Справа №521/10473/21
Пр. №2/521/4150/21
07 жовтня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Кіреу Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебувала у шлюбі, зареєстрованому 20 квітня 2007 року першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №181.
В період шлюбу у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьками, але знаходиться на утриманні матері.
Вказувала, що сімейне життя з відповідачем не склалося. Зазначала, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до неї про розірвання шлюбу, рішенням якої шлюб розірвано.
Стверджувала, що відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання сина, дитина фактично повністю знаходиться на її утриманні. Оскільки відповідач є працездатною особою, має постійний дохід, так як працює старшим майстром в АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» то вона вважає, що останній має можливість сплачувати аліменти для забезпечення достатнього рівня життя та розвитку дитини.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явленняпозову та до досягнення дитиною повнолітнього віку, стягнути витрати на правову допомогу та судовій збір.
Ухвалою суду від 02 серпня 2021 року провадження у вищевказаній справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання (а.с. 21-22).
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 35-36).
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні визнав частково позовні вимоги, а саме у частині стягнення аліментів та судового збору, просив суд їх задовольнити, в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу просив суд відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 20 квітня 2007 року першим відділом реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис №181, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 10).
В період шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 11).
Дитина проживає разом з батьками але знаходиться на утримані матері.
Встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 липня 2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Встановлено, що відповідач не надає достатньої матеріальної допомоги на утримання дитини, тому позивачка просить стягнути з відповідача аліменти для забезпечення достатнього рівня життя та розвитку сина у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення сином повнолітнього віку.
Досліджуючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд виходить з встановленого законом та покладеного на батьків обов'язку утримання своїх неповнолітніх дітей.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
У відповідності до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що малолітній син відповідача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує матеріальної допомоги, а відповідач працездатний та може сплачувати щомісячно аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів).
Відповідно до довідки АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» №03/10-910 від 19 серпня 2021 року ОСОБА_2 працює на підприємстві «АТ «ДТЕК Одеські Електромережі» старшим майстром і його середньомісячна заробітна плата складає 24141,13 грн. (а.с.33).
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 15 липня 2021 року, та до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд роз'яснює, що згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідач в судовому засіданні не заявляв вимоги про зменшення витрат на правову допомогу.
Суд вважає, що надання адвокатом позивачці адвокатських послуг підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР №000058 від 05 квітня 2016 (а.с. 17); ордером на надання правової допомоги серії ОД № 565735 від 14 липня 2021 (а.с. 14); договором про надання правової допомоги № 47/07 від 13 липня 2021 (а.с. 12-13), рахунком - фактурою №47/07-1 від 13 липня 2021 року про надання адвокатом позивачці правової допомоги за договором № 47/07 від 13 липня 2021 з зазначенням послуги та вартості (а.с.15), та меморіальним ордером № @2PL918844 від 13 липня 2021 року про перерахування на рахунок адвоката грошових коштів в розмірі 2000,00 грн. (а.с. 16).
Таким чином, враховуючи вказане, позивачкою згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України було доведено надання їй адвокатом Павленко А.Л. вказаних послуг.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Судовий збір по справі становить 908,00 грн., від сплати якого позивачка звільнена, тому такі витрати слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 84, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користьОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 15 липня 2021 року, та до досягнення дитиною повнолітнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користьдержави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користьОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 витрати на правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 07 жовтня 2021 року.
Суддя: О.М. Сегеда