Справа №: 398/4643/21
провадження №: 1-кс/398/917/21
Іменем України
"08" жовтня 2021 р.
Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , дізначача СД Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні клопотання дізнавача СД Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській рядового поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за №12021121180001111 від 05.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
Дізнавач СД Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд накласти арешт на подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на водія ОСОБА_5 , виданий ТОВ «Украгроком» на період з 01 вересня по 30 вересня 2021 року, який є речовим доказом вчинення кримінального правопорушення до прийняття рішення по кримінальному провадженню, з метою забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні.
Клопотання дізнавач мотивує тим, що у провадженні сектору дізнання Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали досудового розслідування №12021121180001111від 05.10.2021 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
04.10.2021 до Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 про те, що гр. ОСОБА_7 в період з липня по жовтень, користуючись довірою гр. ОСОБА_6 , з АЗС на території Цукрового заводу, що знаходиться за адресою: Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Центральна 15 заволодів паливним бензином А-95 в кількості близько 1000 літрів, чим завдав матеріальної шкоди на суму близько 30000 гривень.
Під час проведення огляду місця події було виявлено та вилучено подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на водія ОСОБА_8 , виданий ТОВ “УкрАгроКом” на період з 01 до 30 вересня 2021 року. У подальшому даний лист, було визнано речовим доказом в кримінальному провадженні.
Дізнавач зазначає, що дорожній лист службового легкового автомобіля є речовим доказом у вчинення кримінального правопорушення, тому просить задовольнити вказане клопотання.
У судовому засіданні дізнавач клопотання підтримав та просив задовольнити.
Дослідивши матеріали, що додані до клопотання, слідчим суддею встановлено наступне.
СД Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021121180001111 від 05.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
04.10.2021 до Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6 про те, що гр. ОСОБА_7 в період з липня по жовтень, користуючись довірою гр. ОСОБА_6 , з АЗС на території Цукрового заводу, що знаходиться за адресою: Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Центральна 15 заволодів паливним бензином А-95 в кількості близько 1 000 літрів, чим завдав матеріальної шкоди на суму близько 30 000 гривень.
Під час огляду місця події ОСОБА_6 видав працівникам поліції подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на водія ОСОБА_8 , виданий ТОВ “УкрАгроКом” на період з 01 вересня 2021 року до 30 вересня 2021 року.
Постановою від 05.10.2021 року вказаний вище подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на водія ОСОБА_8 , виданий ТОВ “УкрАгроКом” на період з 01 вересня 2021 року до 30 вересня 2021 року був визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню №12021121180001111 від 05.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Відповідно ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
За змістом ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є арешт майна застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ст. 132 КПК України застосування арешту майна не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Відповідно до п. 1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
При вирішенні питання щодо арешту майна та для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, врахував правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для сторін кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98).
З наданих матеріалів встановлено, що вилучений подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на водія ОСОБА_8 , виданий ТОВ “УкрАгроКом” на період з 1 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та може бути доказом у кримінальному провадженні № 12021121180001111.
Враховучи викладене, вказані речі мають бути арештовані для їх збереження в якості речових доказів.
За таких обставин слідчий судя дійшов висновку, що клопотання дізнавача підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання дізнавача СД Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській лейтенанта поліції ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 12021121180001111 від 05.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт у виді позбавлення права розпорядження та користування на подорожній лист службового легкового автомобіля ВАЗ НОМЕР_1 на ім'я водія ОСОБА_5 , виданий ТОВ «Украгроком» на період з 01 вересня по 30 вересня 2021 року, що було вилучене в ході огляду місця події 04 жовтня 2021 року у ОСОБА_6 , з метою збереження речових доказів.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.
Власник або володілець майна, який не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, згідно ст. 174 КПК України.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ: ОСОБА_9 НЕРОДА