Справа № 632/1959/21
провадження № 1-в/632/189/21
04 жовтня 2021 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі суду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Первомайський подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, -
На розгляд до Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшло подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду щодо ОСОБА_5 , у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
В обґрунтування клопотання зазначено, що наведеним Законом внесено зміни до ч. 1 ст. 309 КК України, зокрема, санкція статті у новій редакції не передбачає покарання у виді позбавлення волі.
Представник колонії у судовому засіданні підтримав подання.
Засуджений ОСОБА_6 також підтримав подання, просив привести у відповідність вирок суду, за яким він відбуває покарання.
Прокурор вважав, що подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо ОСОБА_6 є обґрунтованим, проти задоволення подання не заперечував.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши документи, подані в обґрунтування клопотання та матеріали особової справи, суд дійшов такого висновку.
Так, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 ст. 74 КК України (п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України).
Судом встановлено, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 02 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Надалі, вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 345 КК України до 02 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, до призначеного за цим вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року та остаточно, за сукупністю вироків, призначено покарання у вигляді 02 року 06 місяців позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 19 травня 2020 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислюється з дня його затримання після набрання вироком законної сили.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КК України (в редакції чинній з 01 липня 2020 року), санкція цієї статті передбачає максимальне покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років.
Приписами частини 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимості.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно з ч. 3 ст. 74 КК України, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру» (рішення ЄСПЛ від 12 лютого 2008 року, заява №21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п. 1 ст. 7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно, наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм, вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити такий розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов стаття 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь. Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції in fine (п. 89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Дель Ріо Прада (Del Rio Prada) проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).
Отже, суд доходить висновку, що стосовно засудженого ОСОБА_5 підлягають застосуванню положення статті 5 КК України про зворотну дію в часі закону, який пом'якшує кримінальну відповідальність.
Суд вважає, що збільшення строку покарання (з позбавлення волі до максимальної межі покарання у виді обмеження волі за санкцією нового закону) в будь-якому разі призведе до погіршення становища засудженого, що не допускається відповідно до статті 5 КК України.
Приймаючи до уваги, що Закон України № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року скасовує можливість призначення покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі, суд доходить висновку про необхідність пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року з 02 років позбавлення волі до 02 років обмеження волі, не змінюючи при цьому строку покарання.
За вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2020 року при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків було застосовано принцип часткового складання покарань, у зв'язку з чим суд вважає необхідним за цим же принципом визначити засудженому ОСОБА_5 до відбування остаточне покарання.
При цьому, зміна судом принципу призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (збільшення приєднаної невідбутої частини покарання) також неминуче призведе до погіршення становища засудженого, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 5 КК України.
За таких обставин, подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№117)» підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд, -
Подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду щодо ОСОБА_5 у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року - задовольнити.
Привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року судові рішення, постановлені щодо засудженого ОСОБА_5 .
Вважати ОСОБА_5 засудженим за вирокомМосковського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року до покарання у виді 2 (двох) років обмеження воліза ч. 1 ст. 309 КК України.
За вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2020 року ОСОБА_5 вважається засудженим за ч. 1 ст. 345 КК України до 02 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17 квітня 2020 року, невідбутої частини покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2019 року у виді 06 (шести) місяців обмеження волі, що згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України складає 03 (три) місяці позбавлення волі, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 02 (двох) років 03 (трьох) місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, а для особи, яка тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1