Справа № 418/124/17
провадження № 1-в/632/184/21
05 жовтня 2021 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , засудженого - ОСОБА_4 , розглянувши у режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Первомайський клопотання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Великоцьк Міловського району Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , про приведення вироку суду у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ, -
ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» звернулася до суду з поданням про приведення вироку суду у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що наведеним Законом внесено зміни до ч. 1 ст. 309 КК України, зокрема, санкція статті у новій редакції не передбачає покарання у виді позбавлення волі.
Представник колонії у судовому засіданні підтримав подання.
Засуджений ОСОБА_4 також підтримав подання, просив привести у відповідність вирок суду, за яким він відбуває покарання.
Прокурор вважав, що подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо ОСОБА_4 є обґрунтованим, проти задоволення подання не заперечував.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши документи, подані в обґрунтування клопотання та матеріали особової справи, суд дійшов такого висновку.
Так, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджено вироком Міловського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року за ч. 2 ст. 296 КК України до 04 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, його звільнено від відбування покарання, якщо протягом 03 років іспитового строку не скоїть новий злочин та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України у вигляді невиїзду за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомлення органів кримінально-виконавчої системи про зміну місця пржєивання та періодичної явки для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Вирок набрав законної сили 20 березня 2014 року та був звернутий до виконання.
Вироком цього-ж суду 28 лютого 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до 01 (одного) року позбавлення волі, за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 (сто двадцять) годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, перерахувавши на підставі ст. 72 КК України 120 громадських робіт у 15 днів позбавлення волі, призначено покарання у вигляді 01 року 15 днів позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Міловського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року та остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у вигляді 04 років 15 днів позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 02 травня 2018 року та на даний час виконується.
01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617 -УІІІ (далі Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості.
Частиною 3 ст. 5 КК України, передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Порядок вирішення питання щодо приведення вироку у відповідність до кримінального законодавства у разі усунення кримінальної караності діяння чи пом'якшення покарання визначений у ст. 74 КК України. Так, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Європейський суд у справі у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру» (рішення від 12 лютого2008 року, заява No 21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п. 1 ст. 7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно, наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм, вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити такий розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов ст. 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь. Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції in fine (п. 89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Дель Ріо Прада (Del Rio Prada) проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).
Приймаючи до уваги, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає більш м'який вид покарання, суд, вирішуючи питання в порядку ст. 537 КПК України, відповідно до приписів ч.1 ст. 5 КК України, вважає також за необхідним змінити вид покарання з позбавлення волі на більш м'який вид покарання - обмеження волі та призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України 01 рік обмеження волі, оскільки збільшення розміру покарання у виді обмеження волі, виходячи із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, згідно вимог ч. 1 ст. 72 КК України, застосовується лише у двох випадках: при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків.
Крім того, приймаючи до уваги, що за вироком Міловського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень було застосовано принцип повного складання покарань, суд вважає необхідним за цим же принципом визначити засудженому ОСОБА_4 призначення покарання у виді 01 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів обмеження волі.
При визначенні засудженому ОСОБА_4 остаточного покарання за сукупністю вироків, враховуючи, що за вироком Міловського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року при призначенні покарання було застосовано принцип часткового складання покарань, суд вважає необхідним за цим же принципом визначити засудженому остаточно до відбування покарання у виді 3 роки 6 місяців 7 днів, оскільки зміна судом принципу призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (збільшення приєднаної невідбутої частини покарання) також неминуче призведе до погіршення становища засудженого, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 5 КК України.
Зазначений висновок узгоджується з позицію Харківського апеляційного суду, викладеної у постановах по справі №№ 639/8031/16-к, 644/6809/20 .
Таким чином,суд доходить висновку, що подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку Міловського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 5, ч. 3 ст. ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, -
Клопотання засудженого ОСОБА_4 - задовольнити.
Вирок Міловського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ.
Вважати ОСОБА_4 засудженим вироком Міловського районного суду Луганської області від 28 лютого 2018 року:
- за ч. 1 ст. 309 КК України до 01 (одного) року обмеження волі,
- за ч. 1 ст. 164 КК України до 120 (сто двадцять) годин громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань, перерахувавши на підставі п. 2 ч. 1 ст. 72 ст. 72 КК України 120 (сто двадцять) годин громадських робіт у 15 (п'ятнадцять) днів обмеження волі, призначити покарання у виді 01 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до призначеного покарання у виді 01 (одного) року 15 (п'ятнадцяти) днів обмеження волі, яке відповідно до п.п. «б» п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 72 КК України складає 06 (шість) місяців 07 (сім) днів позбавлення волі, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міловського районного суду Луганської області від 17 лютого 2014 року та визначити остаточне покарання 03 (три) роки 06 (шість) місяців 07 (сім) днів.
На ухвалу може бути подана апеляція до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1