Постанова від 30.09.2021 по справі 916/1613/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1613/20

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук'ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Некрасов І.В.

від 1 відповідача: Хаджи І.Д.

від 2 відповідача: не з'явився

від 3 відповідача: не з'явився

від ПАТ "Антарктика": не з'явився

від ТОВ "Чорноморський рибний порт": Павшинська Н.С.

від АТ "Українська залізниця": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд"

на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2021, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого складено 29.04.2021 в м. Одесі

у справі 916/1613/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал"

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд"

2. Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Антарктика" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський рибний порт";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про визнання незаконними та скасування рішень та правочину, витребування майна

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд", Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс", в якому з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову, просило суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 20.09.2019р., індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний №385202651237), разом із усіма записами, здійсненими на підставі цього рішення;

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237) разом із усіма записами, здійсненими на підставі цього рішення;

- визнати недійсним та скасувати правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна, в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, який був завірений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р.;

- визнати недійсним рішення учасника ТОВ "Агротранссервісбуд" від 08.10.2019р. №2 в частині першого питання щодо виправлення помилки у переліку нерухомого майна, яке входить до складу статутного капіталу;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" естакаду та залізничну колію №7.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що в результаті вчинення протиправних дій відповідачі безпідставно здійснили реєстрацію прав власності на естакаду та залізничну колію, які належать на праві власності позивачу, що порушує його права як власника цього майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.04.2021 позов задоволено частково.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 20.09.2019, індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237).

Скасовано рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237).

Визнано недійсним правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, який був завірений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р.

Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" естакаду та залізничну колію №7.

У задоволенні решти позову відмовлено.

У задоволенні позову ТОВ "Пальміра Капітал" до Приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни відмовлено.

Стягнуто з ТОВ "Ісагіс" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" судовий збір у сумі 3 153 грн.

Стягнуто з ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" судовий збір у сумі 5 255 грн.

Рішення суду мотивовано встановленими по справі обставинами, виходячи з яких суд дійшов висновку щодо відсутності факту набуття ТОВ „Ісагіс" права власності на естакаду та з/д колію з огляду на те, що технічний паспорт, складений 19.09.2019р. ТОВ "Пром-Строй-Лтд?, а також довідка № 166474 від 19.09.2019р., не могли бути підставою для реєстрації за відповідачем-3 права власності на естакаду та з/д колію за відсутності інших правовстановлюючих документів, тому суд дійшов висновку про неправомірність рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.09.2019р., індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237).

Оскільки ТОВ "Ісагіс" не набуло право власності на естакаду та під'їзну дорогу (з/д колія), тому не будучи їх власником не могло вносити їх до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" за рішенням № 2 від 08.10.2019. Відтак, суд вважав, що правочин, оформлений актом від 21.11.2019р., є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, а його зміст суперечить вимогам ч. 1 ст.203 ЦК України, у зв'язку з чим правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна, в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, який був завірений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р. є недійсним з моменту його укладення.

Зважаючи на юридичну природу даного акту прийому-передачі нерухомого майна від 21.11.2019р., він є тим самим юридично-значимим документом, на підставі якого здійснюються подальші правові дії, а саме реєстрація речового права на дане майно, тобто він не породжує необхідність здійснення інших дій та прийняття будь-яких інших правочинів для вчинення реєстраційних дій щодо декларування свого права власності на нерухоме майно. Вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237), є похідними від вимог про визнання недійсним правочину, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" естакади та залізничної колії №7, суд керувався висновками Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1608/18, згідно з якими якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98). З урахуванням наведених вище висновків, суд вважав, що позов ТОВ "Пальміра Капітал" в частині витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь позивача естакади та залізничної колії №7 також підлягає задоволенню.

ТОВ "Агротранссервісбуд" у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить вказане рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2021 року у справі № 916/1613/20 скасувати в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити ТОВ "Пальміра Капітал" у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції ухвалив рішення в частині задоволення позовних вимог з порушенням норм процесуального та матеріального права, не в повній мірі дослідив докази по справі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на неврахування судом доказів, які спростовують приналежність позивачу естакади та залізничної колії № 7, які знаходяться за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н., смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, отже у позивача відсутні будь-які права для звернення до суду з даним позовом, а тому, відповідно, не було жодних підстав для задоволення вимог ТОВ «Пальміра Капітал».

На думку скаржника, позовна вимога про визнання недійсним правочину щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд» об'єкту нерухомості - Спецавтоцентр не підлягала задоволенню судом, адже являє собою корпоративний спір, а позивач не надав суду жодного підтвердження порушення останніх. Не дивлячись на той факт, що позивачем не оспорювалось право власності ТОВ «Агротранссервісбуд» на Спецавтоцентр в цілому, суд позбавив відповідача-1 права власності на цілий об'єкт нерухомості, чим порушив норми чинного законодавства та вийшов за межі позовних вимог.

Скаржник також зазначає, що незрозумілим для нього є задоволення позовної вимоги щодо витребування у відповідача-1 естакади та залізничної колії № 7, адже як встановлено судом першої інстанції на даний час колією № 7 користується орендар згідно договору укладеного з позивачем, а реєстрація права власності на спірне майно проведена нібито разом із реєстрацією права власності ТОВ «Пальміра Капітал» на залізничну колію протяжністю 6678 м., оскільки естакада та залізнична колія № 7 є складовими частинами останньої. Тому, скаржник не вбачає підстав для задоволення такої позовної вимоги, адже за позицією позивача та суду першої інстанції спірне майно вже зареєстроване за позивачем на праві власності та останній вільно користується цим майном.

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ «Пальміра Капітал», ПАТ «Антарктика» та ТОВ "Чорноморський рибний порт" заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Позивач та треті особи, зокрема, зазначають, що з урахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями у справі №916/1801/20, в якій Верховний Суд підтвердив обов'язковість судових рішень по справі № 3/554 та №17-5-30-20/7787, твердження апелянта про те, що АРК «Антарктика», а потім ТОВ «Пальміра Капітал» набули право власності виключно на ділянку залізничної колії в межах від Іллічвського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллівськ-Паромна) довжиною 6678 м. без спірних споруд є хибними, безпідставними та не доведеними жодним переконливим доказом. Також безпідставною є позиція апелянта про те, що суд вийшов за межі своїх повноважень та грубо порушив законодавство, оскільки не володіє спеціальними знаннями, щоб встановлювати, що залізнична колія, в тому числі витяжна №7 і її основний елемент естакада входять до комплексу споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією і є нерухомим майном, тому що ці обставини вже встановлювалися як у справах № 3/554, №17-5-30-20/7787, №916/1801/20, так і в постанові Вищого господарського суду від 31.05.2011р. у справі №3-22/177-09-4676. Обставини відсутності підстав для набуття ТОВ «Агротрансервісбуд», ТОВ «Ісагіс», ТОВ «Авто Сервіс Компанія», ЗАТ «ЗАЗ» права власності на спірні споруди та нікчемність укладених ними правочинів встановлені рішеннями судів у справі № 916/1801/20.

Заперечуючи законність рішення суду, апелянт наводить в апеляційній скарзі хибний і безпідставний висновок про те, що господарський суд ухваливши рішення про скасування рішення приватного нотаріуса від 03.12.2019р. індексний номер 49999612, незаконно позбавив його права власності на цілий об'єкт - Спецавтоцентр, хоча спірними є тільки залізнична колія та естакада, а не Спецавтоцентр загалом, оскільки за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Теж саме стосується і припинення права власності. Підставою набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості «Спецавтоцентр» є правочин з передачі майна до статутного капіталу, саме тому, правочин підлягає визнанню недійсним виключно в частині естакади та залізничної колії (під'їзної дороги), внаслідок чого право власності відповідача на інше приналежне майно Спецавтоцентру залишається незмінним та не порушуються його права власності на «Спецавтоцентр» у складі дійсно приналежних до нього споруд.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агротранссервісбуд" на рішення господарського суду Одеської області від 21.04.2021 та призначено справу № 916/1613/20 до розгляду.

29.06.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про приєднання до матеріалів справи доказів, в якому він просить визнати поважними причини пропуску ТОВ "Агротранссервісбуд" строку на подання доказів у справі № 916/1613/20 та поновити йому пропущений строк; приєднати до матеріалів справи дане клопотання з додатками до нього.

Колегія суддів з метою дотримання вимог рівності всіх учасників перед законом та судом та забезпечення принципу змагальності, а також створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, відповідно до ст. 269 ГПК України протокольною ухвалою задовольнила клопотання скаржника та прийняла подані ним додаткові докази для надання їм оцінки у сукупності з іншими доказами наявними у справі.

Також, 20.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло ще одне клопотання скаржника про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/1763/21 за позовом ТОВ «Ісагіс» до ТОВ «Авто Сервіс Компанія» про визнання додаткової угоди дійсною.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Вказане клопотання апеляційним судом визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що наявні у 12-ти томах даної справи докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти), які входять у предмет доказування в ній.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте приватний нотаріус, ТОВ «Ісагіс», ПАТ "Антарктика" та АТ "Українська залізниця" не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом даного позову є уточнені вимоги позивача:

Разом з тим, предметом апеляційного оскарження є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 20.09.2019, індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237); скасування рішення приватного нотаріуса Дишлевої Тетяни Володимирівни від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237); визнання недійсним правочину щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, який був завірений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р.; витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра Капітал" естакади та залізничної колії №7.

Враховуючи встановлені приписами ст. 269 ГПК України межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів переглядає судове рішення в межах вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 у справі № 17-5-30-20/7787, з урахуванням внесених до неї виправлень ухвалою від 18.10.2004, залишеною без змін постановами Вищого господарського суду України від 24.12.2003 і Верховного Суду України від 18.05.2004, визнано право власності за Акціонерною рибопромисловою компанією "Антарктика" на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна).

Вказаною постановою встановлено наступні обставини: 28.05.1994 року між Фондом державного майна України (продавець) та організацією орендарів «Антарктика» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, згідно з яким продавець продає, а покупець купує частину державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Антарктика». Передача майна оформлюється двостороннім актом приймання-передачі після повної оплати вартості об'єкту приватизації. 28.02.1996 року Фондом державного майна України та організацією орендарів орендного підприємства «Антарктика» підписано актом прийому-передачі державної частки цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Антарктика» вартістю 84 336 390 000 крб та видано свідоцтво про право власності № 489 від 28.02.1996р. Інвентаризаційні описи, які підписані головою комісії - начальником управління Фонду державного майна України з боку продавця та генеральним директором і головним бухгалтером - з боку покупця, складають разом додаток № 1 до договору купівлі-продажу частки державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Антарктика» і містить перелік майна, викупленого організацією орендарів «Антарктика», в п. 326 якого зазначена залізниця. Відповідно до акту прийому-передачі від 01.07.1996 року організація орендарів «Антарктика» внесла в статутний фонд акціонерної рибопромислової компанії "Антарктика" як вступний внесок викуплене майно, у тому числі і 6678 м у межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку. Одеська залізниця була згодна визнати право власності АРК «Антарктика» на ділянку залізниці довжиною 6678м у межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку згідно ст. 4 Закону України «Про власність». Враховуючи вищевикладене, об'єктивно підтверджено набуття АРК „Антарктика" права власності на залізничну колію довжиною 6678 м на підставі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» за умовами договору купівлі-продажу від 25.05.1994 року цілісного майнового комплексу ОП "Антарктика", укладеного між Фондом державного майна України та організацією орендарів "Антарктика", правонаступником якого є АРК "Антарктика". Зазначений договір не оспорений та не визнаний недійсним у встановленому порядку. Таким чином, АРК «Антарктика» є власником спірної ділянки залізничної під'їзної колії в установленому законом порядку. Ні відповідач Одеська залізниця, ні третя особа ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» не довели належним чином своє право власності на спірний об'єкт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2004 у справі № 3/554, що набрало законної сили, позов АРК "Антарктика" задоволено частково, визнано недійсним наказ Міністерства транспорту України № 151 від 06.03.2002р. "Про відчуження державного майна Одеської залізниці?; визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майна № ОД/П-020265-Д від 10.05.2002р. між Одеською залізницею та ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн?; визнано недійсним акт прийомки-передачі від 01.07.2002р. між Одеською залізницею та ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? по договору купівлі-продажу цілісного майна № ОД/П-020265-Д від 10.05.2002р.; зобов'язано Дочірнє підприємство "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? повернути АРК "Антарктика" ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна).

Вказаним рішенням встановлено наступні обставини: ДП "Хім-Ойл-Транзит- Юкрейн? неправомірно заволоділо ділянкою залізничної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) та іншим майном, зазначеним у наказі № 151 від 06.03.2002р. Міністерства транспорту України та договорі купівлі-продажу цілісного майна № ОД/П-020265-Д від 10.05.2002р. Спірна ділянка залізничної колії вибула з володіння АРК "Антарктика" поза волею позивача внаслідок видання Міністерством транспорту України наказу № 151 від 06.03.2002р. і була придбана ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, тому згідно ст. 388 ЦК України АРК "Антарктика" як власник цього майна має право витребувати це майно від ДП "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн?.

На виконання наказу господарського суду міста Києва від 15.08.2005р. по справі № 3/554 між АРК "Антарктика" та ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? було складено та підписано акт прийому-передачі ділянки залізничної під'їзної колії від 12.12.2005 року, відповідно до якого ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? передало, а АРК "Антарктика" прийняло ділянку залізничної під'їзної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), а саме: - верхня будівля колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 (інв. № 12026) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. стрілочні переводи); - земляне полотно (інв. № 11007) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. три вбудовані залізобетонні труби); - два переїзди 3 та 2 категорії (інв. № 14065, 14066).

Відповідно до імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дійсно, преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, вищевказані обставини встановлені рішеннями судів, що набрали законної сили, у справах де брало участь ПАТ «Антарктика», щодо якого встановлено ці обставини, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, ПАТ "Антарктика" набуло право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), та за актом прийому-передачі від 12.12.2005 р. було передано власнику не тільки вказану ділянку залізничної колії, але й приналежне майно: залізничні колії, споруди, стрілочні переводи, переїзди тощо, в тому числі колію № 7 та естакаду.

Із змісту вищевказаних судових рішень в інших справах випливає, що позовні вимоги АРК «Антарктика» полягали у визнанні права власності на ділянку залізниці з усіма розгалуженнями під якою розуміється як головна колія довжиною 6678 м., так і приналежні колії, які призначені для обслуговування головної колії, в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна), а не тільки на одну головну колію довжиною 6678 м. Під час розгляду справи судами встановлено факт викупу за договором купівлі - продажу саме залізниці, яка була зазначена в додатку №1 до договору купівлі - продажу, який досліджувався під час розгляду справи, про що прямо зазначено в судових рішеннях. Під залізницею розуміється не окрема головна з'єднувальна колія довжиною 6678 м, а сукупність колій та споруд, які призначені для здійснення залізничних операцій на залізничній ділянці від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна). Дослідження змісту наведених рішень доводить, що під ділянкою залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна) розуміється не тільки головна (з'єднувальна) колія довжиною 6678 м, а і усі її розгалуження (залізничні колії, включаючи колію №7) сукупною довжиною на той час 8574 м разом із розташованими на ній спорудами (включаючи з/д переїзди, естакаду і т.і.), тобто головна річ з приналежностями, призначеними для обслуговування головної (з'єднувальна) колії довжиною 6678 м, являє собою ділянку залізниці в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна), факт викупу та право власності на яку встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Згідно з реєстраційним посвідченням, виданим 11.03.2008 КП "Бюро технічної інвентаризації", ділянка залізничної колії довжиною 6 678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташована в м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, №1-Ж, в цілому зареєстрована і належить на праві колективної власності АРК "Антарктика".

Відповідно до статуту ПАТ "Антарктика" товариство є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерної рибопромислової компанії "Антарктика".

12.06.2017 року на загальних зборах учасників ТОВ "Пальміра Капітал" було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1, яким збільшено статутний капітал Товариства за рахунок внесків учасника ПАТ "Антарктика" до 1 836 794,92 грн. шляхом внесення майна до статутного капіталу товариства, а саме: ділянки залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), яка знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, загальною вартістю 1 834 794,92 грн. Вказаний протокол №1 посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі на № 1022.

20.06.2017 року між ПАТ "Антарктика" (учасник) та ТОВ "Пальміра Капітал" (товариство) було складено та підписано акт прийому-передачі, яким ПАТ "Антарктика" передало в якості внеску в статутний капітал Товариства, а ТОВ "Пальміра Капітал" прийняло належне учаснику на праві власності нерухоме та інше майно на загальну суму 1 834 794,92 грн, а саме ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 558866851108, що знаходиться за адресою: м. Іллічівськ, с.Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, а також, не обмежуючись викладеним, все інше невідокремлене від цього нерухомого майна приналежне майно, необхідне для функціонування зазначеного об'єкту нерухомості та інше майно. Підписи на вказаному акті прийому-передачі посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі на №№ 1784, 1785.

21.06.2017 року ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 558866851108, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, зареєстровано на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальміра Капітал" (номер запису про право власності 21113004).

Статтею 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Згідно із ст. 188 ЦК України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Залізнична колія - за визначенням, це комплекс інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, призначених пропускати залізничний рухомий склад із установленою швидкістю. Основні елементи залізничної колії: верхня будова - рейки із скріпленнями, стрілочні переводи, шпали, баластний шар; нижня будова - земляне полотно, мости, естакади, тунелі, труби і спеціальні споруди для пропуску води, підпірні стіни, укріплювальні і захисні споруди.

Отже, як залізнична колія, в тому числі витяжна №7, так і її основний елемент естакада, входять до комплексу інженерних споруд та пристроїв, що утворюють дорогу із рейковою колією, і є нерухомим майном, переміщення якого є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Як встановлено судом, на виконання наказу господарського суду міста Києва від 15.08.2005р. по справі №3/554 між АРК "Антарктика" та ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" було складено та підписано акт прийому-передачі ділянки залізничної під'їзної колії від 12.12.2005 року, відповідно до якого ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн" передало, а АРК "Антарктика" прийняло ділянку залізничної під'їзної колії в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), а саме: верхню будівлю колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 (інв. № 12026) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. стрілочні переводи); земляне полотно (інв. № 11007) загальною довжиною 8574 м (в т.ч. три вбудовані залізобетонні труби); два переїзди 3 та 2 категорії (інв. № 14065, 14066).

При цьому у технічному паспорті під'їзного залізничного шляху АРК "Антарктика" на ст. Іллічівськ-Паромна, виготовленому 12.08.2004 Одеським державним проектно-дослідним інститутом "Одесжелдорпроект" на замовлення АРК "Антарктика", відображені, зокрема, колія № 7 та естакада.

30.08.2005 року КП "Бюро технічної інвентаризації" м. Іллічівська було виготовлено технічний паспорт на ділянку залізничної колії, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, власником якої є АРК "Антарктика", де в плані залізничної колії міститься колія № 7 та примикаюча до неї естакада.

План залізничної колії у повному обсязі наявний у матеріалах інвентаризаційної справи, яка містить у хронологічному порядку відомості про проведення інвентаризації.

Відповідно до опису майна до акту прийому-передачі від 20.06.2017р., яке передано до статутного капіталу ТОВ "Пальміра Капітал", сторонами визначено перелік майна, яке передається до статутного фонду останнього, зокрема, колія № 7 - Витяжна, від СРР СП4 до Упор - 338,70 метрів та естакада ПК3 + 38,70 (колія № 7 Районного парку) (матеріал споруди - залізобетон, метал).

18.02.2020 КП "Бюро технічної інвентаризації" Чорноморської міської ради Одеської області було виготовлено технічний паспорт на ділянку залізничної колії, що знаходиться за адресою: с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, власником якої є ТОВ "Пальміра Капітал", де в плані залізничної колії також міститься колія № 7 та естакада.

Судом також взято до уваги, що після повернення ділянки залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) у власність АРК "Антарктика", останньою вказану залізничну під'їзну колію передано в оренду Акціонерному товариству закритого типу "Іллічівський морський рибний порт? за договором оренди від 13.12.2005. Так, на підставі вказаного договору оренди АРК "Антарктика" за актом приймання-передачі об'єкта оренди від 13.12.2005р. передала, а АТЗТ "Іллічівський морський рибний порт" прийняло у користування під'їзну залізничну колію в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), що складається з під'їзного (перегінного) путі, путей районного парку: два приймально-відправних, вантажно-розвантажувальний, ходовий, витяжний, а також іншого майна відповідно до технічного паспорту, виконаного Одеським державним проектно-дослідним інститутом "Одесжелдопроект" у 2004 році.

Таким чином, починаючи з 13.12.2005, під'їзна залізнична колія від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) з усіма її складовими знаходиться в користуванні у АТЗТ "Іллічівський морський рибний порт" на умовах оренди.

Станом на час розгляду даної справи під'їзна залізнична колія знаходиться в оренді у ТОВ „Чорноморський рибний порт", яке є правонаступником АТЗТ "Іллічівський морський рибний порт?, на підставі договору від 01.04.2020р., укладеного між ТОВ "Пальміра Капітал" (орендодавець) та ТОВ "Чорноморський рибний порт" (орендар). За умовами вказаного договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно: ділянку залізничної колії довжиною 6678м. в межах Чорноморського рибного порту до передпаромного парку Чорноморськ-Паромна, яке знаходиться за адресою: Одеська область с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, з приналежним майном відповідно до додатку №1, яким визначено перелік майна, його складові, відновлювальну вартість майна, що передається за договором. Зазначене у даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання-передачі від 01.04.2020, у тому числі і витяжну колію №7, від СРР СП4 до Упор - 338,7 метрів та естакаду ПК3 + 38,70 (колія №7 районного парку).

Суд також взято до уваги, що матеріалами справи підтверджується вчинення орендарем дій, спрямованих на постійну експлуатацію та утримання колії з усіма розгалуженнями: укладено договори про експлуатацію залізничної під'їзної колії, складено технічний паспорт під'їзної залізничної колії, Інструкцію про порядок обслуговування руху, тощо. Наявна у справі довідка від 14.07.20р. також свідчить про проведення ремонтів та поточного обслуговування колії №7 за період з 2018 по 2020 рік. Про неодноразові обстеження та усунення виявлених недоліків свідчать також наявні у справі акти комісійного обстеження, починаючи з 2006р.

При цьому, поданий відповідачем договір про подачу та збирання вагонів від 01.02.2006р., без інших обов'язкових документів, передбачених Правилами обслуговування під'їзних колій, затверджених наказом від 21.11.2000 №644 (інструкції, паспорта тощо), обґрунтовано не був прийнятий до уваги судом в якості належного доказу належності та експлуатації колії №7. Також не доводить належність відповідачу спірної естакади акт робочої комісії, оскільки він стосується двох'ярусної естакади до складу-накопичувачу, натомість з наявних у справі матеріалів не вбачається, що спірна естакада є двох'ярусною.

Крім того судом установлено, що постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011 у справі № 3-22/177-09-4676 позов Публічного акціонерного товариства "Антарктика" в частині припинення права постійного користування земельною ділянкою задоволено. Припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 4,84 га у межах м. Іллічівськ Одеської області з постійного користування ДП „Одеська залізниця" за державним актом на право постійного користування землею № 57 від 27 квітня 2000 року. Припинено право постійного користування ДП „Одеська залізниця" земельною ділянкою площею 12,24 га у межах Овідіопольського району Одеської області за державним актом на право постійного користування землею № Рп-294-97 від 27 червня 1997 року. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про вилучення зазначених земельних ділянок рішення господарського суду Одеської області та постанову Одеського апеляційного господарського суду залишено без змін. Згідно із зазначеним рішенням було припинено, зокрема, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5123755800:01:003:4841, на якій розташовані, зокрема, колія №7 та естакада.

Також обставина того, що залізниця крім головного путі включає також усі розгалуження, підтверджується наявним у справі актом приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту «Подъездная железная дорога с предпортовой станцией», згідно з яким станом на 1973 рік загальна довжина залізниці складає 12 654м.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеною обставину належності позивачу права власності на об'єкт нерухомого майна - ділянку залізничної колії довжиною 6 678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), розташовану в м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, №1-Ж, до складу якої входять, зокрема, залізнична колія №7 та примикаюча до неї естакада.

Разом з тим, належних доказів, які б підтверджували, що спірні естакада та залізнична колія №7 належать на праві власності ТОВ "Агротранссервісбуд", останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Так, 26.05.1995 Овідіопольською районною радою народних депутатів Одеської області було прийнято рішення № 47 "Про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою АТ "ЗАЗ" (Запорізький автомобільний завод "Комунар?), на підставі якого Акціонерному товариству "ЗАЗ? (Запорізький автомобільний завод "Комунар?) 01.06.1995р. було видано державний акт серії ОД-18 на право постійного користування землею загальною площею 4,68 га, для обслуговування будівель та споруд фірмового комплексу з продажу та обслуговування легкових автомобілів, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № Р-253-95.

18.09.2007 між Закритим акціонерним товариством з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" (ЗАТ "ЗАЗ") (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Сервіс Компанія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1 якого продавець за цим договором передає у власність покупця, а покупець приймає належний продавцю об'єкт нерухомості - спецавтоцентр, розташований згідно з рішенням виконкому Таїровської селищної ради "Про затвердження назви вулицям в зв'язку з перейменуванням деяких вулиць в житлових масивах с. Мізікевича та за межами населених пунктів" № 197 від 22.10.2004 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, а саме: літ. № 1 - СТО-3, бетон, загальною площею 155,0 кв.м; літ. № 2 - прохідна (КПП), бетон, загальною площею 72,0 кв.м; літ. № 3 - САЦ (незакінчене), бетонні блоки, загальною площею 1110,9 кв.м; літ. № 4 - КПП-2, бетон, загальною площею 15,8 кв.м; літ. № 5 - охоронне приміщення, бетонні блоки, загальною площею 202,1 кв.м; літ. № 6 - вбиральня, бетонні блоки, загальною площею 4,5 кв.м; літ. № 7 - ємність для води, метал, загальною площею 5,8 кв.м; літ. № 8 - склад-ангар, бетон, загальною площею 251,3 кв.м; літ. № 9, 10, 11 - сторожові вежі, бетонні блоки, загальною площею 60,5 кв.м; літ. № 12-16 - ворота; літ. № 17 - огорожа, збірні з/б плити; літ. № 18 - площадка-накопичувач.

У п. 1.2 даного договору зазначено, що це майно належить продавцю на праві колективної власності на підставі Реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, виданого Овідіопольським бюро технічної інвентаризації 13.07.1999р., та записано у реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 1, що підтверджується витягом № 15527268 з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 09.08.2007р. Площа земельної ділянки, на якій розташований відчужуваний об'єкт нерухомого майна - 46800 кв.м., право користування якою підтверджується договором оренди земельної ділянки № 2404 від 11.04.2006р.

Того ж дня, вказаний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Нарохою О.В. та зареєстровано у реєстрі за № 3560.

Відповідно до акту прийому-передачі майнового комплексу від 18.09.2007 року ЗАТ "ЗАЗ? передало, а ТОВ "Авто Сервіс Компанія" прийняло у власність об'єкт нерухомості - спецавтоцентр, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, у наступному складі: 1) площадка накопичувач (літ. 18, огорожа літ. 17, ворота № 12-16, ємність для води літ. 7), інв. № 436; 2) будівля станції технічного обслуговування (СТО-3 літ. 1, САЦ (незакінчене) літ. 3, вбиральня літ. 6, склад-ангар лі. 8), інв. № 4361; 3) прохідна спецавтоцентру (прохідна (КПП) літ. 2, КПП-2 літ. 4, охоронне приміщення літ. 5, сторожові вежі літ. 9, 10, 11).

Таким чином, за умовами даного договору купівлі-продажу від 18.09.2007р. та за актом прийому - передачі майнового комплексу від 18.09.2007, ТОВ "Авто Сервіс Компанія" набуло право власності на об'єкт нерухомості "Спецавтоцентр" виключно у складі будівель та споруд, зазначених в п. 1.1 договору, при цьому за вказаним договором відчуження спірних естакади та під'їзної дороги, не здійснювалось.

28.11.2007 між ЗАТ "ЗАЗ" (продавець) та ТОВ "Авто Сервіс Компанія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 8369, відповідно до п. 1.1 якого продавець за цим договором передає у власність покупця, а покупець приймає належне продавцю нерухоме майно - споруду - Естакада, розташовану згідно з рішенням виконкому Таїровської селищної ради "Про затвердження назви вулицям в зв'язку з перейменуванням деяких вулиць в житлових масивах с. Мізікевича, та за межами населених пунктів" № 197 від 22 жовтня 2004 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11.

При цьому, колегія суддів зауважує, що на відміну від попереднього договору купівлі-продажу від 18.09.2007, у даному договорі не зазначено будь-яких підстав знаходження відчужуваного за цим договором нерухомого майна у власності продавця, крім того цей договір нотаріально не посвідчений.

Відповідно до акту прийому-передачі від 03.12.2007 ЗАТ "ЗАЗ" передало, а ТОВ "Авто Сервіс Компанія" прийняло у власність нерухоме майно - споруду - Естакада, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11.

При цьому, датою введення в експлуатацію естакади зазначено 2001 рік, в той час як акт робочої комісії, що раніше досліджувався судом, свідчить про прийняття естакади до експлуатації ще у 1993 році.

Крім того, 03.03.2008 року між ЗАТ "ЗАЗ? (продавець) та ТОВ "Авто Сервіс Компанія" (покупець) було укладено ще один договір купівлі-продажу майна № 03-03/08, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає належну продавцю споруду - Під'їзна дорога до об'єктів нерухомості Естакади та Спецавтоцентру (інв. № 36), розташованих згідно з рішенням виконкому Таїровської селищної ради "Про затвердження назви вулицям в зв'язку з перейменуванням деяких вулиць в житлових масивах с. Мізікевича, та за межами населених пунктів" № 197 від 22 жовтня 2004 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11 (додаток № 1 до договору).

При цьому, на відміну від попереднього договору купівлі-продажу від 18.09.2007, у даному договорі також не зазначено будь-яких підстав знаходження відчужуваного за цим договором нерухомого майна у власності продавця.

Відповідно до акту прийому-передачі від 03.03.2008 року ЗАТ "ЗАЗ? передало, а ТОВ "Авто Сервіс Компанія" прийняло у власність споруду - Під'їзна дорога, розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11.

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.03.2008 також укладений сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений.

Згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

За змістом статті 210 ЦК України, у редакції чинній час укладання вказаних договорів, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 220 ЦК України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, в редакції чинній на час укладання вказаних договорів, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, під час відчуження ЗАТ "ЗАЗ" спірних об'єктів - естакади та під'їзної дороги, які визначені у вказаних договорах купівлі-продажу саме нерухомим майном, сторонами мала бути дотримана обов'язкова форма цих договорів, а саме вони підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Разом з тим, договори купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2007 та від 03.03.2008 за формою не відповідають вимогам, встановленим законом до такого виду договорів, оскільки не були нотаріально посвідчені, державну реєстрацію їх не здійснено, а тому ці договори в силу закону є нікчемними та не створювали жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Крім того, згідно з ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

На підтвердження перебування залізничної колії та естакади із 1980 року у власності АТ "ЗАЗ? у зв'язку із здійсненням останнім будівництва вказаної естакади, відповідач посилається на Технічний паспорт залізничного під'їзного шляху ВАТ "АвтоЗАЗ? ст. Іллічівськ-Паромна районний парк Одеської залізничної дороги, виготовлений у 1998 році МП "Універсалпроект?.

Однак, технічний паспорт залізничного під'їзного шляху, датований 1998 роком, виготовлений МП "Універсалпроект?, відповідно до якого ВАТ "АвтоЗАЗ" належить залізничний під'їзний шлях, довжиною 330,9 м, побудову закінчено у 1980, роботи з будування проводило "Одестрансстрой", в кінці під'їзного шляху розташована естакада, наданий на підтвердження перебування залізничної колії та естакади із 1980 року у власності АТ "ЗАЗ? не може бути прийнятий до уваги в якості належного доказу з огляду на наступне.

Судом першої інстанції обґрунтовано визнано такі посилання позивача безпідставними, оскільки технічний паспорт за своєю правовою природою не є правовстановлюючим документом, не спрямований на визначення наявних прав власності, а також не містить достатніх відомостей щодо наявних прав, натомість він є документом, який містить технічні характеристики об'єкту. При цьому, запис у п. 1.1 вказаного техпаспорту про те, що будівництво під'їзного шляху закінчено в 1980 році, не свідчить про здійснення будівництва саме ВАТ "АвтоЗАЗ?. Зазначення у ньому про те, що залізничний під'їзний шлях належить ВАТ "АвтоЗАЗ? унеможливлює достовірно визначити, на яких саме правах - власності чи будь-якому іншому праві. Крім того, зазначений технічний паспорт був виготовлений у 1998 році, саме в той час, коли залізничні шляхи знаходилися у володінні Одеської залізниці, які в подальшому були відчужені останньою на користь ТОВ "Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? за договором купівлі-продажу від 10.05.2002р., який був визнаний недійсним рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2004 у справі № 3/554 саме з огляду на те, що колії належать на праві власності АРК "Антарктика".

Стосовно поданого скаржником до апеляційного суду в якості додаткового доказу рішення третейського суду «Захист прав» Всеукраїнської громадської організації «МЕРСЕДЕС - БЕНЦ КЛУБ УКРАЇНА» від 11.01.2008 у справі № 14/07, колегія суддів зазначає таке.

Вказаним рішенням третейського суду у задоволенні первісного позову Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» до ТОВ «Авто Сервіс Компанія» про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Зустрічний позов ТОВ «Авто Сервіс Компанія» до Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький автомобілебудівний завод» про визнання дійсним договору купівлі-продажу задоволено. Визнано дійсним з дня набрання даного рішення законної сили договір купівлі-продажу нерухомого майна № 8369 - Естакади, розташованої згідно рішення виконкому Таїровської селищної ради "Про затвердження назви вулицям в зв'язку з перейменуванням деяких вулиць в житлових масивах с. Мізікевича та за межами населених пунктів" № 197 від 22.10.2004 року за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, буд. 11, у викладеній редакції. Вважати, з моменту набрання даним рішенням законної сили, нерухоме майно - споруду - Естакада, розташовану за вказаною адресою, переданою у власність на вказаних вище умовах.

Разом з тим, зазначені договір купівлі-продажу №8369 від 28.11.2007 р., за яким ЗАТ «ЗАЗ» продав ТОВ «Авто Сервіс Компанія» естакаду, та рішення третейського суду, яким цей договір визнано дійсним, жодним чином не стосуються прав або обов'язків як ТОВ «Ісагіс», так і ТОВ «Агротранссервісбуд» та не спростовують висновків суду щодо нікчемності додаткової угоди №1 від 12.06.2019р. укладеної між ТОВ «Авто Сервіс Компанія» і ТОВ «Ісагіс» з огляду на недотримання її сторонами нотаріальної форми.

Крім того, зазначене рішення третейського суду від 11.01.2008 у справі №14/07 жодною із сторін, яких воно стосувалося, не виконано, та не підлягало виконанню, що підтверджується наступними обставинами.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про третейські суди», виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Відповідно до ст. 182 ЦК України, в редакції чинній на час ухвалення цього рішення, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягали державній реєстрації відповідним державним органом, а відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникало з моменту такої реєстрації.

Таким чином, вказане рішення третейського суду, яким визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна №8369 від 28.11.2007р. дійсним, що відповідно є підставою для переходу та виникнення права власності, підлягало виконанню виключно шляхом реєстрації такого права за набувачем майна відповідним державним органом на підставі виданого компетентним судом виконавчого документа.

Проте, такий виконавчий документ в матеріалах справи відсутній, а державна реєстрація права власності ТОВ «Авто Сервіс Компанія» на естакаду не здійснювалася.

Крім того, продавець за цим договором купівлі-продажу - ЗАТ «ЗАЗ» не був власником естакади з визначених законом підстав та не мав документів, що підтверджували б його право власності. Саме за таких обставин договір не міг бути посвідченим нотаріально, а право власності ТОВ «Авто Сервіс Компанія» не могло бути зареєстровано на підставі цього договору. Так само і право власності ЗАТ «ЗАЗ» на естакаду ніколи не реєструвалося. Як вбачається зі змісту цього рішення, третейським судом у справі № 14/07 обставини щодо набуття та наявності у ЗАТ «ЗАЗ» права власності на естакаду взагалі не з'ясовувалися та не досліджувалися.

Більш того, вказане рішення третейського суду у справі № 14/07 не відповідає вимогам чинній на час його прийняття редакції ст. 46 Закону України «Про третейські суди», оскільки підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду не посвідчені нотаріально; в рішенні не зазначений порядок формування складу третейського суду; не зазначені докази, на підставі яких прийнято рішення, а також мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи та ті чи інші докази сторін.

Також колегія суддів враховує, що Міністерство юстиції України листом від 09.01.2007р. № 19-32/1 довело до відома нотаріусів та бюро технічної інвентаризації наступну інформацію про те, що аналіз рішень, прийнятих третейськими судами по справах, пов'язаних з визнанням договорів дійсними та/або визнанням права власності на нерухоме майно, свідчить, що при розгляді цих так званих "спорів" насправді мова йде про встановлення юридичних фактів. Звернення сторін до третейського суду по цій категорії справ нерідко відбувалося з метою "маскування" небажання сторін сплачувати державне мито за нотаріальне посвідчення правочину, або за наявністю проблем щодо правового режиму майна, оскільки, як правило, третейським судом це не перевіряється. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України та стаття 18 Закону України "Про судоустрій України"), а тому вони не здійснюють правосуддя, а їх рішення не є актами правосуддя. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. В свою чергу, відповідно до Закону третейські суди приймають рішення тільки від свого імені, і саме ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів. Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа. Тому, для здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду, до бюро технічної інвентаризації має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом, який входить до судової системи України.

Із змісту рішення третейського суду від 11.01.2008 у справі №14/07 вбачається, що правовий режим естакади та підстави набуття сторонами спору права власності на неї третейським судом взагалі не досліджувалися, а саме рішення не відповідає вимогам законодавства.

Також слід зазначити, що в будь якому разі вказане рішення третейського суду не є обов'язковим і не стосується учасників господарської справи, яка переглядається апеляційним судом, а відповідно до ч. 8 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням третейського суду підлягають доказуванню в загальному порядку. Проте належних доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин ТОВ «Агротранссервісбуд» не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів критично ставиться до рішення третейського суду у справі №14/07, з огляду на наведені вище обставини. Крім того, вказане рішення не доводить обставин, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, та які встановлені судом першої інстанції, та не спростовує обґрунтованих висновків суду.

Таким чином, вірним є висновок місцевого суду про те, що відповідачем-1 не доведено належними та допустимими доказами перебування спірних об'єктів нерухомості у власності ЗАТ "ЗАЗ? на момент укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2007р. № 8369 та від 03.03.2008р. №03-03/08, які передбачали відчуження естакади та під'їзної дороги, та відповідно їх перехід до власності ТОВ "Авто Сервіс Компанія".

У наступному, 12.06.2019 року між ТОВ "Авто Сервіс Компанія" (продавець) та ТОВ "Ісагіс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого продавець передає у власність (продає), а покупець приймає у власність (купує) Спецавтоцентр, загальною площею 1877,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11, який складається з: літ. 1 - СТО - 3, бетон, загальною площею 155,0 кв.м; літ. 2 - прохідна (КПП), бетон, загальною площею 72,0 кв.м; літ. 3 - САЦ, бетонні блоки, загальною площею 1110,9 кв.м; літ. 4 - КПП-2, бетон, загальною площею 15,8 кв.м; літ. 5 - охоронне приміщення, бетонні блоки, загальною площею 202,1 кв.м; літ. 6 - вбиральня, бетонні блоки, загальною площею 4,5 кв.м; літ. 7 - ємність для води, метал, загальною площею 5,8 кв.м; літ. 8 - склад-ангар, бетон, загальною площею 251,3 кв.м; літ. 9, 10, 11 - сторожові вежі, бетонні блоки, загальною площею 60,5 кв.м; літ. 12-16 - ворота; літ. 17 - огорожа, збірні з/б плити; літ. 18 - площадка-накопичувач. Об'єкт розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:0422, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11.

У п. 1.2 даного договору зазначено, що об'єкт, що відчужується, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.09.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Нарохою О.В. та зареєстрованого у реєстрі за № 3560, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 385202651237, номер запису про право власності: 6016473, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер: 23025299, сформованого 16.06.2014 Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області.

Того ж дня, вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстровано у реєстрі за № 1638.

Разом з тим, того ж дня, тобто 12.06.2019 року ТОВ "Авто Сервіс Компанія" (продавець) та ТОВ "Ісагіс" (покупець) уклали додаткову угоду № 1 до даного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2019р., якою сторони вирішили викласти п. 1.1 договору у новій редакції та доповнили перелік майна, що відчужується, спорудами - естакада та під'їзна дорога до об'єкту нерухомості естакада та спецавтоцентру. Вказана додаткова угода № 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2019 укладена сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчена.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, при укладенні вказаної додаткової угоди № 1 від 12.06.2019р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2019р. сторонами не було дотримано обов'язкової її форми - нотаріального посвідчення, а тому вона в силу закону є нікчемною та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Отже, за умовами зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2019р., ТОВ "Ісагіс" набуло право власності на об'єкт нерухомості "Спецавтоцентр" виключно у складі будівель та споруд, зазначених в п. 1.1 даного договору, без урахування додаткової угоди до нього, тобто спірні естакада та під'їзна дорога не перейшли у власність ТОВ "Ісагіс".

У наступному, 27.09.2019 року ТОВ "Ісагіс", як єдиний засновник ТОВ "Агротранссервісбуд", прийняло рішення № 1 створити ТОВ "Агротранссервісбуд" та затвердити його статутний капітал у розмірі 800 000 грн., який складається з нерухомого майна у вигляді спецавтоцентру, загальною площею 1877,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11, до складу якого входить: літ. 1 - СТО - 3, бетон, загальною площею 155,0 кв.м; літ. 2 - прохідна (КПП), бетон, загальною площею 72,0 кв.м; літ. 3 - САЦ, бетонні блоки, загальною площею 1110,9 кв.м; літ. 4 - КПП-2, бетон, загальною площею 15,8 кв.м; літ. 5 - охоронне приміщення, бетонні блоки, загальною площею 202,1 кв.м; літ. 6 - вбиральня, бетонні блоки, загальною площею 4,5 кв.м; літ. 7 - ємність для води, метал, загальною площею 5,8 кв.м; літ. 8 - склад-ангар, бетон, загальною площею 251,3 кв.м; літ. 9, 10, 11 - сторожові вежі, бетонні блоки, загальною площею 60,5 кв.м; літ. 12-16 - ворота; літ. 17 - огорожа, збірні з/б плити; літ. 18 - площадка-накопичувач та розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:0422, за вищевказаною адресою.

30.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ "Агротранссервісбуд", номер запису: 15431020000004404.

08.10.2019 року ТОВ "Ісагіс", як учасником ТОВ "Агротранссервісбуд", було прийнято рішення № 2 виправити помилку у переліку нерухомого майна, яке входить до переліку статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", у зв'язку з чим вказаний перелік викладено у новій редакції, згідно з яким статутний капітал ТОВ "Агротранссервісбуд" у розмірі 800 000 грн. складається з нерухомого майна у вигляді Спецавтоцентр, загальною площею 1877,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11, до складу якого входять, зокрема, споруди - естакада та під'їзна дорога (з/д колія) до об'єкту нерухомості естакада та спецавтоцентру, розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га. Вказане рішення посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано у реєстрі за № 1735, при цьому із зазначенням про те, що факти, викладені в цьому документі, нотаріусом не перевірялись.

Разом з тим, як встановлено судом, ТОВ "Ісагіс" не набуло право власності на естакаду та під'їзну дорогу (з/д колія) до об'єктів нерухомості естакади та Спецавтоцентру, а тому не могло вносити їх до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" за рішенням № 2 від 08.10.2019.

Водночас, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 201205579, 29.11.2019р. об'єкт нерухомого майна Спецавтоцентр (реєстраційний номер об'єкта: 385202651237), за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ "Агротранссервісбуд" (номер запису про право власності 34442604); підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", номер 126, 127 від 21.11.2019, видавник: приватний нотаріус Овідіопольського міського нотаріального округу Одеської області Чімбер О.В.

При цьому з вказаної інформаційної довідки вбачається, що 20.09.2019р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. були внесені зміни відомостей про склад об'єкту нерухомого майна, а саме до переліку складових частин об'єкту нерухомого майна - спецавтоцентру включено естакаду, ІІ та з/д колію, ІІІ; підстава внесення змін: додано технічний паспорт від 19.09.2019р., видавник ТОВ "Пром-Строй-Лтд?, та додано довідку № 166474 від 19.09.2019р. Крім того, загальну площу об'єкту змінено з 1877,9 на 216,8 кв.м. Вказані обставини знайшли своє підтвердження у документах, що містяться у витребуваній судом копії реєстраційної справи.

Як встановлено судом, 19.09.2019 року ТОВ "Пром-Строй-Лтд? на замовлення ТОВ "Ісагіс" було виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, та з характеристики виробничого будинку вбачається наявність в переліку естакади, ІІ та з/д колії, ІІІ.

При цьому із довідки ТОВ "Пром-Строй-Лтд? № 166474 від 19.09.2019р. вбачається, що її видавник під час проведення технічної інвентаризації посилається на п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, та зазначає про виявлення технічних помилок, у зв'язку з чим були змінені лінійні розміри, а також неврахуванні рампи.

Водночас, положення вказаної Інструкції (в редакції, чинній на дату проведення технічної інвентаризації та складення технічного паспорту 19.09.2019р.) не містять п. 3.2, вказаний пункт наявний в попередній редакції Інструкції, яким визначався порядок проведення обмірювальних робіт, у зв'язку з чим суд вважає, що технічна інвентаризація об'єкту за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11, проводилася згідно нечинних положень Інструкції.

Між тим, відповідно до п. 28 вказаної Інструкції (в редакції, чинній на дату проведення технічної інвентаризації та складення технічного паспорту 19.09.2019р.) перед виконанням робіт з технічної інвентаризації суб'єкт господарювання звертається до зберігача із запитом (додаток 16) про надання копій матеріалів технічної інвентаризації, крім випадку наявності відомостей про об'єкт нерухомого майна у Реєстрі об'єктів нерухомого майна. При цьому, враховуючи, що на час проведення технічної інвентаризації в Реєстрі об'єктів нерухомого майна були відсутні відомості про наявність у складі об'єкту Спецавтоцентр естакади та з/д колії, то відповідно ТОВ "Пром-Строй-Лтд? зобов'язано було звернутися до зберігача із відповідним запитом про надання копій матеріалів технічної інвентаризації, однак матеріали справи не містять доказів такого звернення.

При цьому, на виконання ухвали суду від 21.12.2020р. до суду надано копію інвентаризаційної справи, з документів якої вбачається, що об'єкт „естакада" виключено з інвентаризації у зв'язку із знаходженням поза межами земельної ділянки.

Крім того, довідка № 166474 від 19.09.2019р., яка стала підставою для внесення змін приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дишлевою Т.В. до відомостей про склад об'єкту нерухомого майна, а саме до переліку складових частин об'єкту нерухомого майна - спецавтоцентру, взагалі не містить зазначень та посилань на естакаду чи залізничну колію.

З огляду на викладене, технічний паспорт, складений 19.09.2019р. ТОВ "Пром-Строй-Лтд?, а також довідка № 166474 від 19.09.2019р., не могли бути підставою для виникнення у відповідача ТОВ «Ісагіс» права власності на естакаду та з/д колію за відсутності інших належних та допустимих доказів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом № 1952-IV (ст. 3 цього Закону).

Відповідно до ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку, зокрема: формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права речові та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч. 4 ст. 18 Закону № 1952-IV).

Порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування регулюється статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі статті надаються в редакції, чинній на час виникнення правовідносин).

Підстави для внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них встановлено ст. 26 Закону № 1952-IV, у ч. 1 якої визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб'єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб'єкта управління об'єктами державної власності, відомостей про об'єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

За змістом частини 5 статті 26 зазначеного Закону внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Таким чином, можливість внесення змін до Державного реєстру прав на нерухоме майно передбачено чинним законодавством, у тому числі з підстав зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна. При цьому, внесення змін здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав.

Згідно ч. 1 ст. 27 наведеного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Враховуючи встановлені обставини даної справи щодо не набуття ТОВ „Ісагіс" права власності на естакаду та з/д колію, з огляду на те, що технічний паспорт, складений 19.09.2019р. ТОВ "Пром-Строй-Лтд?, а також довідка № 166474 від 19.09.2019р., не могли бути підставою для реєстрації за відповідачем-3 права власності на естакаду та з/д колію за відсутності інших правовстановлюючих документів, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про неправомірність рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.09.2019р., індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237).

Судом першої інстанції цілком доцільно були враховані правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц про те, що порушені право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту в цій частині є скасування рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.09.2019 р., індексний номер 48792195, щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об'єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237).

Оскільки скасування записів, з огляду на істотну зміну законодавства не є належним та ефективним способом захисту, в частині вимоги про скасування записів, здійснених на підставі рішення від 20.09.2019 р., індексний номер 48792195, суд правомірно відмовив. Крім того, визнання рішення незаконним також не відповідає встановленому ст.26 Закону належному способу захисту, а встановлення незаконності (неправомірності) рішення державного реєстратора і є підставою для прийняття судового рішення про його скасування.

Предметом спору у справі є також вимоги позивача:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237) разом із усіма записами, здійсненими на підставі цього рішення;

- визнати недійсним та скасувати правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна, в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, посвідчений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р.

Частина 2 ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з ч. 1-4 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом установлено, що 27.09.2019 року ТОВ "Ісагіс", як єдиний засновник ТОВ "Агротранссервісбуд", прийняло рішення № 1 створити ТОВ "Агротранссервісбуд" та затвердити його статутний капітал у розмірі 800 000 грн., який складається з нерухомого майна у вигляді спецавтоцентру, загальною площею 1877,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11, до складу якого входить: літ. 1 - СТО - 3, бетон, загальною площею 155,0 кв.м; літ. 2 - прохідна (КПП), бетон, загальною площею 72,0 кв.м; літ. 3 - САЦ, бетонні блоки, загальною площею 1110,9 кв.м; літ. 4 - КПП-2, бетон, загальною площею 15,8 кв.м; літ. 5 - охоронне приміщення, бетонні блоки, загальною площею 202,1 кв.м; літ. 6 - вбиральня, бетонні блоки, загальною площею 4,5 кв.м; літ. 7 - ємність для води, метал, загальною площею 5,8 кв.м; літ. 8 - склад-ангар, бетон, загальною площею 251,3 кв.м; літ. 9, 10, 11 - сторожові вежі, бетонні блоки, загальною площею 60,5 кв.м; літ. 12-16 - ворота; літ. 17 - огорожа, збірні з/б плити; літ. 18 - площадка-накопичувач та розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га, кадастровий номер: 5123755800:01:003:0422, за вищевказаною адресою.

08.10.2019 року ТОВ "Ісагіс", як учасником ТОВ "Агротранссервісбуд", було прийнято рішення № 2 виправити помилку у переліку нерухомого майна, яке входить до переліку статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", у зв'язку з чим вказаний перелік викладено у новій редакції, згідно з яким статутний капітал ТОВ "Агротранссервісбуд" у розмірі 800 000 грн. складається з нерухомого майна у вигляді спецавтоцентр, загальною площею 1877,9 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вулиця Пивоварна, 11, до складу якого входять, зокрема, споруди - естакада та під'їзна дорога (з/д колія) до об'єкту нерухомості естакада та спецавтоцентру, розташований на земельній ділянці загальною площею 4,6797 га. Вказане рішення посвідчене приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А. та зареєстровано у реєстрі за № 1735, при цьому із зазначенням про те, що факти, викладені в цьому документі, нотаріусом не перевірялись.

На виконання рішення засновника, оформленого протоколом № 1 від 27.09.2019р., між ТОВ "Ісагіс" та ТОВ "Агротранссервісбуд" було складено акт приймання приймання-передачі майнового внеску від 21.11.2019р., відповідно до якого ТОВ "Ісагіс" передало, а ТОВ "Агротранссервісбуд" прийняло майно, яке зазначено у рішенні від 27.09.2019р. в редакції рішення №2 від 08.10.2019р.

Надаючи оцінку акту приймання приймання-передачі майна від 21.11.2019р. суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що акт приймання-передачі майна до складу статутного капіталу є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.

Наведена правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 12.06.2019 у справі № 927/352/18 та від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Слід зазначити, що за змістом законодавчих приписів внесення основних засобів та нематеріальних активів до статутного капіталу товариства прирівнюється до продажу або іншого відчуження, адже внаслідок внесення нерухомого майна до статутного капіталу іншої юридичної особи відбувається перехід права власності на таке нерухоме майно до цієї юридичної особи. Відповідно до акту особою, яка передавала майно, а отже і мала бути власником такого майна, було Товариство з обмеженою відповідальністю «Ісагіс".

Разом з тим, судом установлено, що ТОВ "Ісагіс" не набуло право власності на естакаду та під'їзну дорогу (з/д колія) до об'єктів нерухомості естакади та Спецавтоцентру, а тому, не будучи їх власником, не могло вносити їх до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" за рішенням № 2 від 08.10.2019. Саме зазначені висновки стали підставою для скасування рішення державного реєстратора від 20.09.2019р.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом як на момент укладення додаткової угоди № 1 від 12.06.2019 року між ТОВ «Авто Сервіс Компанія» та ТОВ «Ісагіс», так і на дату прийняття останнім рішень № 1 від 27.09.2019 та № 2 від 08.10.2019 і складання акту приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" від 21.11.2019, належним власником спірних естакади та залізничної колії є ТОВ «Пальміра Капітал». Водночас правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна, а саме - естакади та з/д колії, переданого за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" від 21.11.2019, істотно впливає на реалізацію позивачем своїх прав та охоронюваних законом інтересів як власника цього нерухомого майна.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, вірним є висновок суду про те, що правочин, оформлений актом від 21.11.2019р., є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 203 ЦК України, а його зміст суперечить вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд" майна, в частині - естакада та з/д колія, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Агротранссервісбуд", в частині передачі естакади та з/д колії, посвідчений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019р., є недійсним з моменту його укладення.

При цьому судом доцільно враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими вимогу про визнання правочину недійсним може заявити особа, яка не є стороною відповідного правочину (постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц; від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц; від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18; від 23 червня 2020 р. у справі № 680/214/16-ц). Цим спростовується викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що позовна вимога про визнання недійсним правочину щодо внесення до статутного капіталу ТОВ «Агротранссервісбуд» об'єкту нерухомості - Спецавтоцентр не підлягала задоволенню судом, адже являє собою корпоративний спір.

За таких обставин, а також з огляду на положення ст.26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" суд обґрунтовано визнав необхідним та достатнім прийняття судового рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, а саме правочину, оформленого актом.

Вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 03.12.2019р., індексний номер 49999612, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237) є похідними від вимог про визнання недійсним правочину, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимог про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь ТОВ "Пальміра капітал" естакади та залізничної колії №7, суд виходить з такого.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

З урахуванням наведених вище висновків суду, позов ТОВ "Пальміра капітал" в частині витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Агротранссервісбуд" на користь позивача естакади та залізничної колії №7 також підлягає задоволенню.

Статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За загальним правилом, сформульованим сталою судовою практикою, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, у даному випадку право власності відповідача-1 зареєстровано на об'єкт нерухомості «Спецавтоцентр» (реєстраційний № 385202651237), у складі якого містяться спірні споруди. Право власності позивача зареєстровано на об'єкт нерухомості «ділянка залізничної колії довжиною 6678 м. в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна)» (реєстраційний №558866851108), до складу якого також входять спірні споруди, як приналежність головної речі.

За таких обставин, з огляду на порядок функціонування державного реєстру, задоволення окремо вимоги про витребування спірних споруд з чужого незаконного володіння не призведе до реєстрації права власності позивача окремо на залізничну колію та естакаду, оскільки, як було зазначено, вони є приналежністю, а не головною річчю, та входять до складу об'єкта нерухомості «ділянка залізничної колії довжиною 6678 м. в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна)» (реєстраційний №558866851108), право власності на який вже зареєстровано.

З огляду на викладене, врахувавши близькі за сутністю висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладені у постанові від 03 березня 2021р. у справі № 915/161/20 - „Jura novit curia" (суд знає закони) та "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitasque quam stricti iuris rationem" (у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прийняте судове рішення в частині задоволених позовних вимог повністю відповідає положенням ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З урахуванням положень пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, оскільки у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав, а у разі скасування рішення про внесення змін до запису Державного реєстру прав у такому Реєстрі проводиться зміна шляхом редагування відповідного запису з метою приведення його у стан, що існував до прийняття такого рішення та проведення відповідних реєстраційних дій, суд вірно зазначив, що рішення суду є підставою для реєстрації припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд" на об'єкт нерухомого майна "Спецавтоцентр", номер запису про право власності 34442604, реєстраційний номер 385202651237, та підставою для реєстрації зміни права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісагіс" шляхом приведення його у стан, що існував до прийняття рішення приватним нотаріусом Дишлевою Т.В. від 20.09.2019, індексний номер 48792195, та проведення відповідних реєстраційних дій.

У іншому випадку буде мати місце існування реєстрації права власності на майно, яке суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені ТОВ «Пальміра Капітал» позовні вимоги в оскаржуваній частині є обґрунтованими, а відтак правомірно були задоволенні місцевим судом.

Викладене в апеляційній скарзі твердження скаржника про неврахування судом доказів, які спростовують приналежність позивачу спірних естакади та залізничної колії № 7, отже у позивача відсутні будь-які права для звернення до суду з даним позовом, а тому, відповідно, не було жодних підстав для задоволення вимог ТОВ «Пальміра Капітал», спростовується викладеним у мотивувальній частині даної постанови.

Помилковими слід визнати також доводи скаржника, що не дивлячись на той факт, що позивачем не оспорювалось право власності ТОВ «Агротранссервісбуд» на Спецавтоцентр в цілому, суд позбавив відповідача-1 права власності на цілий об'єкт нерухомості, чим порушив норми чинного законодавства та вийшов за межі позовних вимог, а також про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо витребування у відповідача естакади та залізничної колії.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Теж саме стосується і припинення права власності. Підставою набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомості «Спецавтоцентр» є правочин з передачі майна до статутного капіталу, саме тому, правочин підлягає визнанню недійсним виключно в частині естакади та залізничної колії (під'їзної дороги), внаслідок чого право власності відповідача на інше приналежне майно Спецавтоцентру залишається незмінним та не порушуються його права власності на «Спецавтоцентр» у складі дійсно приналежних до нього споруд.

Судом установлено, що право власності відповідачів на об'єкт нерухомості «Спецавтоцентр» у складі якого значаться спірні естакада та залізнична колія, які є приналежними речами, зареєстровано з порушенням чинного законодавства. Також у справі доведено відсутність підстав для виникнення у відповідачів прав на естакаду і залізничну колію, та що вони не є приналежними речами «Спецавтоцентру». В той же час, у справі доведено, що естакада та залізнична колія є приналежністю ділянки залізничної колії довжиною 6678м. в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпоромного парку (Іллічівськ-Паромна), право власності на яку належить позивачу. Проте, реєстрація права власності на приналежні речі - колію №7 та естакаду законодавством не передбачена.

За таких обставин, задоволенням позовної вимоги про визнання недійсним правочину в частині відчуження естакади та залізничної колії (під'їзної дороги), який став підставою для реєстрації речового права, змінюються речові права відповідача на окремі складові «Спецавтоцентру», та припиняється право власності на естакаду та залізничну колію (під'їзну дорогу) у його складі. Задоволенням позовної вимоги про повернення естакади та залізничної колії з чужого незаконного володіння фактично визнаються права власності позивача на естакаду та залізничну колію №7, як приналежні до головної речі - ділянки залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпоромного парку (Іллічівськ-Паромна) та припиняється володіння ними з боку відповідача, що призводить до ефективного захисту і відновлення прав позивача.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.05.2011 у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine, заява № 4909/04) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

ЄСПЛ також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" (Trofimchuk v. Ukraine, заява № 4241/03).

Оскільки відповідач, звертаючись до апеляційного суду зі скаргою, не довів порушення своїх прав, що є достатньою підставою для відмови у її задоволенні, колегія суддів відхиляє інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нелюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи істотного порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому безпредметне посилання скаржника в цій частині не приймається до уваги.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги 12 612 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21 квітня 2021 у справі № 916/1613/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротранссервісбуд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 08.10.2021.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.

Попередній документ

100212595

Наступний документ

100212597

Інформація про рішення:

№ рішення:	100212596
№ справи:	916/1613/20
Дата рішення:	30.09.2021
Дата публікації:	11.10.2021
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Південно-західний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (01.07.2021)
Дата надходження:	30.06.2021
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування рішень та правочину, витребування майна

Розклад засідань:

Минулі засідання (31)

23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
23.03.2026 18:55	Касаційний господарський суд
06.07.2020 12:30	Господарський суд Одеської області
13.07.2020 17:45	Господарський суд Одеської області
10.08.2020 10:30	Господарський суд Одеської області
16.09.2020 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
01.10.2020 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
18.11.2020 16:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
21.12.2020 16:30	Господарський суд Одеської області
13.01.2021 16:00	Господарський суд Одеської області
01.02.2021 17:15	Господарський суд Одеської області
24.02.2021 14:30	Господарський суд Одеської області
01.03.2021 14:30	Господарський суд Одеської області
10.03.2021 14:30	Господарський суд Одеської області
30.03.2021 15:30	Господарський суд Одеської області
19.04.2021 16:30	Господарський суд Одеської області
22.07.2021 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
30.09.2021 14:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
08.12.2021 11:00	Господарський суд Одеської області
20.12.2021 13:45	Господарський суд Одеської області
09.02.2022 10:00	Касаційний господарський суд
23.11.2022 14:30	Південно-західний апеляційний господарський суд
21.12.2022 15:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
18.01.2023 12:45	Південно-західний апеляційний господарський суд
17.04.2023 12:30	Господарський суд Одеської області