Справа № 344/14099/21
Провадження № 1-кс/344/5502/21
05 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про відвід слідчого,-
В заяві вказано, що проти майна потерпілого здійснено рейдерську атаку, в незаконний спосіб проведено збори для задоволення вимог колишнього КСП та передано в комунальну власність майно, яке в наступному розкрадено; юридичні спори можуть вирішувати в судовому порядку, а для крадіжки майна видумано незаконну передачу майна потерпілого в комунальну власність; коли потерпілим виявлено крадіжку майна ним повідомлено в поліцію, а під час того як потерпілий очікував поліцію приїхав голова сільської ради завдав потерпілому удару в голову, він якого він впав на землю і втратив свідомість; нападником у непритомного потерпілого, з його сумки викрадено 4000 доларів, відібрано зброю, документи; потерпілий лікувався в лікарні протягом місяця від тілесного ушкодження; крім цього його інше спірне майно було захоплено, розкрадено. З метою завершення розслідування даного провадження в розумні строки заявник неодноразово звертався до слідчих, прокурора, керівника органу досудового розслідування з заявами та клопотаннями про проведення почергових слідчих дій, зокрема огляду місця події, опису стану майна, накладення на нього арешту і передачу, з метою його збереження, на відповідальне зберігання, з метою встановлення нанесеної шкоди про призначення відповідних експертизи та для підтвердження факту незаконного захоплення майна, призначення почеркознавчої експертизи, проведення допиту свідків та інших слідчих дій, але вони слідчими не були розглянуті, відповідно до вимог ст. 220 КПК України. Заявник оскаржив протиправні дії та бездіяльність слідчих, прокурора до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, який ухвалами від 07.11.2015, 23.12.12.2018, 27.02.2020, 05.06.2020, від 31.07.2020, 01. 12. 2020, від 01.03.2021 зобов'язав слідчих, прокурора розглянути їх відповідно до вимог ст. 220 КПК України, але слідчі під процесуальним керівництвом прокурора і незадовільною організацією проведення досудових розслідувань з боку начальника слідчого відділу Тисменицького ВП ГУНП України, грубо порушили вимоги ст. 19, ст. 129-1 Конституції України не виконали судові рішення в результаті чого слідство не завершене, матеріали не направлені до суду, нанесена шкода не відшкодована, винні особи не притягнені до відповідальності. Кримінальне провадження №12019090250000490 від 28.11. 2019 відкрито по факту службової недбалості головами Старо-Кривотульської та Ново-Кривотульської сільських рад та ліквідатора ТзОВ АПФ «ІСКРА» ОСОБА_5 , в результаті чого нанесена шкода, в процесі збереження майнового комплексу ТзОВ АПФ «Іскра». Слідство за цим провадженням здійснював слідчий СВ Тисменицького ВП ГУ НП України ОСОБА_6 , який не оглянув місце події, не провів опис стану майна та з метою встановлення нанесеної шкоди не призначив відповідну експертизу, не допитав свідків і не розглянув, відповідно до вимог ст. 220 КПК України подані клопотання, його протиправні дії та бездіяльність була оскаржена до Тисменицького районного суду, який ухвалами від 27.11.2019, 26.02.2020, 04.03.2020, 05.03.2021 зобов'язав розглянути відповідно до вимог ст. 220 КПК України, але слідчий порушив вимоги ст. 129-1 Конституції України і їх не виконав. Тоді, як відповідно до вимог ст. 40 та ст. 91, 92 КПК України, слідчий повинен би виконати, зазначені слідчі дії, самостійно і відповідно до вимог ст. 21 КПК України та ст. 19. ст. 129-1 Конституції України виконати прийняті іменем України судові рішення, але цього не було зроблено. В результаті таких протиправних дій та протиправної бездіяльності прокурора Тисменицької місцево прокуратури ОСОБА_7 , начальника СВ Тисменицького ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_8 , слідчих цього відділу Л. Тимківа та ОСОБА_9 . Гожої досудові кримінальні провадження не завершені, жодній звинуваченій заявником особі не пред'явлено підозри, матеріали не передані до суду, в результаті чого нанесена матеріальна шкода, із врахуванням втраченої вигоди на суму більше як 300 мільйонів гривень товариству в т. ч. і мені як його голові та учаснику із часткою в статутному капіталі 66 %. Через це заявник звернувся із повідомленнями від 13.03.2021,07.04.2021та 09.05.2021 р. про чинення кримінальних правопорушень прокурором Тисменицької місцевої прокуратури ОСОБА_10 , начальником СВ Тисменицького ВП ГУНП України ОСОБА_11 , слідчими цього відділу ОСОБА_12 та ОСОБА_13 до ТУ ДБР, розташованого в м. Львові. Оскільки повідомлення не були розглянуті відповідно до вимог ст. 214 КПК України, заявник звернувся до Личаківського районного суду м. Львова, який своїми ухвалами від 20.04.2021 та 27.04.2021 зобов'язав уповноважених на те осіб внести відомості із повідомлень до ЄРДР і розпочати розслідування. На виконання ухвал слідчих суддів Личаківського районного суду міста Львова було відкрите досудове кримінальне провадження №62021140040000041 від 28.04.2021 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 38 та ч. 2 ст. 382 КК України і призначено слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого в. м. Львові ОСОБА_14 , але потерпілим заявника не було визнано, хоч по це заявник просив в повідомленні про вчинення кримінальних правопорушень. Тому заявник 18.05.2021 р. звернувся до слідчого про визнання потерпілим у зазначеному кримінальному провадженню, відповідності до вимог ч. 2 ст. 55 КПК України. Через деякий час заявник в телефонному режимі був запрошений до слідчого четвертого відділу ДБР ТУ ДБР, розташованого у Львові і дислокованого у м. Ів. Франківську ОСОБА_15 на допит, але не в якості потерпілого, а свідка, чим було обмежено в правах визначених в ст. 56 КПК України для потерпілого, в результаті чого він був позбавлений можливостей звернутися до слідчого про вчинення тих чи інших дій, зокрема про допит осіб в якості свідків, яким добре відомі обставини цієї справи, про що власноручно зробив відповідний запис в протоколі допиту та долучені документів до справи. Оскільки слідчий не відреагував на клопотання від 18. 05.2021 заявник повторно 25.05.2021 звернувся до нього з клопотанням, в якому просив визнати, у відповідності до вимог ст. 55 КПК України потерпілим в кримінальному провадженні за № 6204004000041 від 12.05.2021 р. і направити пам'ятку про права і обов'язки потерпілого. Крім того заявник 27.05. 2021 направив слідчому клопотання про долучення до справи ухвал судів, прийнятих на оскарження протиправних дій чи бездіяльності прокурора та слідчих, як доказ нанесеної товариству та собі шкоди. У відповідь 11.06.2021 р. отримав поштою постанову слідчого четвертого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого в м. Львові ОСОБА_15 , датовану 02.06.2021 р., про відмову у визнанні потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні. Зазначена постанова є незаконною, а тому заявник звернувся із скаргою на протиправну дію чи бездіяльність до Івано-Франківського міського суду, який своєю ухвалою скасував постанову слідчого від про відмову визнати його потерпілим і зобов'язав уповноважену особу четвертого слідчого відділу ТУ ДБР розташованого у м. Львові, у провадженні якої перебувають матеріали кримінального провадження №6202114004000041 розглянути моє клопотання про визнання мене потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та по результатами розгляду скарги прийняти процесуальне рішення про, що повідомити заявника. Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 24.06.2021 р. заявник отримав поштою 01.07.2021 р, але про прийнятті процесуальні рішення щодо її виконання, будь якої інформації в строк, визначений в ст. 220 КПК України не отримав. Оскільки слідчим неодноразово прийнято одні й ті ж самі постанови, якими створено перешкоди в реалізації прав потерпілого, які неодноразово скасовано судовими рішеннями такі дії призвели до затягування досудового розслідування. Перешкоджання в реалізації прав і обов?язків потерпілого у спосіб, що здійснюється слідчим, не гарантовано йому процесуальним законом, а тому такі дії є протиправними, так само як і їх мета. Крім цього будь-яких інших дій щодо розслідування кримінального провадження слідчим не здійснено.
В судовому засідання адвокат заявника надав перед судом пояснення про те, що з травня місяця 2021 року слідчим не здійснено жодної слідчої дії, при цьому слідчий неодноразово здійснив дії для реалізації потерпілим його прав; в уяві слідчого ОСОБА_3 не є потерпілим, тричі слідчим ухвалено постанови про відмову у визнанні потерпілим і тричі відмови визнано незаконними та скасовано з цих підстав судом; слідчий відмовляє потерпілому в реалізації прав, що надані законом у зв?язку з не наданням потерпілим доказів заподіяння йому шкоди слідчими та прокурорами; жодним нормативно-правовим актом не передбачено право слідчого встановлювати наявність шкоди на час звернення з заявою про вчинення злочину; ухвалою слідчого судді ОСОБА_16 скасовано незаконну постанову слідчого про відмову в здійсненні прав потерпілого; після скасування незаконних постанов слідчий повторно ухвалив ті самі постанови, з аналогічних підстав та за аналогічним змістом; слідчий відмовив потерпілому у визнанні його таким з підстави не надання доказу заподіяння шкоди особами, в протиправних інтересах яких і діє слідчий; наступні постанови слідчого про перешкоджання реалізовувати права потерпілого було скасовано суддею ОСОБА_17 і вказано слідчому на перелік дій, які йому належить вчинити, але слідчим не виконано і зазначену ухвалу; надалі слідчий втретє ухвалив ту саму постанову, яку вже двічі скасовано слідчими суддями; кожного разу слідчим використовується одна і таж підстава для ухвалення постанов, які неодноразово скасовано через не доведення потерпілим, що йому завдано шкоду, наявність чи відсутність якої і належить встановити цьому ж слідчому; потерпілий і звернувся для розслідування злочину проти прав потерпілого; потерпілий є таким в трьох провадження, але тільки слідчий ОСОБА_18 перешкоджає в реалізації прав потерпілого; права потерпілого послідовно порушуються в кримінальних провадженнях з 2012, 2015, 2020 років у спосіб; слідчий є службовою особою, яка не виконує його обов?язки і не проводить необхідні слідчі дії; ухвалу Личаківського районного суду також не виконано слідчим, які і не виконано ним ухвали Івано-Франківського міського суду; потерпілому завдано значну шкоду, яку слідчий не може спростувати, але умисно ігнорує; заподіяння майнової та моральної шкоди ОСОБА_3 є очевидним, а тому дії слідчого є умисними; безпосередньо в ухвалі слідчої судді ОСОБА_19 вказано, що ОСОБА_3 завдано шкоду; незважаючи на судові рішення про незаконність дій слідчого він умисно і повторно порушив права потерпілого; звернення слідчого до Коломийського районного суду не підтверджується будь-якими доказами, крім слів слідчого; в постановах слідчого вказано на відсутність доказів про моральну шкоду потерпілому ОСОБА_20 та одночасно з цим вчинено перешкоди ОСОБА_20 для надання пояснення і доказів такої шкоди, а тому слідчий суперечить сам собі, вчиняючи порушення прав заявника; не проведення будь-якої слідчої дії з травня 2021 по жовтень 2021 спрямовано на затягування розслідування і забезпечення уникнення відповідальності за вчинення злочинів особами, в інтересах яких діє слідчий; єдина дія, яку здійснює слідчий є відмова ОСОБА_20 в його зверненні; дії слідчого спрямовано виключно на перешкоджання реалізації прав ОСОБА_20 , який на підставі закону отримав процесуальні права за його зверненням із заявою про вчинення злочину щодо себе; в КПК України не передбачено можливості для слідчого заперечувати статус учасника кримінального провадження, що отриманий на підставі закону, а тому дії слідчого є умисними та спрямовані на прикривання осіб, які вчинили злочини; постанову про відмову у визнанні потерпілим може бути ухвалено виключно з підстави очевидних доказів не заподіяння будь-якої шкоди; в судовому засіданні слідчий відкрито і особисто заявив, що він не вбачає в діях осіб, на яких вказує ОСОБА_21 , що вони вчинили злочин, складу злочину; отже слідчий незаконно і наперед виявив свою прихильність до осіб, на яких вказує ОСОБА_21 , а поведінка слідчого вказує на реалізацію його незаконної прихильності і упередженості; не може проводити досудове розслідування слідчий, який відкрито висловився, що він зайняв сторону відповідних осіб, на яких вказує ОСОБА_3 ; дії слідчого є знущанням з ОСОБА_22 , оскільки він не має будь-якого наміру проводити досудове розслідування; час з травня 2021 року слідчим витрачено умисно в користь осіб, що вчинили злочини; пояснення слідчого дублюються; нових підстав в своїх постановах він вказати не може; ОСОБА_3 однозначно повідомив про вчинення злочину проти його здоров?я та проти безпосередньо його особистих немайнових прав та проти своїх майнових прав, а оскільки слідчий не може цього заперечити, то ним здійснюється затягування досудового розслідування та не вчиняються слідчі дії взагалі; слідчий заінтересований в результатах протидії ОСОБА_20 і вже не може цього навіть приховувати; упередженість слідчого відкрита та незаконна.
В судовому засіданні ОСОБА_3 надав перед судом пояснення про те, що проти майна потерпілого здійснено рейдерську атаку, в незаконний спосіб проведено збори для задоволення вимог колишнього КСП та передано в комунальну власність майно, яке в наступному розкрадено; юридичні спори можуть вирішувати в судовому порядку, а для крадіжки майна видумано незаконну передачу майна потерпілого в комунальну власність; коли потерпілим виявлено крадіжку майна ним повідомлено в поліцію, а під час того як потерпілий очікував поліцію приїхав голова сільської ради завдав потерпілому удару в голову, він якого він впав на землю і втратив свідомість; нападником у непритомного потерпілого, з його сумки викрадено 4000 доларів, відібрано зброю, документи; потерпілий лікувався в лікарні протягом місяця від тілесного ушкодження; крім цього його інше спірне майно було захоплено, розкрадено; надалі працівники поліції Кіровоградської області підкинули потерпілому наркотичні засоби та зброю, помістили його в СІЗО; однак потерпілий довів свою невинуватість у вчиненні злочину; а коли потерпілий повернувся до правоохоронного органу за місцем захисту своїх майнових прав ним додатково виявлено розкрадання 4000 тон металу, що перебував в ввіреному йому об?єкті, а також 204 га дубового лісу, що було незаконно вирубано особами, на яких вказував потерпілий, дії яких прикривали працівники правоохоронного органу, який на даний час прикриває слідчий ДБР; на початку розвитку спору слідчі визнавали, що у потерпілого викрадено грошові кошти, а в наступному почали заперечувати відповідний факт; в наступному для уникнення винних осіб від відповідальності було здійснено перекваліфікацію злочину для забезпечення винуватим уникнути відповідальності, що встановлена законом; рішення суду про оскарження перекваліфікації не виконано слідчим і до цього часу; фіктивне банкрутство було видумано для захоплення і викрадення майна, але ця обставина не отримує оцінку слідчого, для чого він її лише ігнорує; судове рішення про завершення досудового розслідування та передання до суду матеріалів про вчинення злочинів слідчим не виконано; майна потерпілого було на 5000000 гривень , а претензію вигадано на 600000 гривень; потерпілий подав клопотання про призначення експертизи, а його взагалі не розглянули; судове рішення про зобов?язання її виконати не виконав; потерпілий звернувся в ДБР через злочини працівників інших правоохоронних органів, а слідчий ДБР вчинив щодо нього аналогічні дії; Личаківським судом визнано дії ДБР незаконними; слідчим допитано потерпілого в якості свідка, хоча він заперечував такий свій допит, пам?ятку права свідка йому не вручено, про допит не попереджено, адвоката не допущено на допит, хоча потерпілий просив адвоката і зазначав про незаконність і цих дій; слідчим не забезпечено можливість потерпілому надати докази на заподіяння шкоди, яку слідчий ж і заперечує; ухвали судів про проведення необхідних дій слідчим не виконано; судові рішення підлягають обов?язковому виконанню і постановлено іменем України, але слідчим це ігнорується; дії слідчого належать до корупційних, оскільки він незаконно діє в інтересах осіб, що зацікавлені в результатах кримінального провадження; від незаконного переслідування потерпілого правоохоронцями у нього погіршився стан здоров?я, що не спростовано слідчим, а тому лише ним ігнорується; неодноразовим предметом судового розгляду є невиконання слідчим судових рішень; потерпілий може тільки в передбачений законом спосіб реалізовувати свої права, перешкоди в чому йому чинить слідчий; в протоколі допиту просив зазначити, що проти допиту та проти порушення своїх прав в такий спосіб і проти порушення права на правову допомогу; слідчим раніше зазначалось, що потерпілим є особа, якій може бути заподіяно майнову чи моральну шкоду від злочину, а тому його пояснення, що потерпілий має доводити слідчому обставини, встановлення яких він повинен здійснити суперечить поясненням самого ж слідчого; не може бути визначено питання про відмову у визнанні потерпілим в провадженні, яке відкрито про вчинення злочину проти відповідної особи, тобто щодо особи, яка не долучилась до провадження, через певний час після його відкриття; слідчий виконував дії щодо розгляду клопотань ОСОБА_22 та одночасно з цим заперечував наявність у нього прав в такому провадженні, а тому і такі дії свідчать про незаконність та умисність дій.
31/05/2021 слідчим ОСОБА_18 ухвалено постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3
24/06/2021 скасовано постанову слідчого від 31/05/2021.
06/07/2021 постановлено ухвалу, якою внесено виправлення в ухвалу від 24/06/2021.
14/07/2021 слідчим ОСОБА_18 ухвалено постанову про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3
27/08/2021 постановлено ухвалу, якою внесено виправлення в ухвалу від 14/07/2021.
28/09/2021 слідчим надано суду письмове пояснення, відповідно до якого кримінальне провадження зареєстровано за ухвалою Личаківського суду м. Львова за заявами ОСОБА_3 25/05/2021 та 31/05/2021 до слідчого надійшли заяви ОСОБА_3 про визнання потерпілим, але ним не надано будь-яких документів про заподіяння моральної шкоди; заявника допитано в якості свідка; заявник повідомив, що сам надати документи не може; з цієї підстави відмовлено у визнанні потерпілим; в кримінальному провадженні допитано в якості свідків працівників правоохоронних органів та з цих підстав також відмовлено ОСОБА_3 у визнанні потерпілим.
В судовому засіданні ОСОБА_3 надав перед судом пояснення про те, що він отримав статус потерпілого безпосередньо на підставі змісту кримінального процесуального закону у зв?язку з поданням заяви про вчинення злочину щодо нього, а тому будь-якого права на визнання чи відмову у визнанні потерпілим у слідчого не було. Доведення чи спростування шкоди потерпілому від кримінального провадження здійснюється безпосередньо слідчим.
Отже в письмовому запереченні слідчого вказано, що ним відмолено ОСОБА_3 у визнанні потерпілим з підстави допиту працівників правоохоронних органів.
Однак за змістом кримінального процесуального закону не передбачено відмову у визнанні потерпілим особі, яка подала заяву про злочин щодо себе, з підстави допиту осіб, на яких така особа вказала, що вони вчинили щодо неї злочин.
При цьому слідчим не надано суду інформацію про те, в який період допитано осіб, на яких ОСОБА_3 вказує, що вони вчинили щодо нього злочин.
Отже саме відповідний учасник позбавив суд можливості встановити обставини, що безпосередньо складають предмет судового розгляду.
При цьому від зазначених обставин залежить безпосередньо реалізація прав потерпілого та правові наслідки оспорюваних дій.
Крім цього в письмовому поясненні слідчого вказано, що ним направлено запити для отримання копій матеріалів на виконання ухвал Тисменицького районного суду та Івано-Франківського міського суду, від яких залежить обставина визнання ОСОБА_3 потерпілим та з цих же підстав в чергове відмовлено ОСОБА_3 у визнанні потерпілим.
Отже в письмовому поясненні слідчого ним особисто визнано, що обставина визнання ОСОБА_3 потерпілим залежить саме від змісту матеріалів, що їх витребувано, але відмовлено у визнанні потерпілим ще до часу отримання таких матеріалів.
Таким чином дії та пояснення слідчого засновано на взаємних суперечностях, що вказують на перешкоджання в реалізації прав потерпілого особою, яка безпосередньо за змістом процесуального закону належить до категорії осіб, що заявили правоохоронному органу про те, що безпосередньо потерпіли від вчинення щодо їх особистих немайнових та майнових прав злочину.
При цьому за змістом процесуального закону розмір шкоди не є критерієм віднесення особи до категорії осіб, що потерпіли від злочину.
Так само як порушення особистого немайнового права злочином не є підставою для недопуску цієї особи до реалізації прав, що надані їй процесуальним законом.
Ненадання потерпілим документу про заподіяння йому майнової шкоди від злочину не визначено процесуальним законом в якості правової підстави для його недопущення до реалізації прав за процесуальним статусом, що визначений для нього процесуальним законом за результатом подання заяви про вчинення злочину і пояснення про те, що злочином завдано шкоду правам та охоронюваним законом інтересам відповідної особи.
Крім цього національним законодавством та міжнародно-правовими зобов?язаннями України, що складають частину відповідного законодавства, визначено, що заподіяння шкоди злочином охоронюваним законом інтересам особи, яка подала заяву про вчинення злочину щодо саме таких її інтересів є підставою для реалізації нею відповідних правомочностей, що гарантовані законом.
Так в ч. 2 ст. 55 КПК України вказано, що права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
За змістом пояснень ОСОБА_3 ним подано заяву про вчинення злочину щодо його прав. Вказана обставина також підтверджена за змістом письмового пояснення слідчого.
Судове засіданні неодноразово відкладалось за клопотаннями слідчого. Судом було неодноразово надано учасникам провадження нічим не обмежену можливість прибути в судове засідання та реалізувати усі надані їм можливості та права. В учасників провадження була нічим не обмежена можливість подати суду будь-які свої заяви та клопотання у будь-якій формі. На основі принципу диспозитивності і змагальності учасники провадження реалізували усі надані їм процесуальним законом права з підстав, у спосіб та у формі, що визначені законом.
В судовому засіданні ОСОБА_3 надав суду пояснення про те, що на підставі ч. 2 ст. 55 КПК України набув статусу потерпілого, а тому йому чиниться безпідставний супротив в реалізації його прав; допит працівників правоохоронного органу, вчинення слідчих дій без врахування прав потерпілого порушило надані йому законом процесуальні права ОСОБА_3 ; неумотивованість дій слідчого, їй суперечність процесуальному закону вказує на особисту упередженість щодо зазначеного учасника процесуальних відносин; заяву про вчинення злочину щодо ОСОБА_3 подано особисто ОСОБА_3 , а не будь-якою третьою особою, а тому його залучення до участі в кримінальному провадженні на підставі будь-якої окремої дії слідчого законом не передбачено; процесуальний порядок допиту потерпілого та допиту свідка має істотні відмінності та процесуальні наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
В ч. 1 ст. 80 КПК України вказано, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 КПК України за цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Отже заявником та його представником доведено перед судом гарантування їм права на подання відповідного виду заяви. При цьому в письмовому запереченні слідчого не розміщено заперечення проти відповідної заяви за підставою не отримання заявником відповідного статусу.
Відповідно до ст. 7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже безпосередньо на сторони покладено обов?язок доведення правових підстав їх звернення та спростування правових підстав звернення інших осіб в змагальному, диспозитивному судовому процесі.
Так, ЄСПЛ неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа Ассенов та інші проти Болгарії (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі Танрікулу проти Туреччини (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, Ґюль проти Туреччини (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Безпосередньо у витягу з ЄРДР вказано, що кримінальне провадження зареєстровано за ухвалою судової установи на підставі заяви ОСОБА_3 .
Однак в постановах про відмову ОСОБА_3 в реалізації його прав потерпілого, що ним отримано на підставі ч. 2 ст. 55 КПК України не вказано яким саме чином слідчим спростовано гарантування потерпілому його прав.
При цьому відомості в ЄРДР внесено на підставі заяви ОСОБА_3 та ухвали судової установи про оскарження незаконності відмови у внесенні відомостей в ЄРДР. Отже в даному кримінальному процесуальному спорі вже існує судове рішення про правове обґрунтування щодо внесення відомостей в ЄРДР та щодо особи, яка заявила про вчинення щодо неї злочину.
В ч. 2 ст. 55 КПК України потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Отже на підставі судового рішення встановлено правові підстави для внесення відомостей ОСОБА_3 до ЄРДР та визнано його особою, яка подала заяву про вчинення злочину щодо її прав.
В постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справа №439/397/17 вказано, що правовий статус потерпілого визначено безпосередньо в кримінальному процесуальному законі, а не за змістом бажання органу досудового розслідування, внаслідок вчинення злочину щодо її прав, а реалізується такий статус в тому числі і на підставі подання заяви.
В такий спосіб у особи, яка внесла відомості в ЄРДР виник обов?язок виконати положення ч.2 ст. 55 КПК України про вручення пам?ятки про права потерпілого. У зв?язку з цим пояснення ОСОБА_3 про те, що його повинно було допитано в якості потерпілого відповідають змісту КПК України.
Суду не надано доказу, що відповідне судове рішення скасовано, а тому воно підлягало виконанню на підставі ст. 129 Конституції України, що передбачає обов?язковість судового рішення.
Отже і з цих підстав потерпілим ОСОБА_3 доведено упереджене ставлення щодо перешкоджання в реалізації набутих ним процесуальних прав.
При цьому висновок про упереджене ставлення та порушення процесуальних прав ОСОБА_3 здійснено саме на основі судових ухвал про неодноразове поновлення порушених прав ОСОБА_3 та скасування відмов і постанов органу досудового розслідування.
Також ОСОБА_3 не подав заяву про відмову від пред?явлення позову про відшкодування майнової чи моральної шкоди, тому відсутні правові підстави і для висновку про те, що ним здійснено відмову від його статусу особи, яка особисто подала заяву про вчинення злочину та заподіяння таким злочином їй відповідної шкоди.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
заяву задовольнити;
відвести слідчого Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківськ) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_18 від проведення досудового розслідування кримінального провадження № 6204004000041 від 28.04.2021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1