Єдиний унікальний номер 947/21864/21
Номер провадження 2/521/5029/21
(про залишення позову без руху)
05 жовтня 2021 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я. , отримавши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та додані до неї матеріали, -
До Київського районного суду м.Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді Київського раойнного суду м. Одеси від 13.08.2021 року матеріали справи № 947/21864/21 направлено до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 року дану справу було передано для розгляду судді Роїк Д.Я.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, встановлено, що заява підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, але подана без додержання вимог ст. 177 ЦПК України, внаслідок чого підлягає залишенню без руху на підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України, виходячи з наступного.
Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Загалом, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (із відповідними змінами і доповненнями).
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір», суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до п.п.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У свою чергу, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року 2270 гривень.
Таким чином, за подання до суду даного позову, який містить вимогу про розірвання шлюбу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 908 гривень.
Позивачем судовий збір не сплачено, однак до позовної заяви позивач додала клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому зазначила, що вона є матір'ю трьох дітей, наразі переїхала на квартиру для самостійного життя. До вказаного клопотання позивач долучила копію свідоцтв про народження дітей, договір оренди житла, довідку про склад сім'ї.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Положеннями ч.1 ст.8 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон України №3674-VI) встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України №3674-VI, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, вказаною статтею передбачено можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, однак лише за вичерпних умов. При цьому, приписами цієї статті визначено суб'єктів, щодо яких можна здійснити відстрочення та розстрочення сплати судового збору. Відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду.
Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що, зокрема, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви.
Особа, яка заявляє клопотання (заяву) про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, ст. 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, загальний принцип рівності усіх перед законом визначено нормами ст. 24 Конституції України, 6 ЦПК України.
У контексті особи, які звертаються до суду, за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, зобов'язані дотримуватись процесуальної форми подання позову. При здійсненні судочинства, суд повинен забезпечити процесуальну рівність сторін, не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою.
Крім того, Європейський суд з прав людини наголошує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Однак, положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року не означає й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах, а відтак, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» заява № 28249/95 від 19.06.2001).
У даному випадку, накладення судового збору на заявника передбачено пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», тому не може порушити принципу розумної пропорційності, доступу до суду, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Також суддя зазначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя NR (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Загалом, позовна заява не містить достатніх обґрунтувань про неможливість сплати судового збору і таке не підтверджено жодними доказами (зокрема, не надано суду довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, довідки з банків про рух готівкових коштів на таких рахунках, доказів відсутності на них коштів тощо).
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави звільнення позивача від сплати судового збору, а тому клопотання про звільнення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 908 гривень за реквізитами: Отримувач коштів ГУК в Од.обл./Малиновськ. р-н/22030101 ,Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA028999980313141206000015757 Код класифікації доходів бюджету 22030101 Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Малиновський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа)та подання до суду відповідної квитанції.
На підставі ч.1 ст. 185 ЦПК України вищевказана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачеві строку для усунення вищевказаних недоліків з роз'ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін вищевказана позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачеві.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України, ЗУ "Про судовий збір", -
Відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, викладених в ухвалі, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, роз'яснивши, що в іншому випадку позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: