експертів у зв'язку з недостатністю даних для вирішення експертних завдань.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2021 поновлено провадження у справі №911/2882/19 та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2021 (повне рішення складено 16.06.2021) у справі №911/2882/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» на користь позивача 2671145,10 грн вартості частини майна, пропорційної до розміру частки у статутному капіталі товариства, яка становить 17,55%, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального законодавства.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» зазначає, що у визначенні ринкової вартості частки ОСОБА_1 суд однобічно прийняв до уваги лише доопрацьований звіт про оцінку майна товариства №266/19 від 07.02.2020, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», та не врахував наданий відповідачем звіт Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1». На відміну від доопрацьованого звіту, наданого позивачем, звіт відповідача підтверджено рецензією Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України». Натомість, на переконання відповідача, уточнений звіт про оцінку майна №266/19 від 07.02.2020 не містить відповідної рецензії.
Також, на переконання відповідача, місцевим господарським судом в порушення приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України не застосовано до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/21160/16. У наведеній постанові наведено висновок з приводу того, що господарські суди не врахували вимоги закону, які зобов'язують відповідача виплатити позивачеві вартість частини майна товариства протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства, тоді як ні законом, ні статутом товариства не передбачено зобов'язання відповідача здійснити розрахунок з позивачем раніше наведеного строку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2882/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2882/19, призначено її до розгляду на 03.08.2021, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.
Позивач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3233/21 від 02.08.2021 у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2882/19.
Відповідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2882/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.
На адресу суду 02.08.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» подано заяву про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 справу №911/2882/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Також іншою ухвалою від 03.08.2021 заяву відповідача задоволено та відкладено розгляд справи до 30.09.2021.
До суду 14.09.2021 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю бути присутнім під час розгляду іншої справи в Шевченківському районному суді міста Києва.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4791/21 від 29.09.2021 у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2882/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 апеляційну скаргу у справі №911/2882/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 справу №911/2882/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
У призначене засідання суду 30.09.2021 у з'явився представник позивача. Натомість, представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Колегія суддів у призначеному засіданні суду поставила на обговорення подану представником відповідача заяву про відкладення розгляду справи. Присутній представник позивача заперечив стосовно відкладення розгляду справи та наполягав на розгляді апеляційної скарги у призначеному судовому засіданні.
Судом ухвалено відмовити у задоволенні поданої заяви з огляду на наступне.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Частиною 2 статті 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У заяві про відкладення зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» братиме участь у судовому засіданні у справі №760/3664/20 в Шевченківському районному суді міста Києва, а тому не може з'явитися у судове засідання у даній справі.
Апеляційний суд зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 вже було задоволено заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи. Таким чином, подальше відкладення судового розгляду призведе до безпідставного затягування розгляду апеляційної скарги.
При цьому, слід зазначити, що юридична особа не обмежена у праві представництва в суді виключно однією особою та у разі неможливості взяти участь у судовому засіданні одним представником має право направити у судове засідання іншу уповноважену особу, зокрема, безпосереднього керівника товариства або іншу особу, повноваження якої визначені статутом.
Окрім цього, суд вказує на те, що до заяви про відкладення додано судову повістку у справі №760/3664/20 про виклик до суду від 13.09.2021. Проте, ухвала про відкладення розгляду справи №911/2882/19 постановлена 03.08.2021, а отже станом на день отримання судової повістки представнику відповідача вже було відомо про дату, час та місце проведення судового засідання у справі №911/2882/19.
Після розгляду заяви відповідача судом розпочато розгляд апеляційної скарги та заслухано пояснення представника ОСОБА_1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 28.02.2000 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб».
28.08.2013 рішенням загальних зборів учасників товариства затверджено нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб», державну реєстрацію змін до якого проведено 29.08.2013. Учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
За доводами позивача, останній вніс до статутного капіталу товариства кошти в сумі 227272,00 грн, що складає 17,55% статутного капіталу товариства.
Згідно нотаріально посвідченої заяви від 04.09.2019 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» про свій вихід зі складу учасників товариства та просив повідомити його про вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку та виплати йому вартості його частки.
Також, 27.08.2019 з метою здійснення оцінки майна товариства, позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», відповідно до звіту якого за №266/19 від 31.08.2019 дійсна ринкова власність об'єкту оцінки станом на 27.08.2019 (вартість сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб») склала 20021400,00 грн, а частка позивача пропорційно його розміру частки в статутному капіталі, яка становила 17,55%, оцінена у розмірі 3513755,70 грн. Копія вказаного звіту міститься у матеріалах справи.
Окрім цього, до вказаного звіту додано рецензію, відповідно до змісту якої виявлені наступні зауваження, зокрема: оцінювач не роз'яснює, звідки взята інформація про технічний стан обладнання, передавальних пристроїв та нерухомості; у таблиці 10.1 (стор. 36) звіту для частини майна не вказана первісна вартість; знижку на торг для об'єкта порівняння під номером 2 взято рівною 10%, що відрізняється від знижки, яка прийнята для інших об'єктів порівняння.
Позивач у заявленому позові просив стягнути з відповідача ринкову вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі у розмірі 3513755,70 грн, на підставі положень ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, вказав, що звіт №266/19 від 31.08.2019 про оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб», виконаний на замовлення позивача, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» звернулося до суб'єкта оціночної діяльності Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1», відповідно до звіту якого від 04.09.2019 ринкова вартість 100% статутного капіталу товариства станом на 04.09.2019 складала 6700000,00 грн. Відповідно до наданого звіту ринкова вартість частки ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» станом на 04.09.2019 склала 1175850,00 грн, про що відповідач повідомив позивача листом №30 від 12.10.2019.
Окрім цього, з метою критичного розгляду звіту про оцінку майна №266/19 від 04.09.2019, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» на замовлення позивача, та надання висновків щодо його повноти, правильності виконання і відповідності нормативно-правовій базі застосованих процедур оцінки ринкової вартості 100% частки у корпоративних правах Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб», відповідач звернувся до Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» з метою рецензування цього звіту.
Відповідно до наданої рецензії Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» від 21.11.2019, у звіті №266/19 від 04.09.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» виявлені наступні зауваження, зокрема: оцінювачем не роз'яснено походження інформації про технічний стан обладнання, передавальних пристроїв та нерухомості; в таблиці 10.1 (стор. 36) звіту для частини майна не вказано первісної вартості; знижку на торг для об'єкта порівняння під номером 2 взято рівною 10%, що відрізняється від знижки, яка прийнята для інших об'єктів порівняння без роз'яснення причин такого вибору знижки.
Позивач, у свою чергу, повторно звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» з метою доопрацювання звіту про оцінку майна. Згідно висновку останнього від 07.02.2020, з урахуванням пояснень оцінювача, дійсна ринкова вартість об'єкту оцінки (сукупність всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб») станом на 04.09.2019 склала 15220200,00 грн, а частку позивача пропорційно його розміру частки в статутному капіталі, яка складає 17,55%, оцінено в розмірі 2671145,00 грн.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, зазначив, що наданий позивачем доопрацьований звіт про оцінку майна відповідача не суперечить вимогам законодавства, судом не встановлено у діях суб'єкта оціночної діяльності під час проведення дослідження та складання звітів про оцінку нерухомого майна відповідача порушення вимог чинного законодавства, звіт складений повноважною особою. На переконання суду першої інстанції, доопрацьований звіт про оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб», що виконаний суб'єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки та може використовуватись з метою визначення ринкової вартості частки учасника при його виході з товариства.
З огляду на викладене, судом взято до уваги як належний доказ, наданий позивачем доопрацьований звіт №266/19 від 07.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», з урахуванням пояснень оцінювача до звіту про оцінку майна у зв'язку із виявленою у розділі ІІ звіту технічною помилкою про оцінку майна товариства. При цьому, судом також визнано неналежним доказом на підтвердження ринкової вартості 100% статутного капіталу товариства станом на 04.09.2019 звіт суб'єкта оціночної діяльності Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1», виконаний на замовлення відповідача.
З такими висновками Господарського суду Київської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Статтею 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
На момент виникнення спірних правовідносин поняття товариства з обмеженою відповідальністю, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки учасників та засновників були визначені положеннями §1 глави 8 ЦК України, глави 9 розділу ІІ ГК України, Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» у відповідних редакціях.
Згідно зі ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
Право на вихід з товариства є безумовним суб'єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому, на учасника покладається обов'язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви.
Відповідно до п. 22.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» учасник має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу.
Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб'єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. Тобто, вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі, у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.
Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов'язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому, неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.
Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.
У зв'язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/7674/18.
Як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» отримало заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників товариства 05.09.2019. Отже, позивач реалізував своє право на вихід з товариства.
Відповідно до ч. ч. 6 та 8 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
З огляду на положення наведених правових норм учасник товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов'язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу.
Відповідно до ст. 139 ГК України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов'язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.
За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.
Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
Відповідно до п. п. 6.1.1, 10.1, 11.1, 13.1, 13.2, 13.8, 20.1, 20.2 та 22.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» учасниками товариства є: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .
До моменту реєстрації учасники зобов'язуються внести не менше 50% статутного капіталу товариства. Залишок своєї частки внести протягом року після дати створення.
Товариство є юридичною особою відповідно до законодавства України, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші, в т. ч. і валютний, рахунки в установах банків. Товариство набуває прав юридичної особи з моменту його реєстрації в порядку, встановленому законодавством України.
Товариство є власником: коштів та майна, переданих йому учасниками товариства у власність, як внесок до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; отриманих доходів; іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законодавством України.
Статутний капітал товариства в розмірі 1295000,00 грн сформований грошовими внесками та розподіляється між засновниками таким чином: ОСОБА_2 вносить 642708,50 грн, що складає 49,63% статутного капіталу товариства; ОСОБА_3 вносить 425019,00 грн, що складає 32,82% статутного капіталу товариства; ОСОБА_1 вносить 227272,00 грн, що складає 17,55% статутного капіталу товариства. Статутний капітал формується в порядку, передбаченому пп. 6.1.1 статуту.
За рішенням зборів учасників розмір статутного капіталу може збільшуватись шляхом відповідних відрахувань від прибутку товариства після його розподілу, за рахунок додаткових внесків учасників або залучення нових учасників. Часткова участь учасників у статутному капіталі може змінюватись за рішенням збрів учасників.
При виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до дванадцяти місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Якщо внесок до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Учаснику, який вибув, також сплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.
Позивачем в межах передбачених статутом строків внесено до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» грошові кошти в сумі 227272,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру, наданих до матеріалів справи.
Частинами 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Згідно з п. п. 15 та 16 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Стандарт), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки.
Відповідно до п. 52 Стандарту оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому, оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Як було вказано вище, на підтвердження ринкової вартості частки позивача в статутному капіталі, ОСОБА_1 надано звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» про оцінку майна №266/19 від 31.08.2019 та рецензію на нього від 15.10.2019, виконану Громадською організацією «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки». Відповідачем, у свою чергу, також надано рецензію на звіт про оцінку майна №266/19 від 31.08.2019, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето».
Суд першої інстанції надав всебічну та об'єктивну оцінку вказаним доказам та встановив наступне.
Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» №266/19 від 31.08.2019 дійсна ринкова власність об'єкту оцінки станом на 27.08.2019 (вартість сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб») склала 20021400,00 грн, а частку позивача пропорційно його розміру частки в статутному капіталі, яка складала 17,55%, оцінено в розмірі 3513755,70 грн.
Згідно з наданою позивачем рецензією Громадської організації «Всеукраїнська асоціація фахівців оцінки» від 15.10.2019 на звіт №266/19 від 31.08.2019 виявлені наступні зауваження, зокрема: оцінювачем не роз'яснено походження інформації про технічний стан обладнання, передавальних пристроїв та нерухомості; в таблиці 10.1 (стор. 36) звіту для частини майна не вказана первісна вартість; знижку на торг для об'єкта порівняння під номером 2 взято рівною 10%, що відрізняється від знижки, яка прийнята для інших об'єктів порівняння, без роз'яснення причин такого вибору знижки.
Також, відповідно до наданої відповідачем рецензії Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» від 21.11.2019 на звіт №266/19 від 31.08.2019 виявлені наступні зауваження, зокрема, застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна, а саме: нечітко визначено склад активів, що входять до оцінюваного майнового комплексу; відсутність аналізу фінансово-господарської діяльності оцінюваного підприємства; двічі враховано вартість земельної ділянки у вартість ЦМК - окремо та у складі будівель та споруд; відсутність обґрунтування відмови від переоцінки оборотних активів та зобов'язань оцінюваного підприємства згідно з вимогами НСОЗ.
Відповідно до п. 56 Стандарту звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема: опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна.
З огляду на викладені обставини, судом першої інстанції встановлено, що звіт №266/19 від 27.08.2019, виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето», не містить опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних щодо проведення оцінки, викладу змісту обґрунтування відмови від переоцінки оборотних активів та зобов'язань, а також неточність відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна.
Отже, вказаний звіт не відповідає вимогам Стандарту, а тому не може бути належним та допустимим доказом у справі.
Відповідно до звіту Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1» про незалежну оцінку ринкової вартості 100% частки у корпоративних правах Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» від 04.09.2019, виконаного на замовлення відповідача, ринкова вартість 100% статутного капіталу товариства станом на 04.09.2019 складає 6700000,00 грн. Розмір частки ОСОБА_1 до виходу зі складу учасників у статутному капіталі цього товариства складав 17,55%, а тому ринкова вартість частки позивача в статутному капіталі товариства станом на 04.09.2019 складає 1175850,00 грн.
Також відповідачем надано рецензію Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України» від 21.11.2019 на звіт Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1» від 04.09.2019, згідно якої виявлені наступні зауваження, зокрема, застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна, а саме: відсутність переліку вихідних даних для оцінки та аналізу кількості та якості вихідної інформації; формулювання об'єкта оцінки; аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства є формальним, оскільки відсутні пояснення до розрахованих оцінювачем показників; відсутність обґрунтування відмови від переоцінки оборотних активів та зобов'язань оцінюваного підприємства, згідно з вимогами НСОЗ.
З огляду на недотримання у звіті Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1» положень п. 56 Стандарту, а також враховуючи відсутність формулювання об'єкта дослідження, пояснень щодо розрахованих показників, суд першої інстанції також дійшов висновку про неналежність даного звіту як доказу.
У подальшому позивач повторно звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» з метою доопрацювання звіту про оцінку майна, згідно висновку якого від 07.02.2020 дійсна ринкова вартість об'єкту оцінки (сукупність всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб») склала 15220200,00 грн, а частка позивача пропорційно його розміру частки в статутному капіталі, яка складала 17,55%, оцінена в розмірі 2671145,00 грн.
Також позивачем надано до матеріалів справи пояснення оцінювача до доопрацьованого звіту про оцінку майна у зв'язку з виявленою у розділі ІІ звіту технічною помилкою.
Окрім цього, позивач також вернувся до рецензента-оцінювача ОСОБА_4 з метою отримання рецензії на вже доопрацьований звіт про оцінку майна №266/19, згідно рецензії якого від 07.02.2020 виявлені такі зауваження до звіту: відсутній аналіз ринку нерухомого майна та не проаналізована необхідність переоцінки поточних активів та зобов'язань підприємства.
Відповідачем, у свою чергу, не надано суду заперечень щодо форми та змісту доопрацьованого звіту про оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Парето» №266/19 від 07.02.2020.
Як правомірно встановлено Господарським судом Київської області в оскаржуваному рішенні, наданий позивачем доопрацьований звіт про оцінку майна відповідача не суперечить вимогам законодавства, судом не встановлено у діях суб'єкта оціночної діяльності під час проведення дослідження та складання звітів про оцінку нерухомого майна відповідача порушення вимог чинного законодавства, звіт складений повноважною особою.
До того ж, за висновком рецензента ОСОБА_4 , доопрацьований звіт вцілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки. Тому, доопрацьований звіт про оцінку майна №266/19 від 07.02.2020 може використовуватись з метою визначення ринкової вартості частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» при його виході з товариства.
Таким чином, згідно останнього наданого позивачем доопрацьованого звіту про оцінку майна товариства №266/19 від 07.02.2020, з урахуванням пояснень оцінювача, вартість сукупності всіх часток учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» станом на 04.09.2019 складала 15220200,00 грн, а частку позивача пропорційно його розміру частки в статутному капіталі, яка становила 17,55%, оцінено в розмірі 2671145,00 грн.
Окрім цього, колегією суддів враховано, що за клопотанням відповідача з метою встановлення ринкової вартості сукупності всіх часток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» у справі було призначено судову експертизу. Проте, експертне дослідження не виконано експертами у зв'язку з ненаданням відповідачем необхідних доказів. При цьому, судом першої інстанції вжито всіх необхідних заходів щодо витребування документів у відповідача на виконання вимог експертів.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 78 та 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених місцевим господарським судом обставин справи висновки суду, що з моменту звернення позивача із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» про його вихід зі складу учасників товариства, ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене статутом право на вихід зі складу засновників відповідача, в зв'язку з чим позивач має право на отримання ринкової вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі, є правомірними та такими, що здійснені на підставі оцінки наданих сторонами доказів. Відповідачем не доведено виконання ним обов'язку з виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу її зі складу засновників.
З огляду на усе вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» ринкової вартості частини майна відповідача у розмірі 2671145,00 грн, яка є пропорційною його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 17,55%.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач зазначає, що у визначенні ринкової вартості частки ОСОБА_1 суд однобічно прийняв до уваги лише доопрацьований звіт про оцінку майна товариства №266/19 від 07.02.2020, який не містить відповідної рецензії, та не врахував наданий відповідачем звіт Приватного підприємства «МНТЦ «Транссервіс-1». На відміну від доопрацьованого звіту, наданого позивачем, звіт відповідача підтверджено рецензією Всеукраїнської громадської організації «Союз експертів України».
Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що наведені доводи заявника не відповідають обставинам справи, а отже не можуть бути взяті до уваги.
Як неодноразово зазначено судом, позивач звернувся до рецензента-оцінювача ОСОБА_4 з метою отримання рецензії на вже доопрацьований звіт про оцінку майна №266/19 від 07.02.2020. Оригінал вказаної рецензії надано позивачем до матеріалів справи (том 2, а. с. 10-14). За висновком рецензента ОСОБА_4 , доопрацьований звіт вцілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Окрім цього, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що місцевим господарським судом в порушення приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України не застосовано до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/21160/16. У наведеній постанові наведено висновок з приводу того, що господарські суди не врахували вимоги закону, які зобов'язують відповідача виплатити позивачеві вартість частини майна товариства протягом 12 місяців з дня виходу позивача з товариства, тоді як ні законом, ні статутом товариства не передбачено зобов'язання відповідача здійснити розрахунок з позивачем раніше наведеного строку.
Проте, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що наведена правова позиція не підлягає застосуванню до правовідносин сторін у справі №911/2882/19 через суттєві відмінності в їх обставинах.
У справі №910/21160/16 судами встановлено, що заява про вихід з товариства вручена представнику відповідача 07.11.2016. У листопаді 2016 року позивач звернувся з позовом до товариства про виділення частки майна, визнання права власності та стягнення 950150,00 грн вартості частини майна. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 у справі №910/21160/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Натомість, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, у постанові від 28.02.2018 вказав на те, що ні на дату звернення позивача з позовом, ні на дату вирішення спору у справі дванадцятимісячний строк, встановлений ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» для виплати товариством вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, не сплинув згідно з поданою позивачем заявою про вихід від 02.11.2016.
За вказаних обставин, судові рішення попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача та передчасністю звернення з позовом.
Проте, у справі №911/2882/19 позивач повідомив товариство про свій вихід 04.09.2019, позов подано у листопаді 2019 року, а оскаржуване рішення суду ухвалено 04.06.2021. Тобто, станом на день ухвалення рішення суду право позивача було порушено з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб».
Відповідно до ч. 7 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю» товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати.
Натомість, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано суду доказів виплати ОСОБА_1 вартості його частки, враховуючи, що виплата мала бути здійснена ще у вересні 2020 року. Тобто як станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і станом на день ухвалення оскаржуваного рішення права позивача були порушені з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб».
При цьому, на переконання колегії суддів, право на звернення до суду не може бути обмежене. Оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення зобов'язання щодо виплати ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі не було виконано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб», вказане спричинило порушення прав позивача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №922/371/16, під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Однак, оскільки встановлені фактичні обставини у справах №910/21160/16 та №911/2882/19 є відмінними, постанову Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/21160/16 не можна вважати судовим рішеннями у подібних правовідносинах, а тому вона не підлягає застосуванню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2021 у справі №911/2882/19 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2021 у справі №911/2882/19 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина Бетріб».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 08.10.2021.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді В.В.Андрієнко
С.І. Буравльов