Справа № 615/978/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/1456/21 Доповідач: ОСОБА_2
07 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_11 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2020 року,-
Цим вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Ков'яги Валківського району Харківської області, громадянин України, із повною середньою освітою, офіційно не працюючий, не судимий, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільненийвід відбування призначеного покарання у виді позбавлення воліз іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст..76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно вироку, ОСОБА_10 визнаний винним у тому, що він 14.06.2020 року близько 16:00 год., перебуваючи в приміщенні літньої кухні за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із співмешканкою ОСОБА_12 та племінником ОСОБА_7 , стоячи біля кухонного столу почав роботи зауваження останньому, який сидів на стільці поряд, з приводу того, що він не допомагає по господарству.
На ґрунті словесних образ між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 виникла раптова словесна сварка, в ході якої ОСОБА_7 дав ляпаса долонею правої руки по лівій щоці ОСОБА_10 , що обурило останнього та він відійшов. В цей час у ОСОБА_10 на ґрунті особистої образи виник прямий злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень.
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_10 , діючи умисно, передбачаючи і свідомо розуміючи можливість настання наслідків у виді отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7 , взяв у праву руку дерев'яний молоток з ручкою (киянку), що знаходився на підлозі під стільцем в коридорі поруч з приміщенням кухні та підійшов до ОСОБА_7 , який продовжував сидіти на стільці в кухні, стоячи в положенні навпроти нього, наніс ОСОБА_7 вузькою частиною дерев'яного молотка з ручкою (киянкою) два удари в ліву скронево-тім'яну ділянку голови зі значною силою.
Від нанесених ударів дерев'яним молотком у ОСОБА_7 з голови пішла кров, побачивши яку, ОСОБА_10 припинив свої протиправні дії та викликав швидку і поліцію, оскільки потерпілий втратив свідомість.
В результаті своїх протиправних дій, ОСОБА_10 спричинив потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді гострої відкритої проникаючої тяжкої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку, тяжкого ступеню з формуванням епідуральної гематоми лівої скронево-тім'яної ділянки, травматичного субарахноїдального крововиливу, лінійного перелому скроневої та тім'яної кісток зліва та множинні забиті рани тім'яної, скроневої та потиличної ділянок зліва, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок стосовно ОСОБА_10 - скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України, що потягло за собою неправильне та безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. В обгартування посилається на те, що суд при звільненні ОСОБА_10 від відбування покарання не в повному обсязі врахував, що останній не одружений, не працює, зловживає алкогольними напоями, тобто обвинувачений не пов'язаний із соціальними інститутами, які б сприяли його перевихованню. Також вказує, що судом не повною мірою враховано що внаслідок протиправних дій обвинуваченого здоров'ю потерпілого завдано невиправної шкоди, оскільки останній став інвалідом 2-ї групи, внаслідок чого втратив роботу, потерпілий потребує лікування вартістю понад 50 тисяч гривень, у той час, як обвинувачений не вжив будь-яких заходів щодо відшкодування шкоди, навіть не відшкодував витрат на лікування в сумі 5000 грн., а позов про відшкодування моральної шкоди майже в цілому заперечив.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти її задоволення, потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла наступного.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, які в суді першої інстанції не заперечувались і відносно яких відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України докази не досліджувались, колегія суддів на підставі ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряє.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, тяжкість вчиненого злочину, особа винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання враховуються судом при призначенні покарання.
Призначаючи вид та розмір покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину; дані про особу обвинуваченого, який проживає разом зі співмешканкою ОСОБА_12 та племінником ОСОБА_7 за місцем реєстрації у власному домоволодінні, вживає спиртні напої. На даний час проживає за рахунок домашнього господарства та тимчасових заробітків у людей по найму. За місцем проживання характеризується позитивно. За наявною інформацію на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий. Алкогольними напоями не зловживає, наркотичні засоби та їх аналоги не вживає. Має позитивні плани на майбутнє, влаштуватися на постійну роботу, утримувати домашнє господарство, доглядати за співмешканкою. Із інформації Валківського РВК №4/910 від 15.06.2020 року, ОСОБА_10 прийнятий на військовий облік військовозобов'язаних Валківського РВК. До адміністративної або кримінальної відповідальності ОСОБА_10 не притягувався; Обставини, що пом'якшують покарання у виді щирого каяття, визнання обвинуваченим своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
При цьому суд першої інстанції зробив висновок про можливість звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання з застосуванням ст.75 КК України, враховуючи особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, наявність пом'якшуючих обставин покарання і відсутність обтяжуючих обставин.
Тобто суд врахував одні і ті ж самі обставини при призначенні покарання, як для визначення його виду та розміру, так і для вирішення питання про необхідність звільнення від його відбування з випробуванням. Зазначене свідчить про неналежну вмотивованість рішення суду першої інстанції щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів не може погодитись з зазначеними висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, ОСОБА_10 скоїв тяжкий злочин, за який передбачено позбавлення волі на строк до 8 років; ніде не працює; внаслідок протиправних дій обвинуваченого, потерпілий став інвалідом 2-ї групи, внаслідок чого втратив роботу, потерпілий потребує лікування вартістю понад 50 тисяч гривень, у той час, як обвинувачений не вжив будь-яких заходів щодо відшкодування шкоди, навіть не відшкодував витрат на лікування в сумі 5000 грн.
Отже вказані районним судом підстави для застосування щодо обвинуваченого вимог ст.75 КК України, з врахуванням даних про особу обвинуваченого його відношенню до вчиненого кримінального правопорушення, навіть за умови щирого каяття, не є достатньою підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Тому, доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України є обґрунтованими.
Згідно ч.1 ст.420 КПК України неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є підставою для скасування апеляційним судом вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку.
Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_10 встановлено, що він раніше не судимий; офіційно не працевлаштований; проживає разом зі співмешканкою ОСОБА_12 та потерпілим - племінником ОСОБА_7 за місцем реєстрації у сумісному домоволодінні, вживає спиртні напої; за місцем проживання характеризується позитивно. За наявною інформацію на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Перебуває на обліку у лікаря нарколога.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 , суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Призначаючи покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставини які пом'якшують покарання і вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_10 та попередження скоєння ним нових злочинів, покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 420, 371, 373, 374 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Валківського районного суду Харківської області від 28 грудня 2020 року у відношенні ОСОБА_10 в частині призначеного покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_10 рахувати з дня фактичного затримання в порядку виконання вироку.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді: