іменем України
Справа №377/620/21
Провадження №2-з/377/20/21
07 жовтня 2021 року суддя Славутицького міського суду Київської області - Малишенко Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
06.10.2021 року до суду надійшла заява, у якій заявник (позивач) ОСОБА_1 , на підставі ст.ст. 4 - 5, 149 - 152 ЦПК України, просить винести ухвалу про забезпечення позову, у зв'язку з тим, що він подав позовну заяву до ОСОБА_2 - про визнання права власності на частку майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме транспортного засобу - легковий автомобіль «FIАТ - 500L», 2016 року випуску, двигун - 1,ЗБ, "5-двірний хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2016, який був придбаний на ім'я - ОСОБА_2 , та встановлення порядку користування ним, та просить :
- накласти арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль «FIАТ - 500L», 2016 року випуску, двигун - 1,30, НОМЕР_3 хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2016, який знаходиться у користуванні ОСОБА_2 ;
- заборонити виїзд ОСОБА_2 на транспортному засобі - легковому автомобілі «FIАТ - 500L», 2016 року випуску, двигун - 1,30, НОМЕР_3 хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2016, за межі території України до закінчення розгляду даної справи по суті та повного виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Невжиття заходів забезпечення позову може порушити права та інтереси заявника при подачі позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Як зазначено у пунктах 1, 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з п. 6 вказаної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі вжиття таких заходів без наміру власника відчужити майно та заборона його відчуження жодним чином не впливає на правовий статус прав і законних інтересів.
Відповідно до п. 7 вказаної Постанови, питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи).
Таким чином, з доданих до заяви документів вбачається, що між заявником та ОСОБА_2 , виник спір, предметом якого є вищезазначений автомобіль.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Вивчивши подану заяву та додані до неї документи, враховуючи підстави і предмет позову, з якими звернувся заявник, відповідність та співмірність виду забезпечення позову предмету спору, приходжу до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на спірне майно, оскільки існує реальна загроза відчудження автомобіля, тому заява в частині накладення арешту на транспортний засіб, підлягає задоволенню, так як в цій частині невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду.
Досліджені матеріали свідчать про те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне нерухоме майно не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам.
Обставин, визначених ч.3 ст. 154 ЦПК України, не встановлено, а тому підстави для зустрічного забезпечення відсутні.
Також заявник просить заборонити виїзд ОСОБА_2 на транспортному засобі - легковому автомобілі «FIАТ - 500L», 2016 року випуску, двигун - 1,30, НОМЕР_3 хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2016, за межі території України до закінчення розгляду даної справи по суті та повного виконання рішення суду.
Вимоги у вказаній частині задоволенню не підлягають з таких підстав.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, суд має перевірити, які конкретні дії та якими особами можуть вчинятися з певним майном, та з яких підстав потребують заборони. Саме з цією метою положеннями ч.1 ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Таким чином, законодавством передбачений обов'язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову, у тому числі які конкретні особи можуть вчиняти дії, які підлягають забороні у зв'язку з забезпеченням позову.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Пунктом 5 ч.1 ст.6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Статтею 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову.
Отже, суд приходить до висновку, що встановлення заборони виїзду за межі України на автомобілі, як вид забезпечення позову не може бути застосовано до відповідача, оскільки вона не є боржником за рішенням суду, а тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 151-153, ЦПК України,
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб - легковий автомобіль «FIАТ - 500L», 2016 року випуску, двигун - 1,ЗБ, "5-двірний хетчбек, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.12.2016, який був придбаний на ім'я - ОСОБА_2 , заборонивши відчуження даного транспортного засобу.
В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.
Копію ухвали направити сторонам до відома та Славутицькому відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) для виконання.
Апеляційну скаргуна ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд протягом п'ятнадцятиднів з дня складення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала підписана 07.10.2021 року.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Т. О. Малишенко