справа №619/1538/21
провадження №2-а/619/216/21
07 жовтня 2021 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора прикордонної служби - майстра віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону старшого прапорщика Степаненко Олега Анатолійовича, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Так, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову №150317 від 01.03.2021, винесену щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Позовна заява мотивована тим, що 01.03.2021 відповідачем винесено постанову №150317 від 01.03.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КпАП України. Вказану постанову позивач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. 01.03.2021 позивач здійснила перетин прикордонного міждержавного пункту пропуску з території Російської федерації на територію України в пункті перепуску «Дергачі» та під час перевірки моїх документів і надання мною особистих пояснень, факт мого перетину державного кордону України через неконтрольовану територію було - виявлено посадовими особами прикордонної служби.Позивачу було повідомлено, що вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-2 КУпАП, а саме - порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї та уповноваженою особою, яка є суб'єктом владних повноважень - Інспектором прикордонної служби-майстер віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону старшим прапорщиком Степаненко О.А. було складено постанову №150317 від 01.03.2021 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 гривень.Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності та надаючи свої пояснення по суті перетину кордону і вчинення вказаного адміністративного правопорушення, позивач повідомила, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, не заперечує факт перетину кордону через непідконтрольну територію, однак вважає, що вчинене є обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність, оскільки вона діяла виключно в межах крайньої необхідності.Так, перебуваючи тривалий час на непідконтрольній території, позивач не могла виїхати поза її межі до місця фактичного проживання в м. Києві, оскільки пункти перетину КПВВ «Майорське», КПВВ «Мр'їнка», КПВВ «Новотроїцьке», КПВВ «Гнутово», починаючи з 22 березня 2020 року було закрито. Позивач не погоджується із зазначеним рішенням про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розміру 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, бо вважає себе невинуватою, постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, розгляд справи просила проводити без її участі, про що надала суду заяву.
Відповідачі, інспектор прикордонної служби - майстра віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону старшого прапорщика Степаненко О.А. та представник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позовну заяву у встановлений строк від нього не надходило, тому, на підставі ст.205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З матеріалів справи встановлено, що 01 березня 2021 року інспектором прикордонної служби - майстром віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону старшим прапорщиком Степаненко О.А. було винесено постанову №150317, якою визнано позивача, ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.204-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень.
Згідно вказаної постанови, 01.03.2021 о 02 год. 50 хв., в пункті пропуску «Гоптівка», на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянку України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 13.03.2020 через КПВВ «Новотроїцьке», а 28.02.2021 перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Маринівка». Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 №815 «Про затвердження порядку в?їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст.283 КпАП України постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.204-2 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-2 КУпАП.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Щодо розгляду справи, який відбувся на місці скоєння адміністративного правопорушення без складання протоколу, суд виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України по справі №5-рп/2015 від 26.05.2015 визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).
Так ст.ст. 33, 245, 256, 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
Статтею 258 КпАП України визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
За КпАП України до цього переліку належать, зокрема, порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї (ст.204-2 КпАП України).
Скорочене провадження у справі про зазначене адміністративне правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що постанова відносно ОСОБА_1 винесена з процесуальними порушеннями, оскільки вона заперечувала вчинення нею адміністративного правопорушення, їй не були роз'ясненні права. За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з істотними порушеннями ст. ст. 245, 256, 268 КпАП України.
За таких обставин суд виходить з положень ст.77 КАСУ.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача не містить доказів підтвердження вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Враховуючи викладене, факт вчинення вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, за відсутності достатніх даних про вчинення позивачем правопорушення, постанову необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77, 139, 246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 247, 251, 280 КУпАП, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Інспектора прикордонної служби - майстра віпс (тип А) впс «Дергачі» Харківського прикордонного загону старшого прапорщика Степаненко Олега Анатолійовича, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Прикордонної служби (в/ч 9951) - задовольнити.
Скасувати постанову серії №150317 від 01.03.2021, винесену відносно ОСОБА_1 щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-2 КУпАП - закрити.
Відповідно до ч.4 ст.286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. В. Калиновська