Справа № 939/1013/21
Іменем України
05 жовтня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом органу опіки та піклування виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад Київської обласної Ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей, -
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської областізвернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідач є матір'ю неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач не справилася з виконанням батьківського обов'язку утримувати дітей, не змогла створити дітям належних умов для виховання і розвитку, внаслідок чого 15 листопада 2019 року та 18 листопада 2019 року малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було вилучено від матері у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю дітей. З 19 листопада 2019 року діти перебувають в КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». Відповідач відвідала дітей 29 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 10 лютого 2020 року та 21 грудня 2020 року. Батько дітей записаний згідно ч. 1 ст. 135 СК України. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Бородянської селищної ради відбувся розгляд зібраних матеріалів та зроблено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Враховуючи наведене, позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно її малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з неї на користь КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення даного позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 20 травня 2021 року було відкрито провадження у даній справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 22 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Додатково зазначила, що згідно інформації КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» відповідач відвідувала дітей 29 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 10 лютого 2020 року, 21 грудня 2020 року, 24 травня 2021 року, 14 червня 2021 року та 16 червня 2021 року.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, просила не позбавляти її батьківських прав, вказавши, що вона не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, цікавиться життям своїх дітей, станом на сьогодні вона створила належні умови проживання дітей разом із нею. У травні 2020 року народила третю дитину, яка проживає разом із нею.
Представник відповідача адвокат Гамалєєв Ю.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Проте, позивачем не доведено винну поведінку відповідача, як і не доведено, що поведінку відповідача неможливо змінити у кращу сторону. Зазначив, що відповідач, народивши дітей у досить юному віці, опинилась у складних життєвих обставинах. Намагання відповідача створити належні умови проживання дітей разом із нею свідчать про її інтерес до дітей, а тому відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.
Третя особа - КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» свого представника усудове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до листа просила розглянути справу у її відсутність.
Суд, заслухавши представника позивача, відповідача та її представника, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 8).
Згідно до даних свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_5 .
Відомості щодо батька дітей, внесені згідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а.с. 7, 9).
15 листопада 2019 року начальником сектору з питань опіки та піклування служби у справах дітей та сім'ї Бородянської РДА, спільно з інспектором ювенальної превенції відділу превенції Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області у Кравцової С.Ю. вилучено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю дитини (а.с. 14).
18 листопада 2019 року головним спеціалістом-юрисконсультом сектору з питань опіки та піклування служби у справах дітей та сім'ї Бородянської РДА, спільно з інспектором ювенальної превенції відділу превенції Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області у Кравцової С.Ю. вилучено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю дитини (а.с. 13).
З актів про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, під час обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 виявлено негативні умови проживання, у будинку холодно та брудно. Діти перебували у будинку без нагляду дорослих.
Розпорядженням т.в.о. голови Бородянської райдержадміністрації Київської області від 19 листопада 2019 року № 314, за клопотанням служби у справах дітей та сім'ї Бородянської районної державної адміністрації від 18 листопада 2019 року № 01-18-267, у ОСОБА_1 відібрано малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із виникненням загрози життю і здоров'ю дітей (а.с. 15).
На підставі розпорядження т.в.о. голови Бородянської райдержадміністрації Київської області від 19 листопада 2019 року № 315 малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 19 листопада 2019 року влаштовано до КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка», які перебувають в закладі на повному державному утриманні по теперішній час (а.с. 16, 22).
З актів обстеження умов проживання ОСОБА_1 , які було складено 02 грудня 2020 року та 24 лютого 2021 року, встановлено, що умови для проживання у будинку АДРЕСА_1 незадовільні, в будинку брудно, антисанітарія, розкидані речі, неприємний сморід, відсутні спальні місця для дітей та постільна білизна. Для повернення дітей з державного закладу до матері немає належних умов (а.с. 17-19).
09 січня 2021 року рішенням виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області № 84 затверджено висновок служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , та визнано за доцільне позбавити її батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-12).
У судовому засіданні відповідач заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, зазначила, що вона не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, цікавиться життям своїх дітей, станом на сьогодні вона створила належні умови проживання дітей разом із нею.
На підтвердження наведеного відповідач надала акт обстеження умов проживання від 04 жовтня 2021 року, відповідно до якого умови для проживання у будинку АДРЕСА_1 задовільні, у будинку пічне опалення, тепло та зроблено косметичний ремонт. Для дітей є окремі спальні місця, постіль, місце для проведення дозвілля.
Представником позивача у судовому засіданні вказані у акті обставини не заперечувались. Також повідомлено, що згідно інформації КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка» відповідач після відібрання дітей відвідувала їх у вказаному закладі 29 листопада 2019 року, 13 грудня 2019 року, 10 лютого 2020 року, 21 грудня 2020 року, 24 травня 2021 року, 14 червня 2021 року та 16 червня 2021 року.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно до ч. 2, ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 4 ст. 155 Сімейного кодексу України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Пленум Верховного Суду України у п. 15, 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначив, що розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 57, 58).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Аналогічними висновками керувався КЦС ВС й у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 718/337/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 465/3694/14-ц.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не справилась з виконанням батьківського обов'язку утримувати дітей, не змогла створити дітям належних умов для виховання та розвитку, не змогла забезпечити матеріальні і духовні потреби дітей.
Дослідивши наявні докази у справі, суд вважає, що відповідач в міру своїх об'єктивних можливостей намагається забезпечити необхідний добробут дітей та виявляє інтерес до них. Зазначені фактори в сукупності, на думку суду, можна розцінювати як такі, що доводять відсутність факту ухилення відповідача від виховання дітей, а також доводять відсутність факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Позбавлення батьківських прав з підстав ухилення батьків від виконання своїх обов'язків може мати місце лише тоді, коли таке ухилення має явний характер, тобто коли батьки не спілкуються та не виявляють прагнення до спілкування з дитиною, взагалі не піклуються та не намагаються піклуватися про матеріальний добробут і розвиток дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, у зв'язку із чим заперечення відповідача щодо позбавлення її батьківських прав відносно її дітей та здійснення дій, направлених на створення дітям належних умов для проживання та виховання, приймається судом як прагнення виправити свою поведінку щодо виконання батьківських обов'язків та намагання зберегти родинні зв'язки із дітьми.
Враховуючи, що відповідач опинилась у складних життєвих обставинах, сама виховує дітей, проявляє до них інтерес, вчиняє активні дії, направлені на створення дітям належних умов для проживання та виховання, сім'я відповідача не є явно неблагополучною, суд вважає, що позбавлення батьківських прав на даний час є недоцільним заходом та відповідачу необхідно надати час для впорядкування свого життя та створення необхідних умов для виховання та розвитку дітей.
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку, що склався у відповідача, позбавлення її батьківських прав є невиправданим, настільки крайнім заходом сімейно-правового характеру, який не відповідає інтересам дітей. У цьому випадку, держава має допомогти родині у складній ситуації, без застосування радикальних заходів.
Судом встановлено, що відповідач в міру своїх об'єктивних можливостей намагається забезпечити необхідний добробут дітей та виявляє інтерес до них, а наявні в матеріалах справи докази не можуть бути достатніми для обґрунтованості висновку про свідоме та умисне ухилення відповідача від виховання дітей.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням вищезазначених норм права, обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку із їх недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальний заклад Київської обласної Ради «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка», про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 07 жовтня 2021 року.
CуддяМ.Герасименко