Справа № 362/3914/21
Провадження № 1-кп/362/609/21
Іменем України
06.10.2021 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Василькові Київської області кримінальне провадження № 12021116140000289 від 17.05.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Здорівка Васильківського району Київської області, українка, громадянка України, освіта середня, неодружена, офіційно не працює, зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , раніше не судима,
ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, українка, громадянка України, освіта середня, офіційно не працює, зареєстровану у АДРЕСА_1 , жителька АДРЕСА_2 , раніше не судима у силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України
встановив:
15.05.2021 близько 23:00 год. ОСОБА_4 перебувала за місцем свого проживання, що у АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_8 . Тоді у останньої виник прямий умисел, спрямований на викрадення чужого майна, корисливий мотив та мета незаконного збагачення. Так, ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_4 вчинити крадіжку дерев туй і та погодилась, вступивши таким чином у злочинну змову з ОСОБА_8 .
Надалі ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , маючи при собі садову лопату, пішли до території належного потерпілому ОСОБА_9 домоволодіння АДРЕСА_3 . Там пересвідчились, що за їх діями ніхто не спостерігає, підійшли до металевого паркану, котрим огороджена територія вказаного домоволодіння, і за допомогою садової лопати викопали дванадцять дерев туй, які були посаджені вздовж огорожі. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 4346,70 грн.
При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , реалізуючи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачали настання суспільно-небезпечних наслідків та мали корисливий мотив і мету незаконного збагачення.
Ці дії ОСОБА_4 та ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.
ОСОБА_4 при її допиті у судовому засіданні визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Вона повністю погодилася з кваліфікацією і фактичними обставинами цього кримінального правопорушення. Пояснила, що дійсно того вечора була вдома, займалася хатніми справами. Їй допомагала ОСОБА_8 яка запропонувала отримати дерева туй, пояснивши, що знає місце де вони ростуть і за ними ніхто не наглядає. Пішли до місця скоєння кримінального правопорушення, взявши лопату. Викопали 12 дерев, ОСОБА_10 зняла кофту, їх туди склали і понесли до неї, ОСОБА_4 , додому. Вранці вона висадила ці дерева на своєму подвір'ї, однак згодом приїхав дільничний інспектор поліції, виявив викрадене, вона, ОСОБА_4 , викопала дерева і віддала працівнику поліції. У вчиненому щиро розкаялась, просила суд не карати суворо.
Показання ОСОБА_4 повністю узгоджуються з показаннями ОСОБА_8 , яка також визнала себе винуватою у вчиненні цього кримінального правопорушення, повністю погодившись з його кваліфікацією і фактичними обставинами. Показала, що того дня прийшла до ОСОБА_11 додому, щоб допомогти їй по господарству. Закінчили роботу і вона запропонувала ОСОБА_4 викрасти дерева туй. Знала, де вони ростуть, бо раніше працювала у потерпілого. Пішли до його дому, викопали дерева і принесли до ОСОБА_11 додому. Наступного дня до неї, ОСОБА_8 , додому приїхав дільничний інспектор поліції і запитав за викрадені дерева. Вона зізналася, що вони у ОСОБА_4 . Щиро розкаялась, пообіцяла не вчиняти схожого у майбутньому і запевнила суд, що критично ставиться до скоєного.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, де просить проводити судовий розгляд цього провадження без його участі, при визначенні виду і розміру покарання поклався на розсуд суду.
Учасники судового процесу просили розглядати справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Водночас суд роз'яснив учасникам судового провадження суть вищезазначеної норми та у доступній, чіткій та конкретизованій формі виклав її зміст, надавши розгорнуте його пояснення сторонам. Також суд упевнився, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконався у добровільності їх позицій.
Враховуючи те, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, крім допиту обвинувачених відносно фактичних обставин справи, дослідження тільки даних, які характеризують обвинувачених.
Оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними.
Допитавши обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , вивчивши матеріали кримінального провадження стосовно характеристик осіб обвинувачених, процесуальних витрат та речових доказів, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_4 та ОСОБА_8 доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 та ОСОБА_8 покарання, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 65 КК України та п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Так, обвинувачена ОСОБА_4 вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, раніше не судима, за місцем проживання характеризується негативно.
Обвинувачена ОСОБА_8 також вчинила умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є нетяжким злочином, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога і у лікаря психіатра не перебуває, у силу ст. 89 КК України раніше не судима, за місцем проживання характеризується негативно.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , суд не вбачає.
Отже, з урахуванням усіх фактичних обставин кримінального правопорушення, ступеня тяжкості вчиненого злочину, щирого каяття ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вчиненому, осіб винних, стану їх здоров'я, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі та звільнити їх від відбування цього покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням відповідних обов'язків. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення можливих нових кримінальних правопорушень і таким чином сприятиме досягненню визначеної у ст. 50 КК України мети загальної і спеціальної превенції. Суд не знаходить підстав для застосування іншого виду покарання, передбаченого санкцією статті.
Підстави для застосування ст. ст. 69, 69-1 КК України відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не обирався, цивільний позов не заявлявся, речові докази відсутні.
Розподіл процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 124, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту проголошення вироку.
ОСОБА_8 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
Згідно з ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Іспитовий строк відбуття покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 514 (п'ятсот чотирнадцять) гривень 86 копійок
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1