Справа № 387/453/21
Номер провадження по справі 3/387/216/21
05 жовтня 2021 року смт Добровеличківка
Суддя Добровеличківського районного суду Кіровоградської області Майстер І. П.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 2 (смт.Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого машиністом у Локомотивному ДЕПО, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній,
за ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
ОСОБА_1 02.06.2021 о 10 годині 50 хвилин керував транспортним засобом Geely CK д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у смт Добровеличківка Кіровоградської області по вулиці Незалежності, 108, , що підтверджується висновком на стан алкогольного сп'яніння № 146 від 02.06.2021, чим порушив вимоги п.2.9 "А" ПДР України.
Захисник Ведющенко В.В. заперечував з приводу правомірності притягнення його за ч.1 ст.130 КпАП України, посилаючись на те що працівники поліції не довели факту керування ОСОБА_1 автомобілем Geely та ОСОБА_1 у лікарні проходив декілька разів та результати огляду показали 0,8%, 1,0%, 0,7%. Отже у захисника виник сумнів щодо приладу, на якому проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння. Також захисник послався на те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Заслухавши пояснення, дослідивши наявні докази, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Частина 1 статті 130 КпАП України передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 254, 279 КпАП України, суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення складеного щодо неї.
Відповідно до п. 27 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Отже щодо доводів захисника суд зазначає, що в судовому засіданні досліджено відеозапис із відеореєстратора поліцейського, наявного у матеріалах даної справи, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. Із даного відеозапису також з'ясовано, що ОСОБА_1 не заперечував факту вживання ним алкогольних напоїв та керування транспортним засобом перед приїздом працівників поліції. На відео поліцейських ОСОБА_1 неодноразово зазначав та спілкувався по телефону, що він дійсно керував транспортним засобом та зупинився на зупинці громадського транспорту. Під час приїзду працівників поліції, ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем та погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в лікарні, якщо поліцейські його туди доставлять. Крім того, з метою усунення порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 переставив транспортний засіб та переїхав автомобілем в інше місце щоб забрати автомобіль із місця зупинки громадського транспорту. При ознайомленні з протоколом про адміністративне правопорушення працівником поліції пояснювалось ОСОБА_1 , що протокол складений саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Отже відомості, які вбачаються з відеозаписів, зокрема рух транспортного засобу під керування ОСОБА_1 для зміни стоянки автомобіля, неодноразове повідомлення ОСОБА_1 , що він керував транспортним засобом, наявність постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КпАП України, беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_1 виконував функції водія під час руху транспортного засобу в той час та в тому місці, що зазначені у протоколі. Позицію захисника про недоведеність працівниками поліції факту керування транспортним засобом із посиланням на правові позиції Верховного Суду суд не приймає та зазначає, що вказані правові позиції ВС сформовані у зв'язку із тим, що в органу поліції взагалі не було жодних доказів щодо факту вчинення правопорушення, а тому підстав для винесення постанови не було. Однак досліджуючи докази в їх сукупності, суд вважає, що обставини керування ОСОБА_1 автомобілем доведені та не є припущенням. Докази по справі про адміністративне правопорушення у своїй сукупності та взаємозв'язку вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та він погодився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння в лікарні, пройшовши такий огляд належним чином. Суд зазначає, що ОСОБА_1 продував сертифікований алкотестер в лікарні 4 рази. Перший раз алкотест показав близько 0,8 ‰, через приблизно 20 хвилин ОСОБА_1 знову продув пристрій, який показав результат 1 ‰ За деякий час ОСОБА_1 знову продув алкотестер, результат якого був 0,7 ‰ та повторне продуття показало 0,6 ‰. Також працівники лікарні надали ОСОБА_2 документацію на пристрій із зазначеним терміном його придатності. Жодних зауважень ОСОБА_1 не висловлював. Отже щодо продуття ОСОБА_1 в спеціальний технічний прилад декілька разів в закладі охорони здоров'я слід зазначити що відомчими нормативними актами МОЗ лікареві рекомендовано повторно здійснювати огляд водія на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу, яка зазвичай здійснюється через 20 хвилин після першої, з метою перевірки достовірності результату, а тому порушень законодавства у даному випадку суд не вбачає. Будь-яких порушень Розділу ІІІ Інструкції лікарем, під час проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, не допущено.
Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, враховуючи, що у справі зібрано достатньо доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості, та які підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності.
При обранні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення, судом враховується особа правопорушника, ступінь його вини. Обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність, судом не встановлено .
З огляду на вказане, суд вважає доцільним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 40-1, 130, 221,251,252, 280, 283, 284 КпАП України, суддя, -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 ( сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 ( один ) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок за розгляд справи про адміністративне правопорушення: (отримувач коштів: ГУК у місті Києві/місто Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) .
Строк пред'явлення постанови до виконання до 05.01.2022.
Постанова суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції .
Суддя Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області І. П. Майстер