Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1880/21
Номер провадження: 2/511/606/21
07 жовтня 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді- Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Бєгєн А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району, в якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої вимоги мотивувала тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Ворсуляк А.М, Роздільнянської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 18.12.2012 року. У вказаній квартирі з 24.12.2007 року зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але з дня реєстрації за вищевказаною адресою не проживає, витрат на утримання квартири не несе. Відповідач не є членом його родини, місце перебування ОСОБА_2 , йому не відомо, тому він не може вирішити питання зняття її з реєстрації з належної йому квартири в позасудовому порядку На теперішній час при оформленні документів щодо отримання субсидії у нього виникли труднощі. На підставі викладеного просить його позов задовольнити, визнавши відповідача втратившим право на користування в належній йому квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 07.09.2021 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяву, в якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення та просили справу розглянути у їх відсутність. ( а.с.30,31)
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Так, у відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до повернутого поштового повідомлення відповідач за зазначеною адресою не проживає, що свідчить про неможливість вручення відповідачу судових повісток. ( а.с.29)
Представник третьої особи - Лиманської селищної ради Роздільнянського району, в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивачів вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є власником квартири АДРЕСА_1 , яка складається в цілому з однієї житлової кімнати та приміщень, житловою площею-16,50кв.м, загальною площею -33,80кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Ворсуляк А.М, Роздільнянської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 18.12.2012 року та зареєстровано в реєстрі № 2134 ( а.с.8).
Зазначене свідоцтво у встановленому порядку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.08.2021 року ( а.с.9)
Таким чином, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а тому має право вимагати усунення перешкод в користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Згідно домової книги наявної в матеріалах справи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.12.2007 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.10-13)
Відповідно до акту обстеження фактичного проживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації від 06.08.2021 року, в квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за вказаною адресою, але з дня реєстрації і по теперішній час не проживає в належній ОСОБА_1 квартирі. ( а.с.14).
Згідно довідки №2104 виданої виконкомом Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 06.08.2021 року, громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , з грудня 2007 року, але з грудня 2007 року по теперішній час не проживає за вказаною адресою. ( а.с.15)
Факт відсутності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації: АДРЕСА_2 підтверджується письмовими заявами сусідів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які завірені секретарем виконавчого комітету Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та зареєстровані в реєстрі за № 39,40,41, яким достовірно відомо, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації - АДРЕСА_2 не проживає з грудня 2007 року, її місце проживання їм невідомо. ( а.с.16-18)
Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_2 співвласником спірної квартири не являється, в зазначеній квартирі не проживає і не користуються нею.
Позивач заперечує проти реєстрації відповідача за вказаною адресою, так як дані обставини перешкоджають йому в реалізації права володіння та користування належним йому на праві власності майном.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статей 316-317 Цивільного кодексу України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежного від волі інших осіб. Власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Згідно ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей, і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові №6-92цс15 від 27 травня 2015 року, передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядженням своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад статті 71,72,116, 156 ЖК УРСР, ст.405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положеннями Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
З погляду Європейського Суду повага власності основний метод права, міжнародного й внутрішнього дотримання. У Конвенції говориться, що держава зобов'язана дотримувати, виконувати, зміцнювати, захищати й забезпечувати права власності фізичних і юридичних осіб. Порушення Конвенції й Протоколів будуть тоді, коли піде недотримання, невиконання й не забезпечення державою зазначених норм.
Відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Протокол № 1 стаття 1 «Захист власності» говорить «Кожна фізична або юридична особа має право на повагу своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Тим самим у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чітко встановлено: право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважаться.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації - квартири АДРЕСА_1 не проживає з грудня 2007 року, втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , належний позивачу на праві власності, так як не використовує квартиру для проживання більше одного року без поважних причин, витрат по її утриманню не несе, а тому суд вважає, що право на користування квартирою ОСОБА_2 втратили з грудня 2007 року, що встановлено судом під час судового розгляду.
Доказів створення відповідачу перешкод для проживання в квартирі з боку позивача суду не надано.
Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, що позивач на теперішній час позбавлений права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку вимоги ОСОБА_1 як власника квартири законні та обґрунтовані, оскільки реєстрація відповідача в належній йому квартирі, порушує його право власності, створює перешкоди в користуванні власністю.
На підставі ст. 316,317,391,396 ЦК України, , ст.156 Житлового кодексу України, та керуючись ст. ст. 4,10,13,18,19,76- 81,95, 247,258-259, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Лиманська селищна рада Роздільнянського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з грудня 2007 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя С. І. Гринчак