Справа № 357/5102/21
2-а/357/108/21
іменем України
07 жовтня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної полції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора СРПП ДРУП № 9 старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича про скасування постанови, -
В травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.
15 травня 2021 року відносно нього, ОСОБА_1 (надалі - Позивач), інспектором СРПП ДРУП №9 старшим сержантом поліції Топчієм Іваном Сергійовичем була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, серія БАБ № 222795, про визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та ч. 1 ст. 121 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 510 грн. відповідно до якої, він, позивач, 15.05.2021 року о 21 годині 14 хвилин на 440 км. Автодороги Н- 08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя керував автомобілем у якого на вітровому склі знаходились сколи і тріщини в зоні роботи склоочисників чим порушив п.31.1 ДСТУ 3649:2010 п. 6.8.5., після зупинки працівником поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію чим порушив 9.9б.
З зазначеною постановою не згоден та вважає її незаконною з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Положеннями ч. 3 ст. 258 КУпАП передбачено, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення, тобто на місці зупинки транспортного засобу, проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.
Таким чином, постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи. Стаття 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.
Фактично, розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування усіх обставин відповідної справи. Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3)чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з приписами ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Аналогічні вимоги передбачені і п.9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395.
При виявленні тріщини на вітровому склі інспектори поліції складають постанову на підставі ч. 1 ст.121 КУпАП у розмірі 340 грн (Керування водієм ТЗ, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів)
Також додають до постанови порушення згідно ч.2 ст.122 КУпАП у розмірі 510 грн. (Порушення правил проїзду перехресть, зупинок ТЗ загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування ТЗ на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху ТЗ засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних ТЗ під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди).
Разом з тим, інспектор виніс оскаржувану постанову, але згідно п.6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «На вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників». Разом з тим приписом ДСТУ 3649:2010 такі пошкодження не відносяться до технічних несправностей автомобіля.
Також пунктом 31.1 ПДД встановлено, що «технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, які відносяться до безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємства-виготовлення та іншій нормативно-технічній документації. Згідно п.31.3 ПДД «Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно законодавству: а) у випадку їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил та нормативів, які відносяться до безпеки дорожнього руху; б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, які підлягають такому контролю); в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів; г) у випадку порушення порядку встановлення і використовування спеціальних світлових і звукових сигнальних приладів».
Допоміжний чіткий перелік технічних несправностей і вимог відповідності, у випадку наступу яких заборонена експлуатація транспортних засобів у відповідності з законодавством визначено нормами п.п.31.4 ПДД. В данному переліку також відсутня така обставина, як «тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників». Диспозицією ч. 2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.
Також, звертає увагу, що у суді поліцейські повинні довести законність зупинки водія, у противному разі, дії поліцейського є незаконними.
При цьому, підставою для притягнення тієї чи іншої особи до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Але, вищевказані правила дорожнього руху він не порушував.
Так, 15.05.2021 року десь о 21 годині 05 хвилин на 440 км автодороги Н- 08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя, керуючи транспортним засобом Мерседес Бенц Sprinter 515, державний номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по трасі його зупинив інспектор Топчій І.С., на стаціонарному пості автодороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя. Інспектор не оглянувши транспортний засіб, не озвучивши причину зупинки, попросив пред'явити посвідчення водія, він пред'явив, після чого попросив предявити свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, він предявив, після чого попросив пред'явити протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, він відмовив і вказав інспектору на наклейку, котра була на вітровому склі (дана наклейка клеїться на вітрове скло після проходження техоглягу, яка несе повну інформацію про те коли транспортний засіб був перевірений. Наклейка повинна бути присутня на вітровому склі для інформування інспекторів поліції про проходження транспортим засобом обовязкового технічного огляду). Мабуть інспектору Топчію І.С. це не сподобалось, після чого він попросив, одного зі своїх співробітників, принести йому бланк постанови. Інспектор повідомив, що він порушив правила п.31.1. Згадавши п.31.1. він наголосив інспектору, що сколи і тріщини в зоні роботи склоочисників не відносяться до технічних несправностей. Після чого він додав, що він також порушив п.9.9б. Він не став сперечатися та вирішив написати своє пояснення, яке додав до протоколу (написане на окремому листі паперу, 1 сторінка ).
Таким чином, оскільки тріщина на вітровому склі не відноситься до технічних несправностей транспортного засобу, то в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 121 КУпАП. З чого випливає, що зупинка транспортного засобу була безпідставною та протиправною.
Просив суд скасувати постанову інспектора СРПП ДРУП №9 старшого сержанта поліції Топчія Івана Сергійовича, серія БАБ № 222795, про накладення на нього, ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн. за порушення ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити відносно нього, ОСОБА_1 , провадження по справі на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КпАП України, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та ч.2 ст. 122 КУпАП та відшкодувати йому витрати судового збору ( а. с. 1-7 ).
Ухвалою судді від 21 травня 2021 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторон ( а. с. 25-26 ).
23 червня 2021 року за вх. № 29224 судом отримано відзив на адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просили у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у справі № 357/5102/21 - відмовити. Розглянути справу за відсутності представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Відзив мотивований наступним.
Вважають, що ГУНП є неналежним відповідачем у справі оскільки, як територіальний орган Національної поліції не наділений повноваженнями по винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення згідно норм КУпАП України.
Позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення вважають необгрунтованими.
Так, 15.05.2021 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектор СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП старший сержант поліції Топчій Іван Сергійович у відношенні ОСОБА_1 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.05.2021 року серії БАБ № 222795.
Згідно п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
ОСОБА_1 у своєму позові, у порядку передбаченому КАС України, оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.05.2021 року серії БАБ № 222795, яка складена інспектором СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП старшим сержантом поліції Топчійом І.С.
Як вбачається зі змісту адміністративного позову ОСОБА_1 та Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.05.2021 року у справі № 357/5102/21, відповідачем по даній справі визначено Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, у тому числі передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Таким чином, вважають, що інспектор СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП старший сержант поліції Топчій І.С. є уповноваженою посадовою особою органу Національної поліції на розгляд справи та винесення постанови про адміністративне правопорушення.
Вважають, що інспектор СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП старший сержант поліції Топчій І.С. є суб'єктом владних повноважень, оскільки він під час винесення постанови про адміністративне правопорушення здійснював владні управлінські функцій на основі законодавства, та був наділений сукупністю прав і обов'язків посадової особи, закріплених за ним у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на нього функцій, а тому саме інспектор СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНИ старший сержант поліції Топчій І.С. є належним відповідачем по справі.
Що стосується питання, щодо законності та обґрунтованості постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.05.2021 року серії БАБ № 222795, якою зафіксовано порушення ОСОБА_1 , положень ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП, вважають дану постанову законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства.
Як вбачається зі змісту постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 222795 від 15.05.2021 року, інспектором СРПП ВП № 9 Дніпровського РУП ГУНП старшим сержантом поліції Топчійом І.С. зафіксовано, що 15.05.2021 року о 20 год. 35 хв. на 440 км автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя був зупинений ТЗ «Мерседес Бенц Sprinter 515», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та в зазначеного ТЗ були наявні на вітровому склі сколи і тріщини в зоні роботи склоочисників, що є порушенням п. 31.1 ПДР України та п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а також після зупинки працівником поліції ОСОБА_1 не увімкнув аварійну сигналізацію, що є порушенням пп. «б» п. 9.9 ПДР України, та за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Так, згідно п. 9.9 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Таким чином, вважають, що у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Також, згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього рухута охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно п. 1.1 ДСТУ 3649:2010 його дія поширєються на колісні транспортні засоби (далі - КТЗ) категорій М, MG, N, NG, О, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. № 1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються» категорія М - механічні колісні засоби, які мають не менше чотирьох коліс і призначені для перевезення пасажирів, у якому кількість місць для сидіння без урахування місця водія не перевищує восьми (легковий автомобіль) та їх багажу.
Пунктом 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 встановлено, що на вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Таким чином, вважають, що у діях ОСОБА_1 , також вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважають, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 222795 від 15.05.2021 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП ( а. с. 31-36 ).
Ухвалою суду від 29 липня 2021 року залучено до участі у даній адміністративній справі у якості співвідповідача інспектора СРПП ДРУП № 9 старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича ( а. с. 46-48 ).
Ухвалою суду від 14 вересня 2021 року клопотання позивача задоволено, заміно первісного відповідача Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області на належного відповідача Управління патрульної полції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( а. с. 55-57 ).
22 вересня 2021 року за вх. № 44582 судом отримано заперечення від інспектора СРПП ДРУП № 9 старшого сержанта поліції Топчія Івана Сергійовича, в якому просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю, мотивуючи тим, що після зупинення автомобіля він виразно та чітко відрекомендувався, а також роз'яснив водієві причину для зупинки. Після перевірки наявності документів у водія на транспортний засіб та здійснив огляд транспортного і було встановлено, що на вітровому склі мають місце сколи та тріщини в зоні роботи склоочисників. Також, після зупинки працівником поліції водій не увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Тому, позивача було правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
Позивач в судове засідання не з'явився, 14.09.2021 року судом отримано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Інших заяв та клопотань з боку учасників судового розгляду на адресу суду не надходило.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 19.05.2021 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 15.05.2021 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку.
Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАБ № 222795 вбачається, що 15.05.2021 року о 20 год. 35 хв. на 440 км автодороги Н-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя водій ОСОБА_1 керував ТЗ «Мерседес Бенц Sprinter 515», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому на вітровому склі знаходились сколи і тріщини в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.31.1 ДСТУ 3649:2010 п. 6.8.5., після зупинки працівником поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив 9.9б, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП прийнято застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 510 гривень.
Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАБ № 222795 була винесена 15.05.2021 року інспектором СРПП ДРУП № 9 старшим сержантом поліції Топчій Іваном Сергійовичем ( а. с. 9 ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правилруху автомагістралями, користуваннязовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також, згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення з боку відповідачів не надано до суду жодного належного та допустимого доказу.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП.
Як передбачено п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою і п'ятою ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Саме до такого висновку дійшов Верховноий Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05;п,53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
В свою чергу, відповідачі в судове засідання не з'явилися, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надали.
З боку відповідача інспектора СРПП ДРУП № 9 старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича надійшло до суду заперечення на адміністративний позов, однак, до зазначених заперечень з боку відповідача не додано жодних доказів вчинення позивачем порушення, за яке передбачена адміністративна відповідальність.
Окрім цього, відповідно до вимог статті 162 КАС України на позовну заяву подається відзив, який містить вимоги до його складання. До того ж, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Однак, таких відомостей до заперечення не додано.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС УКраїни відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач інспектор СРПП ДРУП № 9 старший сержант поліції Топчій Іван Сергійович ухвалу суду від 29 липня 2021 року, якою останнього було залучено в якості співвідповідача та якою встановлено для відповідача 15 денний строк для подання відзиву з дня отримання ухвали, отримав таку 20.08.2021 року, про що свідчить навяне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ( а. с. 51 ).
В зазначений судом строк, відповідач відзиву на адресу суду не направив, тому отримані заперечення на адміністративний позов інспектора Топчій І.С. не приймаються судом до уваги.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч. 6 ст. 162 КАС України ).
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП, на думку суду, є недоведеними.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься в потсанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП відносно позивача, закриттю.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.
Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 454 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 18.05.2021 року (а. с. 19 ).
Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 454 грн. на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 69, 70, 90, 77, 122, 126, 132, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної полції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора СРПП ДРУП № 9 старшого сержанта поліції Топчій Івана Сергійовича про скасування постанови, - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія БАБ № 222795 від 15.05.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 ( чотириста п'ятдесят чотири ) гривні.
Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 );
Відповідач: Управління патрульної полції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ( адреса місцезнаходження: 49100, м. Дніпро, вул. Троїцька, 2-А );
Відповідач: Інспектор СРПП ДРУП № 9 старший сержант поліції Топчій Іван Сергійович ( адреса місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20-а ).
Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2021 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов