Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/631/21
Номер провадження: 2/511/317/21
29 вересня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Теренчук Ж. В.,
секретаря - Ніколас С.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товарства "ІМЕКСБАНК", треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Борис Іванович про визнання припиненою іпотеки, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження нерухомого майна,
У квітні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «ІмексБанк» (далі - ПАТ «ІмексБанк») про визнання іпотечного договору припиненим, зняття заборони на відчуження та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження.
В обґрунтування вимог зазначає, що 01 березня 2007 року між Кредитором - Акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК» (правонаступником якого є ПАТ«ІМЕКСБАНК») та ним був укладений Договір кредиту №312, за умовами якого він отримав кредит в сумі 20 000,00 грн. зі сплатою 20% річних, та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 28 лютого 2010 року.
В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту 1 березня 2007 року між ним та Банком було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., зареєстрований в реєстрі за №732.
Предметом іпотеки, за Договором іпотеки, є жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належний йому на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу.
В строк до 28 лютого 2010 року ним було виконане в повному обсязі забезпечене іпотекою основне зобов'язання за Договором кредиту, тому, відповідно, 28 лютого 2010 року припинилося як основне зобов'язання так і зобов'язання за Договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
Проте, з отриманої 13.01.2021 року інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, він дізнався, що заборона відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 , накладена 01 березня 2007 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., досі не знята, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не виключений запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований 01.03.2007 року за №4572257.
На підставі постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 року №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
Також він звертався до відповідача з проханням надати підтвердження фактичного і повного виконання ним основного зобов'язання за кредитним договором для припинення іпотеки і зняття обтяження з будинку. 25.01.2021 року на запит його адвоката до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо підтвердження факту виконання ним основного зобов'язання по кредитному договору №312 його повідомили про те, що у них відсутні дані щодо будь-яких невиконаних ним зобов'язань за Договором кредиту.
Між тим і на сьогодні належний йому будинок продовжує перебувати в іпотеці та знаходитись під забороною, незважаючи на фактичне виконання ним основного зобов'язання у повному обсязі.
За таких обставин просив визнати такою, що припинена іпотека за іпотечним договором, що був укладений між ним та Банком, зняти заборону на відчуження будинку та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
У судове засідання не з'явилися представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ІмексБанк»» з ринку, третя особа приватний нотаріус Фішер Б.І., про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом виконаний обов'язок щодо їх повідомлення про день, місце та час розгляду справи у спосіб направлення рекомендованої поштової кореспонденції за їх місцезнаходженням.
На адресу суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «ІмексБанк»» з ринку надійшли 19.05.2021 року письмові пояснення, в яких вони зазначили, що управління активами АТ «ІмексБанк» та задоволення вимог його кредиторів здійснюється Фондом безпосередньо. За їх даними інформація щодо кредиту №312 від 01.03.2007 року , укладеного між Банком та ОСОБА_1 відсутня та до Фонду не передавалалась. Тому Фонд не володіє інформацією щодо зобов'язань позивача по даному кредитному договору(а.с.37)
Так судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
01 березня 2007 року між Кредитором - Акціонерним комерційним банком «ІМЕКСБАНК» (правонаступником якого є - ПАТ«ІМЕКСБАНК») та ОСОБА_1 (Позичальником) був укладений Договір кредиту №312, за умовами якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 20 000,00 грн. зі сплатою 20% річних, та кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 28 лютого 2010 року (надалі - Договір кредиту).(а.с.11)
Пунктом 1.3 Договору кредиту встановлювалося, що в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, Сторони укладають договір застави на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
01 березня 2007 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) та АКБ «ІМЕКСБАНК» (Іпотекодержателем), в особі начальника відділення №35 АКБ «ІМЕКСБАНК» в місті Роздільна Шевченко Л.В., укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., зареєстрований в реєстрі за №732 (надалі - Договір іпотеки). (а.с.14)
Предметом іпотеки, за Договором іпотеки, є жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 52,5 кв. м, жилою площею 36,8 кв. м та складається з: «Б»- літня кухня, «В» - сарай, «Г» - погріб, який належить Іпотекодавцю на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області 01.02.2007 року, по реєстру №170, зареєстрованого комунальним підприємством 09.02.2007 року за №16168802 в книзі №11, запис №125. Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Кучурганська сільська рада Роздільнянського району Одеської області.(а.с.9, 10)
У зв'язку з посвідченням Договору іпотеки, 01 березня 2007 року, приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат», накладено заборону відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 , яка зареєстрована в реєстрі за №733.(а.с.17)
За підпунктом 1 пункту 2.1 статті 2 Договору іпотеки, Боржник зобов'язаний повністю повернути Іпотекодержателеві суму отриманого кредиту не пізніше 28 лютого 2010 року.
З наданої суду інформації, отриманої позивачем, 13.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, я дізнався, що заборона відчуження жилого будинку АДРЕСА_1 , накладена 01 березня 2007 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., досі не знята, та з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не виключений запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований 01.03.2007 року 14:36:12 за №4572257 реєстратором: Приватним нотаріусом Фішер Б.І.(а.с.17)
Також судом встановлено, що 26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК».
На підставі постанови Правління НБУ від 21 травня 2015 року №330 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ІМЕКСБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 «Про початок процедури ліквідації АТ «ІМЕКСБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».
Позивач стверджував, що в строк до 28 лютого 2010 року ним було виконане в повному обсязі забезпечене іпотекою основне зобов'язання за Договором кредиту, тому, відповідно, 28 лютого 2010 року припинилося як основне зобов'язання так і зобов'язання за Договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання.
Вважає, що дані обставини підтверджені по справі листом від 22 лютого 2021 року за вих. №60-2565/21, наданого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб про те, що «відповідно до даних облікових систем Фонду, інформація щодо кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ІМЕКСБАНК», в Фонді відсутня», чим Фонд гарантування вкладів фізичних осіб підтвердив факт відсутності будь-яких невиконаних ним зобов'язань за Договором кредиту.(а.с.20)
Показами допитаної в суді свідка ОСОБА_2 , яка особисто укладала з позивачем Договір кредиту №312 в якості представника Банку і яка в суді підтвердила, що боржник ОСОБА_1 заборгованість по даному кредиту погасив у встановлені договором строки.
Також на виконання ухвали суду про витребування документів з архіву Національного Банку України, листом НБУ від 16.09.2021 року повідомлено суд, що документи щодо оформлення кредитної справи за кредитним договором, кредитний договір, договір іпотеки на ім'я ОСОБА_1 в описах архівних справ Банку не зазначені і на архівне зберігання до НБУ ліквідатором не передавались.
В архівних справах банку, а саме: «Звіт про оцінку майнових прав за кредитними договорами, що укладені АТ «Імексбанк» із фізичними особами станом на 04.03.2015 року», «Акт про формування ліквідаційної маси Банку станом на 01.11.2015 року», «документи щодо продажу активів банку на аукціоні», «іпотечні договори, витяги з Державного реєстру обтяжень рухомого майна» відомості про боржника ОСОБА_1 відсутні.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 березня 2021 року, винесеною приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме - знятті заборони відчуження жилого будинку номер АДРЕСА_1 , накладеної 01 березня 2007 року ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області на підставі договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 і АКБ «ІМЕКСБАНК» та посвідченого Фішер Б.І., приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області 01 березня 2007 року, реєстровий №733.(а.с.21)
Суд вважає що дані правовідносини регулюються наступним нормами права.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України, зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов'язання у зв'язку з його повним виконанням. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов'язання.
За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Відповідно до ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» №1255 від 18.11.2003 року після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Згідно з п. 5 гл. 15 р. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріусом.
Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.
При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 6.1. гл. 15 р. II вказаного Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.
Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) - у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тобто, у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.
З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані по справі докази, прийшов до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на таке.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Суд вважає, що під час розгляду справи позивачем ОСОБА_1 надані належні і допустимі докази, які свідчать про повне повернення заборгованості за основним зобов'язанням по кредитному договору перед ПАТ «Імекс Банк».
Не дивлячись на те, що позивачем не надано в підтвердження належного виконання зобов'язання ним на користь кредитора платіжних документів про сплату заборгованості, між тим надані відомості Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб свідчать про відсутність на сьогодні будь-яких зобов'язань позивача перед ними, так як саме у розпорядженні цих установ знаходяться всі документи ПАТ «Імексбанк».
Судом також встановено, що за весь час існування іпотеки банком не використано право на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, судові рішення такого змісту відсутні, що не забороняє позивачу звернутися до суду з позовом про припинення іпотеки. В даному випадку такий спосіб захисту його прав є належним.
Відтак, позивачем ОСОБА_1 заборгованість, визначена у кредитному договорі сплачена, що свідчить про виконання основного зобов'язання позивачем.
У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року зроблено висновок, що за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов'язання за кредитним договором припиняється як це зобов'язання, так і зобов'язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов'язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що є всі підстави для визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором, оскільки наданими позивачем доказами підтверджено виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, а відповідач не спростував у встановлений спосіб подання відповідних доказів доводи позивача та не підтвердив наявність невиконаних зобов'язань за кредитним договором.
Отже, іпотека за Договором іпотеки від 01 березня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., зареєстрованим в реєстрі за №732, належить визнати такою, що принила свою дію і є припиненою, а наявнув заборону відчуження належного будинку та відомості, внесені до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна щодо цього будинку дійсно обмежують право власності позивача, відтак порушене право позивача підлягає судовому захисту.
Відповідно суд, задовольнивши основні вимоги позивача та визнавши іпотеку припиненою, вважає за необхідне зняти заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеки, зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження нерухомого майна, - задовольнити.
Визнати договір іпотеки, укладений 01.03.2007 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК", посвідчений приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., зареєстрований в реєстрі за №732, де предметом іпотеки є будинок АДРЕСА_1 , таким, що припинив, свою дію.
Зняти заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , накладену 01.03.2007 року приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І., зареєстровану в реєстрі за №733.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , виконаний приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Одеської області Фішер Б.І. за реєстровим номером №4572257 від 01.03.2007 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через Роздільнянський районний суд Одеської області на підставі п.15.5. Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж. В. Теренчук