Справа № 352/1436/20
Провадження № 11-кп/4808/342/21
Категорія ч.1 ст.296 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
07 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020090250000122 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Першопокровка, Нижньосірогозького району, Херсонської області, жителя та зареєстрованого АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -
За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю за наступних обставин.
08.03.2020 року близько 19 год. 10 хв. у м. Івано-Франківську ОСОБА_10 зайшов у громадський транспорт - тролейбус, щоб поїхати до місця свого проживання в с. Ямниця Тисменицького району.
В подальшому в даний громадський транспорт зайшов ОСОБА_8 , який також направлявся в с. Ямниця Тисменицького району з дружиною ОСОБА_11 . У цей час, ОСОБА_8 безпідставно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_10 , з приводу зайняття місця для сидіння рюкзаком останнього.
В цей час, у ОСОБА_8 виник злочинний умисел на вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , ігноруючи загально визнані норми моралі та поведінки у суспільстві, усвідомлюючи що він знаходиться в громадському місці, використовуючи формальний привід конфлікту, продовжив словесну суперечку із ОСОБА_10 , при цьому неодноразово ображаючи його нецензурною лайкою.
Дочекавшись зупинки тролейбуса в с. Ямниця Тисменицького району, близько 19:25 год. ОСОБА_8 з ОСОБА_10 вийшли з тролейбуса та усвідомлюючи, що вони перебувають в громадському місці, а саме на зупинці громадського транспорту, ОСОБА_8 продовжив нецензурно виражатись в сторону ОСОБА_10 .
Діючи умисно та усвідомлюючи протиправність своїх дій, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ОСОБА_8 схопив ОСОБА_10 руками за верхній одяг та з метою продемонструвати свою зверхність, діючи з особливою зухвалістю, кулаками лівої та правої руки наніс близько п'яти ударів ОСОБА_10 в ділянки голови, шиї, лівої кисті, внаслідок чого останній зазнав фізичного болю та отримав тілесні ушкодження.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді: садна та синці в ділянках голови, шиї, лівої кисті, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 156 від 12.03.2020 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Не погодившись з вказаним вироком суду, захисник - адвокат ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року скасувати, змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до переконання, що в діях обвинуваченого було встановлено ознаки виняткового цинізму та особливої зухвалості при спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень. Також в даному провадженні судом не взято до уваги мотив заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а саме у зв'язку з особистою неприязню, що виникла через відмову звільнити місце в громадському транспорті для дружини обвинуваченого. Сторона захисту вважає, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації дій як хуліганства На думку захисника такі дії підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.
Прокурор, яка брала участь у розгляді провадження судом першої інстанції - прокурор Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_12 подала заперечення на апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 , в якому просила відхили апеляційну скаргу, а вирок суду - залишити без змін. Прокурор вважає надуманими та необ'єктивними твердження захисника про відсутність в обвинуваченого мотиву явної неповаги до суспільства, оскільки судом повно та об'єктивно досліджено надані сторонами докази та надано їм правильну оцінку. Зокрема, мотив явної неповаги до суспільства доводиться обстановкою та обставинами вчинення кримінального проступку, оскільки ОСОБА_8 усвідомлював, що його нецензурні висловлювання чують інші пасажири тролейбуса, його знайомі - свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а оскільки на свою зухвалу поведінку отримав відповідь потерпілого, що також чули інші пасажири, мав на меті самоствердитися за рахунок спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві. Крім того, прокурор звертає увагу на поведінку обвинуваченого під час судових засідань, його зверхність по відношенню до учасників процесу, формулювання його відповідей на питання в образливій формі, що також свідчить про характер обвинуваченого як особи, схильної до безпричинної агресивної поведінки.
Потерпілий ОСОБА_10 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, заяв про розгляд апеляційної скарги за його участю та про відкладення розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за його відсутності.
Під час апеляційного розгляду:
- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого вказує на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки останній заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у зв'язку з особистою неприязню, що виникла через відмову звільнити місце в громадському транспорті для дружини обвинуваченого, а також не доведено, що в його діях були ознаки виняткового цинізму та особливої зухвалості при спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, внаслідок чого було встановлено їх неспроможність.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, фактичною підставою кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України, з якою погоджується і колегія суддів, стали об'єктивні дані (обставини), досліджені в судовому засіданні та зазначені у вироку. Під час юридичної оцінки цих даних були з'ясовані: природа взаємин, які склалися між обвинуваченими та потерпілим; обстановка та обставини, за яких відбулося кримінальне правопорушення; характер дій обвинуваченого та їх наслідки.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тобто хуліганства, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами в їх сукупності, які оцінені судом відповідно до положень ст. 94 КПК України, з точки зору належності, допустимості, достовірності та не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
В судовому засідання суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та дав показання про те, що 08.03.2020 у вечірню пору доби він разом із дружиною зайшов до тролейбусу, який прямував в с. Ямниця, попросив потерпілого забрати рюкзак та звільнити місце для сидіння. Однак, потерпілий свій рюкзак не забрав, а він із дружиною сіли неподалік на вільні місця. Звернув увагу суду, що до потерпілого не звертався, однак так як вони сиділи неподалік, то ОСОБА_10 почув як він назвав його образливими словами. Пояснив, що в подальшому він із дружиною та потерпілим вийшли із тролейбуса на одній зупинці громадського транспорту, і з метою з'ясування ситуації, яка склалась у тролейбусі, він звернувся до ОСОБА_10 після чого між ними почався конфлікт під час якого вони обидва висловлювались нецензурною лайкою. Вказав, що він, взявши потерпілого за куртку, притиснув його спиною до зупинки і не наносив йому ударів. Однак, саме потерпілий розпилив газовий балончик.
Зокрема, в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 надав аналогічні пояснення щодо обставин вчиненого правопорушення та стверджував, що саме потерпілий спровокував конфлікт та застосував газовий балончик внаслідок чого він та його дружина отримали тілесні ушкодження, пов'язані із пошкодженням очей, наявність яких підтверджується копіями медичних довідок.
Однак, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що він не вчиняв правопорушення і не порушував громадський порядок повністю спростовуються сукупністю доказів, які були досліджені судом першої інстанції на наведені у вироку суду.
Зокрема, судом першої інстанції допитано та надано належну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив, що 08.03.2020 року близько 19 год повертався додому громадським транспортом. Пояснив, що на вільне біля себе сидіння у тролейбусі поставив свій рюкзак. В подальшому до транспортного засобу зайшов ОСОБА_8 зі своєю дружиною і обвинувачений, штовхнувши рюкзак, сказав забрати його. На своє зауваження щодо висловлення прохання не в примусовій формі ОСОБА_8 почав виражатись нецензурною лайкою в його сторону. Зазначив, що після того як забрав рюкзак на вільне місце сіла дружина обвинуваченого, однак через 1 хв. вона разом із ОСОБА_8 пересіли на інші вільні у тролейбусі місця. Після цього через 10 хв., вийшовши із громадського транспорту на зупинці «Ямниця», побачив, що обвинувачений із дружиною теж вийшли із тролейбусу. Вказав, що ОСОБА_8 попрямував до нього та схопив його за верхній одяг і почав наносити удари у різні ділянки тіла. Після того, як йому вдалось вирватись, з метою припинення протиправних дій з боку обвинуваченого, забіг за зупинку громадського транспорту Однак, обвинувачений попрямував за ним та продовжував наносити удари. Зазначив, що діставши з куртки газовий балончик, з метою самозахисту, розпилив його, після чого ОСОБА_8 наніс ще до 10 ударів, порвав куртку та, викинувши його рюкзак у канаву, попрямував із дружиною у невідомому напрямку. Пояснив, що даний газовий балончик міг використати і раніше, однак сподівався, що конфлікт вдасться владнати не застосовуючи його. Крім того показав, що на зупинці були свідки події, які намагались зупинити протиправні дії обвинуваченого. З обвинуваченим він раніше не був знайомий.
Вищезазначені показання потерпілого повністю узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_15 , яка в судовому засіданні пояснила, що приблизно о 19 год 08.03.2020 року вона зайшла у тролейбус, де побачила, що обвинувачений із дружиною сиділи навпроти потерпілого, розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не чула, однак звернула увагу на зухвалу, на її думку, поведінку обвинуваченого із дружиною, які голосно розмовляли та забирали один у одного телефон. Вказала, що на зупинці «Ямниця» із транспортного засобу вийшла через один вихід разом із дружиною обвинуваченого. Вказала, що одразу як вийшла із громадського транспорту зупинилась та перебувала на відстані близько 2 м від місця події, бо мала намір переходити автодорогу, однак почула крики обвинуваченого до потерпілого та, озирнувшись, побачила як ОСОБА_8 почав наносив удари потерпілому та, взявши його за шию, притиснув до стіни будівлі зупинки. В той час дружина обвинуваченого била ОСОБА_10 парасолею. Пояснила, що одразу ж почала кричати до обвинуваченого з вимогою припинити такі дії, однак останній їх продовжував і за даною зупинкою. Пояснила, що дана ділянка добре освітлюється, а відтак вона все добре бачила. Вказала, що неодноразово закликала обвинуваченого припинити свої дії, однак ОСОБА_8 перестав наносити удари тільки після того як вона крикнула, що їде поліція. Звернула увагу суду, що обвинувачений порвав куртку потерпілого, викинув сумку та шапку потерпілого в траву, де вона їх і знайшла та принесла ОСОБА_10 . Пояснила, що внаслідок дій обвинуваченого у потерпілого з'явилися сліди на шиї, він не міг говорити та не тримався на ногах. Після цього на місце події прибули працівники поліції яким вона надавала пояснення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_10 , оскільки вони повністю узгоджуються із сукупністю інших доказів по справі та не викликають сумнів в їх відповідності фактичним обставинам.
Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.03.2020 року, поданої ОСОБА_10 , вбачається, що 08.03.2020 близько 19:30 год у с. Ямниця по вул. Галицька, вийшовши із тролейбусу №4, Лахоцький наніс ОСОБА_10 удари в область голови, намагався душити, бив головою до зупинки (а.п. 66).
Показання потерпілого були перевірені під час проведення слідчого експерименту. Зокрема, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 13.05.2020 року з ілюстративною фототаблицею, ОСОБА_10 детально розповів та показав механізм спричинення йому тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого (а.п. 76-86).
Факт спричинення потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, підтверджується висновком експерта №156 від 06.04.2020, згідно якого виявлені в ОСОБА_10 тілесні ушкодження: садна та синці в ділянках голови, шиї, лівої кисті, утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як при нанесенні ударів кулаками, так і іншими тупими твердими предметами в вище вказані ділянки тіла, так і при ударах цими ділянками до таких, та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.п. 70).
Колегія суддів звертає увагу на те, що хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на правоохоронювані цінності - громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття, що є безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК України. При цьому, таке посягання супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом і здійснюється, як правило, у людних або громадських місцях. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони даного злочину є мотив явної неповаги до суспільства.
Отже, для наявності складу злочину, передбаченого ст.296 КК України, обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к визначено правові підстави для розмежування кваліфікації діяння між хуліганством та завданням умисного тілесного ушкодження.
Зокрема, вказаним рішенням визначено, що дії, які супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Колегія суддів звертає увагу на те, що головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку від злочинів щодо завдання тілесних ушкоджень особі є мотив явної неповаги до суспільства та домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання та незначність поводу для посягання на потерпілого.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме ОСОБА_8 безпідставно розпочав словесний конфлікт з ОСОБА_10 , з використанням незначного приводу, а саме зайняття місця для сидіння рюкзаком останнього. При цьому, конфлікт мав у своїй основі не особисті відносини між його сторонами і останні до того часу взагалі не були знайомими. Одночасно, після того як потерпілий вважав конфлікт вичерпаним, ОСОБА_8 вийшовши із громадського транспорту, на зупинці, тобто в громадському місці, першим звернувся до ОСОБА_10 , розпочав штовханину та почав наносити удари. Незважаючи на присутність свідка ОСОБА_15 підчас конфлікту, на її висловлювання з метою припинення нанесення ОСОБА_8 ударів потерпілому, останній таких дій тривалий час не припиняв і тільки після розпилювання потерпілим вмісту газового балончика, він залишив місце події. Крім того, про вчинення ОСОБА_8 саме хуліганських дій додатково свідчить і пошкодження майна потерпілого (куртки) та викидання майна ОСОБА_10 в канаву.
Колегія суддів звертає увагу на те, що проявами особливої зухвалості під час вчинення хуліганських дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.
Таким чином, враховуючи, що підставою для прилюдного побиття потерпілого у громадському місці обвинуваченим ОСОБА_8 був незначний привід, який виник внаслідок конфлікту, спровокованого самим обвинуваченим як зухвалий виклик соціальному оточенню, а злочинні хуліганські дії обвинуваченого продовжувались навіть після намагання припинити їх сторонніми громадянами, які стали випадковими свідками вчиненого правопорушення, колегія суддів вважає, що вчиняючи правопорушення, обвинувачений керувався саме мотивом порушення громадського порядку.
Колегія суддів вважає, що обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки неправомірної поведінки засудженого свідчать про те, що протиправні дії обвинуваченого не були зумовлені особистою неприязню до потерпілого, а були мотивовані бажанням обвинуваченого протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у виді застосування насильства до потерпілого.
Враховуючи викладені положення кримінального процесуального закону та судової практики, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_8 були вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Апеляційним розглядом встановлено, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, та дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в мінімальних межах санкції ч.1 ст. 296 КК України, у виді штрафу.
Колегія суддів вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.
Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_5